Податкова політика в Україні: загальна характеристика
Податкова політика — це діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів; далі податків), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території України, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг і звільнення від оподаткування. Податкова політика є основним напрямком здійснення фінансової політики держави. Основними положеннями, система оподаткування в Україні має будуватися на таких засадах: 1) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва; 2) обов'язковості впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі даних про об'єкти оподаткування за звітний період, і встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства; 3) рівнозначності та пропорційності справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку й забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутки та пропорційно більших податків на більші доходи; 4) рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включно з нерезидентами) у визначенні обов'язків щодо сплати податків; 5) соціальної справедливості забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення через запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і застосування диференційованого та прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі й надвисокі доходи; 6) стабільності забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року; 7) економічної обгрунтованості встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей, з огляду на необхідність досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами; 8) рівномірності сплати встановлення строків податків з метою забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків; 9) компетенції встановлення і скасування податків, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами; 10) єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, податкового періоду, ставок податку, строків і порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг; 11) доступності податкового законодавства для платників податків. Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики забезпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринкових відносин.
§ 4. Система оподаткування та її значення Система оподаткування — це сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов'язки та відповідальність платників. Кожна держава встановлює власну систему оподаткування, тобто визначає платників податків, об'єкти оподаткування, види податків і порядок їх сплати. Тип системи оподаткування визначається співвідношенням чотирьох секторів формування податків і зборів (обов'язкових платежів): державного; комерційного; фінансового сектора; населення. Податкова система України базується на таких принципах: стимулювання науково-технічного прогресу, підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковості; рівнозначності та пропорційності; рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації; соціальної справедливості; стабільності; економічної обгрунтованості; рівномірності сплати; компетенції; єдиного підходу та доступності. Суб’єкт — платник податку — юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законом України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі). Об’єкт оподаткування — доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування. Джерело сплати податку — дохід платника, з якого він сплачує податок. Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об’єкта оподаткування. Податковий період — строк, протягом якого завершується процес формування податкової бази та остаточно визначається розмір податкового зобов’язання. Ставка податку — розмір податку, встановлений на одиницю оподаткування. Строки сплати податку — дата, не пізніше якої податок повинен надійти у бюджет відповідного рівня. Податкові пільги — повне або часткове звільнення від сплати податків і зниження загальної норми оподаткування. Штрафна санкція (штраф) — це плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
§ 5. Поняття “податок”. Види податків Під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або до державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку й на умовах, визначених законодавчими актами про оподаткування. Податки сплачуються в певному розмірі та в чітко визначені строки. Державні цільові фонди — це фонди, що створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законодавчими актами податків. Усі державні цільові фонди, крім Пенсійного фонду України, включаються до Державного бюджету України. Основні ознаки податку: 1) примусовість і обов'язковість, тобто відсутність у платника вибору (платити чи не платити) І встановлення відповідальності за ухилення від сплати податку; 2) безоплатність, тобто спрямованість коштів від платника до держави, відсутність зустрічних зобов'язань з боку держави; 3) безумовність, тобто сплата податку без виконання будь-яких дій з боку держави; 4) нецільовий характер, відсутність чітких вказівок щодо напрямів використання надходжень від певного податку; 5) розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами; 6) безповоротність, тобто кошти, сплачені у вигляді податків, не повертаються до платників. Функції податків: а) фіскальна — наповнення бюджетів усіх рівнів; б) контрольна — перевірка ефективності функціонування податкової системи; в) розподільча — розподіл частини національного доходу по різних сферах задоволення суспільних потреб; г) регулювальна — забезпечення стимулювання одних галузей суспільного виробництва та стримування інших. До загальнодержавних п одатків і зборів (обов'язкових платежів) належать: — податок на додану вартість; — акцизний збір; — податок на прибуток підприємств; — податок на доходи фізичних осіб; — мито; — державне мито; — податок на нерухоме майно (нерухомість); — плата (податок) за землю; — рентні платежі; — податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; — податок на промисел; — збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; — збір за спеціальне використання природних ресурсів; — збір за забруднення навколишнього природного середовища; — збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; — збір на обов'язкове соціальне страхування; — збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; — збір до Державного інноваційного фонду; — плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; — збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства; — єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон Украни; — збір за використання радіочастотного ресурсу України.
§ 6. Законодавство України про банки і банківську діяльність
Банки — це фінансові установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове й розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених чинним законодавством. Банки є головною ланкою у фінансовій системі держави. банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та інших банків, утворених згідно із законодавством України, в тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України. Розрізняють універсальні та спеціалізовані (ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові) банки. Національний банк України — є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичною особою, неприбутковою організацією. Відповідно до ст. 99 Конституції України забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні — є основною функцією НБУ. Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Національний банк України створює Державну скарбницю республіки та організовує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси. Правління Національного банку України складається з голови Правління, його заступників і членів Правління. Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Суб'єкти підприємницької діяльності без реєстрації їх у Національному банку України відповідно до законодавства не мають права використовувати у своїх назвах термін “банк” і похідні від нього словосполучення. Учасниками банку можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України чи уповноважених ним органів. Власники істотної участі в банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації. Банк діє відповідно до статуту, в якому визначені: найменування банку, його місцезнаходження; організаційно-правова форма; види діяльності, які має намір здійснювати банк; розмір і порядок формування статутного капіталу банку; види акцій банку, їхня номінальна вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; структура управління банком, органи управління, їх компетенція, порядок прийняття рішень та інші дані, що не суперечать законодавству України. Банки можуть відкривати на території України та за її межами філії та представництва за погодженням з Національним банком України.
7. Правові засади банківського кредитування.
Банківське кредитування — це самостійна ліцензована підприємницька діяльність кредитних установ, яка здійснюється за рахунок залучених і власних коштів на свій ризик, що виражається в їх розміщенні на умовах оплатності, строковості і повернення, з дотриманням резервних й інших обов’язкових вимог, які забезпечують права учасників кредитування. Кредити можна класифікувати таким чином: Залежно від суб’єкта кредитних правовідносин: ü фінансовий кредит: а) кредит, який надається Національним банком України банкам, у тому числі ломбардний; б) міжбанківський кредит, який надається одним банком іншому; в) банківський кредит, який надається банком фізичним і юридичним особам, у тому числі консорціумний кредит; ü комерційний кредит, який надається одним суб’єктом підприємницької діяльності іншому; ü споживчий кредит, який надається суб’єктом підприємницької діяльності споживачу у разі придбання товарів.
Залежно від строків користування: а) короткострокові — кредити, надані на строк до одного року; б) середньострокові — кредити, надані на строк від одного до трьох років; в) довгострокові — кредити, які надаються на строк понад три роки.
Залежно від методу надання: а) кредити, які надаються у разовому порядку; б) кредити, надані відповідно до відкритої кредитної лінії. Кредитна лінія — згода банку надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів; в) гарантійні — кредити із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою позичальника. Залежно від ступеня забезпеченості: а) кредити, забезпечені заставою (майном, у тому числі нерухомим, цінними паперами тощо); б) кредити, забезпечені поручительством, гарантією; в) з іншим забезпеченням (ризик неповернення яких застрахований); г) незабезпечені (бланкові). Залежно від розміру: а) великі кредити, розмір яких перевищує 10 % власного капіталу банку; б) середні; в) малі. Залежно від строку погашення: а) кредити, які погашаються водночас; б) кредити, які погашаються у розстрочку; в) кредити, які погашаються достроково за вимогою кредитора або позичальника; г) кредити, які погашаються після обумовленого періоду.
Питання для самостійного опрацювання. 1. Правове регулювання платіжної системи та безготівкових розрахунків. 2. Що складає зміст банківської таємниці 3. Які обов'язки, крім сплати податків, покладаються на платників податків? 4. Відповідальність за порушення законодавства про податки
РЕФЕРАТИ
1. Дайте загальну характеристику фінансового права та його джерел. 2.У чому полягають особливості фінансових правовідносин. 3.Дайте визначення бюджету, як економічної та правової категорій. 4.Назвіть складові бюджетної системи України. 5.На яких принципах грунтується бюджетна система України? 6. Які спільні ознаки мають податок і збір (обов'язковий платіж) і в чому полягає відмінність між ними? 15.Які основні функції податку Вам відомі? 16.Що таке податкові пільги? 17.На які види класифікують податки? 19. Порівняйте прямі податки та непрямі податки? 20. У чому полягає відмінність податків від державних позичок? 21. Назвіть об'єкти оподаткування у податку на додану вартість, прибуток і на нерухомість. 22. Які обов'язки, крім сплати податків, покладаються на платників податків? 23. Які особливості відповідальності за порушення законодавства про податки? 24. Які стягнення можуть накладатися на податківців-право-порушників? 25. Чим, на Вашу думку, є банк: установою чи підприємством? 26.Яку фінансову діяльність здійснює Національний банк України? 27.Що складає зміст банківської таємниці?
|
