Варіант 20 4 страница

Продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з
договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-право­вими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі това­ри за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Пропорційні відсоткові ставки – це єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткування.

Процесуальні фінансово-правові норми – це правові норми, що визначають процеду­ру діяльності органів держави з мобілізації коштів у центра­лізовані й децентралізовані фонди та порядок реалізації обов'язків з внесення коштів і витрачання їх з боку другої сто­рони фінансових правовідносин – юридичних та фізичних осіб.

Пряма інвестиція – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Прямі боргові зобов'язання – це такі зобов'язання, в яких держава виступає безпосереднім позичальником шляхом випус­ку державних цінних паперів, укладення угод про позику або іншими шляхами, передбаченими законодавством України, включаючи кредити під гарантію держави, отримані розпоряд­никами коштів державного бюджету.

Прямі податки – це податки які встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об’єкта оподаткування.

Р

Ревізія – це метод фінансового контролю, що являє собою діяльність спеціальних органів фінансового контролю і полягає у здійсненні аналізу й дослідження первинної облікової й звітної документації, пов'язаної з виконанням фінансових обов'язків контрольованих суб'єктів з метою перевірки їх своєчасного й повного виконання, правильного ведення обліку, вирахування сум і здійснення звітності.

Резиденти – юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до зако­нодавства України з місцезнаходженням на її території. Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордонові, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності.

Регулятивна функція податків – це напрямок податкової діяльності, який полягає у здійсненні контролю за надходженнями коштів до публічних фондів держави та інших публічних органів та їх розподілом, забезпеченні збалансованості попиту і пропозицій, вирівнюванні доходів окремих соціальних груп, а також спрямований на підтримку платника податків та інших обов’язкових платежів. В основному сутність регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.

Реінвестиція – це господарська операція, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Рефінансування – це метод управління державним боргом, який полягає у погашенні старої заборгованості шляхом випуску нових позик.

Ризикова функція – визначальна функція страхування, оскільки страховий ризик безпосередньо зв'язаний з основним призначенням страхування по наданню грошової допомоги потерпілим. У рамках цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості учасників страхування.

Ринок товарів (робіт, послуг) – сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Рин­ковий збір – це плата за торговельні місця на ринках та у павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків.

Рівнозначність і пропорційність – принцип справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорц­ійно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) – на більші доходи;

Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – принцип забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридич­них і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

Рівномірність сплати – принцип встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчас­ного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.

Рівнонапруженість податкового навантаження – це означає такий принцип розподілу податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який по суті, відображає їх внесок у створення ВВП, їх участь у розподілі і використанні створеного ВВП з урахуванням майнового стану та зусиль кожного платника податків, які він докладає до отримання певного доходу, виходячи зі своїх здібностей та рівня їх реалізації, характеру отриманих доходів та напрямків їх використання, а також співвідношення між споживанням і заощадженням та напрямів і характеру використання цих заощаджень. Цей принцип сприяє оптимізації співвідношення між усіма видами податків і формується на основі принципів рівномірності і соціальної справедливості.

Розподільна функція – основна функція страхування як фінансів у цілому, так і між учасниками страхування.

Роялті – платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи
комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудио- касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари
і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

С

Санкція норм фінансового права – це частина норми, що вказує на ті негативні наслідки, які настануть для суб'єктів фінансових правовідносин у разі порушення ними фінансово-правових приписів диспозиції норми.

Сертифікат фонду операцій з нерухомістю – інвестиційний
сертифікат, що засвідчує право його власника на отримання доходу від
інвестування в операції з нерухомістю відповідно до закону.

Система заробітної плати – за категоріями лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу, адміністративно-управлін­ським і обслуговуючим персоналом.

Системні позики Світового банку – це позички від Світового банку, які Україна одержала на термін до 17 років із процентною ставкою близько 7% річних, тобто термін погашення довший, відсотко­ва ставка нижча порівняно з традиційними позиками на між­народному ринку капіталу, під реформування окремих секторів економіки із спрямуванням їх траншами до Державного бюджету, оплату за енергоносії, покриття дефіци­ту торгового балансу країни.

Система фінансового права як галузі права – це об'єктивно обумовлена фінансовою системою держави внутрішня його бу­дова, яка полягає у об'єднанні і розташуванні підгалузей, інститутів та фінансово-правових норм у певній логічній послідовності.

Соціальна справедливість – принцип оподаткування, який полягає у забезпеченні соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отри­мують високі та надвисокі доходи.

Соціальний захист – це надання грошового забезпечення громадянам, які з певних причин не можуть мати власних доходів або не можуть бути на чиємусь забезпеченні.

Спостереження – це метод фінансового контролю, який полягає у загальному відстеженні фінансової діяльності контрольованого суб'єкта.

Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає переда­ти такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсут­ності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юри­дично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг).

Стабільність – принцип забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

Ставка податку – це встановлений Верховною Радою України і органами місцевого самоврядування розмір податку на одиницю обкладання, що виражається у відсотках або у твердій сумі і не змінюються протягом року, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – принцип оподаткування, який полягає у введенні пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

Страхова відповідальність – обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування чи страхову суму при обговорених наслідках, страхових випадків, що відбулися.

Страхова сума – розмір коштів, на який фактично застраховане майно, життя, здоров'я.

Страхування – це специфічна підсистема фінансового права, яка має декілька визначень, що розкривають її суть і економіко-правове призначення, а також дають змогу усвідомити сам процес страхування і являє собою врегульований правовими нормами процес формування цільових фондів коштів на відшкодування шкоди при виникненні непередбачених явищ, а також на надання матеріальної допомоги громадянам при настанні певних подій в їх житті.

Страхове забезпечення – відношення страхової суми до вартості застрахованого майна. Максимальне страхове забезпечення становить 100%.

Страхове поле – максимальна кількість об'єктів, яку можна застрахувати. По майновому страхуванню за страхове поле приймається або число власників майна, або кількість підлягаючих страхуванню об'єктів у даній місцевості.

Страхове поле по соціальному й особовому страхуванню – це число робітників, службовців і колгоспників, що можуть бути застраховані на підприємстві, в установі, організації або на території області, республіки, міста, району.

Страхове свідоцтво – документ, що засвідчує факт страхування майна чи особового страхування. У міжнародній страховій практиці називається страховим полісом.

Страховий акт – документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причину страхового випадку, що відбувся. У майновому страхуванні є підставою для розрахунку суми збитку і визначення права страхувальника на одержання страхового відшкодування.

Страховий випадок – фактично подія, що відбулася у зв'язку з негативними чи іншими обговореними наслідками якого може бути виплачене страхове відшкодування чи страхова сума. У майновому страхуванні це стихійне лихо, пожежі, аварії, вибухи й інші надзвичайні події. У соціальному й особовому страхуванні – дожиття до обумовленого віку, терміну чи події, настання хвороби, нещасливого випадку чи смерті.

Страховий внесок (страховий платіж) – плата в гривнях із сукупної страхової суми. У міжнародному страхуванні називається страховою премією. Страховий внесок обчислюється як добуток страхового тарифу на число сотень страхової суми. Якщо тарифом є процентна ставка, то страховий внесок визначається як добуток цієї ставки на сукупну страхову суму, ділене на 10. У залежності від умов страхування внесок може бути разовим чи сплачуватися періодично, на виплат.

Страховий ризик – термін, що означає імовірність нанесення збитку від страхового випадку. Обчислена математично, ця імовірність є основою для побудови страхових тарифів. Страховий ризик також охоплює конкретні об'єкти страхування по їхній страховій сумі і ступеню імовірності нанесення збитку. У цьому розумінні розрізняють великі, середні і дрібні страхові ризики в залежності від величини їхньої вартості, а також більш небезпечні і менш небезпечні ризики по ступені імовірності їхньої загибелі чи ушкодження. В другому трактуванні термін страховий ризик широко застосовується в міжнародному страхуванні.

Страховий збиток – вартість цілком загиблого чи ступеня забезпечення частково підтвердженого майна по страховій оцінці. Належна до виплати страхувальнику частина чи повна сума збитку називається страховим відшкодуванням. По соціальному й особовому страхуванню належні до виплати кошти називаються пенсією, посібником, страховою сумою.

Страховий портфель – фактична кількість застрахованих облич, об'єктів чи діючих договорів страхування на даній території чи на підприємстві (в організації). Процентне відношення страхового портфеля до страхового поля дає показник відсотка охоплення страхового поля.

Страховий тариф – виражена в гривнях плата з одиниці страхової суми чи процентна ставка від сукупної страхової суми. Є основою для формування страхового фонду. У спеціальній літературі називається також тарифною брутто-ставкою, що складається з нетто-ставки, призначеної для виплат страхового відшкодування страхових сум, і навантаження до нетто-ставки, необхідної для накладних витрат страховика, зв'язаних із проведенням страхування.

Страхові відносини – вид фінансових перерозподільних від­носин, але вони виходять за межі календарного року, оскільки страхові події відбуваються не кожного року.

Страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця – це збір, що нараховується на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і до­даткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визна­чаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати пер­ших п'яти днів тимчасової непрацездатності, які здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій не­працездатності.

Страхові резерви – спеціальні фонди, які створюються із страхових внесків і витрачаються, в першу чергу, для здійснення страхових виплат страхувальни­кам.

Страховики – це юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, що одержали у встановленому порядку ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Страхувальники – це юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до чинного законодавства.

Строк сплати податку – твердо фіксована в законі дата внесення платежу до бюджету, за порушення якої неодмінно застосо­вується покарання у вигляді пені.

Субвенція – часткова участь вищестоящого органу в заходах нижчестоящого. Має виключно цільове при­значення, тобто частина коштів повинна бути внесена органом, якому надається субвенція, а частина – вищестоящим.

Суб'єкт фінансового права – це особа, яка за своїми особливостями фактично може бути носієм суб'єктивних фінансових прав і обов'язків у сфері фінансової діяльності держави, та має потенційні можливості бути учасником фінансових правовідносин.

Суб’єкти бюджетного права – це визначені Конституцією України та чинним фінансовим і бюджетним законодавством юридичні особи, які наділені бюджетною правосуб’єктністю, – певним колом прав і обов’язків у сфері бюджетних правовідносин.

Суб’єкти контрольних фінансових правовідносин – це перша сторона цих правовідносин, що визначається як група суб'єктів у вигляді контролюючих органів, які виконують свої функції в інтересах держави, органів місцевого самоврядування або інших створених чи дозволених державою органів. Вони самі визначають завдання, фор­ми й об'єм контролю.

Суб’єкти права – це юридичні та фізичні особи, що мають певну правосуб’єктність.

Суб'єктивні права суб’єктів фінансових правовідносин – це формально визначена нормами фінансового права міра дозволеної поведінки сторін фінансових правовідносин, яка притаманна фінансовому або кредитному органу, що діє від імені держави або муніципального органу, для задоволення їх інтересів, та за­безпечена юридичними обов'язками другої сторони правовідно­син.

Суб'єктом податку на доходи фізичних осіб вважається самозайнята особа – плат­ник єдиного або фіксованого податку, яка надає послуги іншій особі (виконує роботу на її користь) у межах цивільно-право­вого договору, прирівнюється до найманої особи з відповід­ним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо такий договір укладений більше ніж на один місяць за податковий рік.

Суб'єкти податку – юридичні або фізичні особи, які є власниками, мають доходи і зобов'язані сплачувати податок. У податкових правовідносинах суб’єкти податку називаються платники податку, які, відповідно з чинним податковим законодавством, зобов’язані вносити кошти до бюджету або централізованого цільового фонду та своєчасно подавати фінансовим органам звіти про одержані доходи і про сплату податків.

Суб'єкти податкових правовідносин – це юридичні і фізичні особи, що виступають як платники податків і усіх видів обов'язкових плате­жів, а також органи, посадові особи, установи, що представляють публічний фінансовий інтерес і на­ділені владними повноваженнями, до яких належать податкові органи, податкові агенти, фінансові органи та державні органи, які уповноважені державою приймати податкові суми та суми мита й зборів різного виду, комерційні банки, які уповноважені приймати гроші і контролювати сплату обов'яз­кових платежів.

Суб’єкти податкових правовідносин з приводу сплати податків з прибутку підприємств – є особи з числа резидентів, до яких належать суб'єкти господарської діяльності, – бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійсню­ють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території Украї­ни, так і за її межами, та нерезидентів, – це фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, а також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Т

Тверді ставки – це податкові ставки, що встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.

Термін страхування – період, на який застраховані об'єкти страхування. Обов'язкове майнове і соціальне страхування є безстроковим. По добровільному майновому й особовому страхуванню термін страхування суворо обумовлений договором.

Товари – матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи. що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Товарний дериватив – стандартний документ, який засвідчує право
продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому.

Товарний кредит – товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Торгівля готівковими валютними цінностями – це продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засобів, виражених у іноземній валюті (в тому числі дорожніх, банківських і персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток у обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також у обмін на іншу іноземну валюту.

Торгівля у розстрочку – господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.

Торговий патент – це державне свідоцтво, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності (або його підроз­ділу) займатися певними видами підприємницької діяльності.

 

У

Умовні боргові зобов'язання – це боргові зобов’язання, які беруться безпосередньо юри­дичними особами та гарантуються державою, в тому числі за кредитами МВФ, крім тих, коли кредити спрямовуються до державного бюджету. Ці зобов'язання не враховуються в скла­ді державного боргу до вступу в силу державної гарантії, а операції з ни­ми не відображаються в показниках державного бюджету.

Уніфікація – це метод управління державним боргом, який полягає у об'єднанні кількох випущених позик в одну.

Установи культури – театри, кінотеатри, клуби, філармонії працюють на засадах госпрозрахунку.

Ф

Фіксовані податкові ставки – тверді ставки, що установлені в конкретних грошових сумах.

Фінанси – це економічні відносини, які виникають у реальному грошовому обігу при формуванні, розподілі й використанні фондів фінансових ресурсів.

Фінанси України – це система економічних відносин, пов'язаних із планомірним утворенням і розподілом публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необ­хідними.

Фінансово-економічна експертиза – метод фінансового контролю, який полягає у здійсненні компетентним органом, на підставах, визначених чинним законодавством, експертно-аналітичну діяльність у сфері фінансових відносин.

Фінансова дисципліна – це чітке й беззаперечне дотримання усіма суб’єктами фінансових правовідносин встановлених державою норм і правил фінансової діяльності з питань фор­мування, розподілу й використання публічних грошових фондів.

Фінансова діяльність держа­ви – це процес формування, розподілу, перерозподілу і використан­ня централізованих та децентралізованих грошових фондів, що забезпечують виконання функцій держави.

Фінансова допомога – безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Фінансова дієздатність – це здатність особи своїми діями реалізовувати набуті фінансові права і обов’язки та нести за ці дії юридичну відповідальність.

Фінансова інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, де­ривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділя­ються на прямі та портфельні.

Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяль­ності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова правоздатність – це можливість особи набувати фінансові права і не­сти обов'язки;

Фінансова правосуб’єктність – це властивість фізичних та юридичних осіб, яка характеризується наявністю фінансової правоздатності та фінансової дієздатності суб’єктів фінансових правовідносин.

Фінансова система держави – це сукупність різних ланок суспільних відносин, врегу­льованих фінансово-правовими нормами, за допомогою яких держава здійснює фінансову діяльність.

Фінансування – безповоротний і безвідплатний відпуск коштів.

Фінансування державних видатків – це заснова­ний на правових нормах плановий, цільовий, безповоротний і безвідплатний відпуск коштів, що здійснюється з урахуванням оптимального об'єднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування в міру здійснення плану використання коштів для виконання державних функцій з дотриманням ре­жиму економії і при постійному контролі.

Фінансування в міру виконання робіт і послуг – коли кош­ти відпускаються відповідно до фактичного виконання робіт і послуг (не «під план», а в міру виконання плану) кількісними і якісними показниками.

Фінансове правопорушення – це про­типравна, винна дія або бездіяльність, суб'єктів господа­рювання всіх форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб, громадян України та іноземних громадян, яка посягає на встанов­лений державою порядок здійснення фінансової діяльності та викликає застосування юридичних санкцій.

Фінансовий контроль – це здійснення спеціальними фінансовими органами перевірки відповідності фактичної фінансової діяльності контрольованого суб’єкту фінансових правовідносин встановленим державою нормам, правилам, нормативам, що спрямована на виявлення порушень законності, фінансо­вої дисципліни й доцільності під час формування, розподілу й використання державних і муніципальних грошових коштів, усунення виявлених недоліків й притягнення до відповідальності посадових осіб винних у порушеннях фінансової дисципліни.

Фінансові контрольні правовідносини – це врегульовані фінансовим законодавством суспільні відносини що виникають під час виконання суб’єктами фінансових правовідносин своїх контролюючих повноважень у сфері фінансової діяльності держави.

Фінансовий кредит – кошти, які надаються банком – резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами. які мають статус небанківських (фінансових установ, згідно з відпо­відним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидєнтами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Фінансовий лізинг (оренда) – господарська операція фізич­ної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансо­вого лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визна­чення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Фінансові правовідносини – це уре­гульовані нормами фінансового права суспільно-економічні відносини, що виникають, змінюються та припиняються в процесі мобілі­зації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, і мають державно-влад­ний і майновий характер.

Фінансові правовідносини фактичного змісту – виникають в процесі моделювання та забезпечення певної поведінки їхніх учасників.

Фінансові правовідносини юридичного змісту – це фінан­сові відносини, що виникають в процесі набуття та реалізації суб’єктами цих відносин своїх суб’єктивних прав і обов'язків.

Фінансове право – це сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі формування, розподілу і викорис­тання публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, та інших фондів, необхідних для безперебійного функ­ціонування органів держави, органів місцевого самоврядування та інших органів, що фінансуються державою.

Фінансове право як наука – це внут­рішня цілісна система узагальнених знань, категорій, положень про фінансове право, що відображають зміст фінансово-правових норм та особливості їхньо­го застосування на практиці.

Фінансово-правові норми – це встановлені державою та забезпечені її примусовою силою загальнообо­в'язкові правила поведінки суб'єктів суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються в процесі мобілізації, розподілу й витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів, встановлюють права та обов'язки їх учасників і ма­ють імперативний характер.