Валютні клірингові розрахунки. Розрахунки за допомогою блок-рахунків

Міжнародні платіжні угоди визначають системи взаємних платежів, компенсацію своїх банків щодо ведення розрахунків на інших умовах, що випливають з національного валютного зако­нодавства кожної країни. Зокрема, цими угодами передбачається одна з двох систем платежів - за допомогою вільно конвертова­ної валюти у повному обсязі або через валютний кліринг.

Валютний кліринг у міжнародних розрахунках має обов'яз­ковий характер. Суть його полягає у взаємному заліку зустрічних вимог і зобов'язань, що випливають з рівності товарних поставок і надання послуг. Міждержавними угодами визначаються:

банки, уповноважені вести клірингові рахунки;

обсяг клірингу (всі платежі за товарооборотом чи їх частина);

валюта клірингу;

технічний кредит - граничне сальдо заборгованості за кліринговим рахунком;

порядок погашення сальдо за клірингом - без конверсії, з об­меженою або повною конверсією сальдо в іншу валюту.

Валютна блокада - заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян. Валюта, яка знаходить­ся на блокованих рахунках, може бути використана тільки у даній країні. Інші країни у відповідь також здійснюють валютну блокаду. У результаті це призводить до такої форми валютних обмежень, як двосторонні валютні кліринги. Ця форма може ви­користовуватися і без попереднього блокування рахунків.

З 1950 - 1958 pp. уперше в історії функціонував багатосто­ронній валютний кліринг - Європейський платіжний союз (ЄПС). У ньому брали участь 17 країн Західної Європи. Він був створений з ініціативи США, які намагалися ліквідувати бар'єри, що перешкоджали експансії американського капіталу. Розрахун­ки в ЄПС здійснювалися у міжнародній розрахунковій одиниці епуніті, золотий вміст якої дорівнював золотому вмісту долара.

Розвинені країни світу з 60-х років перейшли до системи платежів у вільно конвертованій валюті у повному обсязі. Розра­хунки за клірингом використовують країни зі значними валют­ними обмеженнями та неконвертованою валютою.

Суттєвий вплив на організацію міжнародних розрахунків мають норми валютного законодавства кожної держави, насам-

Ходаківська В. 11., Беляєп В. В

перед тгі, що стосуються валютних обмежень. Такі норми можуть

передбачати:

блокування виручки іноземних експортерів від продажу

товарів у даній країні, обмеження їх можливостей розпо­ряджатися цими коштами;

продаж експортером валютної виручки повністю або ча­стково центральному банку;

обмеження продажу іноземної валюти імпортерам;

заборону продажу товарів за кордоном за національну ва­люту;

множинність валютних курсів тощо. Усі ці обмеження негативно впливають на організацію між­народних розрахунків у цілому, хоч і визначаються специфічними об'єктивними умовами економічного розвитку відповідних країн.

Валютні обмеження - це система нормативних правил, які встановлюються в законодавчому та адміністративному порядку і спрямовані на обмеження операцій з іноземною та національноют ва­лютами. золотом та іншими валютними коштами на ринку і перед­бачають обов 'язкову здачу їх казначейству.

Валютні обмеження використовуються для врівноважен­ня платіжного балансу, регулювання курсу національної валюти та отримання відпливу офіційних золотовалютних резервів. В умовах валютних обмежень широко практикується офіційне встановлення кількох валютних курсів. Це використовується як один із засобів стимулювання експорту та обмеження імпорту то­варів, а також регулювання надходжень та використання інвалю­ти за іншими каналами.

Як відомо, занижений курс національної валюти робить

експорт товарів вигіднішим, бо експортер, реалізуючи їх за світо­вими цінами, в обмін на інвалюту одержує більше національної валюти. Занижений курс останньої дає можливість використати валютний демпінг як засіб підвищення конкурентоспроможності експортера. Завищений курс національної валюти позитивно впливає на імпорт товарів і негативно на їх експорт. Тому дер­жави деферепціюють валютні курси за групами товарів та цільо­вим використанням валюти. Вперше така форма валютних обме­жень стала використовуватися після світової економічної кризи 1929 1933 pp. Напередодні другої світової війни Німеччина за­стосовувала близько 60 валютних курсів щодо американського

долара. 248

ринок фінансових послуг: теорія і практика

У післявоєнні роки практично всі країни практикували ва­лютні обмеження, за винятком США, Швейцарії та деяких країн Латинської Америки. Лише з кінця 50-х років країни Західної Євро­пи частково скасували валютні обмеження, але при погіршенні ва­лютно-фінансового становища періодично запроваджуються ок­ремі їх форми. Нині 60% країн-членів МВФ використовують ті чи інші форми валютних обмежень у поточних операціях платіжного балансу та понад 70% - у русі капіталів та кредитів.

Відсутність будь-яких валютних обмежень означає вве­дення повної конвертованості валюти, тобто ступінь конвертова-ності обернено пропорційний розміру та жорсткості запровадже­них у країні валютних обмежень.