Тема 3. Правове регулювання бюджетного процесу
Перелік питань, що підлягають обов’язковому розгляду на семінарському занятті визначений згідно з тематичним планом. 1. Поняття і зміст бюджетного процесу 2. Повноваження учасників бюджетного процесу. 3. Міжбюджетні відносини.
Методичні рекомендації щодо вивчення навчальних питань за темою: 1. Поняття і зміст бюджетного процесу Необхідно усвідомити, що бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Необхідно також засвоїти стадії бюджетного процесу: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд і прийняття закону про державний бюджет, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; 4) підготування та розгляд звіту про виконання бюджету і ухвалу рішення щодо нього. Важливо розрізняти суб'єктів бюджетно-процесуальних правовідносин, якими виступають органи та посадові особи, що наділені бюджетними повноваженнями, і пам'ятати, що основними учасниками бюджетно-процесуальних відносин під час складання проекту бюджету є: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Національний банк України; Міністерство фінансів України; головні розпорядки бюджетних коштів. При цьому звернути увагу на зміст їхніх повноважень. 2. Повноваження учасників бюджетного процесу. При підготовки до вивчення цього питання необхідно знати, що на всіх стадіях бюджетного процесу задіяні учасники бюджетного процесу, якими визначаються органи та посадові особи, що наділені бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнаються права та обов’язки учасників бюджетних правовідносин. (ст. 20 БК) До основних учасників бюджетного процесу належать: Президент України, органи законодавчої (представницької) влади, органи виконавчої влади, Національний банк України, органи державного фінансового контролю та інші. Бюджетні повноваження - це права та обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, щорічними законами про Державний бюджет, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними атами. Сукупність цих повноважень і положень нормативно-правових актів складає окремий інститут бюджетних прав (повноважень). Бюджетні повноваження залежно від виду бюджетних правовідносин, у межах яких реалізуються бюджетні права їх суб'єктів та поділяються на: — матеріальні - визначають зміст прав і обов'язків органів державної влади у сфері функціонування бюджетної системи; — процесуальні - передбачена законодавством сукупність прав та обов'язків державних органів у сфері бюджетного процесу. Крім того існує розмежування бюджетних повноважень по вертикалі між представницькими і виконавчими органами держави та органами місцевого самоврядування ґрунтується на нормах Конституції України, за якими розподіляють повноваження між законодавчими і виконавчими органами державної влади та органами місцевого самоврядування і їх виконавчими органами. Бюджетні повноваження учасників бюджетного процесу: 1)Президент України: підписує закон України про Державний бюджет і закони України про внесення змін і доповнень до закону про Державний бюджет, а також інші закони; має право вето відносно прийнятого Верховною Радою України закону про Державний бюджет України з наступним поверненням його на повторний розгляд; — має право законодавчої ініціативи - видає укази і розпорядження з питань, не врегульованих бюджетним законодавством; 2) Верховна Рада України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим. обласні, районні, сільські, селищні, міські і районні ради:— розглядають і затверджують бюджет;— розглядають і затверджують звіт про виконання бюджету;— контролюють виконання рішень про бюджет; 3) Верховна Рада України:— визначає бюджетну політику держави;— приймає постанови про основні напрямки бюджетної політики; — затверджує показники соціально-економічного розвитку країни, необхідні для формування бюджетів; — приймає законопроекти, які приводять до зміни дохідної і видаткової частин бюджетів; 4) Комітет Верховної Ради України з питань бюджету: — приймає рішення стосовно бюджетних законопроектів; — обробляє і узагальнює пропозиції та висновки комітетів Верховної Ради України і народних депутатів по проекту закону про Державний бюджет та інших пов'язаних з ним законопроектах; — заслуховує інформацію відносно виконання бюджетних повноважень на всіх стадіях бюджетного процесу; — оцінює і готує висновок про виконання закону про Державний бюджет протягом року; — готує висновок до звіту про виконання закону про Державний бюджет; — розробляє і вносить на розгляд Верховної Ради України законопроекти про внесення змін до закону України про Державний бюджету України; 5) Кабінет Міністрів України: — розробляє і подає Верховній Раді України основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України, проект Основних напрямків бюджетної політики, проект закону про Державний бюджет України, звіт про виконання Державного бюджету України;— забезпечує виконання закону про Державний бюджет України; — розраховує показники зведеного бюджету України і готує звіт про його виконання; — подає інформацію щодо прийнятих законодавчих і нормативних актів на виконання закону про Державний бюджет України; — приймає рішення відносно використання закону про Державний бюджет України; — приймає рішення відносно використання резервного фонду Державного бюджету України; — приймає рішення про здійснення запозичень в обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України; 6) Міністерство фінансів України:— готує і узагальнює документи та матеріали, необхідні для формування проекту Основних напрямків бюджетної політики; — розробляє проекти нормативів бюджетної забезпеченості; — складає проект Закону про Державний бюджет України; — організовує виконання Державного бюджету України; — організовує методичну роботу з питань фінансово-бюджетного планування для адміністративно-територіальних одиниць; — розробляє і затверджує річний розпис Державного бюджету України; — здійснює обслуговування державного боргу України; — подає Кабінету Міністрів України звіт про виконання Державного бюджету; здійснює наступний контроль щодо дотримання бюджетного законодавства розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів усіх рівнів. 7) Національний банк України: визначає основні принципи грошово-кредитної політики України;— розробляє законопроекти, пов'язані з формуванням дохідної та видаткової частин бюджету і готує пропозиції до проекту закону про Державний бюджет 8) Рахункова палата: організує і здійснює контроль за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; здійснює контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначає ефективність та доцільність видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;аналізує виявлені відхилення від показників Державного бюджету України та готує пропозиції про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому. 9)Державне казначейство: веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, контролює здійснення бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взяття бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійснення платежів за цими зобов'язаннями; веде бухгалтерський облік і складає звітність про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; щоденно готує інформацію про рух коштів на Єдиному казначейському рахунку відповідного бюджету, приймає участь у звітуванні щодо виконання бюджетів усіх рівнів та має право притягати до відповідальності за бюджетні правопорушення. 10) Органи місцевого самоврядування (ОМС): складають і розглядають проекти місцевих бюджетів, їх виконують та здійснюють контроль за їх виконанням і затвердження звітів про виконання місцевих бюджетів). Згідно зі ст. 75 БКУ особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний період Раді Міністрів АР Крим, місцевим державним адміністраціям і виконавчим органам відповідних рад доводить Міністерство фінансів України, а ОМС зобов'язані надавати необхідну інформацію: Міністерству фінансів України - для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників. Оскільки в Україні існує єдина бюджетна система і бюджетні відносини регулюються єдиним бюджетним законодавством (ст. 4 Бюджетного кодексу), органи місцевого самоврядування, самостійно вирішуючи питання місцевого значення, мають повноваження у сфері бюджетної діяльності, які можна поділити в три групи: 1) щодо Державного бюджету України; 2) щодо власного бюджету; 3) щодо бюджету нижчого рівня, визначають види місцевих податків, які застосовуються на їх території. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністративні, виконавчі органи відповідних рад за рішенням відповідних представницьких органів можуть одержувати короткострокові позики у фінансово-кредитних установах на строк до трьох місяців, але в межах бюджетного періоду в порядку, визначеному Міністерством фінансів України (ст. 73 Бюджетного кодексу). В межах повноважень, установлених щорічними рішеннями про відповідні бюджети, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим і міські ради в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов’язань суб’єктів підприємництва лише на умовах платоспроможності, певного терміну, майнового забезпечення і зустрічних гарантій, одержаних від цих суб’єктів. 11) розпорядники бюджетних коштів це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету; Бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Мережа розпорядників - це згрупована розпорядником коштів бюджету відповідно до законодавства України вичерпна інформація щодо установ (організацій), які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України (ст. 21БК). Види розпорядників бюджетних коштів за обсягом їх прав:— головні розпорядники бюджетних коштів; — розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня. Головні розпорядники визначаються відповідно до Бюджетного кодексу України і затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Функції головного розпорядника бюджетних коштів: — розробляє на основі плану діяльності проект кошторису і бюджетні запити та надає їх Міністерству фінансів України або місцевому фінансовому органу; — отримує бюджетне призначення шляхом його затвердження в законі про Державний бюджет України або в рішенні про місцевий бюджет, доводить до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління ними. затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня; — здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів; — отримує звіти про використання бюджетних коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів. 12) одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету 3. Міжбюджетні відносини. Відповідь на це питання слід готову та на підставі Бюджетного кодексу України, тому що поняття міжбюджетних відносин вперше було запропоновано цим нормативним актом. Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим ті місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією Украйни та законами України. [БК, ст.81] Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень – встановлює норма БК (ст. 81). В розділі 4 БК, ст.ст. 81-108 надані норми права, які регулюють складні відносини між бюджетами по отриманню та використанню різних видів коштів, які вдосконалюють бюджетну систему України, забезпечують стабільність та об’єктивність бюджетного процесу, відповідають європейським стандартам, тобто правове регулювання міжбюджетних відносин здійснюється на засадах економічної ефективності, соціальної справедливості, бюджетної необхідності та відповідальності за прийняті рішення. Сучасна реалізація бюджетних відносин відрізняється від тих систем, що діяли у минулому, наступними рисами. По-перше, це децентралізація повноважень суб‘єктів бюджетної діяльності, по-друге, чітким розрахунком та визначенням нормативно - правовими актами про бюджет обсягів фінансових ресурсів, що матеріально забезпечують надані повноваження. Саме поняття “міжбюджетних відносин” відрізняється від “бюджетного регулювання” тим, що означає стосунки рівноправних партнерів, а не керівництво. Управління бюджетною діяльністю здійснюється з боку держави як найбільш уповноваженого партнера, але це не означає наявність прав та обов‘язків з формування та використання бюджетних коштів тільки у державі, і підлеглість інших суб‘єктів. Навпаки, коло прав кожного суб‘єкта має свої межі і разом вони реалізують спільні цілі. Основні цілі розвитку міжбюджетних відносин відповідно до встановлених БК норм - це: - поліпшення ефективності видаткової політики; - розмежування прав та обов‘язків між суб‘єктами по використанню коштів, які необхідні для надання згідно вказаних у бюджеті потреб споживачам, та контролю за їх використання; - впровадження обґрунтованого планування бюджетного процесу. Ще на стадії планування проекту всіх видів бюджету можливо розподілити бюджетні кошти між різними видами бюджетів на науковій підставі; а потім тільки виконувати рішення нормативного акту. Тобто ніякого “договірного” права при розподілу бюджетних коштів не може і бути; - недопущення бюджетної заборгованості. Уряд встановлює і контролює обсяг доходів і видатків місцевих бюджетів, але їх використання самостійно розраховують місцеві органи влади і відповідають за це; при цьому всі кошти, одержані додатково, залишаються в розпорядженні регіональної влади, а за не виконані обов‘язки винні притягуються до відповідальності; - розмежування витрат на соціальні послуги між усіма видами бюджетів при одночасному рівному наданню доходів на ці цілі згідно принципу соціальної справедливості; - забезпечення простоти та об‘єктивності розподілу трансфертів, позбавлення учасників бюджетного процесу можливості маніпулювати ними; - запровадження нових політичних інституційних механізмів, які забезпечать повне і своєчасне виконання трансфертів зобов’язань; - встановлення обмежених сум боргу і запозичень. державного і місцевого бюджетів; - запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів з метою підвищення ефективності видатків місцевих бюджетів; Реалізація цілей міжбюджетних відносин досягається за допомогою розмежування повноважень по отриманню доходів та їх використанню між суб‘єктами на підставі формульного метода визначення трансфертів. Використання трансфертів - головний чинник нової бюджетної політики. Трансферти розглядаються як цільові кошти, необхідні для виконання спеціалізованих задач, і як нецільові, необхідні для урівноваження можливостей різних бюджетів. Таким чином, міжбюджетні відносини - це децентралізовані зв‘язки рівноправних, незалежних суб‘єктів бюджетних відносин, діяльність яких, згідно з нормами бюджетного права, регулюються спеціальними методами, що розмежують повноваження з надання споживачам гарантованих бюджетами соціальних послуг
Додаткові питання. 1. Які стадії бюджетного процесу Ви можете назвати? 2. Які принципи бюджетного процесу Ви можете назвати? 3. Яких учасників бюджетного процесу Ви можете назвати? 4. Хто такі розпорядники бюджетних коштів? 5. Що таке бюджетний розпис, хто його складає і до кого він адресується? 6. Які форми звітності про виконання бюджетів існують в Україні? 7. Що таке мережа розпорядників бюджетних коштів? 8. Надайте поняття «бюджетного призначення», «бюджетного зобов’язання» та «бюджетного асигнування». 9. Хто складає бюджетний запит? 10. Хто складає бюджетну розпис? 11. Хто визначає фінансовий норматив бюджетної забезпеченості? 12. Назвіть види міжбюджетних трансфертів. Практичні завдання рекомендовані до вирішення при підготовці:
|
