Дисконтування, методи розрахунку 1 страница

В умовах такого конфлікту, відповідно до теорії агентсь­ких відносин, будь-які управлінські фінансові рішення прийма­ються як компроміс між менеджерами та власниками підприємства.

Під моделлю УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ суб'єкта господарювання необхідно розуміти сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних механізмів та прийомів прогнозування, планування та контролю затрат та доходів підприємства з метою забезпечення підтримання прийнятного рівня рентабельності діяльності суб'єкта господарювання у довгостроковій перспективі, а також досягнення інших цілей, визначених корпоративною стратегією.

Практичне вирішення завдань управління прибутком тісно переплітається з іншими функціональними блоками фінан­сового менеджменту, зокрема з управлінням грошовими потоками, управлінням інвестиціями, фінансовим плануванням та прогнозу­ванням. Однак реалізація моделі управління прибутком як функціо­нально-організаційного блоку управління фінансами підприємства має принципові особливості, що визначаються насамперед специфікою прибутку як об'єкта фінансового менеджменту.

Визначаючи поняття управління прибутком, необхідно чітко усвідомлювати, що прибуток не є безпосереднім об'єктом управління, оскільки його абсолютна величина являється результуючим показником і безпосередньо залежить від зміни абсолютних величини інших фінансових показників господарської діяльності суб'єкта господарювання - доходів та затрат суб'єкта.

Хоча перед кожним із визначених блоків стоять власні завдання, їх реалізація спрямована на досягнення загальних спільних цілей, що стоять перед моделлю управління прибутком суб'єкта господарювання. так, виходячи із функціонально-організаційних особливостей та базових характеристик моделі управління прибутком як складового блоку фінансового менеджменту, можна виділити сукупність відособлених, цілісних та логічно взаємоузгоджених завдань, зокрема:

1) максимізація добробуту власників;

2) максимізація ринкової вартості підприємства;

3) підтримання конкурентоспроможності у довгостроковому періоді;

4) забезпечення ліквідності підприємства та його платоспроможності;

5) підтримання прийнятного рівня самофінансування суб'єкта господарювання;

5) підтримання інвестиційної привабливості підприємства та інші завдання відповідно до визначених цілей, досягнення яких ставлять перед моделлю управління прибутком суб'єкта господарювання.

Об'єкт управління прибутком підприємства включає:

§ дохід від реалізації продукції, товарів, надання послуг, вико­нання робіт;

§ покриття витрат, що включають матеріальні витрати, опла­ту праці виробничого та управлінського персоналу, покриття амор­тизаційних відрахувань;

§ сплату податків та інших обов’язкових платежів;

§ покриття процентних платежів за позиками (витрат, пов'я­заних з фінансовою діяльністю);

§ формування прибутку до сплати податків;

§ сплату податків, що здійснюється за рахунок прибутку;

§ формування чистого прибутку;

§ виплату грошових дивідендів та тезаврацію прибутку;

§ формування нерозподіленого прибутку.

5.2. Управління формуванням доходів

Управління формуванням прибутку виключає два основні напрями – управління доходами та управління витратами, балансування яких у результаті і визначає формування абсолютної величини прибутку суб’єкта підприємництва (рис. 5.3).

Рис. 5.3. Умови формування прибутку підприємства від операційної діяльності

Рис. 5.6. Умови формування прибутку підприємства від операційної діяльності

Формування доходів суб'єкта господарювання здійснюється за такими складовими, у розрізі яких і формуються окремі скла­дові сукупного прибутку суб'єкта господарювання:

• доходи від основної діяльності, що включають насамперед дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг;

• доходи від іншої операційної діяльності, яка включає дохід від реалізації оборотних активів, реалізації курсових різниць, оренди, отримані штрафи, пені, неустойки, списання зобов'язань та ін.;

доходи від фінансових операцій, які формуються за рахунок отримання доходів від вкладень в асоційовані та дочірні підпри­ємства, спільної діяльності, доходи від портфельного інвестуван­ня (дивіденди, процентні платежі) та ін.;

• доходи від іншої звичайної діяльності, що визначаються фо­рмуванням доходів від фінансових інвестицій (реалізований капі­тальний дохід), реалізації (ліквідації) необоротних активів, безо­платно одержаних активів тощо;

• доходи від надзвичайних подій.

Зважаючи на особливості наведених вище джерел формування сукупного доходу підприємства, можна визначити такі завдання управління його доходами:

• збільшення абсолютної величини доходів підприємства в ці­лому та за окремими джерелами їх формування;

• збільшення у структурі доходів підприємства частки чистого доходу;

• забезпечення стабільності надходження доходів, а також обмеження впливу на формування доходів підприємства надзви­чайних подій, прогнозування та оцінювання впливу яких є про­блематичним;

• забезпечення зростання у структурі чистого доходу підпри­ємства доходів, отриманих від основної діяльності;

• прискорення отримання доходів шляхом зменшення проміжку часу між їх формальним визнанням (момент визнання доходів з ме­тою оподаткування — за першою подією) та реальним отриманням (момент надходження грошових коштів від контрагента).

Відповідно до визначених вище завдань управління доходами підприємства можна сформулювати основний зміст управлінської діяльності фінансових служб підприємства та їх менеджерів що­до управління формуванням його доходів:

• забезпечення своєчасності та повноти формування доходів підприємства;

• виявлення резервів збільшення доходів підприємства та за­гроз скорочення доходів з метою їх уникнення;

• забезпечення об'єктивності, достовірності та повноти лока­лізації планових та/або отриманих доходів підприємства за центрами їх формування з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських фінансових рішень;

• оцінювання результативності діяльності центрів доходів з позицій їх формування та отримання, визначення рівня відповід­ності результатів діяльності окремих центрів доходів плановим величинам;

• аналіз складу та структури доходів підприємства за такими критеріями:

- відповідно до центрів доходів;

- у розрізі структурних підрозділів підприємства;

- за видами продукції (робіт, послуг);

- у цілому по підприємству;

• прогнозування тенденцій формування доходів підприємства у плановому та перспективному періодах та їх планування.

Важливим завданням фінансового менеджменту на підприємс­тві є забезпечення стабільності формування його доходів у розмірі, не меншому за розмір його витрат, що дає змогу забезпечити без­збитковість діяльності підприємства. Ефективність та результати­вність формування доходів суб'єкта господарювання як складової моделі управління його прибутком безпосередньо залежить від адекватності фінансового забезпечення цінової політики суб'єкта господарювання реаліям ринку, на якому працює підприємство.

5.3. Управління витратами підприємства

Рівень та абсолютна величини витрат суб'єкта господарюван­ня безпосередньо впливає на формування його прибутку як ре­зультату фінансово-господарської діяльності. Управління ви­тратами відіграє провідну роль не тільки в управлінні прибут­ком, а й у структурі фінансового менеджменту взагалі. Зауважи­мо, що формуванню прибутку суб'єкта господарювання об'єк­тивно передує фінансування та покриття усіх його витрат за ра­хунок доходів від реалізації товарів (надання послуг чи виконан­ня робіт), що й необхідно розглядати як одне із основних завдань фінансового менеджменту. Управління витратами полягає у кон­тролі за процесом формування та розподілу витрат підприємства в результаті здійснення фінансово-господарської діяльності. Від­повідно, управління витратами підприємства спрямоване на об­ґрунтування рівня витрат підприємства та їх фінансового забез­печення. Результативність управління витратами та забезпечення ефективності такого управління передбачає реалізацію таких вза­ємозв'язаних фінансово-управлінських операцій:

• групування витрат підприємства за групами відповідно до визначеної сукупності критеріїв;

контроль за формуванням витрат та оптимізації їх абсолют­ної величини;

• виявлення відхилень від планових показників та ідентифіка­ція причин таких відхилень, їх нейтралізація або врахування (шляхом коригування планових показників);

• виявлення та оцінювання резервів зменшення витрат суб'єк­та господарювання, визначення та обґрунтування механізмів їх мобілізації.

В основному формування витрат підприємства припадає на сукупність господарських операцій, що реалізуються в межах йо­го основної (операційної) діяльності.

Серед інших напрямів формування витрат підприємства необ­хідно виділити такі:

• витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю, що визна­чаються як сума усіх витрат підприємства на реалізацію інвести­цій в необоротні активи, що припадають на поточний період (зокрема, основні фонди, нематеріальні активи, прямі та портфельні фінансові вкладення);

• витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю, що включають сукупність витрат підприємства на обслуговування залученого капіталу, у тому числі витрати на обслуговування як позичково­го, так і власного капіталу (наприклад, процентні платежі, гро­шові дивідендні виплати, витрати на оформлення – переоформлення фінансових угод, їх супроводження).

Прийняття раціональних фінансових рішень у рамках управ­ління витратами підприємства ґрунтується на чіткому розумінні умов формування витрат та визначенні впливу витрат на фінансовий стан самого підприємства. Відповідно, резуль­тати управління витратами підприємства у звітному періоді відо­бражаються у публічній фінансовій звітності, зокрема у Звіті про фінансові результати.

Беручи до уваги, що кожен із виділених вище напрямів формування витрат підприємства (операційна, інвестиційна та фінансова діяльність) включає відмінну сукупність госпо­дарських операцій, які, у свою чергу, мають різні фінансові ха­рактеристики, доцільно кожен із таких напрямів розглянути окремо.

Формування витрат у межах основної діяльності визначається сукупністю господарських операцій підприємства, спрямованих на забезпечення виробничого процесу зі створення продукту (по­слуг, робіт), просування продукту на ринок, його реалізації та на­ступного обслуговування у споживача такого продукту (гарантійний та постгарантійний сервіс). Тому у процесі управління су­купністю витрат, що виникає під час реалізації згаданих вище за­вдань, постає питання щодо оцінки абсолютної величини ви­трат, їх структурування та формування цільових категорій ідентифікації (груп, видів) витрат з метою інформаційного підтримання прийняття управлінських фінансових рішень. У ре­зультаті цього забезпечується узагальнення та початкова обро­бка первинної фінансової інформації, визначення сукупності однорідних витрат, а також обґрунтування центрів витрат та їх структурування.

У зв'язку з цим доцільно зупинитися на визначенні класифі­каційних ознак витрат з основної діяльності, оскільки управління останніми потребує чіткого розмежування сукупності витрат під­приємства на однорідні групи та види (рис. 5.4). Так, відповідно до класифікаційних ознак, прийнято виділяти такі види (групи) витрат:

• виходячи із зміни абсолютної величини витрат суб'єкта гос­подарювання у разі зміни обсягів випуску продукції розрізняють умовно-постійні (не залежать від зміни обсягів виробництва) та умовно-змінні (змінюються зі зміною обсягів виробництва) ви­трати;

• залежно від порядку та способу перенесення витрат на про­дукцію підприємства розрізняють прямі (витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням продукції, наданням послуг чи вико­нання робіт) та непрямі (витрати, що пов'язані із фінансуванням додаткових чи обслуговуючих процесів) витрати;

• за періодичністю виникнення та часовими характеристиками розрізняють постійні або регулярні витрати (витрати, що регуля­рно виникають у процесі здійснення суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності, наприклад витрати на ви­плату заробітної плати, на сплату податків) та разові витрати (ви­трати, що мають нерегулярний характер, наприклад: витрати на купівлю ліцензії");

Рис. 5.4. Структурування витрат підприємства з основної діяльності

• залежно від характеру зв'язку витрат з виробничим проце­сом розрізняють виробничі (витрати, обумовлені технічними, ор­ганізаційними та іншими особливостями виробничого процесу) та невиробничі (витрати, що мають другорядний характер) витрати;

• для потреб контролінгу витрат у системі цільового плану­вання прибутку суб'єкта господарювання виділяють групи витрат відповідно до центрів їх виникнення або ж за цільовим їх призна­ченням (наприклад, витрати по окремих структурних підрозділах або витрати на виробництво окремих видів продукції).

Відповідно, перед моделлю управління затратами суб'єкта го­сподарювання можуть ставитися такі завдання:

• зменшення абсолютної величини витрат підприємства в ці­лому та за окремими видами (напрямами) його діяльності;

• зменшення у структурі витрат підприємства частки умовно-постійних витрат, що, у свою чергу, дає змогу знизити поріг ре­нтабельності та сформувати більш гнучку цінову політику щодо продукції підприємства (зниження рівня умовно-постійних ви­трат дасть можливість зменшити маржинальний прибуток без зменшення абсолютної величини операційного прибутку підпри­ємства;

• забезпечення стабільності розподілу витрат у просторі та часі, що дасть змогу забезпечити фінансову стійкість підприємс­тва та попередити його неплатоспроможність;

• зменшення у структурі сукупних витрат підприємства не­прямих витрат;

• відстрочення моменту покриття витрат шляхом збіль­шення проміжку часу між їх формальним визнанням (і, зокре­ма, зменшенням оподатковуваного прибутку) та реальним по­криттям (втратою підприємством контролю над грошовими коштами).

Визначені вище завдання управління витратами підприємства дають можливість сформулювати основний зміст управлінської діяльності фінансових служб підприємства та їх менеджерів що­до управління формуванням витрат, пов'язаних із операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю:

• забезпечення своєчасності та повноти виявлення витрат під­приємства, надання відповідної оперативної інформації через служби фінансового контролінгу;

• оцінка обґрунтованості та доцільності покриття окремих ви­трат у розрізі центрів їх формування, структурних підрозділів, видів діяльності (продукції) та підприємства в цілому;

• пошук та обґрунтування резервів зменшення витрат у насту­пних періодах, урахування виявлених резервів під час реалізації поточного фінансового плану та складання фінансових планів на наступний плановий період, зокрема:

а) зменшення собівартості продукції за збереження рівня її якості (наприклад, заміщення сировини чи окремих її елементів дешевшими аналогами, упровадження на базі одного продукту кілька його модифікацій, орієнтованих на різні цінові категорії споживачів);

б) зменшення накладних витрат на виготовлення та реалізацію продукції за збереження рівня обслуговування клієнтів та супроводження товарів (сервісного обслуговування);

в) зменшення витрат на обслуговування капіталу (вартості капіталу) за збереження цільового рівня фінансового левериджу та прийнятного рівня ліквідності активів підприємства та його платоспроможності;

• забезпечення об'єктивності, достовірності та повноти лока­лізації поточних (або планових) витрат по центрах їх формування з метою інформаційного забезпечення прийняття управлінських фінансових рішень;

• прогнозування на основі отриманої інформації тенденцій зміни величини витрат підприємства у плановому та перспектив­ному періодах, оцінювання точки беззбитковості та планування (перспективне калькулювання) собівартості продукції;

• забезпечення методологічного та інформаційного підтри­мання фінансового контролю за формуванням витрат підприємс­тва, виконання планових величин та аналізу відхилень.

5.4. Управління використанням прибутку

Управління прибутком підприємства, як уже відзначалося, спрямоване на забезпечення його максимізації та стабільності формування у часі. Однак модель управління прибутком не може вважатися логічно завершеною без складової, спрямованої на підтримання управлінських фінансових рішень щодо викорис­тання створеного у процесі операційної, інвестиційної та фінан­сової діяльності підприємства прибутку (рис. 5.5).

Рис. 5.5. Напрями використання прибутку

Слід відзначити, що використання прибутку має узгоджувати­ся із корпоративною стратегією підприємства та забезпечувати стійке і стабільне зростання ринкової вартості підприємства та достатку акціонерів (рис. 5.6). Як показано на рисунку, переваги підприємства на ринку трансформуються у вартість (достаток ак­ціонерів), яка, у свою чергу, може бути спожита шляхом розподі­лу між власниками або ж реінвестована у господарську діяль­ність підприємства з метою створення нової вартості.

Як основне завдання управління використанням прибутку су­б'єкта господарювання має розглядатися балансування інтересів підприємства щодо тезаврації прибутку та потреб політики гро­шових дивідендних виплат (поточного розподілу прибутку серед власників корпоративних прав у грошовій формі). При цьому важ­ливим завданням цільового планування та прогнозування прибут­ку суб'єкта господарювання на даному етапі є базове узгодження абсолютних величин фінансових ресурсів, необхідних для фінан­сування зазначених напрямів розподілу прибутку підприємства.