Облік видатків бюджету за економічною класифікацією

За економічним змістом видатки бюджетних установ поді­ляються на:

1) поточні;

2) капітальні;

3) нерозподілені;

4) кредитування із вирахуванням погашення.

Кожен вид видатків позначається певним кодом. Міністерство фінансів України затверджує перелік видатків, які можуть бути здійснені за кожним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ).

Поточні видатки включають видатки на:

1) оплату праці працівників бюджетних організацій;

2) нарахування на заробітну плату, придбання предметів постачан-ня і матеріалів, утримання бюджетних установ;

3) на відрядження;

4) на придбання матеріалів, інвентарю;

5) будівництво, капітальний ремонт і проведення заходів спеціаль-ного призначення;

6) оплату комунальних послуг та енергоносіїв;

7) дослідження і розробки, державні програми.

Капітальні видатки поділяються на:

1) видатки, пов’язані з придбанням основного капіталу (предмети і обладнання терміном служби більше року, капітальне будівництво капітальний ремонт);

2) створення державних запасів і резервів;

3) придбання землі та нематеріальних активів;

4) капітальні трансферти.

Нерозподілені видатки здійснюються за рахунок резервних фондів Кабінету Міністрів України і фондів непередбачених видатків Автономної Республіки Крим, обласних і місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих Рад народних депутатів.

Кредитування із вирахуванням погашення включає платежі бюд-жетів усіх рівнів, у результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших економічних одиниць, або надання кредитів за вирахуванням сум повернення.

Обов’язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпе-чення бюджетними коштами видатків на оплату праці, а також на господарське утримання бюджетних установ. При визначенні розміру видатків повинно бути забезпечено суворий режим економії бюджетних коштів. Причому до кошторисів можуть включатися лише ті видатки, необхідність яких зумовлена характером діяльності бюджетної установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонті приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися тільки за умови забезпечення коштами невідкладних видатків і відсутності заборгованості в бюджетній установі. Це означає, що при визначенні потреби в асигнуваннях на ці цілі необхідно враховувати наявність обладнання, інвентарю та планувати в кошторисах видатки на придбання лише тих матеріальних цінностей, яких бюджетна установа дійсно потребує.

Формування як доходної, так і видаткової частин кошторису здійснюється окремо за коштами надходжень загального та спеціального фондів бюджету.

У тижневий термін після опублікування Закону “про Державний бюджет України”, відповідних рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, мі-сцевих рад Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Рес­публіки Крим, місцеві фінансові органи повідомляють головним розпорядникам бюджетних коштів лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування – це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші, які відповідно до законодавства мають бути визначені на підставі відповідних нормативів. Цей документ для бюджетних організацій є своєрідним лімітом видатків, які вони можуть здійснювати протягом бюджетного періоду для виконання основних функцій і в межах яких вони мають право брати на себе зобов’язання.

2.9. Кошторис бюджетної установи

Порядок|лад| складання, розгляду, затвердження|затвердження| і основні вимоги щодо|відносно| виконання кошторисів бюджетних установ затверджений ухвалою|постанова| Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 з|із| подальшими|наступний| доповненнями, відповідно до якого кошторис бюджетної установи є|з'являтися,являтися| основним плановим документом, який дає повноваження бюджетній установі на отримання|здобуття| доходів|доход| і здійснення витрат, визначає обсяг|обсяг| і напрям|направлення| засобів|кошт| для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення мети, визначеної на рік у відповідність з|із| бюджетними призначеннями.

Бюджетне призначення – це повноваження, надане головному розпорядникові бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| про місцевий бюджет, яке має обмеження за кількістю і часом та дозволяє виділяти бюджетні асигнування.

Кошторис складається з двох частин|частка|:

1) загального|спільний| фонду|фундація|, який містить|утримувати| обсяг|обсяг| надходжень|вступ| із|із| загального|спільний| фонду|фундація| бюджету і розподіл витрат за повною|цілковитий| економічною класифікацією для виконання установою основних функцій;

2) спеціального фонду|фундація|, який містить|утримувати| обсяг|обсяг| надходжень|вступ| із|із| спеціального фонду|фундація| бюджету на конкретну мету|ціль| і їх розподіл за повною|цілковитий| економічною класифікацією на виконання відповідних витрат, передбаче-них законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

Установа не залежно від того веде вона облік|урахування| самостійно або обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною бюджетною програмою.

 

Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України.

У прибутковій частині|частка| кошторису визначаються планові обсяги|обсяг| асигну-вань, які прямують на покриття витрат із|із| загального|спільний| і спеціального фондів|фундація|.

При визначенні обсягів|обсяг| витрат враховується об’єктивна необхідність в засобах|кошт| кожної установи виходячи з основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установи (кількість студентів, учнів, дітей в дошкільних установах, ліжок у лікарнях), обсягу|обсяг| виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм.

Витрати, включені в проект кошторису, повинні бути обґрунтовані, від-повідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації витрат.

Обов’язковим додатком до кошторису, який затверджується разом з кошторисом, є|з'являтися,являтися| план асигнувань.

План асигнувань із|із| загального|спільний| фонду|фундація| бюджету – це щомісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального|спільний| фонду|фундація| за скороченою формою економічної класифікації витрат, регламентує взяття|взяття| установою зобов’язань протягом року.

Виділяють 3 види кошторису:

1) індивідуальний – складається кожною бюджетною установою та надається нею безпосередньо вищій установі незалежно від того, ведуть вони облік самостійно чи обслуговуються в централізованій бухгалтерії;

2) зведені кошториси – зведені показники, наведені в індивідуальних кошторисах розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

3) на централізовані заходи – складається міністерством, відомством, органом виконавчої влади або місцевого самоврядування для фінансування видатків на разові заходи (наради, конференції).

Складання і затвердження кошторису починається із розробки проекту кошторису бюджетною установою.

Кошторис за загальним і спец. фондами затверджується в цілому на рік без розподілу за періодами в обсязі, що дорівнює сумі цих фондів.

Індивідуальні кошториси і плани асигнувань підписують керівник і головний бухгалтер установи (централізованої бухгалтерії). Затверджен-ня кошторисів, планів асигнувань і штатних розкладів, установ скріпляється гербовою печаттю і підписом головних розпорядників коштів|кошт| з|із| вказівкою дати.

Розпорядники коштів|кошт| мають право здійснювати свою діяльність виключно|винятково| в межах асигнувань, затверджених у кошторисі і плані асигнувань, за наявності витягання|видобування| із|із| затверджених на рік призначень відповідного бюджету, виданого органом Державного казначейства, яке підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку|урахування|.

Контрольні запитання

 

1. Визначення кошторису бюджетної установи, його структура.

2. Планування видатків загального і спеціального фондів кошторису.

3.Термін подання і затвердження кошторису бюджетної установи.

4. Визначення Плану асигнувань із загального фонду бюджету, його структура.

5. Характеристика Лімітної довідки про бюджетні асигнування.

6. Визначення поняття „розпорядник коштів”.

7. Головні розпорядники бюджетних коштів, їх повноваження.

8. Визначення поняття „асигнування бюджетних установ”.

9. Принципи асигнування бюджетних установ.

10. Відкриття реєстраційних рахунків в органах Державного казна-чейства.

11. Загальна характеристика касових і фактичних видатків.

12. Облік зберігання і руху коштів загального фонду на реєстраційних рахунках.

13. Облік фактичних видатків загального фонду установ, що пере-бувають на державному або місцевих бюджетах.

14. Аналітичний облік касових і фактичних видатків загального фонду.

15. Відкриття спеціальних реєстраційних рахунків для обліку зберігання і руху коштів спеціального фонду.

16. Облік доходів і грошових коштів, отриманих як плата за послуги.

17. Напрямки видатків, отриманих як плата за послуги, та їх облік.
Тема 3. Облік фінансово-розрахункових операцій

 

3.1. Принципи і форми грошових розрахунків

3.2. Облік касових операцій

3.3. Облік розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами

3.4. Облік розрахунків у порядку планових платежів

3.5. Розрахунки з відшкодування завданих збитків

3.6. Розрахунки з підзвітними особами