ДОГОВОРИ

ДОГОВІР — це документ, в якому зафіксовано й належно оформлено угоду між сторонами про (взаємодію) встановлення будь я4ких відносин і який регулює ці відносини.

Сторонами договору можуть бути фізичні особи, працівники, підприємства, організації, установи, фірми.

Договори укладаються з урахуванням інтересів сторін і відповідно до чинного законодавства. Проект договору готує сторона-ініціатор (інша сторона може підготувати свій варіант проекту). В разі потреби залучають юриста.

Договір — це юридичний документ, тому, формулюючи його
умови, необхідно уникати двозначності, нечіткості.

Підготовлений і належно оформлений договір підписується сторонами. В окремих випадках-необхідно переконатися в повноваженнях особи, яка підписує договір (перевірити доручення, паспорт, а в разі потреби зібрати інформацію про контрагента).

Розрізняють: • договори з господарської діяльності підприємств;

· трудові договори.

ДОГОВОРИ З ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Договір із господарської діяльності - це службовий документ, в
якому фіксують угоду сторін про встановлення ділових
відносин, пов'язаних із господарською діяльністю, й який регулює ці
відносини. Такі договори між підприємствами належать до найважливіших засобів міжвиробничих зв'язків у нових умовах господарювання й розвитку ринкових відносин.

Є різні види договорів із господарської діяльності:

• про постачання;

• про закупівлю;

• про оренду виробничих та службових приміщень (дод. 46);

• про розрахунково-касове обслуговування(дод. 47);

• про купівлю-продаж; • про спільну діяльність (дод. 48);

· про одержання позики; • про оренду житлового приміщення(дод. 49);

• про майнову відповідальність (дод. 50) та ін.

Найпоширенішими договорами між підприємствами, організаціями, установами, фірмами є договори про постачання, оренду,
спільну діяльність, підряд.

Договори з господарської діяльності оформлюють на загальних,
трафаретних (нечасто) бланках або на чистих аркушах паперу формату А4 (дод. 46-50). Якщо договір складено на кількох сторінках
(аркушах), то їх нумерують і кількість сторінок (аркушів) зазначають
у тексті документа.

О РЕКВІЗИТИ ДОГОВОРУ З ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

10— назва виду документа (ДОГОВІР);

11— дата документа(проставляють дату підписання договору);

12— реєстраційний індекс документа;

14 — місце складення чи видання документа;

19 — заголовок до тексту документа (про що договір);

21 — текст

Текст договору поділяють на дві частини:

· вступну, де зазначають назви сторін, між якими укладається,
договір, посади, прізвища, імена, по батькові осіб, котрі підписуватимуть договір; у разі потреби наводять посилання на документи, що засвідчують повноваження особи, яка підписує договір;

· основну, в якій є пункти «Предмет договору», «Обов'язки сторін», «Порядок розрахунків», «Відповідальність сторін», «Порядок розірвання договору», «Форс-мажор», «Загальна сума договору», «Термін дії договору», «Інші умови договору» й т. ін.);

22 — відмітка про наявність додатків (в разі потреби);

26 — відбиток печатки [проставляють відбитки гербових (круглих, що прирівнюються до гербових) печаток усіх сторін, які підписали даний договір].

Нижче від реквізиту 22 оформлюють пункт «Юридичні адреси та підписи сторін».

У деяких договорах (наприклад, про оренду житлового приміщення, про матеріальну відповідальність) розділів може не бути, а лише зазначаються пункти.

Часто в договорах такі слова, як «Постачальник», «Покупець», «Продавець», «Власник», «Завод», «Товариство», «Фірма», «Банк», «Клієнт» тощо, пишуться з великої літери, оскільки вони набувають значення власного імені.

ТРУДОВІ ДОГОВОРИ

У статті 43 Конституції України, прийнятої на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, записано:

«Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності...

Кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від зазначеної законом...

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом».

Основною формою реалізації права на працю є укладення трудового договору про роботу на підприємстві (в установі, організації).

Відповідно до ст. 21 «Кодексу законів про працю України» (КЗпП України), трудовий договір — це угода між особою, що наймається на роботу, та керівником підприємства (установи, організації) або вповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а керівник (власник) підприємства (установи, організації) або вповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Громадянин має право реалізувати свої здібності до продуктивної Й творчої праці укладенням трудового договору на одному або водночас на кількох підприємствах (в установах, організаціях), якщо останнє не суперечить законодавству, колективному договору або угоді сторін.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням керівника або вповноваженого ним органу про зачислення особи на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ (розпорядження) не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства (установи, організації) за погодженням між керівниками підприємств (установ, організацій), не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладати трудовий договір з особою, якій за медичним висновком пропонована робота протипоказана у зв'язку зі станом здоров'я.

Відповідно до ст. 25 КЗпП України при укладанні трудового договору забороняється вимагати від особи, котра влаштовується на роботу, відомості про її партійну й національну належність, походження, реєстрацію, місце проживання чи перебування, а також документи, подання яких не передбачено законодавством.

Під час укладання трудового договору угодою сторін може обумовлюватися випробування, аби визначити відповідність працівника тій роботі, яка йому доручається. Умова щодо випробного строку має бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівника поширюється законодавство про працю.

Випробний строк не встановлюється в разі прийняття на роботу: осіб, яким не виповнилося вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійно-технічних училищ; молодих спеціалістів після закінчення вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; інвалідів, направлених на роботу за рекомендацією медико-соціальної експертизи. Випробний строк не встановлюється також у разі прийняття на роботу в іншу місцевість і переведення на роботу на інше підприємство (в установу, організацію), а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Випробний строк при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках за погодженням із відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців. Випробний строк при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. Якщо працівник у період випробування був відсутній на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, випробний строк може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких працівник був відсутній.

Якщо випробний строк закінчився, а працівник продовжує виконувати свої обов'язки і його не попереджено про звільнення, то вважається, що він витримав випробування, й надалі розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Якщо протягом випробного строку встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власний або вповноважений ним орган протягом цього строку в праві розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору на цих підставах може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Згідно зі ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві (в установі, організації), а також переведення на роботу на інше підприємство (в установу, організацію) або в іншу місцевість, хоча б і разом із підприємством (установою, організацією), допускається тільки зі згоди працівника, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу й не потребує згоди працівника переміщення його на тому самому підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості, доручення роботи на іншому механізмі чи агрегаті в межах спеціальності (кваліфікації чи посади); обумовленої трудовим договором. Керівник або вповноважений ним орган не має права переводити працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку зі змінами в організації виробництва й праці допускається зміна істотних умов праці в разі продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи на тій самій посаді. Про зміну істотних умов праці — систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і назв посад тощо — працівника мають повідомити не пізніше, ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден продовжувати роботу в нових умовах, то трудовий договір припиняється згідно з п. 6 ст. 36 КЗпП України (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі змінами істотних умов праці).

До початку роботи за укладеним трудовим договором керівник (власник) або вповноважений ним орган зобов'язаний:

· роз'яснити працівникові його права й обов'язки та поінформувати під розписку про умови праці, про небезпечні й шкідливі виробничі фактори та можливі наслідки для здоров'я, про його права на пільги й компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства й колективного договору;

· ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та з колективним договором;

· надати працівникові належно обладнане робоче місце;

· проінструктувати працівника щодо техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці й протипожежної охорони (ст. 29 КЗпП України).

Працівник зобов'язаний виконувати доручену йому роботу особисто й не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Керівник або вповноважений ним орган не має права вимагати під працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Види трудових договорів:

· трудові контракти;

· трудові угоди.

Трудовий контракт (дод. 52,52 ). Строк його дії, права, обов'язки й відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації роботи працівника, умови розірвання контракту, в тому числі й дострокового, можуть установлюватися за угодою сторін. Сторонами в трудовому контракті є підприємство (роботодавець) в особі керівника та працівник (контрактант). Сфери застосування контракту визначаються законодавством.

Різниця між трудовим контрактом і трудовим договором:

· контракт укладають тільки на певний строк, а трудовий договір — як на період виконання роботи, так і на невизначений строк;

· у контракті можуть визначатися такі підстави для розірвання трудових відносин, які не передбачені законодавством про працю (наприклад, розголошення комерційної таємниці), а розірвання трудового договору можливе лише на підставах, що записані в Законі про працю;

· виконання працівником своїх обов'язків за контрактом не завжди пов'язане з додержанням чітко визначеного режиму роботи, тоді як за трудовим договором працівник повинен дотримувати правил внутрішнього трудового розпорядку, якими передбачено й режим роботи;

· в разі роботи за контрактом порядок надання працівникові відпустки та оплати може визначатися на розсуд керівника (власника), тоді як трудовий договір передбачає централізоване регулювання відпустки (за встановленим графіком на кількість днів, визначену законодавством);

· у контракті, на відміну від трудовою договору, можуть застерігатися наслідки дострокового припинення з ініціативи однієї зі сторін без поважних причин, наприклад відшкодування винною стороною певної грошової суми тощо.

Порядок укладання контракту. Ініціатором укладання контракту може бути як підприємство в особі керівника або вповноваженого ним органу (надалі — власник), так і особа, котра наймається на роботу. Буває, що власник відмовляє претендентові на роботу в укладгнні контракту (коли претендент є його ініціатором). Слід пам'ятати, що згідно зі ст. 22 КЗпІІ України забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу. Обгрунтованою вважається відмова, яка спричинена: відсутністю вакантних місць; відсутністю у претендента на роботу належної кваліфікації; прямим обмеженням, установленим чинним законодавством. Зокрема, забороняється приймати на роботу: осіб, позбавлених вироком суду права обіймати певні посади й займатися певною діяльністю; близьких родичів службовців, коли їхня служба пов'язана з безпосередньою підлеглістю або підконтрольністю одного одному; на посади з матеріальною відповідальністю осіб, які раніше були засуджені за злочини, скоєні з корисливих мотивів.

Усі умови контракту обов'язково мають погоджуватися сторонами.

Укладаючи контракт, сторони можуть передбачити додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством (наприклад, за рахунок власних коштів підприємства виплату додаткової винагороди, надання матеріальної допомоги до щорічної відпустки, сплату банківської позики чи заборгованості, захист від інфляційних процесів, виплату компенсацій за використання власного автомобіля в службових цілях тощо).

У разі припинення контракту у зв'язку з виходом працівника на пенсію або покаліченням під час роботи можуть передбачатися грошові компенсації понад установлені пенсію та виплати. Відповідно до чинного законодавства ці питання вирішуються громадськими об'єднаннями (профспілками) або органами громадського самоврядування колективу (радою, правлінням) чи з їхньою участю. Тому можливість унесення до контракту подібних умов має бути попередньо узгоджена з відповідними об'єднаннями чи органами.

Контрактом може передбачатися (за погодженням сторін) випробування працівника для перевірки відповідності його посаді.

Іноді умови контракту можуть бути гіршими, ніж ті, що передбачені чинним законодавством.

Контракт складається не менше ніж у двох примірниках, які зберігаються в кожної зі сторін. Він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. До моменту підписання контракту сторони мають визначити строк його дії — початок і кінець. Працівник повинен стати до роботи в той день, який записано в контракті.

Контракт слугує підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу. З посиланням на цей наказ роблять запис у трудовій книжці.

Термін укладання контракту. Відповідно до Рекомендацій Мінпраці України від 14.01.92 № 01 контракт може бути укладено на строк до 5 років (але не менше ніж на 1 рік). Термін контракту визначають за угодою сторін. Якщо робота має одноразовий характер, то контракт діє до її закінчення, якщо постійний, — сторони вибирають будь-який строк у межах п'ятирічного.

Якщо строк контракту закінчився, а сторони бажають продовжити трудові відносини, то контракт продовжують на новий, визначений сторонами, термін або укладають новий контракт на інших умовах. Якщо власник пропонує працівникові укласти контракт строком на 1—2 місяці, то це слід розцінювати як погіршення становища працівника.

Підстави для зміни й розірвання контракту. За погодженням сторін умови контракту можна змінювати в будь-який час. Ініціатором змін може бути одна зі сторін. Зміни оформляють у вигляді окремого доповнення до раніше укладеного контракту.

В доповненні прямо зазначається, що сторони дійшли згоди про внесення в контракт певних змін, після чого наводиться текст відповідних пунктів контракту в новій редакції та обумовлюється термін, від якого кожний із них починає діяти.

Дію контракту може бути припинено на підставах і в порядку, передбачених законодавством про працю, наприклад у зв'язку із закінченням строку його дії (п. 2 ст. 36 КЗпП України), про що в трудовій книжці роблять відповідний запис.

Коли одна зі сторін виступає з ініціативою про дострокове припинення контракту, порядок і підстави визначаються залежно від того, хто є ініціатором розірвання й які його причини.

З ініціативи власника контракт може бути припинено на підставах, передбачених ст. 40, 41 КЗпП України. Коли ініціатором розірвання є працівник, слід керуватися ст. 39 КЗпП України. За взаємною домовленістю дію контракту може бути достроково припинено згідно з пп. 1,8 ст. 36 КЗпП України.

Трудові контракти можуть уноситися до особових справ працівників. У такому разі строк їх зберігання відповідає терміну зберігання особових справ. Якщо на підприємстві особові справи не оформляють, то контракти формують в окрему справу в алфавітному порядку.

Трудові контракти мають зберігатися 75 років, якщо немає наказів по особовому складу з будь-яких причин (5 років після звільнення працівника, якщо є відповідний наказ по особовому складу).

Трудова угода укладається між підприємством та особою, яка не є штатним працівником даного підприємства, для виконання нею певної роботи в разі, якщо на підприємстві бракує фахівців із даної галузі й ці роботи не можуть бути виконані на засадах договорів із відповідними підприємствами (організаціями, установами, фірмами).

Трудову угоду оформляють на чистому аркуші паперу формату А4 або на трафаретному (дод. 53) чи загальному бланку підприємства. Трафаретні бланки можна заповнювати з допомогою друкували засобів або від руки.

О РЕКВІЗИТИ ТРУДОВОЇ УГОДИ:

10— назва виду документа (трудова угода);

11— дата документа (проставляють у день підписання);

12— реєстраційний індекс документа (проставляють у день підписання);

14 — місце складення чи видання документа;

21 — текст документа.

Текст складається з двох частин — вступної та основної. У вступній частині зазначають сторони, між якими укладено трудову угоду. В основній частині можуть бути розділи (пункти) «Предмет угоди», «Розмір та порядок оплати», «Відповідальність сторін», «Строк дії», «Дострокове розірвання», «Порядок вирішення спірних питань» і Т. ІН.);

23 — підпис;

26 — відбиток печатки.

Слова «Угода», «Замовник», «Виконавець» у Трудовій угоді, ЯК правило, пишуться з великої літери, оскільки набувають значення власного імені.

Якщо трудову угоду оформлюють на чистому аркуші паперу, то нижче за верхній берег (на початку робочої площі) по центру (в разі поздовжнього розташування постійних реквізитів) великими літерами друкують назву підприємства (організації, установи), яке укладає трудову угоду.

 

 

ДОКУМЕНТИ
ПО ОСОБОВОМУ СКЛАДУ

ДОКУМЕНТИ ПО ОСОБОВОМУ СКЛАДУ створюються з приводу прийняття працівників на роботу, звільнення їх, переведення на іншу роботу, надання відпусток, а також заохочення, накладання дисциплінарних стягнень і т. д.

До таких документів належать:

· особові картки працівників;

· заяви;

· накази по особовому складу;

· характеристики;

· автобіографії;

· резюме;

· анкети;

· доручення;

· розписки;

· особові справи;

· трудові книжки.

Приймаючи особу на роботу, для виконання якої потрібні спеціальні знання (наприклад, на посаду лікаря, вчителя, водія), адміністрація зобов'язана вимагати пред'явлення диплома чи іншого документа про відповідну освіту, професійну підготовку. Особи, яким не виповнилося 18 років, повинні обов'язково подавати медичні висновки про можливість виконання ними обраної роботи.

Документацію по особовому складу ведуть Із моменту зачислення працівника на роботу на підприємство (в організацію, установу)* й виділяють у самостійну групу, що зумовлено надзвичайною важливістю її та особливостями документування.

Розроблена й застосовується підсистема уніфікованих форм документів щодо забезпечення кадрами органів державного управління, яка є складовою Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Її розробка спричинена створенням уніфікованих документаційних комплексів, придатних для використання в автоматизованих системах керування (АСК) і в умовах застосування традиційних методів оброблення документів. Зазначену підсистему документів рекомендовано для використання на всіх рівнях управління.

До складу підсистеми входять уніфіковані форми документів, які забезпечують реалізацію завдань, пов'язаних із прийняттям, переведенням, звільненням працівників, наданням відпусток (анкета, додаток до анкети, наказ, розпорядження, заява, подання, графік відпусток, пояснювальна записка, доповідна записка), а також інструкція щодо застосування уніфікованих форм документів.

На підприємствах, де обсяг документообігу не перевищує 10 тис. документів на рік, такого структурного підрозділу, як відділ кадрів, може не бути, тому всі операції, пов'язані з його роботою, виконує секретар-референт (технічний секретар, офіс-менеджер), котрий повинен володіти знаннями стосовно роботи з документами по особовому складу й надавати допомогу відповідним службам у підготуванні, складанні, оформлюванні цих документів.

Приймаючи на роботу особу, відповідальний працівник відділу кадрів (або секретар-референт, технічний секретар, офіс-менеджер) повинен звірити всі відомості, внесені в анкету й автобіографію, з оригіналами документів (паспортом, дипломом, трудовою книжкою).