Світовий ринок позичкових капіталів

Визначити світовий ринок позичкових капіталів можна, як механізм акумуляції та перерозподілу світових фінансових ре­сурсів, котрий діє під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал з боку позичальників і кредиторів з різних країн. Визна­чають світовий ринок позичкових, капіталів ще, як частину ринку позичкових капіталів, де здійснюється рух грошового капіталу між країнами на умовах повернення і сплати процента, а також формується попит і пропозиція на капітал.

Умовно (але не безперечно) світовий ринок позичкових капіталів поділяють (див мал. 13) на: світовий грошовий ринок і сві­товий ринок капіталів. Сумнівним тут виглядає, те, що світовий ринок капіталів розглядається, як частина світового ринку позичкових капіталів, а не навпаки. За логікою традиційного бачення-світовий ринок капіталів визначається, як система довгострокових-позик на міжнародному рівні, при яких капітал використовується позичальниками для фінансування капіталовкладень, тобто капітал виступає як самозростаюча вартість. Під світовим грошовим ринком розуміють систему відносин попиту і пропозиції щодо позичкового капіталу, функціонуючого в якості міжнародних покуп­них і платіжних засобів, а також позики, що надаються на ко­роткий термін. Обидва ці ринки органічно пов'язані між собою, що. наглядно проявляється у трансформації короткострокових ресурсів у середньо - та довгострокові кредити і портфельні інвестиції.

Це, так би мовити, економічнозмістовна структура світового ринку позичкового капіталу, а ще виділяють інституціональну та географічну його структури.

Інституціональна структура світового ринку позичкового капіталу складається із вкладників (тих, чиї кошти акумулюються), позичальників (споживачів капіталів) і посередників (акумуляторів і постачальників капіталів).Вкладники або, іншими словами, первинні кредитори:

— населення планети;

— офіційні інститути;

— приватні фірми;

— банки;

— страхові компанії;

— пенсійні фонди;

— національні та міжнародні організації.

Головні посередники, що діють на світовому ринку позичкових капіталів:

— транснаціональні банки;

— фінансові компанії;

— фондові біржі;

— центральні та зовнішньоекономічні банки країн;

— міжнародні та національні фінансово-кредитні установи, організації.

Основні споживачі капіталів:

— транснаціональні компанії;

— державні органи;

— приватні фірми;

— міжнародні та регіональні організації.

Географічна структура світового ринку позичкових капіталів відображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіона­ми світу переважно через міжнародні фінансові центри.

Основні передумови формування та функціонування міжна­родних фінансових центрів:

— високий рівень економічного розвитку даної країни;

— активна участь країни у міжнародній торгівлі та інших формах міжнародних економічних відносин;

— розвинений і дієспроможний національний ринок капіта­лів;

— ліберальне валютне і податкове законодавство;

— вигідне географічне розташування;

— відносна політична стабільність.

Провідні міжнародні фінансові центри можна поділити на традиційні та такі, що набирають силу. До традиційних міжна­родних центрів відносять:

— Нью-Йорк (особливо сильний в емісії та торгівлі щодо, цінних паперів і має свій внутрішній центр — Нью-йоркську бір­жу, котра не має собі рівних у світі);

— Лондон,займає перше місце у світі з обсягу міжнародних валютних, депозитних і кредитних операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, є головним європейським центром у міжнародній фінансовій сфері);

— Цюріх (сильний у сфері довгострокових позик);

Як видно з малюнка 13, євроринок, крім того, що є складовою світового ринку позичкових капіталів, має точнісінько таку ж структуру, що й увесь ринок, тільки з чітко вираженою відмінні­стю: усі елементи евроринку наділені префіксом «евро». Що ж до обсягу евроринку, то він загалом складає десь біля 7—-.8 трлн.

доларів, у той час, як загальний обсяг світового ринку позичкових капіталів вимірюється приблизно

10- ма трильйонами доларів. Цифри, звісно, приблизні, так як евровалюта не є контрольованою.