Ринок фінансових послуг: теорія і практика

його власникові право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Правовий статус інвестиційних сертифікатів нормативне закріплений у Положенні про інвестиційні фонди та компанії, за­твердженому Указом Президента України від 19 лютого 1994 ро­ку № 55/94 "Про інвестиційні фонди та компанії".³'

Доцільно розширити перелік видів цінних паперів, що закріплені Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" таким цінним папером як чек, яким має визнаватись цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодав­ця банку здійснити сплату вказаної в чеку суми чекодержателю. Цим Законом має бути також офіційно закріплено за інвес­тиційним сертифікатом статус цінного папера.

Окрім розглянутих вище видів цінних паперів, існують інструменти фондового ринку, які поєднують у собі елементи декількох видів цінних паперів або є настільки специфічними до­кументами, що їх неможливо віднести до тієї чи іншої категорії. Такі інструменти одержали назву похідних або спеціальних.

До спеціальних (похідних) фондових інструментів ринку цінних паперів належать опціони, варанти, ф 'ючерси та інші.

Опціон - це контракт на право купити або продати певну кількість цінних паперів у будь-який момент протягом визначе­ного строку за фіксованою ціною. При сприятливій для власника опціону зміні ціни на цінні папери він це право використовує й одержує дохід у вигляді різниці між поточною ринковою ціною та тією, що зафіксована у контракті. При несприятливій зміні ціни власник опціону своїм правом не скористається і втратить при цьому суму, заплачену за придбання опціону.

Опціонні угоди можуть бути укладені з приводу будь-якого товару. На ринку цінних паперів опціони пов'язані з торгівлею різними видами цінних паперів. Отже, відповідно до опціонної уго­ди один із її учасників набуває права купівлі або продажу цінних паперів за зафіксованою ціною протягом певного періоду часу, а інший учасник за грошову премію зобов'язується забезпечити у разі необхідності реалізацію цього права. Тобто бути готовим про­дати або купити цінні папери за обумовленою договором ціною.

В Україні опціонні угоди, хоча вони й не передбачені за­конодавством, набувають все більшого поширення. Такими уго­дами торгують як на фондових біржах, так і на позабіржовому ринку.

³ Урядовпіі кур'єр. - 1994. - 24 лютого.

Ходаківська В. 11., Бедяєв В. В

Варант є сертифікатом, який дає право його власникові купи і й один цінний папір за зафіксованою ціною у визначений термін. Варанти випускаються в обіг не самостійно, а як складо­ва частина інших цінних паперів дтя того, щоб зробити їх більш привабливими.

Ф'ючерс - це різновид термінових угод на купівлю або продаж стандартної кількості визначених цінних паперів у зазна­чений день та за визначеною ціною. На відміну від опціону, роз­рахунок після закінчення ф'ючерсної угоди є обов'язковим.

До похідних (спеціальних) фондових інструментів не­обхідно віднести також такі документи, як коносамент і складсь­ке свідоцтво.

На сьогодні законодавство України не передбачає обігу похідних фондових інструментів на вітчизняному ринку цінних паперів, що відчутно гальмує розвиток ринку в цілому.

8.4. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів

У результаті децентралізації фінансової системи, що здій­снюється в Україні, основний обсяг соціальних витрат перено­ситься на місцевий та регіональний рівні. Фінансові ресурси регіонів визначаються виробленим у розрахунку на душу населен­ня національним доходом, оскільки фінансові надходження забез­печуються, насамперед, з доходів економічних суб'єктів. Потребу у фінансових ресурсах регіонів розраховують на основі фактичного рівня витрат. У той же час існують суб'єктивні відмінності у розмірах території, географічному положенні, кліматі, еко­номічній структурі регіонів. Фактичні витрати, з одного боку, мо­жуть не охоплювати завдань, які не розв'язуються через відсутність коштів, а з іншого можуть зростати просто при мар­нотратних витратах. Крім того, за рівнем витрат не можна визна­чити, наскільки жителі регіону забезпечені суспільними благами.

Конкретна система міжбюджетних відносин в Україні мо­же з'явитися тільки в результаті пошуку компромісу між са­мостійністю регіонів і необхідністю міжрегіонального вирівню­вання умов життя. Розв'язання проблеми міжбюджетних відно­син має важливе значення як з точки зору виконання соціальних

Ринок фінаисоиих послуг: rcopisi і практики

функцій держави, так і забезпечення економічного зростання Ук­раїни. На частку місцевих органів влади припадає майже полови­на бюджетних видатків України, у т. ч. 90% державних витрат' -на охорону здоров'я, 75% витрат - на освіту і близько 70% на соціальний захист населення. При цьому місцеві бюджети прак­тично не мають довгострокових податкових гарантій, які б відповідали функціям, що покладені на них.

На підставі вивчення статистичних і монографічних ори­гінальних джерел можна стверджувати, що ринок муніципальних цінних паперів є прийнятним і цивілізованим інструментом регу­лювання міжбюджетних відносин у країні.

Державний механізм соціального регулювання (вирівню­вання) намагається утвердити соціальну справедливість, це йому де в чому вдається, але об'єктивні економічні закони невмолимі та неприборкані навіть у жорстко плановому господарстві. Що з того, що централізовано виділяються "великі гроші", наприклад, Волинській та Закарпатській областям на розширення мережі ди­тячих садочків, поліклінік тощо? Все одно вони не зможу ть їх ос­воїти за браком у них будівельної бази.

Послуга йде за капіталом - закон ринкової економіки. Цей закон прорвав кордони планової економіки. Послуга повин­на йти за потребою - керівництво до дії в цивілізованому суспільстві. Але гуманні рішення здійснюються тільки при міцній фінансовій підтримці багатої економіки. Для сильних соціальних програм необхідні великі кошти.

Досвід розвинених економік свідчить, що місцеві органи влади не можуть нормально функціонувати, не випускаючи місцеві облігації. Муніципальні позики є одним із важливих інстру­ментів фінансування критичних суспільних потреб, таких, як роз­виток систем електропостачання, водопостачання та каналізації, будівництва житла, розвиток транспортних мереж, будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я і т. п. Можливість одержати значні додаткові фінансові ресурси для розвитку інфраструктури міст через випуск облігацій обумовлює, згідно зі світовим досві­дом, високі темпи розвитку ринку муніципальних цінних паперів. Емісія облігацій місцевих позик забезпечує можливість зниження вар-ості обслуговування внутрішнього боргу, залучення в еко­номіку регіону коштів іноземних інвесторів та, що більш важли­во, сприяє трансформації заощаджені, населення в інвестиції.

Місцеві органи влади можуть бути активними учасника-

Ходаківська В.П., Бсляєв В. В

ми фондового ринку, виступаючи як емітенти боргових цінних паперів. Згідно із чинним законодавством України рішення про випуск облігацій приймається органами місцевого самовряду­вання. Структура та обсяги випуску муніципальних позик зале­жить від грошової та фінансової ситуації, а також від загального соціально-економічного стану країни.

Крім емітентів (місцевих органів влади), зацікавленими учасниками ринку виступають інвестори та посередники, вклю­чаючи інфраструктурних учасників - депозитарії, біржі, торго­вельні системи.

Розвиток ринку муніципальних облігацій повинен бути націленим на пріоритетне використання ресурсів, малодоступних для недержавного сектора коштів фізичних осіб і нерезидентів, що повинно забезпечити максимізацію ефекту приватних інвес­тицій, служити стимулом зростання внутрішньої норми нагрома­дження. Зрозуміло, що розвиток ринку муніципальних запози­чень взаємопов'язаний з поліпшенням інвестиційного клімату регіонів для внутрішніх та іноземних інвесторів.

Привабливі риси облігаційної форми муніципального

запозичення:

• зниження вартості запозичень (емісія облігацій до­зволяє знижувати відсоткові ставки щодо запозиче­них ресурсів, мобілізуючи на внутрішньому фінансо­вому ринку вільні кошти нерезидентів, фізичних осіб і небанківських установ для покриття дефіцитів і тим­часових касових розривів місцевих бюджетів, фінан-. сування сезонних робіт. Широке коло інвесторів за­безпечує можливість запозичення на більш приваб­ливих умовах порівняно із залученням на ці цілі пря­мих кредитів комерційних банків);

• відсутність негативних перерозподільчих ефектів (на відміну від використання для фінансування бюджет­них розрахунків банківських векселів випуск обліга­цій дає можливість уникнути негативного впливу ефекту перерозподілу, у результаті якого профінансо-вані за допомогою векселів за номіналом підприєм­ства та організації бюджетної сфери з метою отриман­ня "живих" грошей змушені продавати їх із 15-40% дисконтом кінцевим інвесторам, що погашають век­селі за номіналом негайно шляхом сплати податків

ринок фінансових послуг: теорія і практика

або пред'являють їх до погашення за номіналом після закінчення строку обігу);

• фінансування виробничих проектів (велика надій­ність і ліквідність муніципальних облігацій дозволяє зробити їх оптимальним інструментом залучення інвестицій у виробництво. Емісія конвертованих муніципальних облігацій, призначених для фінансу­вання конкретних виробничих проектів, дозволяє за­безпечити страхування прямих іноземних інвестицій);

• удосконалення інфраструктури регіональних фондо­вих ринків (успішне проведення позик відіграє важ­ливу роль у поліпшенні інвестиційного клімату в регіоні, створює потужний імпульс розвитку інфрас­труктури регіональних фондових ринків);

• сприяння міжрегіональному руху капіталів (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити гостру проблему залучення капіталу зі столиці до регіонів, активи в комерційних банках Києва, де проживає 5% населення країни, складають біля 82% сукупних ак­тивів українських комерційних банків. Процес досту­пу регіонів до столичних фінансових ресурсів усклад­нюється через відносну слабкість філіальної мережі київських комерційних банків. При цьому ринок міжбанківських кредитів також не в змозі повністю забезпечити доступ регіонів до сконцентрованих у Києві грошових ресурсів через низькі ліміти міжбан-ківського кредитування, встановленого для переваж­ної більшості регіональних комерційних банків. При­скорений розвиток ринку емісійних боргових цінних паперів стає необхідною умовою ефективного міжрегіонального руху капіталу);

• сприяння трансформації заощаджень населення в інвестиції (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити проблему трансформації заощаджень насе­лення в інвестиції).

Емісія облігацій місцевої позики має шанс стати тим інструментом фондового ринку України, що: дозволить профі-нансувати створення та розвиток вільних економічних зон; дасть поштовх до подальшого розвитку фондового ринку; стане одним із напрямів легалізації коштів, що обертаються в тіньовій частині

нашої економіки.

Ходаківська В. 11., Бе.'іяєи Р5.В

При сі ворсині в реї іонах інфраструктури ринків муніци­пальних цінних паперів не слід ігнорувати основним її елемен­том соціальним. Він характеризує ступінь включення в ринкові пронеси та ступінь довіри населення регіонів до творців ринко­вих реформ.

Головним аргументом до вищесказаного є те, що еко­номіка всіх розвинених країн (від яких ми чекаємо, отримуємо і •"проїдаємо" кредити) розвивається за рахунок свого потенційно­го інвестора - домогосподарства та його заощаджені,. У нашій країні через нерозвиненість фондового ринку зростаючі особисті накопичення населення не змогли забезпечити відповідний обсяг інвестицій. Лише менша частина заощаджень населення надхо­дить на фінансовий ринок, що сприяє підтриманню відсоткових ставок на високому рівні. Недовіра населення до корпоративних цінних паперів, до недержавних інвестиційних інститутів визна­чає слабкість українських страховиків і пенсійних фондів, погіршує перспективи розвитку пайових інвестиційних фондів, суттєво звужує можливості залучення коштів населення корпора­тивними елементами. Найбільш популярним об'єктом приватних інвестицій залишається вільно конвертована валюта. У цих умо­вах надійні та легкодоступні для населення низькомонопольні муніципальні цінні папери стають важливою передумовою дсдо-ларизації особистих заощаджень населення, мобілізації їх на цілі виробничого інвестування.

Серед причин, що стримують розвиток ринку муніципальних іонних паперів - недостатня нормативна база, хоча Державна комісія з цінних паперів і фондової о ринку наприкінці 1997 року затвердила Положення "Про випуск, реєстрацію і обіг облігацій місцевих позик", згідно з яким муніципальні облігації можуть ви­пускатися в документарній формі на пред'явника або в бездоку-ментарній формі на загальну суму, що не перевищує 30% від дохідної частини місцевого бюджету. У випадку, коли головною дохідною частиною бюджету виступають дотації та субвенції з бюджетів вищого рівня, обсяг випуску мас погоджуватись з Мі­ністерством фінансів України. Джерелом погашення облігацій не можуть бути кошти від випуску нової місцевої позики. Облігації можуть купуватися юридичними та фізичними особами виключ­но за рахунок власних коштів. Якщо сума випуску облігацій міс­цевої позики перевищує 5 млн. грн., обіг облігацій місцевої пози­ки цього випуску здійснюєтьс. на організаційно оформлених

Ринок фінансових послуг: теорія і практики

ринках (фондових біржах і/або позабіржових торговельно-інфор-маційних системах, зареєстрованих ДКЦПФР).

Перші місцеві позики в Україні було зроблено в Києві (1995 рік). Столичні власті розмістили облігації на 1,9 млн. гри. На них було збудовано житло. З 1995 року в Україні випущено трохи більше десятка місцевих позик.

З 1995-1997 pp. рішення про випуск облігацій місцевих позик на загальну суму 400 млн. грн. були прийняті в 11 регіонах. Фактично ж облігаційні позики здійснені в 10 регіонах на загаль­ну суму 222 млн. грн. Станом на 1 січня 1998 року в обігу знахо­дилося муніципальних облігацій на суму 192,5 млн. грн.

Муніципальна позика в Харкові була спрямована на розви­ток міської інфраструктури, тут залучили 1,6 млн. грн. Місцеві по­зики було зроблено в Дніпропетровську, Черкасах, Запоріжжі та ряді інших великих центрів. В Одесі облігації місцевої позики, ви­пущені в травні-липні 1997 року, дали змогу місту додатково мобі­лізувати для реалізації своїх соціально-економічних проірам 61 млн. грн. (половина цієї суми спрямована на будівництво житла).

З січня 1998 року у Харкові розпочалося розміщення тре­тьої муніципальної позики обсягом понад 10 мли. грн., строком запозичення менше 5 років, що дасть змогу перейти до здійснен­ня масштабного муніципального проекту "Дитяче харчування".

Отримують розвиток і безвідсоткові іменні облігації облас­них підприємств, що дають право їх власникам на позачергове ви­конання робіт щодо додаткових послуг і спеціального консульту­вання. Так, обласним підприємством електрозв'язку "Київоблте-леком" здійснена емісія 28 тис. шт. таких облігацій на суму 1 мли. грн. зі строком обігу 5 років. Для освоєння і введення в дію нових потужностей електрозв'язку випускаються цільові безвідсоткові облігації номіналом 5 грн. на загальну суму 6 млн. грн. обласного держпідприємства електрозв'язку "Вінницятелеком".

У 1998 році ДКЦПФР було зареєстровано одну емісію об­лігацій місцевої позики обсягом 0,5 млн. грн., здійснену Бро­варською міською радою. Крім того, на ринку обертаються облігації десяти емітентів, що були випущені до введення в дію Положення "Про порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик", серед яких найбільш вагомими є випуски облігацій орі а-нами самоуправління Запоріжжя, Києва, Львова, Одеси, Харко­ва, Херсона та Автономної Республіки Крим.

Світовий досвід показує наявність певних проблем у роз-

Ходаківська В. II., Беляєв В. В

витку ринку муніципальних цінних паперів та дещо негативний вплив муніципальних облігацій на загальну ситуацію в регіоні та в країні в цілому. Розповсюдження муніципальних позик, побу­дованих за принципом ОВДП, веде в кінцевому рахунку до будівництва фінансових пірамід з добре відомими наслідками. Світова практика свідчить, що єдино виправданим може бути визнане тільки використання засобів позики у виробничих про­ектах, що матимуть конкретну економічну віддачу і відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку регіону.

Оскільки нині в державі не вистачає власних коштів не ли­ше для розвитку, але й для утримання існуючого господарського комплексу, є необхідність розміщення місцевих цінних паперів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Але цей процес в Україні досі законодавче не врегульований. Це призводить ча­сом до грубих порушень, ставить під загрозу фінансову безпеку окремих регіонів і держави в цілому. Наприклад, Житомирською облдержадміністрацією 1997 року з порушенням чинного законо­давства були авальовані векселі, випущені компанією Preferred Capital Investment на ім'я корпорації United Financial Services на суму 6,7 млрд. дол. Згідно із Постановою уряду №1438 від 22 грудня 1997 року "Про дії посадових осіб Житомирської облдер­жадміністрації з надання гарантій іноземним інвесторам і випус­ку зовнішніх боргових зобов'язань" МЗС було доручено проінформувати судові інстанції Іспанії та міжнародні фінансові установи про невідповідність вексельних та інших боргових зо­бов'язань, виданих Житомирською обласною адміністрацією, вимогам законодавства України.

У Харкові ведеться підготовка проекту першого випуску харківських єврооблігацій. Його обсяг становитиме близько 30% від міського бюджету або понад 70 млн. грн.

Муніципальні облігації можуть успішно замінити ОВДП при переорієнтації Мінфіну на залучення грошей з інших джерел. При цьому кошти будуть спрямовані на конкретні програми (де­шеві кредити працюючим підприємствам, будівництво нових підприємств тощо), що сприятиме створенню нових робочих місць, збільшенню податкових надходжень, зменшенню соціаль­ної напруги та розвитку інфраструктури ринку цінних паперів.

Відсутність інформаційної відкритості ринку муніципаль­них облігацій суттєво стримує його якісний розвиток і перешкод­жає процесу інтеграції регіональних фондових ринків і створенню

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

єдиного загальноукраїнського ринку муніципальних облігацій.

Серед вад формування вітчизняного ринку муніципальних облігацій: неможливість для учасників ринку централізованого до­ступу до проспектів емісії муніципальних облігацій; недоступність для учасників ринку інформації про кількісні результати проведен­ня емісії муніципальних цінних паперів; нестача наукових досліджень, присвячених проблемам розвитку і функціонування ринку муніципальних цінних паперів в Україні і за кордоном.

В Україні професійне здійснення проекту з випуску та розміщення регіональної позики можливе лише за участю про­фесійної фінансової компанії, що має кваліфіковані кадри для ви­конання подібної роботи.

Муніципальні облігації є одним із потенційних, але поки що малозадіяних джерел фінансування інвестицій в економіку Ук­раїни. Доцільним є досвід РФ щодо випуску сільських та енерге­тичних облігацій з метою переоформлення їх заборгованості фе­деральному бюджету за товарними кредитами 1996 року підприємствам АПК і кредитами 1993 - 1995 pp. підприємствам енергетики та електрифікації. Особливостями сільських облігацій є уніфікованість їх випуску: емісія здійснюється рівними серіями на строк 1, 2 і 3 роки, бездокументарна форма випуску, купонний дохід у розмірі 10% річних. Розміщення сільських та енергетичних облігацій здійснювалося з дисконтом на аукціонній основі.

Водночас існуюча непрозорість фінансової системи на регіональному і муніципальному рівнях спричиняє те, що орга­нами влади обкладаються податком на прибуток доходи, що отримують від надання послуг із розміщення муніципальних цінних паперів. Адже відомо, що за корпоративними облігаціями підприємства повинні одразу ж сплатити 30% від залучених коштів як податок на прибуток, що забагато, а кошти, залучені через ОВДП, йдуть на фінансування дефіциту бюджету, а не на виробництво. Суттєву роль у підвищенні попиту відіграє пільго­вий порядок оподаткування доходів фізичних осіб за муніци­пальними облігаціями. Фізичні особи звільняються від сплати прибуткового податку за відсотками та виграшами за облігаці­ями суб'єктів і органів місцевого самоврядування. Відсотковий дохуі, у РФ за облігаціями суб'єктів і місцевих органів влади у юридичних осіб оподатковується за 15%.

З метою підвищення надійності муніципальних цінних па­перів виплати відсотків і погашення облігацій можуть бути за-

Ходакіиська В. 11., Беляєв В. В

страховані інвестором або емітентом у страховій компанії, а та­кож забезпечені банківською гарантією. Страхуванню муніци­пальних облігацій, як правило приписується так званий стандарт "нульових витрат". Страховики облігацій не передбачають жод­них втрат. Відмова від сплати своїх зобов'язань за муніципальни­ми облігаціями в США досі практично не реєструвалася.

8.5. Формування курсової вартості цінних паперів

Цінні папери мають номінальну і ринкову вартість або ціну. Номінальною (особовою) називають вартість, зазначену на цінному папері. Але купівля-продаж цінних паперів провадиться не за номіна­лом. а за цінами, іцо складаються на ринку цінних паперів. Ціна. за якою папери продаються і купуються на ринку, називається ринко­вою ціною або курсом цінних паперів.

Курсова вартість цінних паперів постійно коливається за­лежно від зміни співвідношень між попитом на ті або інші цінні папери та їх пропозицією на ринку. У свою чергу, попит і пропо­зиція залежать від очікуваної зміни рівня позичкового процента, а за звичайними акціями - і доходів, які визначаються, насампе­ред, перспективами розвитку корпорації, що випустила акції, а також станом політичної обстановки, загальною економічною ситуацією в країні.

На курс цінних паперів також впливає стан державних фінансів і грошового обігу. Інфляційне знецінення грошей при­зводить до зменшення попиту на цінні папери з фіксованим дохо­дом, і водночас зростає попит па звичайні акції, облігації, що конвертуються.

Формування курсової вартості акцій

Акція є цінним папером, який дає право його власнику брати участь в управлінні акціонерним товариством, його при­бутками і розподілі залишків майна при його ліквідації.

Акція має номінальну (ціна, позначена на акції) і ринкову (ціна, за якою реально купується акція або курсова) вартість.

Залежно від особливостей порядку нарахування та випла­ти дивідендів акції поділяються на привілейовані та звичайні.

Прибуток за акціями сплачується у вигляді дивіденду, під яким розуміється частина чистого прибутку акціонерного това-

Ринок фінансових послуг; теорія і ирнктикл

риства, що підлягає розподілу між акціонерами. Держателі привілейованих акцій користуються перевагами на отримання дивіденду, мінімальний розмір якого повинен гарантуватися при випуску таких акцій. Оскільки комерційні інтереси держателів привілейованих акцій захищені, їх володарі, як правило, не ма­ють права голосу в акціонерному товаристві.

Дивіденд за привілейованими акціями, як правило, оголо­шується у відсотках від номіналу; його сума на одну акцію буде дорівнювати:

Dпа=NF, (8.1)

де N - номінал привілейованої акції;

F - ставка сплачуваних відсотків у відносних одиницях.

Дивіденд за звичайними акціями залежить від результатів діяльності акціонерного товариства і нараховується за рішенням зборів акціонерів (проміжкові дивіденди можуть нараховуватися за рішенням ради директорів акціонерного товариства). Дивіденд за звичайними акціями за минулий рік може не випла­чуватися (наприклад, у випадку збитків або направлення отрима­них прибутків за рішенням зборів акціонерів на розширення діяльності акціонерного товариства). Оскільки комерційні інте­реси тримачів акцій у цьому плані не захищені, вони наділяються правом голосу в акціонерному товаристві.

Курс акції залежить від річного дивіденду, який вона при­носить, рівня позичкового процента та співвідношення між про­позицією акцій та попитом на них. Іншими словами, курс акцій знаходиться в прямій залежності від розміру одержуваного за ними дивіденду й у зворотній залежності від рівня позичкового (банківського) відсотка. Тобто курс акції тим вищий, чим більшим є дивіденд, що виплачується за нею, і чим нижчим є рівень позич­кового процента, оскільки, купуючи акції, власник грошового капіталу завжди порівнює виплачуваний за ними дивіденд з тим доходом, який він міг би одержати, поклавши свій капітал у банк,тобто з позичковим процентом.

Припустимо, що акція, незалежно від її номінальної вар­тості, дає щорічно дивіденд у 12 грн., а рівень позичкового про­цента дорівнює 4, тоді середній курс акції (без урахування співвідношення попиту і пропозиції на ринку) становитиме 300 грн., оскільки саме така сума, покладена у банк із розрахунку 4^0/o річних, принесе дохід, який дорівнює 12 грн.

Середній курс акції дорівнює сумі грошового капіталу,

Ходаківська В-11., Беляєв В. В

яка принесе дохід, що дорівнює дивіденду, в разі вкладання цієї суми в банк (чи передачі у позччку). Цей процес встановлення ціни акції залежно від реально принесеного нею прибутку називається капіталізацією прибутку і здійснюється через фондові біржі, через ринок цінних паперів.

Курс акцій = Дивіденд / Банк. відсоток X 100%. (8.2)

За допомогою наведеної формули легко можна підрахува­ти курс привілейованої акції, тоді як оцінка курсу звичайної акції пов'язана з труднощами, бо розмір річного дивіденду за такими акціями можна тільки передбачити.

З курсовою ціною акції пов'язаний установчий прибуток акціонерної компанії. Він утворюється як різниця між сумарною курсовою вартістю акцій, що емітуються, і сумою грошового капіталу, вкладеного засновниками в організацію компанії, неза­лежно від форми вкладення - чи то оплата акцій за номіналом, чи мінімальний внесок або ж оплата підприємства, що підлягає придбанню засновниками.

Курсова ціна акціїї акціонерного товариства закритого ти­пу, за якою вона продається всередині товариства, визначається вартістю чистих активів товариства, що приходяться на одну оп­лачену акцію, і називається балансовою вартістю акцій:

Б=А/К, (8.3)

ду Б - балансова вартість акції, гр. одн.;

А - чисті активи акціонерного товариства, гр. одн.;

К - кількість оплачених акцій, шт.

Балансова вартість акції застосовується при лістингу акцій.

Формування курсової вартості облігацій

Облігація - боргове зобов'язання, відповідно до якого по­зичальник гарантує кредитору виплату визначеної суми після закінчення певного терміну, а також виплату прибутку. Джерела­ми прибутку від інвестування засобів в облігації є виплачувані на них відсотки, а також різниця між ціною, за якою вони купують­ся, і їхньою номінальною вартістю, за якою, як правило, вони ви-куповлються емітентами. При розрахунках прибутковості покуп­ки облігацій використовують поняття їхнього курсу, що визна­чається за загальним виразом:

Курс облігації залежить від її номінальної вартості, річно­го доходу, який вона приносить, рівня позичкового процента, кількості років, що залишилися до погашення облігації, та спів­відношення між пропозицією облігацій та попитом на них.

Середній курс облігації, за яким рівень доходів і рівень позичкового процента однакові, дорівнюватиме номінальній вартості. Якщо ж рівень доходу за облігацією нижчий за рівень позичкового процента, то її середній курс буде меншим за номінальну вартість, а при рівні доходу за облігацією вищому за рівень позичкового процента - більшим.

Приклад 8.1. Припустимо, що інвестор придбав за номіна­лом нову п'ятипроцентну облігацію вартістю 1000 гр. од. При рівні позичкового процента 5%. На момент перепродажу облігації рівень позичкового процента піднявся вдвічі, тому за номіналом її ніхто не захоче купити. За ті ж гроші, віддавши їх у позичку (або поклавши в банк), можна одержати дохід у розмірі 10%. Курс облігації за умови, що до її погашення залишається один рік, становитиме 955 гр. од. Витративши цю суму на при­дбання облігації, її власник через рік одержить дохід у розмірі 10% на початкове витрачений капітал. Через рік облігація буде погашеною, а її власник одержить 1000 гр. од., заробивши на різниці у цінах 45 гр. од., і, крім того, за рік йому будуть нарахо­вані та виплачені як проценти 50 гр. од. Увесь дохід 95 гр. одн. -це 10% вкладеного капіталу. Якщо ж облігація підлягає погашен­ню через три роки, вона оцінюється у 855 гр. од.

Інший випадок. Рівень позичкового процента на момент перепродажу облігації не підвищився, а зменшився до У/о. Тоді курс облігації, термін погашення якої настає через рік, дорівню­вав би 1019 гр. од., а тієї, що підлягає погашенню через три ро­ки - 1055 гр. од.

Ходакіїзська В.П., Беляєв В. В

8.6. Показники, що використовуються для оцінки акцій та облігацій

Показники, що характеризують якість акцій

1. Дивідендна віддача акції, яка встановлює зв'язок між величиною дивіденду і ціною акції:

Дивідендна віддача акції = Дивіденд X 100% /Ціна акції (8.6)

Цей коефіцієнт є основним статистичним індикатором, який дозволяє порівняти ступінь дохідності акцій різних корпо­рацій, а також акцій з іншими альтернативними видами збережень.

Коефіцієнт буде завжди вищим через день після об'яви да­ти реєстрації, ніж за день до цього. Це пояснюється тим, що на наступний день після виплати дивідендів біржова ціна акції, яка знаходиться в знаменнику формули, буде завжди менша на вели­чину дивіденду порівняно із ціною попереднього дня. Тому для розрахунку дохідності акції краще використовувати наступну модифікацію формули:

Дивідендна віддача акції = Дивіденд Х 100% / (Ціна акції -(Дивіденд Х Кількість днів від виплати дивіденду /360). (8.7)

2. Коефіцієнт ціна-дохід, який встановлює зв'язок між ціною акції та величиною чистого доходу корпорації, що припа­дає на одну акцію:

Коефіцієнт ціна-дохід = Дохід на одну акцію/Ціна акції. (8.8)

Чим нижча величина цього коефіцієнта, тим вища оцінка акції та корпорації.

3. Коефіцієнт виплачуваності, який відображається в про­центах, як частка чистого доходу, отриманого корпорацією, роз­поділяється у вигляді дивідендів:

Коефіцієнт виплачуваності = Дивіденд Х 100 /Дивіденд на одну акцію. (8.9)

Якщо корпорацією випущено різні види акцій (іменні, на пред'явника, тощо), на які нараховуються різні дивіденди, то ве­личина дивіденду, що стоїть у чисельнику формули, визначається як середньозважена величина суми добутків кількості відпо-

ринок фінансових послуг: теорія і практика

відних видів акцій на величину дивіденду за ними до величини за­гальної чисельності акцій, які знаходяться в обігу.

4. Коефіцієнт дивідендного покриття - показник, оберне­ний до коефіцієнта виплачуваності. Цей показник показує, в скільки разів чистий дохід корпорації перевищує суму виплачува­них нею дивідендів.

5. Показник капіталізованої вартості акцій, який визначає ринкову вартість усіх акцій корпорації:

Капіталізована вартість акцій = Кількість акцій Х Курс однієї акції. (8.10)

6. Показники віддачі (рентабельності) акціонерного капі­талу за чистим доходом і за об'ємом реалізацій (продажу) пред­ставляють собою відношення, в першому випадку, величини чис­того доходу корпорації за досліджуваний період часу, а в другому - об'єму реалізації до величини капіталізованої вартості акцій.

Коефіцієнт рентабельності акціонерного капіталу за чис­тим доходом = Чистий дохід/Капіталізована вартість акцій. (8.11)

Коефіцієнт рентабельності акціонерного капіталу за об'ємом реалізації = Об'єм реалізації / Капіталізована вартість

акцій.

(8.12)

 

Перший з наведених коефіцієнтів за змістом є оберненим до коефіцієнта ціна-дохід. Чим менша величина коефіцієнтів рен­табельності, тим вищий рівень капіталоємності виробництва і нижча віддача акціонерного капіталу.

7. Показник вартості акцій за балансом показує, яка вели­чина акціонерного капіталу і резервного (страхового) фонду при­падає на одну випущену акцію:

Вартість акцій за балансом = (Акціонерний капітал + Резервний фонд) / Число акцій. (8.13)

8. Показник дійсної вартості акції показує, яка величина всіх капітальних ресурсів корпорації припадає на одну випущену акцію. Цей показник дуже важливий при економічному аналізі у зв'язку з придбанням контрольного пакета акцій чи ліквідацією корпорації:

Дійсна вартість акції = Капітальні ресурси, включаючи необ'явлені pe-sepeu / Кількість акцій (8.14) 335

Ходаківська В. II., Беляєв В. В

9. Розрахункова вартість акції після збільшення капіталу. Збільшення акціонерного капіталу і пов'язана з ним додаткова емісія дає право власникам старих акцій придбати нові з певним коефіцієнтом - одна нова акція за кілька старих і за більш низькою оцінкою, яка розглядається як певна "винагорода за підписку". Для розрахунку нової ціни використовується наступна формула:

Розрахункова вартість акції після збільшення капіталу = К ((Ціна старих акцій + Нова ціна) / (К + І)) (8.15)

де К - кількість старих акцій, при наявності яких ку­пується одна нова.

10. Розрахункова вартість права на підписку визначає різницю між ціною старих акцій та ціною після збільшення капіта­лу. У зв'язку з тим, що право підписки може бути передано, так як не кожен власник старих акцій бажає придбати нові, а деякі акці­онери просто можуть його переуступити, то виникає необхідність розрахунку цього показника. Проте потрібно зауважити, що як і при розрахунках наступного показника, дійсна вартість права на підписку на біржі може відрізнятися від розрахункової величини, так як вона також залежить від попиту і пропозиції.

Співставлювана ціна = Ціна акції — (Дивіденд Кількість днів від виплати дивіденду) / 360. (8.16)

11. Величина скоригованої ціни акції, яка дозволяє приво­дити до співставлення ціни акції корпорації в різні моменти часу. Це слід виконувати, так як після збільшення акціонерного капіта­лу виплати дивідендів у вигляді акцій, а також дроблення акцій, ціна на акцію скачкоподібно зміниться і порушиться її співстав-леність із попередніми значеннями за попередні періоди. Це вик­ликано тим, що при таких фінансових операціях число випуще­них акцій росте скоріше, ніж активи корпорації, і тому стає більше акціонерів, кожний з яких володіє все меншою часткою активів. Для отримання співставлених даних ціни акцій коректу­ються за наступною формулою:

Величина скоригованої ціни Коефіцієнт котирування,

Ціна, яка коригується ' (8.17)

 

де Коефіцієнт котирування = Ціна після заходу / (Ціна піс­ля заходу + Розрахункова вартість права на підписку). (8.18)

Iifi

ринок фінансових послуг: теорія і практика

У випадку, якщо відбувається дроблення акцій чи розпов­сюджуються серед акціонерів безоплатні акції, для їх заохочення використовується наступна формула:

Величина скоригованої ціни = Ціна, яка коректується Х (К

/К+1), ' (8.19)

де К - кількість старих акцій, за яку видається одна нова.