Документування операцій з будівництва

Проектування нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переобладнання діючих підприємств, будівель та спо­руд здійснюється за наявності та на підставі рішень, прийнятих організацією техніко-економічного обґрунтування (далі — ТЕО).

Для складання ТЕО замовник повинен мати документ на відве­дення земельної ділянки, зібрати технічні характеристики умов на підведення енергозабезпечення, водопостачання, каналізації та транспортних артерій для проектування підключень до таких комунікацій, архітектурне завдання з архітектурного управлін­ня та визначити виконавця-підрядника, який має ліцензію на цей вид будівництва.

Ці документи передаються проектній організації, яка буде вести проектування. Проект (робочий проект) видається замов­нику в чотирьох примірниках із такими розділами:

— загальна пояснювальна записка;

— організація будівництва;

— кошторисна документація;

— робоча документація;

— архітектурно-будівельні рішення;

— технологічні рішення.

Розрахунки між замовником та виконавцем (підрядником) здійснюються на підставі договору підряду.

Облік основних засобів

5.4. Облік витрат на утримання необоротних активів

Після надходження необоротних активів підприємство може мати витрати, пов'язані з їх експлуатацією або поліпшенням їх стану. Підхід до відображення таких витрат у бухгалтерському обліку залежить від їхнього впливу на майбутні економічні виго­ди, що очікуються від використання об'єкта.

Витрати на ремонт і обслуговування основних засобів звичай­но здійснюються для відновлення або підтримання очікуваних від них майбутніх економічних вигід. Тому такі видатки спису­ють на витрати в момент їх виникнення.

При цьому дебетуються відповідні рахунки витрат (23, 91, 92, 93, 94) і кредитуються рахунки витрачених коштів (чи інших активів) або зобов'язань.

Витрати, пов'язані з поліпшенням стану основних засобів, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх економічних вигід, включають до балансової вартості основних засобів. При­кладами такого поліпшення є:

— модифікація об'єкта основних засобів із метою подовження
строку його корисної експлуатації або збільшення його виробни­
чої потужності;

— заміна окремих частин верстата для підвищення якості продукції, що виробляється;

— впровадження більш ефективного технологічного процесу, що дає змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати.

Такі витрати накопичуються за дебетом рахунка 15 "Капітальні інвестиції", а після завершення робіт списуються з кредиту цього рахунка в дебет рахунків необоротних активів (10, 11 або 12).

5.5. Амортизація необоротних активів

5.5.1. Сутність, об'єкти та період амортизації

Оскільки необоротні активи приносять підприємству економічні вигоди протягом кількох років, необхідно розподілити вартість цих активів між звітними періодами для забезпечення відповідності доходів і витрат. Це досягається шляхом амортизації.

Розділ 5

Амортизація — це систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корис­ного використання (експлуатації).

Вартістю, що амортизується, є первісна (переоцінена) вартість необоротних активів за вирахуванням їхньої ліквіда­ційної вартості.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (лікві­дації) об'єкта після закінчення строку його експлуатації, за ви­рахуванням витрат, пов'язаних із продажем.

Об'єктом амортизації є всі необоротні активи, що мають обме­жений строк корисної експлуатації.

Строком корисного використання (експлуатації) є період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати відпо­відний об'єкт, або кількість одиниць продукції, яку підприєм­ство очікує отримати від його використання.

Строк корисного використання об'єкта визначає саме підприєм­ство з урахуванням таких чинників:

— очікувана потужність або продуктивність об'єкта;

— строк корисного використання подібних активів;

— очікуваний фізичний знос;

— моральний знос;

— правові або інші обмеження щодо використання об'єкта.

Нарахування амортизації починається з місяця, що настає за місяцем, у якому об'єкт необоротних активів став придатним для корисного використання. Амортизація об'єкта призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови. Нарахуван­ня амортизації припиняється, починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття об'єкта необоротних активів.

5.5.2. Методи амортизації необоротних активів

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання еконо­мічних вигід від його використання та норм П(С)БО 7.

 

Розділ 5

5. Виробничий метод. За цим методом амортизацію нарахову­ють на основі сумарного виробітку об'єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру (кількість виготов­леної продукції, відпрацьованих годин, кілометрів пробігу).

Сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції за звітний період та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється шляхом ділен­ня вартості об'єкта, що амортизується, на загальний обсяг про­дукції, який підприємство очікує виробити з використанням цього об'єкта.

Методи зменшення залишкової вартості, прискореного змен­шення залишкової вартості та кумулятивний є методами приско­реної амортизації, які забезпечують списання більшої частини вартості основних засобів у перші роки їх амортизації. Приско­рена амортизація означає щорічне зниження суми амортизацій­них відрахувань.

Причини застосування прискореної амортизації такі:

— найбільша інтенсивність використання основних засобів
припадає на перші роки їх експлуатації, коли вони фізично і
морально ще є новими;

— накопичуються кошти для заміни об'єкта, що амортизуєть­ся, у разі його швидкого морального старіння та інфляції;

— забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт об'єктів, що амортизуються, які припадають на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва.

Для відображення нарахованої амортизації використовується рахунок 13 "Знос необоротних активів", який має такі субрахун­ки: 131 "Знос основних засобів", 132 "Знос інших оборотних нематеріальних активів".

За кредитом рахунка 13 відображається нарахування аморти­зації, а за дебетом — її зменшення.

Зменшення відбувається у таких випадках:

— вибуття активу (незалежно від причини вибуття);

— уцінки активу, який раніше недооцінювали;

— уцінки раніше дооціненого активу.

Облік основних засобів

Сума нарахованої амортизації включається до складу відпо­відних витрат підприємства. При цьому складається такий бух­галтерський запис:

Д-т 23 "Виробництво"

Д-т 91 "Загальновиробничі витрати"

Д-т 92 "Адміністративні витрати"

Д-т 93 "Витрати на збут"

Д-т 94 "Інші витрати операційної діяльності"

К-т 13 "Знос необоротних активів"

Оскільки строк корисної експлуатації основних засобів ґрун­тується на попередніх оцінках керівництва підприємства, його слід періодично переглядати.

Якщо в результаті аналізу з'ясується, що очікуваний строк ко­рисної експлуатації об'єкта основних засобів суттєво відрізняється від попередніх оцінок (внаслідок модернізації устаткування, зміни попиту на продукцію, яка виготовляється з його використанням, тощо), слід скоригувати суми амортизації в майбутніх періодах.

Слід також періодично переглядати метод нарахування амор­тизації основних засобів. Якщо очікуваний спосіб отримання еко­номічної вигоди від активу суттєво змінився, потрібно відповідно змінити метод амортизації цього активу. Наприклад, якщо служ­бовий автомобіль керівника підприємства тепер використовується для доставки замовлень клієнтам, може бути доцільно змінити метод прямолінійної амортизації цього автомобіля на метод нара­хування амортизації залежно від пробігу автомобіля.

Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, що настає за місяцем зміни амортизації.

5.6. Переоцінка основних засобів

Підприємство може переоцінювати основні засоби. Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (ре­альної) вартості основних засобів. Подальша переоцінка об'єкта необхідна, якщо його справедлива вартість суттєво відрізняється від балансової вартості.

У разі переоцінки об'єкта основних засобів переоцінюються всі об'єкти групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

8 — 4-1132

Розділ 5

Груп основних засобів, однакових за призначенням і способом використання, мають переоцінюватися на одну і ту саму або близькі дати, але в межах однієї групи всі об'єкти мають пере­оцінюватися на одну дату.

При переоцінці основних засобів накопичену амортизацію необхідно скоригувати. Це пов'язано з тим, що в результаті пере­оцінки балансова вартість доводиться до справедливої вартості з урахуванням ступеня амортизації об'єкта на дату переоцінки.

Переоцінена сума первісної вартості та зносу об'єкта основних засобів визначається як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається шляхом ділення справедливої вартості об'єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Розглянемо кілька прикладів, які ілюструють облік переоцін­ки основних засобів.