Бытовая малорусская обстановка вдокумсігтах XVII— XVIIlcT. // Киевская старина. — 1887. — Т. XIX. — Октябрь. — С. 338-339.показувало, що хазяїн дому любив повеселитися, і у дворі часто лунали бенкетні крики. За ворітьми знаходились два вітряки. Позаду дому йшли сади; і крізь верхівки дерев видні були лише тільки темні шапки димарів хат, що ховалися в зеленій гущавині». Зрештою, козацька старшина і багаті міщани вже будували і великі хати, як от «хоромна будова» на Стародубовщині, опис якої за 1712 р. повідомляє, що вона мала «світлиць три, кімнату, сінці, при-ґанки. на версі світелку, а округ — ґанки нові, брусовані під одну крівлю, ґонтами побивані» і при цьому «вікон великих, у волово оправних, і обікончин, на завісах білого зеліза чотирнадцять». В цьому домі були окремі кухня й лазня рублені, льодовня і сніцарської роботи семеро дверей*. Головне, однак, було в тому, що зберігалося в скринях. Селяни одягалися традиційно: полотняні сорочка і штани на очкурі, чоботи або — влітку — постоли, верхній одяг — сіра чи чорна домотканна юпка, куртка до колін, у чоловіків — суконна, у жінок — часом із ситцю чи пістряді, поверх якої в холод носилася свита чорна чи сіра або кобеїіяк суконний з капюшоном — кобкою за спиною. Взимку всі ходили в кожухах. Козацька старшина одягалася в XVIII ст. ще так само, як і в старовину: сорочка, жупан, зверху — кунтуш з довгими фальшивими розрізними рукавами, дорогий кольоровий пояс, широкі шовкові штани, чоботи-сап'янці. Жіноцтво носило довгі сорочки, поверх яких — дві запаски, задниця і попередниця, а модниці замість запасок носили плахту ручної роботи, ткану майстринями квадратиками різно-
кольорової фарбованої вовни. У дужо заможних в описі майна читаємо вже і «сподница новая блакитного лудану великой руки, у чтири брити, локоть восім в долі, кругом в три ряди борщовими басаманами обложена, шнуровка червоного лудану корунками золотими, як ведеться, обложена, сиодииця крашениною вся подшита»'. Кунтуші жовті, «кропивпі», «оливкові», вишневі і «буракові», обложені позументами, — тут моди були різноманітними. Дуже цінувався дорогий посуд, різні штофи з накривками (кришками) і без, фляші, кубки золочені і срібні, талірки, полумиски, мідні корці, казанчики тощо. Ну, і різні жіночі прикраси, — намиста (коралі) були у кожної дівчини. Кулінарія визначалась традиційними землеробськими та тваринницькими продуктами і традиційною ж піччю: смажили мало, вудити почали під впливом з Німеччини і Польщі, більше варили і пекли, проте їли обов'язково гаряче і варили не рідше, ніж двічі на день. І подорожні козаки, як тільки спинялися, варили в казанах на вогнищах — кулешу, кашу, хоч мали з собою і шматок сала, і в'ялену рибку. Борщ варили на буряковому квасі, затовкували салом з часником. Різні борошняні страви — вареники, галушки, —любили особливо. М'яса їли мало, переважно одразу після того, як кололи кабана, на літо солили сало. Проте коли хазяйство ставало міцніше, м'яса споживали більше, переважно свинини; робили ковбаси, заливаючи їх смальцем у бочечках, висіли вуджені шинки в погребах, готувалися численні страви із свинини — свинячі голови «до хріну», верещака, печені різні тощо. Багато їли риби. Записи в борговій книжці старо-
М. С. Самокиш, С. І. Васильківський. Посполитий (селянин), за Рігельманом. Віньєтка: зимівник козацький: орач дубівського міщанина Семена Чернігівця показують, що брав у нього в борг полковник Микла-шевський: білугу, чотири осетри, дві білорибиці, осетрової ікри десять фунтів, в'язиги три в'язки, цитрини в патоці, бочку вина романсі, бочку мушкатного ренського, коричної горілки на піванкерка, мунгальської горілки в двадцяти скляночках...
Українська селянка у святковому одязі
|
