Насосів.

Плунжери бурових насосів можуть мати литу або розбірну конструкцію. В першому випадку монолітний плунжер має хвостовик, за допомогою якого він з'єднується зі штоком кривошипно-шатунного механізму та по мірі стирання робочої поверхні повністю замінюється. В розбірній конструкції плунжера робоча поверхня виконана в виді змінної втулки. Поршні виконуються як правило гумовометалевими та відрізняються конструкцією кріплення гумових ущільнювальних манжет, способом їх з'єднання з осердям та конструкцією з'єднання поршня зі штоком.

в)

Рис. 1.22. 14

Найбільше поширення набули цільні або монолітні поршні (рис. 1 22,а), які складаються з стального осердя 1 та привулканізованих до них гумовихманжет2.Осердя мають проточкирізної форми, які збіль­шують надійність з'єднання металу з гумою. Зовнішній діаметр манжети по краях поршня трохи більший внутрішнього діаметра циліндричної втулки, що забезпечує притиск манжети до дзеркала циліндра. Бурт осердя, який виступає при стиранні гумової манжети руйнується буровим розчином та не піддягає відновленню. Поршні з складовим осердям (рис. 1.22, б) частково кращі в цьому плані, так як при виході з ладу деталі, яка виступає, дві інші можуть бути використані вторинно після заміни зруйнованого елемента осердя. В збірній конструкції поршня (рис. 1.22,в) змінні манжети встановлюються на осердях з

допомогою спеціальних замкових з'єднань. Манжети в цьому випадку виконуються гумово-тканевими та мають більшу жорсткість. Недоліком збірних поршней є небезпечність самостійної розробки при недостатній міцності замкового з'єднання.

Гідрокоробка —крушюгабаритна, основна деталь гідравлічної частини бурового насоса. Гідрокоробки мають посадочні місця для встановлення циліндрових втулок (поршневі насоси), а також всмоктувальних та нагнітальних клапанів, клапанних та лобових (циліндрових) кришок. Отвори для встановлення та посадочні місця з відводячими каналами для нагнітальних клапанів розміщують в верхній частині гідрокоробки, а для всмоктуючих — в нижній. Окреме розміщення дозволяє огляд І заміну клапанів, які вийшли з ладу.

Циліндрові втулки. Циліндр поршневого насоса — деталь, яка

фіксуються від гідрокоробці за допомогою зовнішньому діаметру. попередження розчину між зовнішньою встановлюється

найбільше, зношується в з'вязку з чим він виконується в виді змінної втулки, яка вставляється в гідро-коробку. Бурові насоси комплектуються набором циліндрових втулок з однаковими посадочними розмірами та різними внутрішніми діаметрами, що дозволяє робити ступеневе регулювання продуктив-ності шляхом їх заміни. Циліндрові втулки осьового зміщення в бурта по Для

попадання бурового гідро-коробкою та поверхнею втулки так зване засорочечне ущільнення.

В насосах низького та середнього
тисків вузли кріплення та ущільнення
втулок суміщені. Циліндрова втулка
(рис. 1.23,а) фіксується від осьового
зсуву на-жимним болтом 6 та
проміжною коронкою 2. Одночасно
робиться підтяжка засорочечного
ущільнення 3.

в)

Рис. 1.23.

Лобова кришка 1 кріпиться до гідрокоробки 5 шпильками. Недо­ліками такої конструкції є те, що

важко затягується болт та часто виходить з ладу різьба та гумові кільця засорочечного ущільнення. Ці недоліки значною мірою усунені (рис. 1.23,6), коли підтяжка ущільнення 3 робиться через коронку 2 за допомогою шпильок лобової кришки 1. Сама кришка герметизується манжетом самоущільнення, яка дозволяє кришці зсуватися в осьовому напрямку.

В насосах високого тиску (рис. 1.23,в) функції кріплення та ущільнення циліндрової втулки розподілені: циліндрова втулка підтя­гується шпильками лобової кришки, а засорочечне ущільнення зажи-мається за допомогою центрального болта, який завернутий в лобову кришку. При безбуртовій конструкції циліндрової втулки торцевим упором для неї є корпус сальника штока.