Тема 9. Здоров'я людини і фізіологія праці

І. Психофізіологічними факторами небезпеки називають:

1) небезпечні фактори, що обумовлені особливостями фізіології та психології людини;

2) фізіологічне неповноцінне харчування здорових людей;

3) захворювання внутрішніх органів;

4) особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, втома.

ІІ. Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії можуть бути:

1) дефекти координації рухів;

2) недостатність досвіду;

3) емоційні явища;

4) відсутність мотивації до трудової діяльності.

ІІІ. Фізична діяльність - це:

1) діяльність, пов'язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами;

2) діяльність, пов'язана з конкретними предметними діями (наприклад, перевезення вантажу, інструментальне виробництво тощо);

3) цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому;

4) діяльність людини, спрямована на створення цінностей або на задоволення потреб інших людей.

ІV. Розумова діяльність:

1) пов'язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами;

2) діяльність, пов'язана з конкретними предметними діями;

3) цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому;

4) діяльність людини, спрямована на створення цінностей або на задоволення потреб інших людей.

V. Фізичну роботу можна поділити на два види:

1) статичну і динамічну;

2) постійну та тимчасову;

3) важку та легку;

4) точну і не точну.

VI. Статична робота - це:

1) переміщення у просторі частин тіла або усього тіла;

2) підвищення обміну речовин, збільшення витрати енергетичних ресурсів;

3) робота, яка має перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, призводить до меншої втомлюваності;

4) робота, при якій значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи.

VII. Динамічна робота - це:

1) робота пов'язана з переміщенням у просторі частин тіла або усього тіла;

2) робота, при якій підвищується обмін речовин, збільшується витрата енергетичних ресурсів;

3) робота, яка зумовлена довготривалим скороченням і напруженням м'язів, відсутністю умов для кровообігу і має виражену втомлю вальну дію;

4) робота, при якій значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи.

VIIІ. Для оцінки працездатності застосовуються три групи показників:

1) біологічні, хімічні та фізичні;

2) біологічні, хімічні та статичні;

3) фізичні, статичні, психологічні;

4) виробничі, фізіологічні, психологічні.

ІХ. До виробничих показників належать:

1) продуктивність праці;

2) трудомісткість роботи;

3) якість роботи;

4) продуктивність праці, трудомісткість роботи, якість роботи.

Х. До фізіологічних показників належать:

1) величина енергозатрат;

2) емоційно-вольове напруження, сприймання, пам’ять, увага;

3) м’язова сила, м’язова витривалість;

4) величина енергозатрат, частота пульсу, ударний і хвилинний об’єм крові, м’язова сила, м’язова витривалість.

ХІ. До психологічних показників належать:

1) мислення;

2) частота пульсу, ударний і хвилинний об’єм крові;

3) сприймання;

4) емоційно-вольове напруження, сприймання, пам’ять, увага.

ХІІ. Фізіологія праці - це:

1) наука, що вивчає зміни функціонального стану організму людини під впливом його трудової діяльності й обґрунтовує методи і засоби організації трудового процесу, які спрямовані на підтримку високої працездатності і збереження здоров'я працюючих;

2) раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами;

3) наука, яка забезпечує єдиний загальний підхід до розробки і реалізації відповідних засобів щодо створення безпечних умов життя і діяльності людини;

4) потенційна можливість людини виконувати протягом заданого часу і з достатньою ефективністю роботу визначеного обсягу і якості.

ХІІІ. Під працездатністю розуміють:

1) створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь;

2) потенційну можливість людини виконувати протягом заданого часу і з достатньою ефективністю роботу визначеного обсягу і якості;

3) забезпечення єдиного загального підходу до розробки і реалізації відповідних засобів щодо створення нормальних умов діяльності людини;

3) раціональну організацію праці за ціллю, часом, місцем і нормами.

ХІV. Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії можуть бути:

1) порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами;

2) дефекти координації рухів;

3) підвищена емоційність;

4) емоційні явища.

XV. Перевтома – це:

1) фаза зниження працездатності, пов'язана з розвитком стомлення;

1) зниженням уваги, продуктивності праці, збільшенням кількості помилок, що допускаються в роботі, стомленням аналізаторів;

2) зниження працездатності, що настає в процесі роботи;

3) хвороба, що не зникає після звичайного відпочинку і вимагає спеціального лікування.

XVI. Напруженість праці залежить від:

1) тривалості;

2) здібностей працюючого;

3) легкості, важкості;

4) важкості, здібностей працюючого.

XVII. Професійний добір повинен ґрунтуватися:

1) на точному з'ясуванні вимог трудового процесу до ступеня функціональної напруги різних фізіологічних систем;

2) на працездатності;

3) на досвіді роботи;

4) на точному з'ясуванні вимог трудового процесу до ступеня функціональної напруги різних фізіологічних систем та працездатності.

XVIII. Загальні принципи гігієнічного нормування виробничих факторів поширюється:

1) на всіх працюючих;

2) на людей віком старших 40 років;

3) на повнолітніх;

4) на не повнолітніх.

XIX. Розрізняють два види втоми:

1) фізичну і розумову;

2) фізичну, психологічну;

3) психофізіологічну, розумову;

4) фізіологічну, розумову.

XX. Особливістю фізичної втоми є:

1) те, що при сильному напруженні продовження роботи стає неможливим і виконання її автоматично припиняється, а організм відразу переходить у фазу відновлення працездатності;

2) погіршення оперативної пам’яті і логічного мислення, сповільнення реакцій на подразники, тремор пальців і рук тощо;

3) те, що несприятливі зрушення в організмі працівника часто не ліквідуються повністю і кумулюються, переходячи в хронічну втому, або перевтому та різні захворювання;

4) неврози, гіпертонії, атеросклерози, виразкові хвороби, інфаркти і інсульти.

XXI. Втома при розумовій і нервово-напруженій праці виявляється:

1) в зниженні концентрації уваги і зменшенні свідомого її регулювання;

2) в зниженні концентрації уваги і зменшенні свідомого її регулювання, в погіршенні оперативної пам’яті і логічного мислення, сповільненні реакцій на подразники;

3) в зниженні концентрації уваги і зменшенні свідомого її регулювання, в погіршенні оперативної пам’яті і логічного мислення, сповільненні реакцій на подразники, треморі пальців і рук тощо;

4) в погіршенні оперативної пам’яті і логічного мислення, сповільненні реакцій на подразники, треморі пальців і рук тощо.

XXII. Скільки існує ступенів втоми:

1) 8;

2) 12;

3) 4;

4) 2.

XXIII. Втома четвертого ступеня супроводжується:

1) ультра-парадоксальними реакціями;

2) характеризується незначним зниженням працездатності і витривалості, загальна працездатність близька до вихідного рівня;

3) мало чим відрізняється від вихідного функціонального стану;

4) відчутним зменшенням працездатності і витривалості рухового апарату.

XXIV. Втома другого ступеня супроводжується:

1) мало чим відрізняється від вихідного функціонального стану;

2) характеризується незначним зниженням працездатності і витривалості, загальна працездатність близька до вихідного рівня;

3) відчутним зменшенням працездатності і витривалості рухового апарату;