ПЕРЕДМОВА

"Методичні рекомендації і вимоги до курсових робіт студентів спеціальності "Прикладна лінгвістика" укладені з метою надання повної інформації як про уніфіковані особливості виконання курсової роботи, так і про специфіку курсових досліджень з окремих дисциплін.

У цьому посібнику студенти знайдуть інформацію про структуру курсової роботи та її обсяг, про вимоги до змісту та оформлення курсової роботи, планування процесу її виконання за певними етапами, про порядок захисту та критерії оцінювання курсової роботи. Окремо подаються рекомендації до виконання курсових робіт із конкретних дисциплін ("Вступ до мовознавства", "Історія зарубіжної літератури", "Сучасна українська мова", "Теоретична граматика англійської мови").

Для унаочнення вимог до оформлення курсової роботи в посібнику подано кілька додатків зі зразками титульного аркуша, бібліографічного опису використаних джерел та ін.

Авторами "Методичних рекомендацій і вимог до курсових робіт студентів спеціальності "Прикладна лінгвістика" є викладачі кафедри прикладної лінгвістики, які керують написанням курсових робіт за окремими дисциплінами: проф. О.А.Дубова (усі розділи, крім додаткових рекомендацій до виконання курсових робіт з "Історії зарубіжної літератури" і "Теоретичної граматики англійської мови"), ст. викл. О.М.Данильчук ("Курсові роботи з "Історії зарубіжної літератури"), ст. викл. Л.А.Снігур ("Курсові роботи з "Теоретичної граматики англійської мови").

ЗМІСТ

1. Загальні положення …………………………………………………….5

1.1. Курсова робота……………………………………………………. 5

1.2. Порядок виконання курсових робіт………………………………5

1.3. Тематика курсових робіт…………………………………………..6

1.4. Керівництво курсовими роботами………………………………...7

1.5. Закріплення обраних студентами тем і визначених наукових керівників…………………………………………………………...7

1.6. Графік виконання курсової роботи……………………………….7

1.7. Проведення консультацій………………………………………….7

1.8. Захист курсової роботи…………………………………………….7

1.9. Оцінювання курсової роботи……………………………………...7

1.10. Після захисту……………………………………………………….8

1.11. Додаткові методичні рекомендації, вказівки, зразки……………8

2. Структура курсової роботи……………………………………………..8

3. Вимоги до змісту та оформлення курсової роботи……………….......8

3.1.Загальні рекомендації……………………………………………...8

3.2.Титульний аркуш курсової роботи……………………………….9

3.3.Зміст…………………………………………………………………9

3.4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів…..9

3.5. Вступ………………………………………………………………10

3.6. Розділи, підрозділи, з яких складається основна змістова частина курсової роботи……………………………………………...16

3.7. Висновки………………………………………………………….17

3.8. Список використаних джерел…………………………………...17

3.9. Додатки……………………………………………………………18

3.10. Оформлення курсової роботи………………………………….18

4. Етапи виконання курсової роботи…………………………………….22

4.1. Підготовчий етап………………………………………………...22

4.2.Основний етап…………………………………………………….22

5. Порядок захисту курсової роботи…………………………………….22

5.1. Дата, час і місце проведення захисту курсових робіт………...22

5.2. Процедура захисту курсових робіт…………………………….23

5.3. Виступ……………………………………………………………23

6. Критерії оцінювання курсових робіт студентів спеціальності "Прикладна лінгвістика………………………………………………..23

7. Додаткові рекомендації до виконання курсових робіт з окремих дисциплін……………………………………………………………….23

7.1. Курсові роботи з "Вступу до мовознавства"…………………..23

7.2. Курсові роботи з "Історії зарубіжної літератури"……………..25

7.3. Курсові роботи з "Сучасної української мови"………………..28

7.4. "Курсові роботи з "Теоретичної граматики англійської

мови"……………………………………………………………..33

Додатки………………………………………………………………………..36

Додаток А. Графік виконання курсової роботи………………….……........36

Додаток Б. Зразок оформлення титульного аркуша курсової роботи……..37

Додаток В. Зразок оформлення "Змісту" курсової роботи……...…….……38

Додаток Г. Зразки оформлення списку використаних джерел …..………..39

 

 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Курсова робота є одним з видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького, творчого характеру, що виконується окремо кожним студентом самостійно під керівництвом викладача з метою набуття, формування і закріплення таких умінь і навичок, передбачених фаховою підготовкою студентів:

· самостійно, творчо розв’язати конкретне фахове завдання, засто­сувавши знання з відповідної фахової навчальної дисципліни;

· аналізувати конкретні мовні або літературні факти, узагальнювати їх і робити обґрунтовані, однозначні й правильні висновки;

· самостійно підбирати й опрацьовувати довідкову, навчальну і наукову літературу за темою курсової роботи;

· застосовувати електронні джерела отримання й обробки потрібної інформації;

· поглиблювати, узагальнювати і за­кріплювати фахові знання.

1.2. Порядок виконання курсових робіт визначається "Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України", навчальним планом і цими "Методичними рекомендаціями та вимогами до курсових робіт".

Студенти, що навчаються за спеціальністю "Прикладна лінгвістика", згідно з навчальним планом виконують 4курсові роботи по кафедрі прикладної лінгвістики:

 

№ курсової роботи	Назва дисципліни, за якою виконується курсова робота	Термін виконання (курс, семестр)
1.	Вступ до мовознавства	1 курс, 1 семестр
2.	Історія зарубіжної літератури	2 курс, 4 семестр
3.	Сучасна українська мова	3 курс, 5 семестр
4.	Теоретична граматика англійської мови	4 курс, 7 семестр

 

1.3. Тематика курсових робіт повинна (1) відповідати змісту, завданням навчальної дисципліни, за якою виконується курсова робота, (2) меті такого виду індивідуального завдання, як курсова робота, (3) передбачати дослідницький характер, виявляти наукову новизну курсової роботи й (4) обов’язково пов’язуватися з практичними фаховими потребами спеціальності "Прикладна лінгвістика".

Тематика курсових робіт формується науковим керівником (1) за тематикою тих розділів відповідних навчальних дисциплін, що були вивчені студентами до початку виконання студентами курсової роботи або вивчаються в процесі її виконання, (2) згідно з вимогами фахової підготовки і змістом цих "Методичних рекомендацій".

Тема дослідження має бути сформульована згідно з таким вимогами:

· відповідність змісту дисципліни, за якою навчальним планом передбачено виконання курсових робіт;

· конкретне визначення досліджуваної проблеми;

· наявність важливих категорій, які виражають якісні характеристики проблеми;

· лаконічність, однозначність (кількість слів орієнтовно не повинна перевищувати 7-8.

Затвердження тематики курсових робіт, поданої науковими керівниками, проводиться щорічно випусковою кафедрою прикладної лінгвістики до 15 вересня в навчальному році, в якому виконується курсова робота. Керівник і виконавець курсової роботи можуть узгоджувати і вносити зміни у формулювання теми до затвердження тематики курсових робіт. Зміни у формулювання теми після затвердження тематики курсових робіт можуть бути внесені рішенням кафедри за мотивованим поданням керівника. Рішення про зміни теми фіксується в протоколі засідання кафедри.

Студент може обрати будь-яку одну тему курсової роботи з затвердженого переліку.

Облік тем, за якими виконувалися курсові роботи, їх реєстрація здійснюється методистом кафедри щорічно. Перелік тем, затверджений на засіданні кафедри і підписаний завідувачем кафедри, зберігається у справах кафедри.

1.4. Керівництво курсовими роботами здійснюється найбільш кваліфікованими викладачами, у першу чергу тими, хто має науковий ступінь або/і вчене звання і викладає дисципліни, з яких виконуються курсові роботи.

1.5. З акріплення обраних студентами тем і визначених наукових керівників здійснюється до 15 вересня поточного навчального року.

1.6. Графік виконання курсової роботи готується студентом спільно з науковим керівником до 20 вересня (див. Додаток А "Графік виконання курсової роботи").

Контроль за виконанням графіка виконання курсової роботи здійснюється постійно науковим керівником і завідувачем кафедри.

1.7. Проведення консультацій для студентів, що виконують курсові роботи, систематично здійснюється науковим керівником за укладеним графіком.

1.8. Захист курсової роботи приймається комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри за участю керівника курсової роботи.

1.9. Оцінювання курсової роботи. Формою підсумкового контролю з виконання курсової роботи є диференційований залік. Загальна оцінка курсової роботи складається з балів, отриманих студентом за виконання роботи, передбаченої підготовчим та основним етапами "Графіка виконання курсової роботи", і балів, отриманих студентом за захист курсової роботи.

1.10. Після захисту науковий керівник передає курсові роботи за укладеним списком методисту кафедри. Курсові роботи зберігаються на кафедрі протягом чотирьох навчальних років, потім списуються в установленому порядку.

1.11. Додаткові методичні рекомендації, вказівки, зразки тощо до написання курсових робіт, які не суперечать даним рекомендаціям, розроблені викладачами кафедри прикладної лінгвістики, можуть застосовуватися за умови попереднього затвердження кафедрою.

 

2. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

Структура курсової роботи повинна містити такі обов’язкові змістові частини:

· Титульний аркуш

· Зміст

· Перелік умовних позначень (за наявності таких у роботі)

· Вступ

· Розділи, підрозділи, пункти, з яких складається основна змістова частина курсової роботи

· Висновки

· Список використаних джерел

· Додатки (за наявності таких у роботі).

Вимоги до змісту й оформлення цих структурних частин і курсової роботи загалом подано нижче в п. 3.

3. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1.Загальні рекомендації. Студенти, що навчаються за спеціальністю "Прикладна лінгвістика", виконують курсові роботи переважно дослідницького типу. Зміст таких робіт передбачає здійснення власних спостережень, узагальнень і висновків, формулювання оригінальної концепції автора. Однак при цьому варто враховувати, що для змісту курсової роботі обов’язковими є реферативні складники (огляд літератури з досліджуваної проблеми або історії досліджуваного питання).

Завданням реферативної частини курсової роботи є виявлення вміння критично користуватися наукової і довідковою літературою, оцінювати її наукову вартість, поглиблено висвітлювати певні питання, зіставляти теоретичні концепції різних учених (лінгвістів, літературознавців), коментувати ці концепції, з’ясовувати об'єктивність, наукову коректність правильність тверджень науковців, виділяти головні питання і, відокремивши від другорядних, подати стрункий, цілеспрямований і систематичний виклад матеріалу з досліджуваної проблематики.

3.2.Титульний аркуш курсової роботи. На титульному аркуші курсової роботи мають бути зазначені назва міністерства, якому підпорядкований університет, найменування вищого навчального закладу, де виконана робота, назва випускової кафедри, повна назва теми курсової роботи, прізвище, ім’я та по батькові студента з зазначенням спеціальності, курсу; дані про наукового керівника: науковий ступінь, учене звання, прізвище та ініціали; місто і рік (зразок подано як Додаток Б).

3.3.Зміст. Зміст подають, починаючи з другого аркуша (після титульного). Зміст містить найменування та номери початкових сторінок вступу, розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), висновків до розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел та ін. (див. Додаток В).

3.4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за наявності таких у роботі). Курсова робота може містити перелік специфічної термінології, маловідомих скорочень, нових символів, позначень і таке інше. Такий перелік має бути оформлений на окремому аркуші перед вступом двома колонками в абетковому порядку, де ліворуч подано скорочення, праворуч – їх детальне розшифрування.

3.5. Вступ. У "Вступі" необхідно розкрити сутність, стан вивчення лінгвістичної чи літературознавчої проблеми, її значимість. "Вступ" уключає підстави та вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

"Вступ" має містити визначення таких обов’язкових структурно-змістових елементів:

· актуальність досліджуваної проблеми,

· об'єкт і предмет дослідження,

· мета та завдання дослідження,

· методи і прийоми дослідження,

· наукова новизна одержаних результатів,

· практичне значення одержаних результатів

· характеристика джерельної бази досліджуваного матеріалу.

Орієнтовний обсягвступу – 3-4 сторінки.

Актуальність теми дослідження

Актуальність теми роботи визначається в результаті (1) вивчення стану розробленості проблеми, (2) стислого викладення критичного аналізу літератури з досліджуваної теми, (3) виявлення відсутності такої інформації з досліджуваної проблематики, потреба в якій існує в мовознавстві або літературознавстві. Саме потребою в тій інформації, що відсутня на даному етапі в науці, і визначається актуальність теми курсової роботи.

Об’єкт і предмет дослідження

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Предмет дослідження є вужчим поняттям, міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження співвідносяться як загальне (об'єкт) і часткове (предмет). В об'єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження. Предмет дослідження визначає тему роботи, яка позначається на титульному аркуші як назва.

Формулюючи визначення об'єкта і предмета курсової роботи, необхідно уникати помилки їх ототожнення з матеріалом дослідження. Наприклад, для теми "Причини архаїзації лексики української мови" ні об'єктом, ні предметом не може бути архаїчна лексика української мови. Така лексика є досліджуваним матеріалом, натомість об'єктом зазначеної теми є причини, що визначають зміни лексичного складу мови, а предметом – причини пасивізації лексики на позначення явищ, які зберігають актуальність в умовах сучасного існування соціуму.

Мета і завдання дослідження

Мета дослідження – наперед прогнозований і словесно-логічно описаний бажаний результат дослідження з мовознавства чи літературознавства.

Досить поширеною помилкою, що трапляється в курсових роботах, є визначення мети як певних дослідницьких дій, процесів. Формулюючи мету, варто пам'ятати, що в цьому формулюванні має бути визначений саме результат дослідження і в жодному разі не процес або дія. Наприклад, для теми "Причини архаїзації лексики української мови" мета не може бути визначена як дослідження причин архаїзації лексики української мови. Правильним формулюванням мети є таке: визначений перелік причин, що впливають на архаїзацію лексики української мови.

Завдання дослідження – дослідницькі дії, послідовне виконання яких спрямовується на такі проміжкові результати, сукупність яких жозволяє досягти мети курсової роботи.

Жодне завдання не може повторювати мету або формулюватися ширше за неї. Наприклад, якщо тема роботи "Причини архаїзації лексики української мови", то мета роботиполягає в тому, щоб подати визначений перелік причин, що впливають на архаїзацію лексики української мови, то цієї мети можна досягти шляхом послідовного розв’язання таких завдань: 1) визначити причини формування різних типів архаїзмів (фонетичних, словотвірних, морфологічних, лексичних, семантичних), 2) визначити склад внутрішньомовних і позамовних чинників, що визначають архаїзаційні процеси в словниковому складі, 3) виявити ступінь впливу кожного з чинників на архаїзаційні процеси.

Методи, методики і прийоми дослідження

Метод – це мисленнєвий шлях науковця за певним систематизованим комплексом прийомів, процедур і засобів, які застосовуються ним під час теоретичного дослідження та практичного втілення чи освоєння лінгвістичного/літературознавчого явища чи процесу для досягнення поставленої мети.

Метод у лінгвістиці – це пов’язана з певною лінгвістичною теорією узагальнена система теоретичних настанов і прийомів дослідження мови.

Лінгвістичний метод має зв’язок із певною мовознавчою теорією. Специфіка кожної теорії виявляється у своєрідності аспекту, в якому досліджується об’єкт, і мета, з якою досліджується об’єкт. Наприклад, згідно з теоретичними настановами порівняльно-історичного методу мови вивчаються в аспекті походження з метою встановлення спорідненості між ними, а згідно з теоретичними настановами структурного методу мови вивчаються в системному аспекті з метою виявлення закономірних універсальних зв’язків, що існують у мові.

Метод – основне поняття, з яким співвідносяться такі поняття, як методологія, методика, прийом. Методологія лінгвістики являє собою сукупність методів мовознавства. Методика в лінгвістиці – сукупність дослідницьких прийомів, що є способами виявлення нового матеріалу (як лінгвального, так і лінгвістичного) і введення його в теорію мовознавства. Прийоми в лінгвістиці – конкретні дослідницькі дії, безпосередньо спрямовані на виявлення нового мовного матеріалу і його вивчення (прийоми аналізу і синтезу; дедукції та індукції).

Основні методи лінгвістики – описовий, порівняльно-історичний, структурний. Їх розрізняють не лише за теоретичними настановами, а й за аспектом, метою і прийомами дослідження.

Коротка характеристика методів лінгвістики

Метод	Аспект	Мета застосування	Методики і прийоми
Описовий метод	Синхронічний	Повна і послідовна інвентаризація всіх мовних засобів і виявлення найповнішої інформації про будову цих засобів та функціонування.	Прийоми: аналіз мовленнєвого матеріалу, систематизація за варіантно-інваріантними відношеннями, ієрархічними, парадигматичними, синтагматичними відношеннями; інтерпретаційні прийоми (зовнішньої інтерпретації – способи вивчення явищ за зв’язком з позамовними явищами або з явищами інших мовних рівнів; внутрішньої інтерпретації – вивчення мовних явищ на основі їх системних внутрішньорівневих зв’язків).
Порівняль-но-історич-ний метод	Діахронічний	Виявлення закономірностей розвитку мов від минулого до теперішнього часу; визначення спорідненості мов	Прийоми реконструкції, моделювання, хронологізації (відносної), періодизації.
Структур-ний метод	Панхронічний	Визначення загальних (універсальних) закономірностей функціонування мови як системи взаємопов’яза-них і взаємозумов-лених одиниць	Методика визначення опозитивно-парадигматичних ідношень; безпосередніх складників (використання прийомів визначення універсальних мовних структур шляхом ієрархічного бінарного членування вихідної одиниці (слова, речення), членування складнопідрядного речення, простого, похідного слова); компонентного аналізу.
Конструк-тивний метод	Панхронічний	Визначення набору універсальних моделей, за якими здійснюються процеси породження і сприйняття мовлення.	Методики: генеративної граматики; трансформаційна методика: прийоми виявлення універсального набору типів елементарних речень, кожний з яких описує клас елементарних ситуацій; дистрибутивного аналізу (аналіз усіх контекстуальних використань мовної одиниці).

Методологія літературознавча – система методів, які використовуються в науці про літературу; теоретичне осмислення суті цих методів, їх евристичних можливостей, умов ефективного використання; логічно сформульовані й інтуїтивно осягнуті положення, що є засобами в оцінці, аналізі, осмисленні, декодуванні та систематизації досліджуваних явищ. Літературознавча методологія стає адекватним інструментарієм під час прямих й опосередкованих кореляцій між концепціями і сприйняттям літератури.

Методи літературознавчого дослідження: філологічні, біографічні, історико-порівняльні, культурно-історичні, психологічні, психоаналітичні, феноменологічні, соціологічні, структуральні, постструктуралістські, формалістичні та ін.

Матеріал і джерела лінгвістичного дослідження

Матеріал лінгвістичного дослідження – це самостійно зібраний (відібраний) мовний фактичний матеріал з текстів різних стилів (художнього, публіцистичного, наукового тощо), словників (тлумачні, етимологічні, синонімічні, фразеологічні, термінологічні та ін.), зі спостережень за живим розмовним мовленням.

Джерелами досліджуваного матеріалу можуть слугувати: а) один текст; б) декілька текстів одного автора; в) декілька текстів різних авторів; г) тексти одного стилю; д) тексти різних стилів; е) словники.

Етапи роботи над фактичним мовним матеріалом: а) карткування – процес фіксації мовних фактів на картці з зазначенням джерела карткувння здійснюється з метою ґрунтовного висвітлення досліджуваної проблеми та для підготовки об’єктивних і точних висновків накопичення необхідних мовних фактів на картках); б) відбір, систематизація, класифікація краткованого матеріалу відповідно до мети і завдань дослідження; в) аналіз систематизованого матеріалу з метою розв'язання сформульованих у роботі завдань.

3.6. Розділи, підрозділи, з яких складається основна змістова частина курсової роботи. Складовими основної змістової частини тексту курсової роботи є розділи, підрозділи, пункти, підпункти. Кожний розділ починають з нової сторінки, підрозділи, пункти, підпункти продовжують на тій же сторінці, на який закінчується попередній підрозділ, пункт, підпункт.

Основному тексту кожного розділу може передувати визначення завдання, розв'язуванню якого присвячено розділ, короткий опис обраного напряму та обґрунтуванням методів, які обрав дослідник для розв'язання визначеного завдання. У кінці кожного розділу формулюються короткі висновки, які допоможуть авторові уникнути зайвої деталізації в загальному висновку та ґрунтовно його виписати по завершенню роботи.

Перший розділ передбачає викладення теоретичних основ, короткої історії питання, аналіз опрацьованих джерел, огляду класичної і сучасної літератури для окреслення етапів становлення й висвітлення проблеми, визначає місце здійснюваного автором дослідження в її розв'язанні, виявляючи ті вузькі місця, питання, які не стали предметом розгляду іншими, були не з’ясовані чи взагалі, чи недостатньо, чи втратили/набули своєї актуальності тощо.

Перший розділ має складати приблизно 10-15 сторінок.

Наступні розділи (їх може бути 1-2) включають:

· висвітлення результатів власних досліджень автора, акцентування того нового, значимого, що він вніс у розробку проблеми;

· докладний виклад позицій досліджуваної проблеми, ілюстрування фактичним матеріалом, порівняння своїх міркувань з відомими, зіставлення результатів;

· викладення матеріалу з підпорядкуванням одній провідній ідеї, з чітким зв’язком проблем і задач, які були описані в першій частині, з проведеною практичною роботою;

· оцінку повноти вирішення поставлених завдань, результатів власного дослідження, виділення того нового, що автор вносить у роботу, формулювання її практичного значення;

· короткі висновки до розділу.

3.7. Висновки. Загальні "Висновки" являють собою реферативний, стислий виклад найбільш важливих результатів, одержаних під час самостійного дослідження, якісних і кількісних показників здобутих результатів, викладення рекомендацій щодо їх використання або описання системи впровадження, окреслення перспектив подальшого розв’язання обраної проблеми.

Обсяг цієї частини курсової роботи може орієнтовно складати 2-3 сторінки, де за пунктами виписано висновки, до яких прийшов дослідник.

3.8. Список використаних джерел як суттєва частина курсової роботи відбиває рівень дослідження, самостійної творчої роботи студента-дослідника, його обізнаності, компетентності з даної проблеми, обсяг опрацьованих автором наукових джерел, рівень вивчення ним досліджуваної теми та навички роботи з мовознавчою й літературознавчою літературою.

Використані джерела нумеруються, можуть розміщуватися в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків з урахуванням хронології. Спочатку подаються в алфавітному порядку джерела, надруковані кирилицею, а після них – джерела, надруковані латиницею. Опис кожного джерела подається мовою оригіналу.

Бібліотечний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (подаються в Додатку Г за "Бюлетенем ВАК України", № 5, 2009).

Список використаних джерел містить тільки ту літературу, яка автором була використана і на яку наявне посилання в самому тексті курсової роботи.

Якісний склад списку використаних джерел має обов’язково включати навчальну літературу з дисципліни, наукову літературу (монографії, статті тощо), довідники та ін.

Мінімальна кількість джерел визначається через зіставлення їх з обсягом курсової роботи, умовний розрахунок – одне джерело на кожну сторінку.

3.9. Додатки як необов’язковий елемент курсової роботи не входить до основного обсягу дослідження. Для повноти сприйняття курсової роботи дослідник може включити деякий теоретичний або емпіричний матеріал, якщо той надто великий і потребує додаткових сторінок, у "Додатки".

За формою додатками можуть бути таблиці допоміжних цифрових даних; ілюстрації допоміжного характеру; схеми, графіки; списки слів чи конструкцій, що вивчаються в роботі; допоміжні ілюстрації; архівні матеріали, укладені автором роботи словники тощо.

Додатки оформляють після тексту "Висновків", на наступних сторінках курсової роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки з зазначенням заголовка, надрукованого вгорі (наприклад: Додаток А).

3.10. Оформлення курсової роботи. Текст дослідження виконується і друкується українською мовою.

Автор має оформити текст роботи відповідно до норм сучасної української літературної мови. Допущені автором помилки враховуються при оцінюванні роботи.

Обсяг курсової роботи має становити 30-35 сторінок тексту без урахування додатків і списку використаних джерел: вступ має орієнтовно 3-5 сторінки, основна частина – 25-28 сторінок, висновки – 2-3 сторінки.

Титульний аркуш, зміст, список використаних джерел оформляють за зразками, поданими в цих методичних рекомендаціях (див. Додатки Б, В, Г). Кожну структурну частину роботи починають з нового аркуша ("Зміст", "Перелік умовних позначень", кожний з розділів роботи, "Висновки", "Список використаних джерел", "Додатки").

Заголовки структурних частин курсової роботи друкують великими літератури симетрично до набору (вирівнювання по центру), починаючи з нової сторінки: ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ 1, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (окрім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці назви структурної частини, заголовка підрозділу не ставиться. У кінці номера структурної частини, підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ АСПЕКТИ … … (якщо назва записується з нового рядка, то крапка відсутня); 2.3. (третій підрозділ другого розділу) – у цьому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Роботу друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 інтервали, шрифт – Times New Roman текстового редактора Word розміру 14 пунктів. Текст роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, верхнє і нижнє – 20 мм, праве – 15 мм.

Усі аркуші курсової роботи переплітають згідно з послідовністю їх розташування і нумерацією сторінок.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який підлягає загальній нумерації, але номер сторінки не ставлять (не друкують), на наступних – номер проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці.

Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ 1, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. Наприклад: 1.3.2. – другий пункт третього підрозділу першого розділу – у тому ж рядку наводять заголовок пункту.

Ілюстрації нумерують безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, позначають словом Рис., Мал. і нумерують послідовно в межах розділу і складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком відповідної таблиці розміщують напис Таблиця 1.2 із зазначенням номера, що означає: друга таблиця першого розділу.

Цитування і посилання. Цитата– дослівний уривок тексту, твору або чиїсь слова, що наводяться без змін на письмі або усно.

Цитування використовують з метою підтвердження власних аргументів інформацією з авторитетного джерела, для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору. Згідно зі специфікою використання цитат текст будь-якого розділу, підрозділу, пункту, підпункту не може починатися цитату чи складатися лише з цитат.

Загальні вимоги до цитування:

а) текст цитати починається і закінчується лапками та наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання; наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку (у цих випадках використовується вираз "так званий");

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора; пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці); якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, необхідно бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і обов'язково давати відповідні посилання на джерело, з якого взято інформацію;

д) коли автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи (перші літери імені і прізвища), а весь текст застереження вміщується в круглі дужки;

е) цитату можна наводити як мовою оригіналу (джерела, з якого наводиться цитата), так і в перекладі автора курсової роботи (в останньому випадку після посилання на джерело цитування в круглих дужках зазначають: (переклад мій – І.С.), де І.С. – ініціали автора курсової роботи).

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань у квадратних дужках, наприклад: "…І.Г.Тираспольський здійснив спробу комплексного аналізу цієї проблеми [14]; "… у працях [1 – 7] спостерігається …"; "…більш детальний опис знаходимо в представників структурного методу [4, 8,11 – 15]". Якщо наводиться пряма або непряма цитата з джерела, то оформлення посилання здійснюють із зазначенням номера з бібліографічного опису та сторінки цитованого джерела: [6, с. 123].

Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого тексту, не спотворювати його зміст, закладений автором, виявляти високий рівень культури та дотримуватися загальних вимог до цитування.

 

4. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

4.1. Підготовчий етап

4.1.1. Вибір і закріплення теми курсової роботи, консультація наукового керівника, укладання графіка виконання курсової роботи.

4.1.2.Укладання бібліографії, вивчення наукової, навчальної, довідкової літератури.

4.1.3.Збирання, опрацювання, аналіз та класифікація фактичного матеріалу.

4.1.4. Складання попереднього плану роботи, уточнення, узгодження з науковим керівником.