верстатах для роботи з вільними обважнення: штангами, гантелями.

У тренажерах з вбудованими вагами в якості обтяжень використовуються плоскі вантажі, що утримуються в пакеті фіксаторами, і переміщаються вгору і вниз по напрямних полози. Наприклад, в тренажерах Kettler діапазон навантаження може змінюватися від 5 до 100 кг. Для зміни ваги обтяження досить переставити фіксатор в потрібний отвір стійки вантажів. Ці тренажери сконструйовані таким чином, щоб автоматично підстроюватися змінюється під силу скорочення м'язів за рахунок використання кулачкових або важелів механізмів. Тому на них можливо цілеспрямовано опрацьовувати виділену м'язову групу, не залучаючи в роботу навколишні м'язи. Тренажери можуть бути розраховані на опрацювання лише однієї групи м'язів (як правило, вони використовуються в комплексі у фітнес-залах) або містять у собі кілька агрегатів для опрацювання основних груп м'язів (такі універсальні тренажери частіше використовуються для тренувань будинку).

Вільні обтяження дають можливість навантажувати не тільки виділену м'язову групу, але й інші м'язи, що допомагають виконувати вправи (м'язи-синергіст). Це дозволяє збільшувати вага обтяжень, що використовуються для тренування основної м'язової групи, стимулюючи тим самим швидке зростання м'язових волокон. Робота з вільним вагою допомагає поліпшити координацію, тому що необхідно стежити за збереженням рівноваги, за положенням снаряда.

Кілька років тому з'явився новий тип силових тренажерів, де в якості основного навантаження використовується вагу тіла займається (Kettler: "Multi Gym"). Це багатофункціональні тренажери, які дозволяють одночасно розвивати силу, витривалість і гнучкість. У таких тренажерах рівень навантаження можна змінити за допомогою регулювання кута нахилу лави, а також збільшити навантаження (до 50 кг) можна за рахунок використання додаткових гантельных млинців.

Анаеробні вправи.

"Аеробний" - це наявність повітря або кисню, а "анаеробний" - відсутність першого і другого чинника. Анаеробні вправи - це інтенсивні і короткочасні тренування, організм під час яких відчуває дефіцит кисню. Дані вправи виконують за рахунок запасеної енергії в м'язах, і на відміну від аеробних вправ в кисні і повітрі (поступає в процесі дихання) не потребують.

Приклади аеробних вправ наступні: будь-який вид спринту (їзда на велосипеді, біг тощо), важка атлетика, подолання крутих підйомів, стрибки зі скакалкою, ізометричні вправи, інтервальні тренування або будь-які інші активні вправи, зв'язані з швидкою або важкої фізичної навантаженням.

Анаеробні вправи і їх переваги
Анаеробні вправи за короткий проміжок часу інтенсивно використовують енергію м'язів. Це в результаті допоможе:

- істотно зміцнить мускулатуру;

- поліпшить показник граничного VO2 (найбільший обсяг кисню, який можна використовувати в період тренувань і ефективно його застосувати) і, отже, поліпшити функцію серця і легенів;

- підвищить здатність організму протистояти скупченню токсинів (схожі з молочною кислотою) і форсувати їх виведення. Це означає, що у організму збільшиться витривалість, також здатність протистояти втоми.

Анаеробні вправи в цілому, спалюють набагато менше калорій в порівнянні з тренуваннями аеробними. Однак, вони виробляють ефективну роботу в справі зміцнення і нарощування м'язової тканини, а також не слід забувати і про поліпшення функцій серця і легенів. У підсумку, підвищена м'язова маса сприяє схудненню і, відповідно, позбавлення від зайвої жирової тканини, оскільки велика м'язова маса потребує більшої кількості калорій.

Анаеробні вправи і принцип їх дії
При інтенсивних тренуваннях м'язи відчувають кисневе голодування. Побічним продуктом анаеробної вироблення енергії є молочна кислота. Коли накопичується в крові досить багато молочної кислоти, то вона викликає втому м'язів. Саме тому анаеробна тренування є короткочасною, проте організм з часом все краще бореться зі що скупчується молочною кислотою. Поволі у організму відбувається адаптація і легке сприйняття накопичення в крові кислоти, а також крім цього якісне виведення її з крові.

Варто відзначити, що жінкам під час вагітності займатися анаеробними вправами протипоказане. Також перед початком тренувань і після їх закінчення слід робити вправи і, відповідно, їх затримку.

Як точно визначити анаэробность фізичного навантаження?
Для того, щоб швидко накачати мышци необхідно досягти анаеробної навантаження на мышци. Анаеробний процес отримання енергії включається в організмі в умовах гіпоксії (дефіцит кисню в тканинах організму).

Для того щоб побічно визначити легку гіпоксію, при якій буде найбільш ефективна тренування, можна використовувати спеціальний прилад - пульсоксиметр, який фіксує пульс і рівень оксигенації (насичення киснем крові). Для включення анаеробного процесу необхідно досягти показників оксигенації на рівні 93-95.

 

Що таке анаеробні тренування.

Анаеробні тренування - це інтенсивні, короткочасні вправи, під час яких організм людини відчуває брак кисню.

Виконуються такі вправи за рахунок енергії, яка була запасена в м'язах. На відміну від аеробних тренувань, при анаеробних немає потреби у великому надходженні кисню повітря. Анаеробні вправи - це швидкий спринт, важка атлетика, стрибки зі скакалкою, заняття на силових тренажерах, подолання крутого підйому, а також будь-яка активність, пов'язана з важкими навантаженнями.

Чим же конкретно можуть допомогти анаеробні тренування? Вони інтенсивно використовують м'язову енергію за короткий період часу. У результаті цього:

- зміцнюється мускулатура

- поліпшується серцево-судинна система

- збільшується здатність організму протистояти збільшенню кількості токсинів (таких як молочна кислота) і прискорюється їхнє виведення.

- збільшується витривалість організму

- поліпшується здатність боротьби з втомою м'язів.

Так, анаеробні вправи спалюють менше жиру, калорій в порівнянні з аеробними тренуваннями, але вони ефективніше у зміцненні мускулатури, поліпшення роботи серцевого м'яза.

Врешті-решт, постійно збільшується м'язова маса допомагає позбавлятися від зайвого жиру, дає можливість ефективно схуднути.

У чому полягає принцип дії анаеробних тренувань? Коли людина виконує інтенсивні важкі вправи, його м'язи відчувають дефіцит кисню. Побічним продуктом анаеробної вироблення енергії є молочна кислота. Коли її в крові стає багато, вона викликає втому м'язів. Тому анаеробні вправи повинні бути короткочасними, але з часом організм зможе все більш ефективно боротися з молочною кислотою.

 

Витривалість, як віддзеркалення ефективності "рекрутування" кліток збудливих тканин
Витривалість спортсмена - це здатність мобілізації граничних функціональних можливостей /резервів/ організму на досягнення максимального результату в конкретному виді спорту. Фізіологічним механізмом цієї мобілізації є "рекрутування" "дрімаючих" кліток збудливих тканин, закладених в надмірній кількості в генетичному коді організму. В процесі життя лише невелика часто цих кліток залишається функціонально активною. Так, з 20 млрд. "дрімаючих" нейронів, закладених в генетичному коді, не більш I млрд. зберігається в повсякденному житті, а основна маса атрофується /заменяется жирової або сполучної тканью/. В процесі життя кількість "рекрутуючих" кліток збудливих тканин /нейронов і м'язових волокон/ зростає пропорційно інтенсивності процесу навчання в конкретному виді діяльності, що супроводжується прогресуванням результатів. Подолати виникнення відчуття психологічного "бар'єру" можна тільки мобілізацією вольових зусиль, в основі яких лежить розвиток і вдосконалення витривалості.
Розвиток психофізіологічних якостей витривалості можливий лише при систематичному виконанні граничних тренувальних і особливо змагань навантажень по конкретному виду спорту. Рівень розвитку витривалості є віддзеркаленням ефективності відновної функціональної системи в процесі і, особливо, після виконання інтенсивних тренувальних або змагань навантажень. Рівень розвитку витривалості можна оцінити в трьох ситуаціях: в умовах відносного спокою /преобладание парасимпатичної регуляції вегетативних функций/, при виконанні тестових розумових і фізичних навантажень /высокие результати на фоні низкою "енергетичної стоимости/ і при виконанні граничних тренувальних або змагань навантажень /максимально можливі результати на фоні максимального розгортання вегетативних функций/.