Тілесне і духовне: Людина – найдивовижніший і найбільш досконалий витвір природи. Вона складається з двох пов’язаних між собою сфер – фізичної та духовної. Турбота про фізичну досконалість є важливою передумовою повноцінного життя людини. Тому мета фізичного виховання – це оптимізація фізичного розвитку людини; всебічне вдосконалення властивих кожному фізичних якостей і здібностей в єдності з вихованням духовних і моральних якостей, що характеризують суспільно активну особистість; забезпечення на цій основі підготовленості кожного члена суспільства до плідної трудової та інших видів діяльності. Взаємозв’язок фізичного та естетичного виховання ґрунтується на гармонії двох начал в людині – фізичному і духовному і спрямований на цілісне виховання людини на основі комплексного підходу. Комплексність у вихованні – це розкриття зовнішніх і внутрішніх зв’язків і взаємозв’язків між усіма сторонами фізичного та естетичного виховання, різноманітними засобами та методами. Саме комплекс різноманітних педагогічних впливів на фізичні та духовні грані людини забезпечує різнобічність, гармонійність і цілісність розвитку особистості. Взаємодія фізичного виховання з естетичним полягає в тому, що, з одного боку, фізичне виховання розширює сферу естетичного впливу на людину, з іншого – естетичне виховання підвищує ефективність фізичного за рахунок внесення в нього позитивного емоційного моменту і додаткових привабливих стимулів до занять фізичними вправами.
Біологічне і соціальне: Безумовно, людина народжується як представник певного біологічного виду. Водночас людина після народження виявляється в певному соціальному оточенні і тому розвивається не тільки як біологічний об'єкт, але й як представник певного суспільства. Ці дві тенденції відображаються в закономірностях розвитку людини, знаходяться в постійному взаємозв'язку. Результати численних досліджень свідчать про те, що вихідною передумовою психічного розвитку індивіда є його біологічний розвиток. Індивід народжується з певним набором біологічних властивостей і фізіологічних механізмів, які виступають підґрунтям його психічного розвитку. Але ці передумови реалізуються лише в умовах людського суспільства.
Родове та індивідуальне: Людина, як творча істота, постійно створює свій світ і саму себе. Тому людське “Я” – це світ розвитку людських сутнісних сил. В світі людини знаходиться об’єктивний зміст її родової сутності. Цей світ – не середовище і умова існування людини, а сама людина в її об’єк-тивному бутті. Родова сутність людини виявляється як зв’язок індивідів, які існують перш за все як предметно-діяльнісні відношення. Зміст життєдіяльності індивідів як представників роду є загальним. Освоюючи свою родову сутність у формах культури, індивід стає культурно-історичним суб’єктом, що робить історичне минуле його власним минулим, а майбутнє, як його майбутнє, за яке він відповідає. І цією подвійною залежністю визначається його діяльність у те-перішньому, а також його свобода і відповідальність.
