Склад, класифікація та оцінювання запасів
Запаси –це оборотні активи в матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або знаходяться у процeci виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) i будуть використані, як очікується, протягом одного року. Основним документом, що визначає порядок обліку запасів, є Інструкція з обліку запасів бюджетних установ, затверджена наказом Державного казначейства України від 08.12.2000 р. № 125. Даною Інструкцією визначено, що термін очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється органом виконавчої влади згідно з відомчою підлеглістю або самостійно установою у момент придбання запасів, якщо такі нормативні документи відсутні. Враховуючи те, що в даний час такі нормативні документи відсутні, бюджетні установи при придбанні запасів самостійно встановлюють термін їх очікуваного використання. Бюджетні установи відповідно до своїх цілей і завдань виконують різні функції, тому склад запасів, що знаходяться в їх розпорядженні, може бути різноманітним. У складі запасів враховуються:сировинаі матеріали, устаткування, конструкції і деталі до установки; спеціальне устаткування для науково-дослідних робіт за господарськими договорами; будівельні матеріали; матеріали для навчальних, наукових цілей; продукти харчування, медикаменти і перев’язувальні засоби; господарські матеріали і канцеляр-ські приладдя; паливо, горючі і змащувальні матеріали; тара, запасні частини до машин і устаткування; вироби і продукція підсобних майстерень; молодняк всіх видів тварин і тварини на відгодівлі; малоцінні і швидкозношувані предмети; інші запаси. Облік матеріальних запасів сприяє виконанню ряду завдань господарської діяльності бюджетних установ: 1) забезпечення збереження і контролю за рухом і правильним використанням усіх матеріальних цінностей; 2) дотримання встановлених|установлений| норм запасів і витрат; 3) своєчасне виявлення невикористаних матеріальних цінностей, які повинні бути реалізовані в установленому порядку; 4) надання достовірної інформації про залишки запасів, які знаходяться|перебувати| на складах установ. Класифікація запасів є|з'являтися,являтися| важливою|поважний| умовою організації їх обліку|урахування|. За призначенням запаси діляться на: виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі, малоцінні і швидкозношувані предмети, матеріали і продукти харчування, готова продукція, продукція підсоб-них (навчальних) сільських господарств. Дана класифікація відповідає найменуванням рахунків|лічба| другого класу „Запаси” Плану рахунків|лічба| бухгалтерського обліку|урахування| бюджетних установ: 20 „Виробничі запаси”; 21 „Тварини на вирощуванні і відгодівлі”; 22 „Малоцінні і швидкозношувані предмети”; 23 „Матеріали і продукти харчування”; 24 „Готова продукція”; 25 „ Продукція сільськогосподарського виробництва”. У бухгалтерському обліку|урахування| придбані|набутий| запаси зараховуються на баланс бюджетної організації за первинною вартістю, яка підрозд-ляється на: 1) первинну – вартість придбання|надбання|, отримання|здобуття|, виготовлення запасів; 2) справедливу – первинна вартість запасів, отриманих|одержаних| установою безоплатно; 3) відновну – змінена первинна вартість після|потім| проведення переоцінки. Переоцінка може бути ініційована або директивна „зверху” або „знизу” по розпорядженню керівника установи. Підставою|основа,заснування| для такого розпорядження може бути моральне старіння запасів або значне відхилення їх балансової вартості від балансової вартості аналогічних запасів, придбаних|набутий| пізніше. У бюджетних організаціях існують певні особливості формування первинної вартості запасів, які полягають в наступному|слідуючий|. Інструкцією № 125 визначено, що не відносяться до збільшення первинної вартості запасів: 1) витрати, пов’язані з наймом транспорту для перевезення запасів. Ці витрати|затрата| відносяться на фактичні витрати установи і відображаються за кодом економічної класифікації витрат 1135 „Оплата транспортних послуг і зміст|вміст,утримання| транспортних засобів”; 2) суми ПДВ, сплачені при придбанні|надбання| запасів. Залежно від джерела придбання|надбання|, вказані суми відносяться: на витрати установи за відповідними кодами економічної класифікації витрат (1131 „Предмети, матеріали, устаткування|обладнання| і інвентар”, 1132 „Медикаменти і перев’язувальні матеріали”, 1133 „Продукти харчування”) – при придбанні|надбання| запасів за рахунок засобів|кошт| загального|спільний| фонду|фундація| кошторису; до складу податкового кредиту – при придбанні|надбання| запасів за рахунок засобів|кошт| спеціального фонду|фундація|. При цьому суми ПДВ, сплачені при придбанні|надбання| запасів, можуть бути віднесені бюджетною організацією до складу податкового кредиту тільки|лише| у разі|в разі| реєстрації організації як платник ПДВ. Якщо ж вона не є|з'являтися,являтися| платником ПДВ, то ці суми відносяться на витрати за відповідними кодами економічної класифікації витрат. Переоцінка матеріальних запасів може проводитися на виконання нормативно-правових актів України або за рішенням керівника установи у випадку, якщо|у разі, якщо,в случае | їх балансова вартість значно відрізняється від вартості аналогічних матеріальних запасів, придбаних|набутий| пізніше. При цьому встановлені|установлений| при переоцінці (дооцінці) ціни на однотипні предмети в межах однієї установи або в установах, які обслуговуються централізованою бухгалтерією, повинні бути однаковими. Сума дооцінки матеріальних запасів не є|з'являтися,являтися| додатковим доходом|доход| бюджетної установи (відображається в бухгалтерському обліку|урахування| за дебетом відповідних субрахунків класу 2 „Запаси” і кредитом субрахунку „Переоцінка мате-ріальних активів”, який відноситься до класу 4 „Власний капітал”|лічба|). Відповідно до Інструкції № 125 відпустка|відпуск| запасів для використання, у виробництво, для продажу або інше вибуття проводиться|виробляється,справляється| за балансовою вартістю або за середньоваговою собівартістю. Далі розглянемо|розгледимо|, кожний з цих методів. При застосуванні|вживання| методу списання запасів за балансовою вартістюзапаси списуються за вартістю, відображеною в балансі. Суть даного методу полягає в тому, що вартість запасів, які вибувають, визначається окремо, за кожною одиницею запасів. Такий метод доцільно застосовувати при невеликій кількості вибуваємих запасів, коли легко можна відстежити, за якою вартістю запаси, які вибувають були зараховані на баланс. При цьому в установі повинен бути організований індивідуальний облік|урахування| за кожним видом запасів. Метод середньовагової собівартостізастосовується за наявності в установі великої кількості однотипних запасів, придбаних|набутий| за різними цінами. Застосування|вживання| цього методу списання запасів вимагає визначення середньовагової собівартості за кожним видом запасів. При цьому розрахування|обчислення| середньовагової собівартості запасів здійснюється періодично або при кожному отриманні|здобуття| партії запасів. Розрахунок середньовагової собівартості одиниці запасів можна представити|уявити| у вигляді формули:
Ср. с/с-ть = (Сз.н. + Сз.пост.) / (Зн. + Зпост.), (7.1)
де Ср.с/с-ть – середньовагова собівартість одиниці певного виду запасів, грн.; Сз.н – вартість залишку запасів на початок звітного місяця, грн.; Сз.пост. – вартість запасів, що надійшли у звітному місяці, грн.; Зн. – кількість одиниць певного виду запасів на початок місяця, єд.; Зпост. – кількість одиниць запасів даного вигляду|вид|, що надійшлиу звітному місяці, єд.
Для оцінки вибуття запасів в установі може застосовуватися один зі вказаних вище методів оцінки. При цьому вибір методу оцінки установа визначає самостійно, проте|однак| для всіх одиниць запасів, що мають однакове значення, може застосовуватися тільки|лише| один зі вказаних методів. Іншими словами, при списанні одного і того ж виду запасів в установі не можуть застосовуватися різні методи списання.
|
