Незакінчені реченняЦей прийом часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість грунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. • Як організувати роботу Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням висловлюючись закінчувати його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої формули. Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад: «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям було.. < * або «Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...» або «Це рішення було прийнято тому, що...» тощо. Мозковий штурм Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм1 вільно висловлювати свої думки.
Мета «мозкового штурму» чи ; Як організувати роботу Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою. Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань. Зверніть увагу на такі моменти. 1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі. 2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі — двічі подумають, перед тим як висловлять). 3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати. 4. Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до
5. У класі можна повісити такий плакат: Б. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших. В. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим. Г. Розширення запропонованої ідеї заохочується. 6. На закінчення обговоріть й оцініть запропоновані ідеї. * Правила роботи для учнів знайдіть у папці «Роздаткові матеріали» Варіант «мозкового штурму» -т «мережа» чи «кульки». Тут пускове слово (питання) пишеться в «кульці» в центрі сторінки^ Коли обговорюються споріднені проблеми, вони записуються на папері із зазначенням зв'язку. Водночас «мозковий штурм» «вільного» типу дає можливість за дуже короткий період (три—п'ять хвилин) записати ідеї, що виникли. Обидва варіанти мають на меті заохочувати вільне висловлювання ідей.
Навчаючи — учусь («Кожен учить кожного», «Броунівський рух») Метод «Навчаючи — учусь» використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні та повторенні вивченого.;Він Дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам. Використання цього методу дає загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також вйКІйка/є певні запитання та підвищує інтерес до навчання. Як організувати роботу • Підготуйте картки з фактами, Що Стосуються теми уроку, по одній на кожного учня. • Роздайте по одній картці кожному. • Протягом кількох хвилин учні читають інформацію на картці. Перевірте, чи розуміють вони прочитане. • Запропонуйте їм ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією інших однокласників. • Учень може одночасно говорити тільки з однією особою. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учня. Протягом відведено
го часу треба забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших для отримання якомога повної інформації. • • Після того як учні завершать цю вправу, запропонуйте їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Проаналізуйте та узагальніть отримані ними знання. Відповіді можуть записуватись на дошці. • * Правила роботи для учнів знайдіть у папці «Роздаткові матеріали» • Ажурна пилко («Мозаїка», «Джиг-со»)
• Технологія використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (базисного) уроку або доповнює такий урок. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи. • Як організувати роботу • Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підберіть матеріал, необхідний для уроку, і підготуйте індивідуальний
1. інформаційний пакет для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали — вирізки з газет, статті тощо). 2. Підготуйте; таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи — «домашню» й «експертну». Спочатку об'єднайте учнів у «домашні» групи (1, 2, 3), а потім створіть «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки, що їх учитель попередньо роздає учням. У кожній домашній групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній — однакові. 3. Розпишіть учнів по «домашніх» групах від 3 до 5 чоловік, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінформований, хто входить до його «домашньої» групи, тому що її члени будуть збиратися пізніше. Дайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі — свою. Завдання домашніх груп і* Опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.
4. Після завершення роботи домашніх груп запропонуйте учням розійтись по своїх «кольорових» групах, де вони стануть експертами з окремої теми (своєї частини інформації). Наприклад,; зберіть усіх «червоних» біля дошки, а всіх «синіх» — у холі. В кожній групі має бути представник із кожної «домашньої» групи. 5. Кожна експертна група повинна вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, провести його експертну оцінку за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або великі за обсягом). 6)Після завершення роботи запропонуйте учням повернутися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї «домашньої» групи. Наприклад, всі учні під номером 1 повинні зустрітися перед класом. У «домашніх» групах має бути по одній особі з експертних груп. Учні мають намагатися донести інформацію якісно і в поданому обсязі членам своєї домашньої групи за визначений учителем час. Завданням домашніх груп у цьому випадку вже є остаточне-узагальнення та корекція всієї інформації
Аналіз ситуації (Сазе-метод) При вивченні гуманітарних дисциплін зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи
певні ситуації, випадки з життя: правові, історичні,моральні тощо, у яких стикаються інтереси людей, життєві погляди, позиції. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально, в парах, в групах або піддаватись аналізу в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологів вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення. Ситуації, випадки слугують для учнів конкретними прикладами для ідей та узагальнень, забезпечують основу для. високого рівня абстрагування та мислення, демонструють людські почуття та емоції, зацікавлюють учнів та захоплюють їхню уяву, допомагають пов'язати навчання з досвідом реального життя дають шанс реального застосування знань. Підготуйте заздалегідь проблемну ситуацію, випадок, дилему, яку будете опрацьовувати з учнями. В ньому обов'язково мають бути дві конфліктуючі сторони, позиції, інтереси яких суперечать одна одній. Зверніть увагу, що ситуація повинна бути подана таким чином, щоб дотримувався баланс інтересів сторін (тобто кожна з них мала підстави для захисту своєї позиції). Дилема ставить людину перед важким вибором, який виникає завдяки конфлікту цінностей. Думаючи над дилемами, учні можуть краще зрозуміти історичний контекст, сьогоднішню соціальну і політичну ситуації, а також свої внутрішні цінності. Також вони вчаться займати позицію, наводити обґрунтовані аргументи на захист своєї позиції і розуміти логіку й обґрунтування позицій інших. Дилеми призначені для ускладнення процесу мислення без висловлення крайніх думок і з поважним ставленням до точки зору інших. Наступні кроки можуть бути корисними для моделювання дилеми із сучасної події чи на історичному (літературному, правовому) сюжеті. 1. Якої загальної теми стосуватиметься дилема (наприклад, списування чи заздрість, обдурювання). 2. Хто є центральною постаттю і який вибір повинен зробити герой у цій дилемі (наприклад, чи може студент, що бажає поступити в університет, списувати на іспиті; чи чесний законодавець, що підтримує соціальні програми саме тепер, коли стоїть проблема перевиборів на другий термін; чи може людина не сплачувати податки на підставі, що держава не забезпечує їй належний рівень життя, тощо). 3. Якою первісною інформацією повинен володіти учень, щоб мати відповідну можливість зрозуміти контекст, у якому наш герой стоїть перед дилемою (наприклад, інформація про важкі вступні іспити, результати попередніх голосувань у Верховній Раді з соціальних програм тощо). 4. Дайте ім'я герою дилеми і припишіть йому характерні риси «живої» людини, які б допомагали іншим краще зрозуміти його суть і те, що ним рухає. 5. Необхідно подати тракти (аргументи) і думки, які б відстоювали дві позиції:
6. Напишіть історію, що і буде дилемою. Почніть зі сцени з вашим героєм і Додайте контекст, у якому він повинен зробити вибір. Потім подайте саму дилему і приведіть 2-3 найбільш переконливих аргументи з кожної сторони (щодо вибору, перед яким стоїть герой дилеми). Це Може бути фраза «з однієї сторони..., але з іншої...», Закінчте ситуацію формулюванням вибору, поставивши запитання, що вимагає відповіді «так» чи «ні». Чи повинен герой дилеми робити так чи по-іншому? Інакше кажучи, у вдалій, зрозумілій дилемі повинні бути присутні чотири елементи: загальний контекст дилеми, знайомство з вибором, що дає дилема, наведення однаково сильних аргументів «за» і «проти» і пропозиція зробити чіткий вибір наприкінці.
МАГІЧНІ ДРІБНИЧКИ Використовуйте такі критерії для оцінки і критики розроблених вами історичних /правових, моральних дилем. 1. Чи подана розповідь коротко, просто, без зайвих деталей? ' 2. Чи зрозумілі всі факти? Чи досить початкових знань, щоб учням був зрозумілий контекст дилеми? 3. Чи стосуються факти з дилеми життя учнів (чи відповідають темі уроку)? 4. Чи існує герой або кілька центральних персонажів, навколо яких побудована дилема? 5. Чи має герой дилеми чітко сформульовані два варіанти вибору? 6. Чи достатньо даних та іншої інформації для підтримки цих варіантів вибору? 7. Чи стосується дилема визначених основних проблем моралі (права) історії? 8. Чи закінчується розповідь питанням про те, що повинен робити центральний герой? 9. Чи будуть розбіжності в оцінці щодо вибору, що ставиться дилемою, серед ваших учнів?
Як організувати роботу 1. Запропонуйте учням прочитати підготовлену життєву або гіпотетичну спірну ситуацію. 2. Проаналізуйте її з учнями, користуючись такими запитаннями:
• Якими є факти: Що відбулося? Де і коли? Хто є учасниками ситуації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо? • У чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання! нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? У чому інтереси кожної зі сторін? Чому вони суперечливі? • Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист позиції кожної зі сторін? На які документи, інформацію ми можемо спиратися, захищаючи ту чиіншу позицію?; • У чому полягає рішення; Яким буде розв'язок ситуації? Чому саме таким? На що ми спираємось, обираючи таке рішення? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи розв'язання? Вирішення проблем
Метою застосування такої технології є навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення. Як організувати роботу 1. Приготуйте для учнів проблемне завдання, проблемну 2. Ознайомте їх із ситуацією та визначте суть проблеми. 3. Запитайте в учнів, чи розуміють вони суть проблеми. Попросіть їх описати її. 4. Об'єднайте учнів у групи, у яких вони могли б обговорити проблему, перш ніж перейти до пошуків шляхів її вирішення. 5. Запитайте в учнів: чи справді вони хочуть розв'язувати цю проблему? Чи є проблема важливою, чи необхідно розв'язати її? Запитайте, чи зацікавлені сторони конфлікту в його розв'язанні. 6. Скориставшись технологією «мозкового штурму», дайте їм можливість визначити якнайбільше шляхів вирішення проблеми або можливих варіантів. На цьому етапі жодне рішення або варіант не відкидаються і не коментуються. Необхідно генерувати велику кількість ідей. 7. Разом з учнями проаналізуйте, поясніть та об'єднайте ідеї. 8. Обговоріть можливі позитивні та негативні наслідки кожної ідеї. 9. Виберіть найкращий варіант і дійдіть згоди щодо його використання для вирішення проблеми (можна шляхом голосування). 10. Виберіть другий і третій варіанти як резервні на випадок, Етапи вирішення проблеми: • З'ясуйте суть проблеми. • З'ясуйте важливість проблеми. • Обміркуйте всі можливі варіанти вирішення. • Проаналізуйте можливі наслідки кожного варіанта. • Виберіть можливий варіант вирішення, який здається вацл оптимальним. • Якщо перший варіант рішення виявився неефективним, спробуйте інший і розпочніть все спочатку.
Як варіант технології вирішення проблем можна використати «дерево рішень», яке допомагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень. Як організувати роботу 1. Виберіть проблему, дилему, що не має однозначного рішення. Вона може бути викладена у формі історії, судової справи, ситуації з життя, епізоду літературного твору. 2. Запропонуйте учням необхідну для розв'язання проблеми інформацію для домашнього читання. 3. Підготуйте на дошці чи роздайте кожному учневі зразок «дерева рішень». 4. Сформулюйте проблему для вирішення, визначте суть проблеми і запцщіть на дошці, заповнюючи схему. 6. Дайте необхідну додаткову інформацію щодо проблеми & Запитайте учнів, чи дійсно хочуть розв'язати проблему люди, яких вона стосується? Якщо проблема важлива й актуальна, процес може продовжуватись. Попросіть пояснити, чому сторони Прагнуть до розв'язання проблеми. 7. Шляхи й варіанти вирішення проблеми можна визначили проведенням мозкового штурму. На цьому етапі жоден із варіантів не може бути неправильним. Важливо набрати якомога більше ідей. ' 8. Обговоріть кожен із варіантів рішення. Що позитивного чи негативного для кожної зі сторін він містить? Таким чином можна відхилити частину ідей і залишити 3-4. 9. Поділіть учнів на малі групи і запропонуйте кожній заповнити схему. Група повинна шляхом обговорення прийти до одного варіанта рішення. Якщо єдності немає, можна застосувати голосування. 10. Кожна група пропонує своє рішення. Проведіть обговорення. Можна провести голосування всього класу для вибору
ПРОБЛЕМА
2.3. ТЕХНОЛОГІЇ СИТУАТИВНОГО МОДЕЛЮВАННЯ Модель навчання у грі це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються). Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому завдання педагога при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті. Останнім часом в організації самої гри відбувається зміщення акцентів з драматизації (форм* зовнішніх ознак гри) на її внутрішню сутність (моделювання події, явища, виконання певних ролей). У західній дидактиці поступово відходять від терміна «гра», який асоціюється з розвагами, і вживають поняття «симуляція, імітація» тощо. Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки. Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням, надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи п розв'язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає Як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коректування і поради з розподілу: ролей), тренер (підказки учням для прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення). Як правило, ігрова модель навчання реалізується за чотири етапи: 1) орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з Правилами гри, загальний огляд її перебігу); 2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми); 3) основна частина — проведення гри; 4) обговорення. Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширеними з них є моделюючі. Кожна така гра відбувається за схемою. Учні «вводяться» в ситуацію, на основі якої вони отримують ігрове завдання. Для його виконання учні поділяються на групи й обирають відповідні ролі. Починаючи висувати припущення щодо розв'язання проблеми (1-й крок), вони стикаються з тим, що їм не вистачає інформації. Тоді отримують її від учителя або вчитель сам корегує діяльність учнів новим блоком інформації. В іграх, побудованих на використанні учнями вже відомого матеріалу, джерелом інформації є судження, висловлені попередніми учасниками гри. З отримання нової інформації та її аналізу під кутом зору ігрового завдання починається наступний етап гри (2-й крок), далі гра розгортається за невизначеним сценарієм, що реалізує кілька етапів взаємодій між учнями, які «грають ролі» (3-й крок). Нарешті після завершення сценарію потрібне серйозне обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення учнями отриманого досвіду на теоретичному рівні (4-й крок).
Симуляції або імітаційні ігри Імітаціями, (імітаційними іграми) називають процедури з виконанням певних простих відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконуючи інструкцію, наприклад проводячи дослід. Як правило, вчитель надає під час імітації чіткі поопераційні інструкції. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в групах. На закінчення певного виду діяльності всі учні отримують подібний результат, але він може розрізнятись залежно від індивідуальних особливостей учня, складу групи, використаних ресурсів тощо. Дуже важливою процедурою імітації є обговорення отриманих результатів діяльності та усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв'язків, які можна простежити, аналізуючи результати імітації у різних її учасників. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми. Як організувати роботу 1. Виберіть явище, тему для імітації. 2. Сплануйте все, що необхідно для імітації, продумайте участь у ній усього класу. 3. Надайте учням достатньо інформації, щоб вони могли впевнено виконувати всі передбачені процедури і, одночасно, вчитися. 4. Перед імітацією зробіть короткий вступ. 5. Заздалегідь продумайте запитання для підбиття підсумків. • Складніші імітаційні ігри інколи називають симуляціями, або ситуативним моделюванням, хоча чіткого розмежування в літературі немає. Розглянемо їх окремо, пам'ятаючи, що інколи під назвами технології імітації та симуляції розуміють одне і те саме. Симуляції — це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому економічному, політичному та культурному житті. Це своєрідні рольові ігри з використанням чітко визначених (за законом або за традиціями) і відомих ролей та кроків, які повинні здійснити виконавці: судові, парламентські, громадські слухання, збори, асамблеї, засідання комісій, політичні дебати тощо. Готуючи учнів до симуляції, вчитель має не тільки розподілити ролі, а й з'ясувати з кожним виконавцем послідовність його Дій та висловлювань* наприклад, виходячи з обов'язків судді, голови парламенту тощо. Регламент всієї симуляції будується за чітким сценарієм, який збігається з проведенням такої процедури в реальному житті. Отже, симуляції є «мініатюрною» версією реальності. Ця технологія наближена до рольової гри, але істотно відрізняється від неї, бо її метою є не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів: процедури прийняття рішень в органі місцевого самоврядування, механізму зростання прибутків підприємства, функціонування вільного ринку тощо. Симуляція дає можливість учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її із середини.
Як організувати роботу 1. Слід пам'ятати, що в симуляції йдеться не про демонстрування акторських здібностей, а про вміле і в міру можливості безособове відтворення вибраного процесу. 2. Необхідно пропонувати для проведення ситуативного моделювання теми, що спрощують дійсність. 3. Виберіть тему для симуляції та основне питання, яке будуть вирішувати учні. 4. Сплануйте сценарій симуляції, продумайте розподіл ролей,, участь у грі всього класу. ' 5. Надайте учням достатньо інформації, чіткі інструкції, щоб вони могли переконливо виконувати свої ролі і, одночасно, вчитися, 6. Перед симуляцією зробіть короткий вступ. 7. Заздалегідь продумайте запитання для підбиття під-
Спрощене судове слухання (суд ргоsе) Поширеною технологією імітаційної (симуляційної) гри є Технологія спрощеного судового слухання (суд рrоsе — «власний суд») дає можливість учням розіграти судовий процес з конкретної справи з мінімальною кількістю учасників. Це процес за участю трьох осіб: судді, що буде слухати обидві сторони і приймати остаточне рішення, обвинувачуваного й обвинувача або їхніх представників. Мета: технологія спрощеного суду дає можливість учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, взяти участь у вправі, пов'язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень. Як організувати роботу 1. Оберіть ситуацію (судову справу, випадок, дилему) для вивчення. Перевірте, чи відповідає вона очікуваним результатам та темі уроку. 2. Підготуйте додаткову інформацію (статистику, думки авторитетів, закони тощо) або продумайте посилання на неї. Якщо необхідно, інформація може бути подана на дошці, в папках, книжках тощо. 3. Продумайте самі можливі варіанти розв'язання ситуації. 4. Підготуйте план проведення судового слухання (його регламент запишіть на дошці). 5. Проведіть аналіз ситуації за наведеною вище схемою. 6. Познайомте клас з процедурою слухання. 7. Поділіть клас на три однакові групи: судді, обвинувачі й а) Суддів необхідно проінструктувати про процедуру судочинства і дати їм час для підготовки питань, б) Обвинувачам необхідно надати час для підготовки до вступної промови і викладу аргументів, в) Обвинувачуваним необхідно надати час для підготовки до вступної заяви і захисту. • Запропонуйте суддям сісти в різних кутках класу. Дайте їм таблички «суддя» або картки з іменами, а) Запропонуйте, щоб до кожного судді приєднався один обвинувачуваний та один обвинувач. Повідомте суддям, що коли поруч із ними будуть обидва гравці, вони можуть починати «суд». • Проведіть суд від свого імені, використовуючи такий порядок: а) Вступні заяви учасників у відповідному судовому порядку. Ці заяви повинні бути обмежені визначеними часовими рамками, б) Обвинувачуваний викладає суть захисту, і його опитує суддя. б) Обвинувач викладає аргументацію, і його опитує суддя, г) Суддя виносить рішення і повідомляє його після того, як весь клас знову об'єднається. Після оголошення суддями своїх рішень запропонуйте запрошеному спеціалісту обговорити процес прийняття й ухвалення рішень. Розгляньте варіанти, які будуть запропоновані запрошеним спеціалістом або дійсним суддею порівняно з рішеннями, прийнятими учнями-суддями. Громадські слухання Громадські слухання проводяться органами законодавчої влади (такими, як Верховна Рада, її комісії, інвді державні органи чи комітети, міські ради) з метою одержання інформації, на якій ґрунтуватимуться закони чи ініщ рішення, що стосуються інтересів населення. Інші слухання проводяться групами з особливими інтересами у громадськими організаціями чи об'єднаннями, щоб з'ясувати суспільну думку. Мета застосування технології: моделювання суспільного слухання за допомогою імітаційної (симуляційної) гри дозволяє учням зрозуміти мету і порядок слухань, а також ролі й обов'язки членів державних органів, комітетів, комісій. Крім цього, учні одержують практичний досвід у визначенні і поясненні ідей, інтересів і цінностей, пов'язаних із предметом слухання.
Як організувати роботу 1. Зв'яжіться з місцевими органами законодавчої влади, місцевими-відділеннями чи представництвами загальнонаціональних організацій, яких цікавить тема уроку, щоб одержати інформацію по темі, і з'ясуйте, чи може співробітник організації або представник місцевих органів самоврядування взяти участь в уроці. 2. Запросіть на урок співробітника органу влади чи представника організації, які володіють необхідними знаннями. 3. Домовтеся, якщо необхідно, про можливість провести уроку тлі для слухань чи у приміщенні місцевого органу самоврядування або організуйте в передній частині класної кімнати стіл для учнів-«законодавців», стіл для секретаря і стіл чи кафедру для доповідачів. 4. Приготуйте таблички з іменами учнів і назвами їхніх 5. Поясніть такі ролі: а. Законодавці. Обрані законодавці будуть проводити слухання. Вони будуть оголошувати виступи доповідачів і приймати рішення з обговорюваного питання. Один із законодавців б. Групи з особливими інтересами. Буде організовано кілька в. Секретар. Необхідно вибрати одну особу, яка вестиме стенограму засідання і записуватиме пропозиції, що надходять. г. Відповідальний за часовий регламент. Необхідно вибрати 6. Поясніть учасникам мету громадських слухань і порядок, якого необхідно буде дотримуватись. Якщо потрібно, роздайте учням інструкції для участі в громадських слуханнях. а. Головуючий відкриває слухання, повідомляє мету слухань і б. Оголошений доповідач викладає свою позицію протягом в. Першим запитання доповідачу ставить голова, за ним питання ставлять «члени» організації чи органу, що проводить 7. Об'єднайте учнів у групи по п'ять чи менше осіб. а. Одна група буде представляти законодавців чи комісію, що б. Інші групи;будуть представляти громадян, співробітників 8. Відведіть достатньо часу для підготовки учнів до громадських слухань відповідно до їхніх ролей. 9. Проведіть слухання. 10. Після того як будуть вислухані всі доповідачі, члени органу чи організації, що проводир слухання, аналізують аргументи, обговорюють проблему і повідомляють, що вони мають 11. Проведіть розбір інтерактивної вправи в такій а. Обговоріть факти й аргументи, що стосуються теми. б. Обговоріть думки учнів із приводу даного виду діяльності як в. Обговоріть зауваження, зроблені запрошеним фахівцем. Розігрування ситуації за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація») Імітує реальність призначенням ролей учасницям та учасникам і наданням їм можливості діяти «наче насправді». Кожна особа в рольовій грі має Чітко знати зміст її ролі та мету рольової гри взагалі. Мета рольової гри — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок, наприклад безпечної поведінки в певній ситуації тощо Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допоможе учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити й розглядати альтернативні можливості дій, співчувати іншим. У ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» визначену проблему або ситуацію. Рольова гра потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням. Наприклад, можна почати з читання текстів «за ролями», формулювання коротких висловлювань або відповідей від імені історичної особи, природного явища, конкретного предмета, тварини.
Як організувати роботу 1. Сплануйте попередньо роботу та підготуйтесь: • сформулюйте проблему, яку буде ілюструвати рольова гра; спільно з учнями визначте кількісний склад учасників рольової гри і спостерігачів, а також подумайте, як доцільніше працювати над грою: усім класом чи одночасно кількома малими групами. Заохочуйте нерішучих учнів до співучасті; • надайте учням достатньо інформації, щоб вони могли переконливо виконувати свої ролі і, одночасно, вчитися; • продумайте, як буд«проходити рольова гра. Сценарій можна скласти у вигляді:
— розповіді, під час якої ведучий розкриває суть справи, а решта учнів озвучують її, розкриваючи зміст через ролі «своїх» персонажів,; — інсценізації, під час якої герої діють частково спонтанно, без підготовлених діалогів, але відтворюють основну ідею інсценізації. 2. Підготовка й тренування учнів: • дайте учням чає на обдумування ситуацій своїх ролей. Якщо для проведення гри треба переставити меблі, зробіть це саме зараз; • забезпечте активну участь всього класу в проведенні вправи; • не забувайте про ретельне обговорення й міркування учнів з приводу вправи, які треба обов'язково вислухати наприкінці..
3. Не чекайте відшліфованої гри із самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру й імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності. 4. Такі вправи повинні проводитися в обстановці довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні повинні розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе учням почувати себе впевненіше при проведенні таких вправ. (Після закінчення вправи проводиться ретельний і поглиблений аналіз учасниками та «спостерігачами» набутого досвіду, їхніх думок та почуттів. 6. Подумайте про вихід дітей з ролей. Для цього проводиться детальне обговорення ситуації. Бажано, щоб кожен учасник відповів на запитання: — Як ви себе почували в тій чи іншій ролі? — Що подобалось під час гри, а що — ні? — Чи бували ви самі в подібній ситуації? — Чи була вирішена проблема? Чому? Як вона була вирішена? — Яку іншу лінію поведінки можна було б вибрати? — Чи Доводилося вам потрапляти в подібну ситуацію? — Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя? Дуже важливим є розподіл рольової гри за часом. На пояснення умов припадає приблизно 10-15%, на роботу в малих групах — 15-25%, на презент
|
