Лекція Фінансовий стан підприємства: методичні підходи до його оцінки.
Стійкість підприємства — основа його стабільності та поступового розвитку.
Фінансова стійкість підприємства у вузькому розумінні — це фінансово економічний стан підприємства, при якому воно є ліквідним, платоспроможним, має достатньо коштів для нормального функціонування (у тому числі достатньо фінансово-економічних ресурсів). Фінансова стійкість підприємства у широкому розуміння — це здатність підприємства функціонувати в станах, щонайменше, близьких до фінансово-економічної рівноваги в умовах постійних зовнішніх і внутрішніх впливів. Внутрішня стійкість підприємства — стан і динаміка матеріально-речової та вартісної структури господарської діяльності підприємства, при якому забезпечується стабільно високий результат його функціонування; досягається активним реагуванням на зміну внутрішніх і зовнішніх факторів. Зовнішня стійкість підприємства — визначається стабільністю економічного середовища, у рамках якого здійснюється діяльність підприємства; досягається відповідною системою управління ринковою економікою в масштабах усієї країни. Загальна стійкість підприємства — рух грошових коштів, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами). Фінансова стійкість підприємства — головний компонент загальної стійкості, який відображає такий стан і структуру фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, здатність виконувати свої зобов’язання та забезпечувати розширений розвиток підприємства на основі зростання прибутку та капіталу без посилення залежності від зовнішніх джерел фінансування (тобто за умовами збереження платоспроможності та кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику). Фінансова стійкість може бути статичною і динамічною. Поняття динамічної фінансової стійкості підприємства тісно пов’язане з утриманням статичної фінансової стійкості, доповнюючи його фактором часу, і відображає можливість системи зберігати стійкість протягом певного періоду часу. Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства: − абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) — коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати; − нормально стійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами; − нестійкий фінансовий стан — коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат; − кризовий фінансовий стан — коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.
Оцінка фінансової стійкості підприємства потребує здійснення аналізу його фінансового стану. Фінансовий стан — критерій результативності господарської діяльності підприємства, що відображає реальні та потенційні можливості щодо розвитку фінансів підприємства і характеризується обсягом і розміщенням коштів господарюючого суб’єкта, а також джерелами їх формування. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. На фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Фінансова діяльність підприємства — спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами. Оцінка фінансового стану підприємства здійснюється шляхом обчислення системи економічних показників, які характеризують фінансовий стан підприємства. Основними завданнями аналізу фінансового стану є: − визначення ефективності використання фінансових ресурсів; − аналіз ділової активності підприємства та його положення на фінансовому ринку; − оцінка конкурентоспроможності підприємства; − об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, рентабельності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.
У результаті фінансового аналізу отримують певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об’єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. Інформація, що відображає фінансовий стан, результати діяльності і грошові потоки підприємства, приведена у фінансових звітах. Інформація, яку містить фінансова звітність, необхідна для обґрунтування рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління, кредитоспроможності, забезпечення зобов’язань, визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу, інших рішень. Згідно з П(С)БО 1, метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є форми фінансової звітності: Форма № 1 «Баланс» складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу на дату балансу. Інформація використовується для оцінки структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності і платоспроможності підприємства, прогнозування майбутніх потреб у позиках, оцінки і прогнозування змін в економічних ресурсах. − Форма № 2 «Звіту про фінансові результати» відображає дані про дохід, витрати, фінансові результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Чистий прибуток (збиток) за звітний період. Структура операційних витрат. Показники прибутковості акцій. Інформація використовується для оцінки структури доходів, витрат, прибутковості та інвестиційної привабливості. Прогнозування дохідності підприємства. − Форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів» відображає вхідні й вихідні грошові потоки за статтями за видами діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової. Чистий грошовий потік та залишок коштів на кінець року. Призначення інформації для оцінки грошових потоків за видами діяльності та аналіз їх ефективності. Прогнозування грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. − Форма № 4 «Звіт про власний капітал» відображає зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Інформація використовується для оцінки і прогнозування зміни власного капіталу. − Форма № 5 «Примітки до звіту» включає інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібної для забезпечення її зрозумілості та доречності. − дані статистичної звітності та оперативні дані (наприклад: звіт керівників підприємств, звіт аудитора, звернення ради директорів до аудиторів тощо).
При переході до нової системи обліку та фінансової звітності підприємство отримує певні переваги та можливості, що пов’язані з новою якістю облікової інформації, вона більш достовірна і придатна для фінансового аналізу, підвищуються можливості співпраці з фінансового-кредитними установами та зарубіжними партнерами, підвищується якість управлінської діяльності. Але щоб повною мірою були реалізовані вказані переваги, необхідно додержуватись певних принципів формування фінансової звітності: Автономність підприємства означає, що воно розглядається як юридична особа, відокремлена під власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності. Наприклад, такі операції, як оплата акцій, виплата дивідендів власникам, відображається у фінансовій звітності, водночас, юридичні стягнення на особисте майно власника або отримання ним доходу з інших джерел не відображаються у звітах підприємства Принцип безперервності діяльності передбачає оцінку активів, зобов’язань підприємства в динаміці, виходячи з того, що воно буде функціонувати у майбутньому. Але в умовах ринкової економіки обставини можуть скластися так, що підприємство припиняє свою діяльність внаслідок банкрутства або з інших причин. У цьому випадку фінансова звітність формується за іншими принципами. Наприклад, всі активи, незалежно від поділу на необоротні та оборотні, оцінюються за ринковою вартістю з метою задоволення вимог кредиторів та власників. Тому і зобов’язання теж стають короткотерміновими. Принцип періодичності передбачає складання звітності за встановленими періодами, а саме: квартальна звітність, наростаючим підсумком, річна, а для новостворених підприємств — до 15 місяців, для підприємств, що ліквідуються — до дати ліквідації. Принцип історичної собівартості означає, що активи підприємства оцінюються, як правило, виходячи з витрат на їх придбання або виробництво. Так, підприємство придбало обладнання вартістю 40 тис. грн. Мито і митні збори склали 4 тис. грн., транспортні витрати, монтаж і установка — 3 тис. грн. У балансі вартість активу становитиме 40+4+3=47 тис. грн. Нарахування та відповідність доходів і витрат означає, що доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей. Таким чином, для визначення фінансового результату доходи і відповідні витрати зіставляються у конкретному періоді. Згідно з принципом повного висвітлення, фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Крім того, в діяльності підприємства можуть відбуватися події після дати складання балансу, які впливатимуть на значення тих чи інших статей звітності. Тому, згідно з П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», передбачається коригування інформації і додаткове її розкриття у примітках. Принцип послідовності передбачає постійне застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна її має розкриватися у фінансовій звітності. Реалізація цього принципу забезпечує коректні зіставлення показників за різні періоди. Тому підприємство зобов’язане висвітлювати свою облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності та методів обліку окремих статей. Воно також має право змінювати свою облікову політику, керуючись інтересами свого розвитку. Це питання регулюється П(С)БО 6. Принцип обачності означає, що методи оцінювання, які застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати зниженню оцінки зобов’язань і завищенню доходів підприємства. З цією метою передбачається переоцінювати запаси і відображати в балансі за нижчою з оцінок — історичною собівартістю або чистою вартістю реалізації. Згідно з принципом превалювання змісту над формою, операції мають обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише, виходячи з юридичної форми. Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності у єдиних грошових одиницях. Аналіз фінансового стану — це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозалежних частин: фінансового аналізу й управлінського аналізу. Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Фінансовий аналіз за організаційними формами проведення включає: − зовнішній аналіз; − внутрішній аналіз. Зовнішній фінансовий аналіз здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності. Зовнішній фінансовий аналіз включає: − аналіз абсолютних показників прибутку; − аналіз показників рентабельності; − аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу; − аналіз ефективності використання залученого капіталу; − економічна діагностика фінансового стану підприємства. Внутрішній аналіз фінансового стану здійснюється аналітиками підприємства і заснований на широкій інформаційній базі, у т.ч. оперативні дані. Внутрішній фінансовий аналіз включає: − аналіз майна (капіталу) підприємства; − аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства; − аналіз ділової активності підприємства; − аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що впливають на них; − аналіз кредитоспроможності підприємства; − аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства; − аналіз самоокупності підприємства. За періодом проведення є: − попередній фінансовий аналіз; − поточний (оперативний) фінансовий аналіз; − подальший (ретроспективний) фінансовий аналіз. Попередній фінансовий аналіз — дослідження умов фінансової діяльності, в цілому, або здійснення окремих фінансових операцій підприємства. Поточний (оперативний) фінансовий аналіз — дослідження оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Подальший (ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється шляхом порівняння фінансового стану звітного періоду з попереднім і поточним аналізом. За об’єктом аналізу: − аналіз фінансової діяльності підприємства (обєднання) загалом (дослідження фінансової діяльності підприємства як цілісного комплексу без виокремлення окремих підрозділів); − аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць і підрозділів (дослідження фінансової діяльності центрів економічної відповідальності); − аналіз окремих фінансових операцій. За обсягом дослідження: − повний фінансовий аналіз; − тематичний фінансовий аналіз. Повний фінансовий аналіз — це комплексне дослідження фінансової діяльності підприємства. Тематичний фінансовий аналіз — це дослідження окремих аспектів фінансової діяльності. Практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. Структурний (вертикальний) аналіз — базується на структурному розкладанні окремих фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. Порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми, порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками. Трендовий аналіз — базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі, порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників. Аналіз фінансових коефіцієнтів (R-аналіз) — розрахунок співвідношень різних абсолютних показників між собою. Інтегральний фінансовий аналіз — базується на системі взаємозалежного використання окремих фінансових коефіцієнтів. Факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів на результативний показник. Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства. Класифікації методів фінансового аналізу: І рівень: неформалізовані та формалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи фінансового аналізу засновані на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на твердих аналітичних взаємозв’язках і залежностях: − експертних оцінок і сценаріїв; − психологічний метод; − морфологічний метод; − порівняльний метод; − побудови системи показників; − побудови системи аналітичних таблиць. Формалізовані методи фінансового аналізу засновані на жорстко формалізованих аналітичних залежностях: − метод ланцюгових підстановок; − метод арифметичних різниць; − балансовий метод; − метод виокремлення ізольованого впливу факторів; − метод відсоткових чисел; − диференційний метод; − логарифмічний метод; − інтегральний метод; − метод простих і складних відсотків; − дисконтування. ІІ рівень: Традиційні методи економічної статистики: − метод середніх та відносних величин; − метод групування; − графічний метод; − індексний метод; − елементарні методи обробки рядів динаміки. Математико-статистичні методи: − кореляційний аналіз; − дисперсійний аналіз; − факторний аналіз; − метод головних компонентів. Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні. Дескриптивні моделі, що ґрунтуються на використанні фактичних даних бухгалтерського обліку та звітності: − побудова системи звітних балансів; − подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; − вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; − система аналітичних коефіцієнтів; − аналітичні записки до звітності. Предикативні моделі — це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: − розрахунки точки критичного обсягу продажу; − побудова прогностичних фінансових звітів; − динамічний аналіз. Нормативні моделі застосовуються для порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними. Сутність моделей полягає у встановленні нормативів на кожну статтю виробничих витрат, установлюється норматив і з’ясовуються причини відхилень фактичних даних. Моделі використовуються переважно у внутрішньому фінансовому аналізі. Отже, у ході фінансового аналізу підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку. Залежно від мети та завдань аналізу фінансового стану підприємства обирають оптимальний комплекс показників та напрямків аналізу. Класифікація основних показників оцінки фінансового стану підприємства: 1. Показники оцінки майнового стану підприємства. 2. Показники оцінки ліквідності та платоспроможності. 3. Показники оцінки фінансової стійкості і стабільності підприємства. 4. Показники рентабельності підприємства. 5. Показники ділової активності. 6. Показники прибутковості (рентабельності). 7. Показники акціонерного капіталу. До основних показників, що характеризують майновий стан підприємства, належать: частка активної частини основних засобів, коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів, коефіцієнт вибуття основних засобів.
|
