ТЕМА 4. Облік основних засобів

4.1. Визнання, класифікація основних засобів

4.2. Облік надходження основних засобів

4.3. Облік розрахунку амортизації основних засобів

4.4. Облік витрат на поліпшення, ремонт і утримання основних засобів

4.5. Облік розрахунку переоцінки та зменшення корисності основних засобів

4.6. Облік розрахунку вибуття основних засобів та їх переміщення на підприємстві

4.7. Інвентаризація основних засобів

4.8. Розкриття інформації про основні засоби в примітках до фінансової звітності

 

 

4.1. Визнання, класифікація основних засобів

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних, соціальних і культурно-побутових функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за певними групами і цим групам, за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і органі­зацій, затвердженим Міністерством фінансів України від 30.11.99 р. № 291, встановлені відповідні коди (шифри): (табл. 4.1).

Таблиця 4.1.

Синтетичний рахунок першого порядку	Субрахунки (рахунки другого порядку)	Сфера застосування
Код	Назва	Код	Назва
Клас 1. Необоротні активи
	Основні засоби		Інвестиційна нерухомість	Усі види діяльності
	Земельні ділянки
	Капітальні витрати на поліпшення земель
	Будинки та споруди
	Машини та обладнання
	Транспортні засоби
	Інструменти, прилади та інвентар
	Робоча і продуктивна худоба
	Багаторічні насадження
	Інші основні засоби

 

Залежно від характеру участі основних засобів у процесі діяльності вони поділяються на виробничі й невиробничі.

До виробничих основних засобів належать: виробничі будівлі та споруди, передавальні пристрої, силові машини й устаткування, робочі машини та устаткування, транспортні засоби, обчислювальна техніка та інше.

До складу невиробничих основних засобів включаються: житлові будинки, будинки готелів, гуртожитків, бань, санпропускників, клубів, будинків культури, лікарень тощо. Не належать до основних засобів підприємства та обліковуються в складі оборотних:

а) предмети строком служби менше одного року;

б) предмети вартістю на одиницю нижче ліміту, що встановлюється підприємствами в наказі (положенні) про облікову політику, незалежно від їх строку служби, за винятком сільськогосподарських машин і знарядь, а також робочої та продуктивної худоби, які належать до основних засобів незалежно від їхньої вартості;

в) молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл, а також піддослідні тварини;

г) спеціальний одяг, спеціальне взуття й постільна білизна незалежно від їхньої вартості та строку служби, за винятком постільної білизни, що числиться в складі основних засобів готелів;

ґ) окремі будівельні конструкції та деталі, частини й агрегати машин, устаткування та рухомого складу, призначені для будівництва, ремонтів і комплектування їх до монтажу, які обліковуються в оборотних засобах;

д) устаткування та машини, що знаходяться як готові вироби на складах підприємств-виробників, постачальницьких і збутових організацій, а також устаткування, що вимагає монтажу та обліковується в складі капітальних інвестицій;

е) тимчасові нетитульні будівлі й облаштування, спорудження яких здійснюється за рахунок накладних витрат будівництва;

є) машини та устаткування, закінчені монтажем, але не експлуатовані та обліковуються в складі незавершених капітальних інвестицій;

ж) багаторічні насадження, що вирощуються в розсадниках як посадковий матеріал.

Основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку за їхнього первісною вартістю.

Первісною вартістю основних засобів є:

а) для основних засобів, переоцінених (проіндексованих) на 1 квітня 1996 року — відображена в обліку їх відновна вартість, встановлена під час переоцінки (індексації);

б) для основних засобів, споруджених або придбаних у порядку капітальних інвестицій — їхня вартість, що складається:

для будівель і споруд — з витрат на будівельні й монтажні роботи зі створення об’єкта, витрати на проектно-пошукові роботи, а також інших витрат, що підлягають включенню в установленому порядку в інвентарну вартість об’єкта;

для устаткування, що вимагає монтажу, — з витрат з придбання, витрат з доставки, витрат з монтажу та облаштування фундаментів або опор і на проектно-вишукувальні роботи, а також інших витрат, що підлягають включенню в установленому порядку в інвентарну вартість об’єктів;

для устаткування, що не вимагає монтажу, — з витрат на придбання, включаючи витрати з доставки й інші, пов’язані з придбанням цього устаткування, витрати;

в) для об’єктів, що надійшли безоплатно від інших підприємств, — їхня вартість за даними бухгалтерського обліку передавача, вказана в документах про передавання (для устаткування, що вимагає монтажу), і витрати одержувача з установки);

г) для об’єктів, виявлених інвентаризацією як неоприбуткованих раніше або з інших причин, — за справедливою вартістю;

ґ) для об’єктів одержаних як внесок у статутний капітал, — за ціною, узгодженою засновниками, виходячи з їхньої справедливої вартості.

Витрати на переміщення на підприємстві інвентарю, устаткування, що не вимагає монтажу (транспортні засоби, недіяльні верстати, сільськогосподарські машини, будівельні машини й механізми і т. п.), які обліковуються в складі основних засобів, відносяться відповідно на витрати виробництва чи реалізації.

Витрати на переміщення на підприємстві устаткування, що вимагає монтажу та обліковується в складі основних засобів, відносяться на збільшення їхньої вартості як капітальні інвестиції.

Облікована на рахунках бухгалтерського обліку первісна вартість основних засобів не підлягає зміні, за винятком:

а) переобладнання об’єкта (модернізація, модифікація, добудова,дообладнання, реконструкція);

б) переоцінки об’єкта основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 %) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу (п. 16 П(С)БО 7);

в) при зменшенні корисності об’єктів основних засобів (п. 31, 32 П(С)БО).

Облік основних засобів організується, як правило, централізовано в бухгалтерії підприємства.

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об’єкт. Це завершений пристрій з усіма пристосуваннями й приладами до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні при­стосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з них може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Інвентарні номери в обов’язковому порядку вказуються в первинних документах (акт приймання-передачі, акт про ліквідацію тощо), які є основою для обліку руху об’єктів основних засобів.

Інвентарний номер, присвоєний кожному об’єкту, повинен бути позначений на ньому через прикріплення металічного жетона чи нанесений фарбою або яким-небудь іншим способом. Винятком є такі основні фонди, як багаторічні насадження, капітальні витрати на покращення земель тощо.

У випадках, якщо інвентарний об’єкт є складним, тобто включає ті або інші відокремлені елементи, що становлять разом з ним одне ціле, на кожному елементі повинен бути позначений той самий номер, що і на основному об’єкті, який їх об’єднує.

Присвоєний об’єкту основних засобів інвентарний номер зберігається за ним, як правило, на весь період його знаходження на даному підприємстві.

Інвентарні номери вибулих (реалізованих, ліквідованих за зносом, безоплатно і з інших причин) об’єктів не можуть присвоюватися іншим, що заново надходять на підприємство.

Орендовані основні засоби обліковуються в орендатора за інвентарними номерами, присвоєними їм орендодавцем.

Аналітичний пооб’єктний облік основних засобів ведеться на інвентарних картках типових форм, затверджених Міністерством статистики України.

Інвентарна картка відкривається на кожний інвентарний об’єкт. Якщо останній включає окремі пристосування й пристрої як єдине ціле з ним, то в цій картці наводиться перелік таких частин.

Облік однотипних предметів господарського інвентарю, інструментів, верстатів і т. д., які мають одне і те ж виробниче чи господарське призначення й ту саму технічну характеристику, однакову вартість, що надійшли одночасно в один цех чи відділ, може здійснюватися на типовій інвентарній картці групового обліку. Водночас кожному об’єкту присвоюється окремий інвентар­ний номер.

Підприємства, які мають невелику кількість об’єктів основних засобів, пооб’єктний облік можуть вести в інвентарній книзі типової форми. Записи в книгу здійснюються в розрізі класифікаційних груп (видів) основних засобів і за місцями їх знаходження.

Заповнення інвентарних карток чи інвентарних книг здійснюється на основі первинної документації: актів приймання-пере­дання, технічних паспортів і інших документів на придбання, спорудження, переміщення, реалізацію та ліквідацію об’єктів основних засобів. В інвентарні картки (книги) не варто вносити всі показники технічної документації. Характеристика об’єктів і окре­мих його конструктивних елементів повинна бути короткою та відображати індивідуальні особливості.

Заповнені інвентарні картки реєструються в описах типової форми. Описи інвентарних карток ведуться бухгалтерією в одному екземплярі за класифікаційними групами (видами) об’єктів основних засобів.

Підприємства, що обліковують основні засоби в інвентарній книзі, описів не ведуть.

Інвентарні картки (індивідуальні та групові) складаються в одному екземплярі та зберігаються в бухгалтерії підприємства.

У бухгалтерії вони розміщуються в окремій картотеці за класифікаційними групами, а всередині цих груп — за місцем експлуатації (знаходження) об’єктів (цех, відділ), за видами (будівлі, споруди і т. д.) з розподілом на виробничі й невиробничі.

За місцем експлуатації (знаходження) облік об’єктів основних засобів здійснюється в інвентарному списку типової форми. Дані пооб’єктного обліку основних засобів за цим критерієм повинні бути тотожні записам в інвентарних картках (книгах).

Підприємства можуть вести облік об’єктів за місцем їх експлуатації на інвентарних картках. У цих випадках останні виписуються бухгалтерією у двох екземплярах, з яких другий екземпляр передається за місцем знаходження об’єкта. При переміщенні об’єкта інвентарна картка разом з накладною на внутрішнє переміщення передається на нове місце експлуатації (знаходження). Кількість карток з об’єктів основних засобів у місцях експлуатації (знаходження) повинна відповідати їхній кількості в бухгалтерії, що досягається способом підрахунку та звірки карток.

Інвентарні картки на об’єкти, що надійшли, вибули та перемістилися всередині підприємства, протягом місяця зберігаються до кінця місяця в окремій комірці картотеки.

Картки основних засобів, що перебувають у запасі (резерві) або консервації, виділяються в окрему комірку.

Для складання звітності про рух основних засобів ведуться групові картки руху з кожної групи (виду). Ці картки розміщуються в картотеці попереду інвентарних карток даної класифікаційної чи видової групи.

За автоматизованої форми обліку основних засобів з використанням електронних машин картки обліку основних засобів типової форми не ведуться. Звітність про рух основних засобів заповняються за даними відповідних машинограм.

 

4.2. Облік надходження основних засобів

Надходження основних засобів на підприємство здійснюється способом:

а) створення за допомогою будівництва (підрядним або господарським способом) і виготовлення власними силами;

б) придбання за грошові кошти;

в) одержання внесків у статутний капітал:

— від резидентів,

— від нерезидентів;

г) переведення з оборотних активів (товарів, готової продукції тощо); д) безоплатного отримання;

е) одержання в обмін на подібні та неподібні об’єкти;

є) оприбуткування раніше не облікованих на балансі;

ж) переведення неправильно зарахованих раніше до складу малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Створені та куплені основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, що являє собою фактичну вартість їх створення чи придбання або справедливу вартість за іншими надходженнями, крім переведення з малоцінних предметів. Справедлива вартість визначається на підставі цін ринків України чи цін міжнародних ринків залежно від того, звідки одержано об’єкт основних засобів. Первісна вартість такого об’єкта згідно з пунктом 8, П(С)БО 7 складається з таких витрат:

· суми, що сплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

· реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

· витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

· витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

· інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання з запланованою метою (транспортно-заготівельні тощо).

Витрати на оплату відсотків за користування кредитом не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює їхній собівартості, яка визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

Введення в експлуатацію придбаних і створених і зарахування іншого надходження основних засобів проводиться згідно з Актом приймання-передання основних засобів типової форми № ОЗ-1, що складається комісією, призначеною наказом керівника підприємства. В Акті вказуються первинна вартість об’єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До нього додається технічна документація об’єкта. Кожному об’єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер і відкривається інвентарна картка типової форми № ОЗ-6. Вона є регістром аналітичного обліку.

На однотипні об’єкти невеликої вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар тощо), що надійшли на підприємство в одному місяці та будуть експлуатуватися в одному підрозділі, а також мають однаковий строк корисного використання, доцільно відкривати одну загальну інвентарну картку.

Картки основних засобів систематизуються за їхніми класифікаційними групами та місцями експлуатації. Для забезпечення збереження інвентарні картки реєструються в спеціальних описах (ф. № ОЗ-7).

Як уже зазначалося, за місцями використання (знаходження) облік основних засобів ведеться в інвентарних списках (ф. № ОЗ-9). Щомісячно підсумкові дані інвентарних карток на об’єкти основних засобів, що надійшли на підприємство, заносяться в картки обліку основних засобів (ф. № ОЗ-8), які ведуться в розрізі груп останніх. Ці картки заміняють аналітичні відомості за рахунком 10 “Основні засоби”. Тому їхній загальний підсумок щомісячно зіставляється з підсумком синтетичного обліку даного рахунка. Контроль за збереженням основних засобів забезпечують матеріально відповідальні особи, які ведуть їх облік за інвентарними об’єктами, місцем використання або зберігання.

Витрати на придбання та на створення основних засобів є капітальними інвестиціями та обліковуються на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” — на відповідних субрахунках: 151 — “Капітальне будівництво”, 152 — “Придбання (виготовлення) основ­них засобів”, на яких формується первісна вартість об’єкта. У випадках, якщо інші надходження основних засобів (безоплатно, внески в статутний капітал, не облікованих, переведення з оборотних активів) не вимагають додаткових витрат з доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання, вони не є капітальними інвестиціями й одразу зараховуються на рахунок 10 “Основні засоби” на відповідні субрахунки.

Згідно з новим планом рахунків методологією обліку не передбачено створення джерел фінансування в разі надходження основних засобів.

Придбані за гроші об’єкти основних засобів, що не вимагають монтажу (транспортні засоби, деякі верстати, вимірювальні прилади, виробничий і господарський інвентар тощо) оприбутковуються на рахунку 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів”, а після введення в експлуатацію — на рахунку 10 “Основні засоби” (відповідному субрахунку).

Обладнання, що вимагає монтажу, та будівельні матеріали обліковуються в складі виробничих запасів. Їх придбання в бухгалтерському обліку відображається за дебетом субрахунка 205 “Будівельні матеріали” і за кредитом субрахунка 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”. Передання будівельних матеріалів та обладнання для його подальшого монтажу відображається за дебетом субрахунка 151 “Капітальне будівництво” та за кредитом субрахунка 205 “Будівельні матеріали” після підтвердження їх використання і монтажу на об’єктах будівництва.

За підрядного способу будівельно-монтажні роботи виконуються згідно з підрядним договором (контрактом) з оплатою їхньої кошторисної вартості. Підприємство-замовник здійснює облік витрат на капітальні інвестиції, веде розрахунки з підрядниками за виконані та прийняті роботи на основі таких документів первинного обліку: Акт приймання виконаних підрядних робіт (ф. № 2 КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних робіт (ф. № КБ-3).

Замовник відображає в обліку вартість виконаних і прийнятих за актами будівельно-монтажних робіт за дебетом субрахунка 151 “Капітальне будівництво” (за сумою оплати) і за кредитом субрахунка 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”.

За господарського способу підприємство-забудовник відображає ведення будівництва й монтажних робіт за дебетом субрахунка 151 “Капітальне будівництво” на відповідних аналітичних рахунках створюваних об’єктів за статтями:

· вартість обладнання, що потребує монтажу;

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці з нарахуваннями на соціальні заходи;

· накладні витрати, пов’язані з будівництвом об’єкта;

· інші втрати, безпосередньо пов’язані з будівництвом об’єкта (отримання дозволу та відведення будівельного майданчика; пошукові роботи на майданчику; проектні роботи; оплата спеціальних послуг, наприклад, архітекторів, геодезистів тощо).

Узагальненням даних субрахунків рахунка 15 “Капітальні інвестиції” обчислюють фактичну собівартість (інвентарну вартість) завершених будівництвом і придбанням об’єктів. Уведення в експлуатацію кожного об’єкта оформлюється Актом приймання-передачі основних засобів (ф. № ОЗ-1), на основі якого списується вартість капітальних інвестицій на завершені об’єкти, а також здійснюється зарахування останніх на баланс до складу основних засобів.

Зарахування об’єктів основних засобів на баланс підприємства-одержувача згідно з п. 10 П(С)БО 7 та п. 6 П(С)БО 7 здійснюється за справедливою вартістю, визнаною та погодженою засновниками (учасниками), що також визначають період їх корисного використання, ліквідаційну вартість і метод нарахування амортизації.

Приймання об’єкта від підприємства-інвестора, яке його передає, здійснюється на основі накладних та акту приймання-передачі основних засобів (типова форма № ОЗ-1), з подальшим присвоєнням йому інвентарного номера та заведенням інвентарної картки типової форми № ОЗ-6, яка є регістром аналітичного обліку.

Амортизацію в бухгалтерському обліку починають нараховувати за методом, передбаченим обліковою політикою підприємства, з наступного місяця після введення в експлуатацію об’єкта.

Одержаний об’єкт включає вартість податку на додану вартість, який не підлягає відшкодуванню як податковий кредит.

Таблиця 4.1