Національна фінансова система

Рис. 2.4. Внутрішня структура національної фінансової системи

 

 

Отже, ефективність функціонування фінансової системи на­самперед залежить від декількох визначальних чинників-:

1. Налагодженості фінансових відносин у суспільстві, в ос­нові чого перш за все знаходиться вибір правильної і доцільної для даної країни фінансової моделі, яка стимулювала би наявних ви­робників й споживачів.

2. Дієвості фінансово-кредитного механізму та чіткості фінансового законодавства, за браком чого стає практично немож­ливим здійснення цілеспрямованого фінансового управління.

3. Організації управління функціонування фінансової систе­ми, про що мова піде нижче.

Таким чином, фінансове управління, як втім і управління будь-якою іншою системою, складається із двох основних складо­вих: органів управління, а також форм і методів управлінсько; діяльності. Необхідно також зазначити, що в даному ракурсі в світовій теорії і практиці широкого визнання набув фінансовий менеджмент як наука про управління грошовими потоками До речі, у наш час дані прогресивні тенденції відслідковуються й на теренах нашої держави. Загалом, зміст фінансового менеджмент) визначається функціями управління, а саме розробкою стратегії, плануванням тактики реалізації даної стратегії, організацією вико­нання розроблених планів, а також обліком та контролем.

Отже, повертаючись до організаційної будови фінансової сис­теми, бачимо, що за цією ознакою фінансова система є сукупністю фінансових органів та інститутів, які займаються управлінням гро­шовими потоками.

Наявність необхідності розподілу і перерозподілу ВВП с об'єктивним явищем, разом з тим рух грошових потоків здійсню­ється не самостійно, а під керівництвом певних управлінських структур, юридичних і фізичних осіб. Це суб'єктивна сторона поб>-дови фінансової системи, яка при наявності певних закономірнос­тей відображає середовище тієї чи іншої країни. В основі виділення органів управління фінансовою системою лежить внутрішня струк­тура даної системи. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи державної влади і управління.

Щодо України, то до організаційного складу її фінансова стеми включаються:

1. Органи управління (Міністерство фінансів, Державна по­даткова адміністрація. Контрольно-ревізійна служба; Казначейст­во, Рахункова палата, Аудиторська палата, Комітет з нагляд за

 

 

страховою діяльністю, Державна комісія з цінних паперів та фон­дового ринку, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Державний інноваційний фонд).

2. Фінансові інституції (Національний банк, комерційні бан­ки, страхові компанії, небанківські кредитні установи (зокрема, ломбард), міжбанківська валютна біржа, фондові біржі, фінансові посередники на ринку цінних паперів).

В цілому фінансові органи та інституції можна згрупувати в чотири блоки (рис. 2.5).

Перший блок становлять органи, які функціонують у сфері державного бюджету. Насамперед це Міністерство фінансів Украї­ни та його уособлені підрозділи — державне казначейство і кон­трольно-ревізійна служба. Також, до цієї групи можна віднести державну податкову адміністрацію, яка в 1996 р. виділилась зі скла­ду Міністерства фінансів.

Другий блок складають контрольно-регулюючі органи — Ра­хункова палата Верховної Ради України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Комітет з нагляду за страхо­вою діяльністю, Аудиторська палата та аудиторські фірми, Анти-монопольний комітет.

Третій блок утворюють фінансові інституції, що працюють на фінансовому ринку, зокрема, Національний банк України і ко­мерційні банки, міжбанківська валютна біржа, фондові біржі та фінансові посередники, страхові компанії тощо.

Нарешті, до четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами (Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування). '

Існує досить складна схема взаємозв'язків органів управління фінансовою системою, представлена у таблиці 2.1.

З огляду на вищенаведене, розподіл повноважень фінансових органів та інституцій зосереджений на державному бюджеті. Це цілком природно, оскільки саме у бюджеті концентруються фінан­сові потоки та зв'язки.

Деякі сфери та ланки не мають відповідних фінансових ор­ганів чи інститутів управління. Фінанси суб'єктів господарювання керуються фінансовими службами в складі управлінських структур підприємств та організацій, господарських товариств і холдинго­вих компаній, міністерств і відомств. Але усе ж таки в цілому будь-яка сфера чи ланка фінансової системи має власне призначення та специфічні притаманні лише їй ознаки, про що вже йшлося вище.

 

Фінансова система України

Міністерство фінансів

Рахункова палата

Національний банк

Фондова біржа

Пенсійний фонд

Державне казначейство

Контрольно-ревізійна служба

Державна

податкова

адміністрація

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

Комітет з нагляду

за страховою

діяльністю

Аудиторська палата

Комерційні банки

Небанківські кредитні установи

Страхові компанії

Фінансові посередники

Міжбанківсь ка валютна

біржа

Фонд соціального страхування

Фонд сприяння зайнятості

Антимонопольний комітет

Перший блок

Другий блок

 

 

 

Третій блок

 

Четвертий блок

Таблиця 2.1

Система взасмозв 'язків між органами управління фінансовою системою

 

Фінансові органи (чи інституції)	Ланки фінансової системи	Напрями діяльності фінансових органів (чи інституції)
Міністерство фінансів	державний бюджет	складання і виконання бюджету
	державний кредит	випуск позик, використання залу­чених коштів, погашення боргів
	міжнародні фінансові відносини	взаємовідносини з урядами інших країн, міжнародними організаціями і міжнародними фінансовими інституціями
	фінанси підприємств	організаційне регулювання фінансової діяльності
Державне казначейство	державний бюджет	виконання державного бюджету
Контрольно-ревізійна служба	державний бюджет	ревізії складання і виконання бюджетів, контроль за викорис­танням бюджетних асигнувань
	фінанси державного сектора	контроль за фінансовою діяльністю
Державна податкова адміністрація	державний бюджет, за­гально­державні цільові фонди	облік платників податків і обов'язкових платежів, контроль за дотриманням податкового законодавства
Рахункова палата Верховної Ради	державний бюджет	контроль за складанням і виконанням бюджету
	державний кредит	контроль за залученням, використанням і погашенням державних позик
	фінансовий ринок	контроль у сфері грошово – кредитної політики
Комітет з нагля­ду за страховою діяльністю	страхування	видача ліцензій на страхову діяльність, контроль за діяльністю страхових компаній

 

Продовження табл. 2.1

 

1 2 3
Страхові компанії	страхування	здійснення страхових операцій
Аудиторська палата	фінанси підприємств	видача ліцензій аудиторам і аудиторським фірмам, контроль за аудиторською діяльністю
Аудиторські фірми	фінанси підприємств	проведення незалежного фінансовою контролю
Національний банк	кредитна система	реєстрація банків, видача'ліцензій на окремі банківські операції, банківський нагляд
	державний кредит	агентські послуги уряду з розмі­щення державних цінних паперів
	державний бюджет	організація касового виконання
	міжнародні фінансові відносини	проведення міжнародних розрахунків держави
Комерційні банки	банківська система	здійснення банківських операцій
Міжбанківська валютна біржа	валютний ринок	купівля-продаж валюти і визначення валютних курсів
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку	ринок цінних паперів	реєстрація випуску цінних паперів (крім державних), ліцензування діяльності фінансових посеред­ників, регулювання операцій з цінними паперами, нагляд за діяльністю суб'єктів ринку
Фондова біржа	ринок цінних паперів	забезпечення первинного і вторинного ринку цінних паперів
Фінансові посередники	ринок цінних паперів	виконання доручень емітентів з випуску цінних паперів та інвесторів з питань їх придбання
Пенсійний фонд	фонд цільового призначення на пенсійне забезпечення	акумуляція коштів фонду, нарахування та виплата пенсій і допомог

Повернемося нарешті до складових фінансового управління, при цьому зазначивши, що основним завданням органів управління фінансовою системою єзабезпечення узгодженості функціонування окремих сфер та ланок фінансових відносин, що досягається чітким розмежуванням функцій і повноважень між фінансовими органами та інститутами.