Відрахування з доходів фізичних осібЗа Податковим кодексом України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи із джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані із джерел за межами України. Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки звітного року (п. 164.1 ПК). Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, наведено в п. 164.2 ПК. Під час нарахування (надання) доходу в будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на підвищувальний коефіцієнт, який становить 1,176 (100: (100 - 15)). У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування та база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт і не повернутих у встановлені законодавством строки (п. 164.3 ПК). Із 01.01.11 р. застосування підвищувального коефіцієнта є обов'язковим. До переліку доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, з 01.01.11 р. додатково включено: • кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, у тому числі в частині витрат роботодавця на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань у період загрози епідемій відповідно до Закону від 24.02.94 р. N 4004-ХІІ "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування (пп. 165.1.19 ПК); • суму майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи – емітента корпоративних прав, здійсненого в обмін на такі корпоративні права (пп. 165.1.44 ПК) (в умовах дії Закону N 889 питання щодо оподаткування внесків до статутного фонду було спірним); • суму виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), які здійснюються професійними спілками своїм членам протягом року сукупно в розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, що дає право на загальну ПСП (при цьому зазначені виплати повинні бути здійснені в розмірах та на цілі, установлені загальними зборами членів профспілки) (пп. 165.1.47 ПК). Із 01.01.11 p. уводиться малопрогресивне оподаткування фізичних осіб. Якщо відповідно до Закону N 889 податок справлявся за ставкою 15 % незалежно від суми отриманого доходу, то за Кодексом уводиться дві ставки: 15 та 17 %. За ставкою 15 % оподатковуються доходи в розмірі, що не перевищує 10-кратного розміру мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, одержані у формі: • зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку із трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; • виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри, та інші доходи. Якщо загальна сума доходу, отриманого платником податку у звітному податковому місяці, перевищує цей поріг, то із суми перевищення податок справляється за ставкою 17 % (п. 167.1 ПК). Збережено 10%-ву ставку оподаткування заробітної плати шахтарів, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 % і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у вугільній промисловості, — за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. За ставкою 5 % оподатковуються доходи у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (з 01.01.15 p.); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом (з 01.01.15 p.); процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці (з 01.01.15 p.); дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону; дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій із нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій із нерухомістю в порядку, визначеному у проспекті емісії сертифікатів; доходи у вигляді дивідендів; доходи в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами зазначеного розділу. Податкова соціальна пільга (ПСП) Як і раніше, право на зменшення загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП матимуть платники податку, у яких такий дохід не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, який діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (пп. 169.4.1 ПК). Однак розмір ПСП змінився:якщо за нормами ст. 6 Закону N 889 ПСП дорівнювала 50 % мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), установленої законом на 1 січня звітного податкового року, то за ПК вона обчислюватиметься виходячи із прожитковому мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 169.1.1 ПК). У 2011 році ПСП установлюється в розмірі 50 % від цього показника (абзац восьмий п. 1 розд. XIX ПК). Перелік осіб, які мають право на підвищену ПСП, доповнено категоріями платників, які потребували державної підтримки. А саме з 01.01.11 р. матиме право на ПСП: • у розмірі 100 % — платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — у розрахунку на кожну таку дитину (пп. 169.1.2 ПК); • у розмірі 150 % — платник податку, який був учасником бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону від 22.10.93 р. N 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім інвалідів І і II групи, які мають право на 200%-ву ПСП) (абзац "е" пп. 169.1.3 ПК). Не передбачено застосування ПСП у розмірі 150 % для вдів та вдівців (вони користуватимуться ПСП на загальних підставах) та на ПСП у розмірі 200 % — для осіб, які мають та виховують трьох чи більше дітей віком до 18 років (вони користуватимуться ПСП у розмірі 100 % як особи, що утримують двох чи більше дітей). ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати із дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Згідно Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Облік платників єдиного внеску, забезпечення збору та ведення обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування буде здійснювати Пенсійний фонд України. Єдиний соціальний внесок буде сплачуватися саме на його рахунки. Потім ці суми будуть розподілятися серед фондів соціального страхування. Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму працездатних осіб. Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом. Введення єдиного соціального внеску значно полегшує життя роботодавцям та підприємцям у частині адміністрування нарахування та сплати внесків на пенсійне та соціальне страхування. Проте, якщо звернути увагу на ставки, які встановлюються, наприклад, для підприємців на спрощеній системі оподаткування, то знову збільшується сума, яку підприємець повинен сплачувати щомісяця. Проаналізуємо ставки єдиного соціального внеску за допомогою таблиці 11.2. Таблиця 11.2.
|
