Ринок цінних паперів

У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів е не­обхідним елементом ефективно функціонуючої національної еко­номіки. Ринок цінних паперів - це специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом операцій є цінні папери. На ньому здійсню­ється "емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція.

Як і будь-який інший, ринок цінних паперів формується, виходячи з попиту і пропозиції, а також урівноважуючої ціни. Попит створюється державою та суб'єктами господарської діяль­ності, яким не вистачає власних доходів для фінансування інвес­тицій. Держава та бізнес виступають на ринку цінних паперів чи­стими позичальниками (змушені більше позичати в інших), а чи­стим кредитором є населення, в якого з різних причин доходи пе­ревищують суму витрат.

Завданням ринку цінних паперів є створення умов та за­безпечення, якщо можливо, більш повного та швидкого перели­ву заощаджень в інвестиції за ціною, яка задовольняла б обидві

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

сторони. Через ринок цінних паперів акумулюються грошові на­громадження кредитно-фінансових інститутів, корпорацій, підприємств, держав, приватних осіб і спрямовуються на вироб­ниче та невиробниче вкладення капіталів.

Ршок цінних паперів об 'єднує частину кредитного ринку (ри­нок боргових інструментів позики або боргових зобов'язань) і ри­нок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок охоплює операції з випуску і обертання інструментів позики, інструментів власності, а також їх гібридів і похідних. До інструментів позики відносять облігації, векселі, сертифікати; до інструментів власності - всі види акцій; до гібридних інструментів - цінні папери, що ма­ють ознаки як облігацій, так і акцій; до похідних інструментів - ва­ранти, опціони, ф'ючерси та інші аналогічні цінні папери.

Отже, ринок інструментів позики як елемент кредитного ринку має справу з позичковим капіталом, у той час як ринок інструментів власності - з власним капіталом, тобто з частками (паями) власників у власному капіталі компанії.

Ринок цінних паперів в Україні нині складається з ринків акцій, державних та муніципальних облігацій внутрішньої позики, облігацій підприємницьких структур, казначейських зобов'язань, векселів, інвестиційних, ощадних, майнових і компенсаційних сер­тифікатів, житлових чеків, облігацій зовнішньої позики.

Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють первин­ний та вторинний ринок. На первинному ринку розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбувається мобілі­зація капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення коштів ними та державою.

На вторинному ринку обертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників. З точки зору організації, вторинний ринок поділяється на по-забіржовии (вуличний) та біржовий. Термін "вуличний ринок" (торгівля з прилавку) зберігається з тих далеких часів, коли лон­донські брокери укладали угоди просто на вулиці чи в кафе. По-забіржовий ринок ще називають децентралізованим, на відміну від біржового - централізованого.

Біржювии ринок пов'язують з поняітям фондової біржі як особливо організованого, як правило, вторинного ринку цінних паперів, Що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявлен­ню реальних ринкових цін активів. Історично позабіржовий ри-

Ходаківська В. 11., Бсляєв В. В

нок передує біржовому. Позабіржовий ринок охоплює ринок опе­рацій із цінними паперами поза біржею: первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, що не бажають потрапити на біржу.

У країнах з ринковою економікою біржі природно вирос­тали з вуличного ринку в міру того, як збільшувалися масштаби фондових операцій, множилися емітенти цінних паперів, удоско­налювалася техніка брокерської справи. На позабіржовому рин­ку обертаються цінні папери молодих, маловідомих, невеликих компаній, які не одержали допуску до операцій на фондовій біржі. Проте на ньому можна зустріти й цінні папери відомих компаній, які з тієї чи іншої причини віддають перевагу по­забіржовому ринку.

Структура пінних паперів, що обертаються на позабіржо­вому ринку, розрізняється за країнами. Наприклад, у США, на відміну від Франції, Англії, державні цінні папери обертаються, головним чином, на позабіржовому ринку. На цей же ринок у США, як правило, потрапляють і корпоративні облігації, навіть якщо вони випущені великими корпораціями.

Позабіржовий ринок є мережею брокерських та дилерсь­ких фірм, які часто є членами біржі і пов'язані між собою та з найбільшими інституціональними інвесторами телефоном, теле­тайпом та телексом. Існують автоматизовані системи позабіржо-вої торгівлі. Наприклад, у США, де позабіржовий обіг цінних па­перів значно перевищує біржовий, функціонує комп'ютеризова­на система NASDAQ, яка інформує брокерів та дилерів про ко­тирування цін на цінні папери, що продаються поза біржею. От­римавши від свого клієнта замовлення на купівлю чи продаж цінних паперів, посередницька фірма шукає відповідного про­давця чи покупця. Інформацію про заявки, ціни фірми одержу­ють, головним чином, один у одного за допомогою телефону чи через комп'ютерну мережу.

Здійснення операції на позабіржовому ринку коштує дешев­ше, ніж на фондовій біржі. Проте компанії, як правило, прагнуть того, щоб їх цінними паперами торгували на біржі. Обіг цінних па­перів на біржі пі/івищує престиж компанії в інвесторів, покращує купівлю-продаж паперів на ринку, тобто підвищує їх ліквідність, поліпшує умови кредитування під заставу цінних паперів.

Крім вказаної класифікації, ринок цінних паперів може поділятися на наступні сегменти:

ринок фі плисових послуг: теорія і іірнктикл

- за категоріями емі тентів (ринок цінних паперів підпри­ємств, державних цінних паперів тощо);

- за термінами випуску (ринок безтермінових цінних па­перів, термінових цінних паперів із встановленим терміном обер­тання та без встановленого терміну обертання тощо);

- за територією розповсюдження (світовий, національний, регіональний);

за видами (категоріями) цінних паперів (ринок акцій, у то­му числі за їх видами, облігацій тощо);

- за формою організації (організаційні і розподільчі ринки);

за принципом повернення фінансових активів, що підля­гають поверненню (ринок боргових зобов'язань і ринок інстру­ментів власності).

Необхідною умовою існування ринку цінних паперів є йо­го інфраструктура та наявність державної о органу, що регулює обіг цінних паперів і забезпечує необхідну нормативно-правову базу його функціонування.

Для функціонування ринку цінних паперів необхідна наяв­ність: емітентів, зацікавлених у мобілізації вільних коштів; інвес­торів, що мають вільні кошти і шукають розміщення, яке їм вигід-не; посередників, що забезпечують обмін зобов'язань (цінних па­перів) емітентів на грошові кошти інвесторів. Саме емітенти цінних паперів, інвестори (покупці) та фінансові посередники при укладан­ні угод є основними суб'єктами операцій на ринку цінних паперів.

У ролі емітентів на ринку цінних паперів виступають ком­панії, товариства, підприємства та держава в особі національного уряду і місцевих органів управління. Відповідно й ринок цінних паперів можна поділити на ринок цінних паперів, що випускають­ся юридичними особами, та ринок державних цінних паперів.

Суб'єктами ринку цінних паперів України є:

Державна комісія із цінних паперів та фондового ринку;

Національний банк України;

- емітенти;

- депозитарії;

реєстратори власників іменних цінних паперів;

зберігачі цінних паперів;

- банки;

організатори торгівлі цінними паперами;

торговці цінними паперами. Важливу роль на ринку цінних паперів та, зокрема, на рин-

Ходаківська В-ГІ., Беляєв В. В

ку державних цінних паперів відіграє центральний банк. Разом з Міністерством фінансів (Казначейством) він вирішує питання про доцільність випуску нових боргових зобов'язань, визначає умови їх обігу, розробляє заходи щодо забезпечення сталого курсу дер­жавних цінних паперів. Крім того, центральний банк, здійснюю­чи операції з цінними паперами на відкритому ринку, впливає на розмір резервів комерційних банків і, таким чином, на стан креди­ту та грошового обігу. Банк купує цінні папери, коли дотри­мується курсу на стимулювання кредитної діяльності ко­мерційних банків та ринку в цілому, і продає цінні папери, коли має намір обмежити активність банків. Різноманітні операції із цінними паперами здійснюють комерційні банки.

Особливості формування ринку цінних паперів в Україні. Фор­мування цивілізованого ринку цінних паперів в Україні є цент­ральною ланкою ринкових перетворень, що сприяє оздоровлен­ню економіки України, інвестуванню її пріоритетних галузей та об'єктів, прискоренню процесу приватизації державного майна.

Моделі ринків цінних паперів розвинених країн є резуль­татом їх еволюції. Характер будь-якої моделі ринку цінних па­перів визначається багатьма факторами. З одного боку, це кон­кретні історико-національні особливості певної країни, а також особливості ментальності її населення. З іншого - ринок цінних паперів є складною сукупністю правовідносин щодо цінних па­перів, яка від них не залежить.

На формування ринку цінних паперів в Україні значний вплив має той факт, що на відміну від "американської" моделі, де банк має значні обмеження на операції із цінними паперами, в ук­раїнській практиці, по суті, склалась європейська модель універ­сального комерційного банку. Тому змішана, проміжна модель ринку цінних паперів, що стихійно обрана в Україні, призвела до того, що на ньому одночасно та з рівними правами присутні і ко­мерційні банки, які мають усі права на операції із цінними папе­рами, і небанківські інститути.

Головними передумовами становлення ринку цінних паперів в Україні є:

- масштабна приватизація і пов'язаний з нею масовий ви­пуск цінних паперів;

створення і діяльність комерційних утворень, які залуча­ють кошти на акціонерній основі;

- розширення практики акумуляції коштів через боргові

ринок фінансоних послуг: теорія і практики

цінні папери загальнодержавними та муніципальними органами;

використання підприємствами і регіонами облігаційних позик, які є більш дешевим видом ресурсів порівняно з бан­ківськими кредитами;

поява похідних цінних паперів у процесі розвитку націо­нальних ринків товарів, послуг, нерухомості;

використання цінних паперів у міжнародних взаємороз-рахунках, доступ до міжнародних ринків капіталу;

- швидке становлення інфраструктури фондового ринку, покращання його технологічної бази;

- динамічний розвиток і усталена мотивація професійних учасників ринку цінних паперів.

Процес розвитку ринку цінних паперів стимулюють на­ступні фактори:

- активна приватизація;

діяльність державних інститутів, спрямована на збільшен­ня обсягів ринку облігацій внутрішньої державної позики та вдо­сконалення його організаційно-економічного механізму;

- створення позабіржової фондової торговельної системи;

поява інституту незалежних реєстраторів;

- вихід України на міжнародний ринок капіталів.

До основних тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Ук­раїні мом'на віднести:

- розширення спектра фондових інструментів, які знахо­дяться в обігу;

- становлення інфраструктури його обслуговування;

цілеспрямоване формування адекватної сучасним по­требам нормативно-правової бази функціонування фондового ринку.

Основними факторами, які сьогодні стримують розвиток ринку цінних паперів, є:

- недосконала податкова нормативна база;

звужений, непрозорий позабіржовий ринок;

- інертний вторинний ринок;

- нерозвинені похідні фінансові інструменти;

не вирішено проблеми надання гарантій щодо достав­ки корпоративних цінних паперів та їх перереєстрації в режимі, який не перевищує Т+3 (режим, за якого гроші в обмін на цінні папери реально повинні бути поставлені на третій день після укладення угоди);

Ходаківська В.II., Беляєи В.В

відсутній механізм "поставки про ги оплати", внаслідок чого левова частка угод здійснюється на умовах пере­доплати або передпоставки.

Пріоритетні напрями розвитку ринку цінних паперів Ук­раїни визначені Концепцією функціонування та розвитку фондо­вого ринку України, схваленою Постановою Верховної Ради Ук­раїни від 22 вересня 1995 року № 342 / 95 (див: Голос України. -1995. - № 06 - 207.) Відповідно до Концепції створення і функціонування ринку цінних паперів повинні будуватися на принципах соціальної справедливості, надійності захисту інвес­торів, регульованості, контрольованості, ефективності, правової упорядкованості, прозорості, відкритості та конкурентності. Цілісність ринку забезпечується функціонуванням єдиної біржо­вої системи, що діє під егідою Національної фондової біржі, сис­тем Національного депозитарію та клірингу (розрахунків) за цінними паперами. Принцип цілісності потребує впровадження єдиних основних правил щодо ціноутворення на ринку цінних паперів на всій території України.