Організація та особливості функціонування депозитного ринку

Залучення коштів вкладників та інших кредиторів це ос­новний вид пасивних операцій банків. Залучені засоби комер­ційних банків формують переважну частину банківських ре­сурсів. Вони покривають від 80 до 90% усієї потреби у грошових коштах для здійснення активних банківських операцій. Склада­ються із депозитів (вкладів) і кредитів (позик), отриманих бан­ком. Максимальний розмір залучених коштів залежить від влас­ного капіталу банків. У різних країнах існують різні нормативи співвідношення між власним капіталом і залученими коштами. Ці нормативи коливаються від співвідношення 1:10 до 1:100. На­приклад, у Швейцарії це співвідношення 1:12, а в Японії - 1:83.

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, установ, населення та інших банків. За терміном за­лучені кошти поділяються на ресурси, що управляються, і по­точні пасиви. Ресурси, що управляються, включають термінові депозити, залучені банком, і міжбанківські кредити. Поточні па­сиви формуються залишками коштів на розрахункових, поточ­них і кореспондентських рахунках.

Вклад (депозит) - це грошові кошти (у готівковій або без­готівковій формі, в національній або іноземній валюті) передані в банк їх власником для зберігання на певних умовах. Операції, пов'язані із залученням грошових коштів на вклади, називають­ся депозитними. Для банків вклади - головний вид їх пасивних операцій і, відповідно, основний ресурс для проведення активних кредитних операцій.

Депозит виникає двома шляхами: банк може прийняти кошти від фізичної особи та фірми і помістити їх на депозитний рахунок, або може "утворити" депозит, надаючи клієнту позич­ку і право розплачуватися чеками проти цього депозиту.

Види депозитних рахунків, які використовуються у прак­тиці сучасних банків, дуже різноманітні, а в результаті фінансо-

Ходаківська В. II., Беляєв В. В

вих нововведень їх кількість в останні роки зросла. Депозити роз­різняються залежно від строку, умов внеску та вилучення коштів, заплачених процентів, можливістю отримання пільг за активни­ми операціями з банком тощо.

У більшості країн класифікація депозитних рахунків за­снована на двох моментах: строку депозиту до моменту вилучен­ня та категорії вкладника. За строками депозити поділяються на депозити до запитання (тобто депозити, які сплачуються за пер­шою вимогою вкладника без попереднього повідомлення) та де­позити на строк (які сплачуються через певний час після внесення коштів на рахунок). Залежно від вкладника виділяють наступні рахунки: рахунок приватної особи, корпорацій (акціонерних ком­паній) або некорпоративних фірм, центрального уряду, місцевих органів влади, фінансових установ, іноземних вкладників.

Депозити до запитання дають можливість вкладнику отри­мувати готівку за першою вимогою та здійснювати платежі за до­помогою чеків. Гроші на такі рахунки зараховуються та знімають­ся як частково, так і повністю. Головною позитивною якістю цих рахунків є їх висока ліквідність, можливість їх використання в ролі засобу платежу. Основний недолік (для вкладника) - відсутність нарахування процентів за рахунком (або дуже малий процент).

Особливості депозитного рахунку до запитання:

- вклад та вилучення коштів здійснюється як частинами, так і повністю в будь-який час без обмежень;

- гроші можуть вилучатися з рахунку як у вигляді готівки, так і за допомогою чека;

- власник рахунку платить банку комісію за використан­ня рахунку у вигляді постійної місячної ставки або за кожний ви­писаний чек;

- за депозитами до запитання банк повинен зберігати мі­німальний резерв у центральному банку в більшому відношенні, ніж за строковими вкладами.

Внески до запитання (безстрокові депозити) можуть бути вилучені вкладником або переведені іншій особі переказом за ви­могою власника. Вкладнику відкривається рахунок, з якого в будь-який час можна отримати готівкові гроші, виписати чек або інший розрахунково-платіжний документ (платіжне доручення, платіжну вимогу-доручення). У країнах з розвиненими ринкови­ми відносинами вклади до запитання вилучаються, головним чи­ном, за допомогою чеків, тому їх називають чековими. Більша

г

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

частина операцій грошового обороту здійснюється за допомо­гою вкладів до запитання, що виконують функцію засобів обігу. Кошти на цих рахунках в умовах розвиненого безготівкового обігу складають значну частину грошової маси.

Вклади до запитання у своїй основі нестабільні, що обме­жує сферу їх використання комерційними банками. Існують два типи вкладів до запитання - безпроцентні поточні рахунки і ра­хунки, за якими виплачуються відсотки. Перші переважають у за­гальній сумі депозитів до запитання. Другі є чековими депозита­ми, за якими виплачується процентний дохід.

Для ефективного управління тимчасово вільною готівкою клієнта банки застосовують методи, що дозволяють мінімізувати розміри грошових коштів, що зберігаються на безпроцентному поточному рахунку. Для цього із вкладу до запитання (у США такі рахунки називаються "рахунками з автоматичною очист­кою") банк, здійснюючи поточні операції, перераховує суми, що перевищують узгоджений з клієнтом мінімум, на рахунки, які приносять процентний дохід, або розміщує надлишкові кошти у фінансові інструменти, що приносять дохід. Наприклад, ці кош­ти клієнта можуть бути вкладені банком в угоду про зворотний викуп - "репо". Ця операція здійснюється банком щоденно в кінці ділового дня. Якщо виникає потреба в коштах для прове­дення поточних операцій, банк перераховує необхідні кошти на той же вклад до запитання.

У комерційних банках України у структурі депозитів пе­реважають вклади до запитання, що пояснюється високим рівнем інфляції, а також недостатнім розвитком інших видів банківських депозитів.

Термінові вклади (рахунки) - це грошові кошти, що зарахо­вуються на депозитні рахунки на жорстко обумовлений термін з виплатою процента. Ставка плати за ними залежить від розміру та терміну вкладу. У разі дострокового отримання грошових коштів клієнт втрачає відсоток у формі штрафу. На цих рахунках зберігаються кошти, які приносять власнику процентний дохід та не призначені для розрахунків з третіми особами.

До числа характерних особливостей даних вкладів нале­жать:

- рахунки не призначені для розрахунків, на них не випи­суються чеки;

кошти на рахунках обертаються повільно;

Ходаківська В.П., Беляєв В. В

існує формальна вимога про попереднє повідомлення вкладником банку про вилучення коштів за 7 днів, а в деяких ви­падках до ЗО днів;

- за рахунком виплачується процент; при цьому макси­мальний рівень процентної ставки може регулюватися націо­нальним банком;

- для вкладів, як правило, встановлюється більш низька норма обов'язкових резервів, ніж за депозитами до запитання.

Різновидом термінового вкладу є депозитні сертифікати. розраховані на точно зафіксований час залучення коштів. Упер­ше їх увів в оборот у 1961 році один із банків США. Власникам рахунків видаються спеціальні іменні свідоцтва (сертифікати), в яких вказано терміни погашення і процентна ставка. Депозитний сертифікат - це письмове свідоцтво про депонування в банку певної досить великої суми грошей, у якому вказуються термін його обов'язкового зворотного викупу банком і розмір виплаче­ної надбавки. Так, у практиці роботи банків США депозитний сертифікат випускається на суму не менше 100 тис. дол., а Вели­кобританії - від 50 тис. до 250 тис. ф. ст.

Депозитні сертифікати видаються тільки юридичним осо­бам. Вони можуть бути іменними або на пред'явника. Право на отримання вкладу за депозитним сертифікатом може бути пере­дано іншій особі. Для фізичних осіб використовуються ощадні сер­тифікати, що видаються банками як на фіксований термін, так і до запитання.

Певну роль у ресурсах банків відіграють ощадні вклади населення. Особливістю ощадних рахунків є те, що вони не ма­ють фіксованого строку та від власника не вимагається поперед­нього повідомлення про зняття коштів. Вони вносяться і вилуча­ються в повній сумі або частково та засвідчуються видачею ощадної книжки.

Ощадні депозити - це нечекові вклади, що приносять від­соток і які можна терміново вилучати. Існують наступні їх типи:

рахунки на ощадних книжках; рахунки з випискою стану ощад­ного вкладу (вкладник має справу з банком через пошту без за­стосування ощадних книжок); депозитні рахунки грошового рин­ку. Останні є новим типом ощадних вкладів. За цими депозитни­ми рахунками не використовується ощадна книжка для реєстрації операцій, а ставка відсотка коригується щотижня кож­ним банком самостійно відповідно до змін ринкових умов. Різно-

ринок фінансових послуг: теорія і практика

видом ощадного вкладу є цільові вклади. Це можуть бути вкла­ди, виплата за якими присвячена відпустці, дню народження, но­ворічні вклади тощо. Особливо популярні вказані види вкладів у промислове розвинених країнах. У Франції з 1965 року застосо­вується цільовий вклад "заощадження-житло", який стимулює вкладників заощаджувати кошти у банках протягом певного терміну, що дає право на отримання вигідного цільового креди­ту на купівлю, будівництво або ремонт житла.

У сучасних умовах комерційні банки для оперативного залучення додаткових грошових коштів використовують можли­вості міжбанківського ринку ресурсів, на якому відбувається про­даж грошових коштів, мобілізованих іншими кредитними уста­новами. Міжбанківськіїй кредит надається в рамках кореспон­дентських відносин. Механізм міжбанківських кореспондентсь­ких відносин передбачає відкриття кореспондентських рахунків одними банками в інших для здійснення платіжних і розрахунко­вих операцій за дорученням. Залучення міжбанківського кредиту здійснюється або самостійно банком шляхом прямих перего­ворів, або через фінансових посередників.

Пасивною операцією комерційних банків є отримання ними централізованих кредитів. Кредити центральних банків на­даються комерційним банкам у порядку рефінансування і на кон­курсній основі, а також у формі ломбардних кредитів.

Ще одним методом залучення коштів є угода про зворотний викуп (репо). Ця угода укладається між банком і фірмою або з ди­лерами державних цінних паперів. Коли фірма хоче вкласти ве­лику суму готівкових коштів на дуже короткий термін, вона ку­пує у банку цінні папери на умовах зворотного викупу. Фірма може повернути кошти на наступний день та отримати за ними відсотки дещо нижчі ніж за депозитними сертифікатами.

За останні роки отримали розвиток євровалютні кредити як фінансовий інструмент управління пасивними операціями. Євро-валютпі кредити це кредити, отримані від іноземних банків у євровалюті. Провідною валютою у структурі міжнародного рин­ку позичкових капіталів є євродолари.

Усі фінансові операції побудовані на довірі до документ-зобов'язання. Основний вид діяльності (джерело одержання при­бутку) комерційного банку - приймання на зберігання вільних коштів та видача у тимчасове користування тим, хто їх потребує.

Депозит - це вкладання грошових коштів або цінних па-

Ходаківська В. II., Беляєв В. В

перів у банк на зберігання. Один із способів накопичення грошо­вих збережень, тобто акумуляції капіталу, є тезаврація доро­гоцінних металів, перш за все, золота та срібла.

Тезаврація золота - це накопичення золота приватними власниками у вигляді скарбів або страхових фондів. Золото у приватному володінні накопичується у двох основних формах: у вигляді золотих монет та злитків. Злитки золота зберігаються в основному в банках. Ці накопичення банки не трансформують у позичковий капітал, а є грошовим капіталом у чистому вигляді без перспективи бути відданим у кредит.

На сьогодні тезаврація золота особливо розвинена у В'єтнамі. Нестійкість валюти (у т. ч. і доларів США) та інфляція спонукають підприємства та громадян створювати із золота своєрідний страховий фонд на випадок росту цін, коливання ва­лютних курсів тощо. Тенденція до накопичення золота приватни­ми власниками збільшилась в економічно розвинених країнах із середини 70-х років. Цьому сприяв перехід на Ямайську валютну систему 1976 року, яка відмінила офіційну ціну на золото, дозво­лила продаж і купівлю золота за ринковими цінами, припинила розмін доларів на золото для центральних банків та урядових ор­ганів. Золото, як і інший дорогоцінний метал, є товаром, як това­ром с і валюта та грошові ресурси. Золото продається на біржах дорогоцінних металів за ринковими цінами. Для широких мас, дрібних власників характерним є накопичення золота у формі мо­нет, у т. ч. "злиткових", які мають зручний ваговий вміст -тройську унцію (31,1 г чистого золота) або її дрібні частини. Мо­нети з дорогоцінних металів випускаються масовими тиражами і продаються за цінами, наближеними до ціни злиткового металу.

На сьогодні тезавратори не тримають у себе готівкового металу. Вони обмежуються придбанням відповідних титулів - зо­лотих сертифікатів. Золоті сертифікати є свідоцтвами про депо­нування золота в банку. Вони підлягають вільному розміну на визначену в них кількість золота або грошовому еквіваленті зо­лота за ринковою ціною. Перевага золотих сертифікатів вияв­ляється в їх зручності для користувачів, вони дозволяють уникну­ти перешкод і додаткових витрат із забезпечення страхування зо­лота, перевірки його проби. Золоті сертифікати, як правило, ви­пускаються іменними з правом передачі їх шляхом індосаменту.

Іноземні банки випускають також золоті сертифікати на заміну депонованих монет і золота, які зберігаються в інших

ринок фінансових послуг: теорія і практика

країнах, що фактично служить гарантією від його блокування або націоналізації. Різновидністю золотих сертифікатів е ощадні книги, які видаються власнику депонованого золота і дозволя­ють йому проводити неодноразові операції із золотом. Операції із золотими сертифікатами є дуже прибутковими та вигідними для банків-емітентів.

Зарубіжний досвід організації депозитного ринку. У стані гострої конкурентної боротьби за заощадження клієнтів, банківська практика висунула в останні роки деякі нові форми вкладів, які надають клієнтам додаткових зручностей та підви­щують ліквідність депонованих коштів. Прикладом можуть бути так звані АТС-рахунки. Це ощадні рахунки, з яких банк автома­тично переводить кошти на поточний рахунок клієнта.

У наш час все більшого значення набуває конкуренція між банківськими закладами за клієнтів. Кожний банк розробляє свою політику залучення вкладів, і коли вже нібито всі засоби конку­рентної боротьби вичерпано, з'являються нові, більш ефективні.

Так, в Ізраїлі можливість розпоряджатися своїми гроши­ма наступає в 16 років, то за цих клієнтів розгорнулася справжня міжбанківська війна. Тут не жаліють коштів на проведення опи­тувань та на рекламу, задля того, щоб перший у житті молодої людини рахунок був відкритий саме в цьому, а не в конкуруючо­му комерційному банку. Адже досвід показує, що просто так із одного банку в інший не переходять. Це і є та сама, головна при­чина, через яку банки Ізраїлю пропонують так багато послуг своїм самим молодим клієнтам.

Які ж тактичні заходи використовують банки у своїй кон­курентній боротьбі за молодь? Розглянемо для прикладу чотири банки; які входять до складу найбільших в Ізраїлі.

Керівництво банку "Бейнлеумі" прийняло рішення не буду­вати свою політику на підлітках. Банк "Бейнлеумі", який дбає про свою репутацію престижного банку для бізнесменів та економічно активного населення, вважає, що значний потенціал знаходиться серед студентів. Саме для студентів тут пропонуються такі пільги, як поточний кредит до 2,5 тис. шекелів (близько 800 доларів США) під низький процент. Така категорія клієнтів отримує також повне звільнення за ведення рахунку на весь період навчання, звільнення від сплати комісійного збору при отриманні позички на оплату на­вчання, безкоштовну кредитну картку зі звільненням від оплати внесків на весь термін навчання та знижку до 50 відсотків на опла-

Ходаківська В-11-, Бсляєв В. В

ту комісійних при купівлі-продажу пінних паперів. Крім гою, банк пропонує своїм клієнтам-студентам три види пільгових позичок на оплату навчання в сумі до 10 тис. шекелів.

Банк "Дисконт" також шукає своїх потенціальних клієн­тів у вищих навчальних закладах. Два роки тому керівництво банку прийняло стратегічне рішення про подальше збільшення кола клієнтів серед студентської молоді. При цьому банк вирішив розділити студентство на дві групи. Перша - студенти економічного, інженерного, медичного факультетів та друга -

студенти всіх інших напрямів.

Наступним кроком у залученні клієнтів було відправлен­ня майже 50 тис. листів потенціальним клієнтам першої групи. У листі говорилось, що тим, хто відкриє рахунок у банку "Дис­конт", пропонується пільга - кредитна картка "Visa", яку можна отримати безкоштовно протягом першого року та з 50-відсотко-вою знижкою протягом двох наступних років. При цьому від клієнта не вимагається ніяких гарантій платоспроможності, а рамки поточного кредиту за карткою "Visa" складає суму в 2 тис. шекелів (більше 600 доларів США) плюс ще 2 тис. шекелів на по­купку товарів у розстрочку. За першою групою аналогічні повідомлення отримали і студенти другої групи.

У рамках системи пільг для студентів, банк пропонує ряд програм з фінансування навчання, причому розмір довгостроко­вої пільгової позички може досягти 40 тис. шекелів. Крім того, є програми фінансування оплати житла для студентів, та 50-відсот-кові знижки на ведення рахунку. А також 200 шекелів та спортив­ну сумку о гримають ті з нових клієнтів банку, хто захоче записа­тися га курси з віндсерфінгу. Аналогічний набір пільг та пода-рунків педбачений банком і для молодших клієнтів, які відкри­вають рахунок у віці від 16 до 18 років.

Все це, звісно, не робить молодих клієнтів джерелом дохо-ду. Завдання банку - це привчити до використання банківського рахунку та познайомити з різними видами банківської діяль-ності. Адже всі розуміють, що праця з молодими людьми рано чи

пізно окуповується.

А що, коли після отримання різноманітних призів та зни­жок клієнт перейде в інший банк? На це питання спеціалісти банку "Бейнлеумі" відповідають так: "Основне завдання при залученні молоді познайомили її з банком, впевнити, що банківська систе­ма - це дружне для неї середовище. І ніхто не зобов'язує клієнтів

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

здійснювати операції лише через один банк, право вільного вибо­ру - недоторканне. За допомогою реклами тільки створюємо умо­ви для першого знайомства, а далі кожний вирішує сам за себе".