Характеристика, класифікація та оцінка основних засобів бюджетних установ. Завдання обліку основних засобів бюджетних установ

Як відомо, головним результатом діяльності бюджетних установ є послуга. Для надання послуг різного характеру бюджетні установи повинні мати перш за все засоби праці, оскільки саме вони є визначальним істотним елементом у процесі надання послуг. У бухгалтерському обліку бюджетних установ засоби праці виокремлюються в самостійний об’єкт обліку, що має назву “необоротні активи”, до складу яких входять: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженій ДКУ від 17.07.2000 р. № 64.

Необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні активи, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

У складі необоротних активів обліковуються: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, музейні цінності виставок, бібліотечні фонди, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання.

Необоротні активи бюджетних установ складаються з:

· основних засобів;

· інших необоротних матеріальних активів;

· нематеріальних активів.

Основні засоби – це необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить більше 500 гривень за одиницю (комплект).

До складу основних засобів бюджетних установ включено:

· земельні ділянки;

· капітальні витрати на поліпшення земель;

· будинки та споруди;

· машини та обладнання;

· транспортні засоби;

· інструменти та інвентар;

· багаторічні насадження;

· інші основні засоби.

Не належать до основних засобів матеріальні цінності незалежно від вартості:

· знаряддя лову (трали, неводи, сіті та ін.);

· бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

· сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки та ін.);

· спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень);

· спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі;

· форменний одяг, призначений для видачі працівникам установи;

· тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;

· тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів;

· предмети, призначені для видачі напрокат;

· молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл.

До основних засобів належать незалежно від вартості:

· сільськогосподарські машини та знаряддя;

· будівельний механізований інструмент;

· робочі та продуктивні тварини;

· усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;

· документація з типового проектування.

Крім того, до основних засобів належать сценічно-постановочні засоби вартістю за одиницю понад 10 гривень (декорації, меблі й реквізит, бутафорія, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).

За ступенем використання основні засоби поділяються на:

· діючі (основні засоби, що використовуються в господарській діяльності установ, організацій, підприємств);

· ті, що знаходяться в запасі (призначені для заміни діючих основних засобів під час ремонту, модернізації і т.п.);

· недіючі (основні засоби, що не використовуються через різні обставини).

За належністю основні засоби поділяються на:

· власні (основні засоби, що належать установі, організації, підприємству);

· орендовані (основні засоби, які є власністю інших підприємств та організацій і відповідно до угоди про оренду використовуються даною установою, підприємством чи організацією).

У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються основні засоби, розподіляється на:

· балансову вартість;

· первісну вартість;

· відновлювальну вартість.

Балансова вартість – це вартість, за якою основні засоби включаються до Балансу після вирахування суми нарахованого зносу.

Первісна вартість – це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.

Відновлювальна вартість – це первісна вартість, змінена після переоцінки.

Зміна первісної (відновлювальної) вартості основних засобів проводиться у випадках індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства, а також при добудівлі, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об’єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування основних засобів.

Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп основних засобів може проводитися щорічно згідно з індексом інфляції року та відповідно до порядку, передбаченого Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Зміна вартості основних засобів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок.

Зміна первісної вартості основних засобів не є додатковим доходом установи і не належить доходів.

Переоцінка основних засобів бюджетних установ проводиться тимчасовою комісією з переоцінки, яка назначається наказом керівника установи і в склад якої входять:

· заступник керівника установи (голова комісії);

· головний бухгалтер чи його заступник;

· керівники груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які обліковують основні засоби;

· особи, на яких покладена відповідальність за збереження основних засобів;

· інші посадові особи (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці основних засобів і встановлюються нові ціни. Документи, що підтверджують нову ціну, не потребуються. При встановленні цін на однотипні предмети, вони (ціни) у межах однієї установи повинні бути однаковими.

За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості основних засобів, який затверджується керівником установи.

Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вартості активів – на керівника і голову комісії.

Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання для наукових цілей та таких, що мають обмежене використання) ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання необоротних активів, відноситься одразу на видатки установи.

Головні завдання обліку основних засобів:

· правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження основних засобів, їх внутрішнього руху та вибуття;

· контроль за збереженням основних засобів та ефективним використанням кожного об’єкта;

· правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу основних засобів та видатків, пов’язаних з їх ремонтом;

· точне визначення результатів ліквідації основних засобів;

· достовірна оцінка основних засобів в балансі та звітності.