Характеристика основних похідних фінансових інструментівФінансові деривативи досить різноманітні за своїми характеристиками – ліквідністю, доступністю, вартістю, ступенем ризику. Тому кожний інструмент має свої переваги і недоліки. Ф’ючерси. Вперше торгівля фінансовими ф’ючерсами відкрилася в 1972 р. на Міжнародному валютному ринку в Чикаго і стала одним з найуспішніших нововведень на фінансових ринках за останні десятиріччя. Європа познайомилася з новим фінансовим інструментом – фінансовим ф’ючерсом завдяки Лондонській міжнародній біржі фінансових ф’ючерсів (LIFFI). Предметом фінансового ф’ючерсного контракту можуть бути такі інструменти, як іноземна валюта, депозитні сертифікати, банківські депозити, акції, облігації, векселі, довгострокові казначейські зобов’язання, фондові індекси. Обсяги поставок цих фінансових інструментів стандартні (як лоти), що є особливістю ф’ючерсних контрактів. Ф’ючерс – це цінний папір, біржовий дериватив у вигляді стандартного контракту, який засвідчує право його держателя купити чи продати відповідну кількість фінансових інструментів (цінних паперів, валюти, біржового індексу та ін.) за обумовлену ціну у визначений термін у майбутньому. Ф’ючерсна угода є обов’язковою для виконання. Існують товарні і фінансові ф’ючерси. Товарні ф’ючерси – це ф’ючерсні контракти на сільгосппродукцію, енергоресурси, метали й ін. Фінансові ф’ючерси – це ф’ючерсні контракти, в основі яких лежать фінансові інструменти – державні й інші цінні папери, біржові індекси, відсотки за банківськими ставками, а також конвертована валюта і золото. Ф’ючерсні угоди укладаються між двома сторонами, однією з яких завжди є клірингова (розрахункова) палата ф’ючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення всіх контрактів. Дату виконання умов угоди називають датою поставки. Ціну базового активу, зафіксовану в контракті, називають ціною поставки. Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного активу, то кажуть, що він відкрив коротку позицію, або продав контракт, якщо уклав угоду, у якій зобов’язався прийняти поставку певного активу, то вважають, що він відкрив довгу позицію, або купив контракт. Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов’язань за нею іншій особі через укладення зворотної (офсетної) угоди. Зворотна (офсетна) угода – це угода, протилежна за змістом даній угоді. Учасники ф’ючерсного ринку проводять дві основні стратегіїна ринку: перша – хеджування позиції; друга – гра на коливаннях цін. У першому випадку учасників називають хеджерами, в другому – спекулянтами (про що йшла мова у першому питанні теми). За допомогою ф’ючерсного ринку хеджери управляють ризиком і переносять його на спекулянтів. Метою хеджування є перенесення цінового ризику з того, хто здійснює хеджування, на іншу особу, частіше на фінансового посередника (спекулянта). Клієнт брокерської контори з допомогою брокера укладає відповідну ф’ючерсну угоду, відкриваючи тим самим довгу чи коротку позицію. При цьому він вносить на свій рахунок, відкритий в кліринговій палаті, деяку суму, яка називається початковою маржею. Початкова маржа – це початковий внесок клієнта в забезпечення виконання умов контракту і є певною гарантією того, що клієнт має намір виконувати свої обов’язки. Клірингова палата з моменту реєстрації укладеної угоди на біржі бере на себе зобов’язання перед покупцем поставити актив, а перед продавцем – оплатити його в обумовлені контрактом строки. При падінні цін на певні ф’ючерсні контракти продавці цих контрактів отримують прибутки, а покупці контрактів зазнають таких самих збитків. Поточний прибуток або збиток за відкритою позицією, який виражається в платежах клієнта або від клієнта, називають варіаційноюмаржею. Варіаційна маржа – це грошові кошти, що підлягають нарахуванню або списанню за кліринговим рахунком клієнта в разі відхилення ціни укладення угоди від котирувальної. Якщо в результаті операцій залишок коштів на клієнтському рахунку стане меншим від деякої встановленої біржею величини, яку називають підтримуючою маржею, клієнт внесе на свій рахунок так звану додаткову маржу. На відміну від початкової маржі, додаткова маржа вноситься тільки грошовими коштами. Підтримуюча маржа – це мінімальний рівень, до якого може знизитись залишок коштів на рахунку інвестора в результаті небажаного руху цін. Брокерські контори дають 3 – 5 днів своїм клієнтам для додаткових внесків. Більшість ф’ючерсних контрактів мають дозволену верхню та нижню межі коливання ціни кожного дня. Це так звані граничні значення котирувальної ціни – максимальне та мінімальне значення, в межах якого може змінюватися ціна контракту протягом торгової сесії. Клірингова палата є одним із відділень біржі або незалежною організацією. Усі члени клірингової палати вносять і тримають на рахунках за кожною торговельною позицією так звану клірингову маржу, яка є гарантією належного виконання ф’ючерсних контрактів з боку учасників ринку. Форварди. Форвардні контракти існували ще у Стародавньому світі. До нашого часу збереглися трактати, в яких описані елементи форвардних контрактів, що існували в Індії близько 2000 років до нашої ери. У середньовіччя форвардні контракти використовувались як засіб гарантування для купців продажу та ціни товарів перед тим, як ці товари доставлялися до них. Перший організований ринок форвардних контрактів з’явився у середині ХІХ ст. у США. Форвардний контракт – це угода між двома сторонами про майбутню поставку предмета контракту за наперед обумовленою ціною, яка укладається поза біржою й обов’язкова до виконання для обох сторін угоди. Предметом контракту (базовим активом) можуть виступати акції, облігації, валюта, товари та ін. Формальне визначення форвардного контракту дуже подібне до визначення ф’ючерсу. Відмінність полягає в тому, що форвард укладається позабіржею. Основні відмінності між ф’ючерсними та форвардними контрактами: 1. Ф’ючерси є біржовими угодами, це означає, що вони є високоліквідними фінансовими інструментами. Форварди – позабіржові угоди, тому їх ліквідність значно нижча. 2. Вторинний ринок форвардних угод дуже обмежений. Менше ніж 2% ф’ючерсних угод закінчуються поставкою, форварди, навпаки, орієнтовані на реальну поставку активу. 3. У результаті щоденного котирування ф’ючерсних контрактів на біржі існують тимчасові грошові потоки, пов’язані з нарахуванням або зняттям коштів із рахунків учасників ринку. У форвардах подібний режим поточних розрахунків не встановлюється і не виникають тимчасові грошові потоки. 4. У торгівлі ф’ючерсними контрактами значну роль відіграють клірингові палати, яківиступають для кожного учасника як протилежна сторона угоди, а також є гарантами виконання умов угоди; у функціонуванні форвардного ринку клірингові палатиучасті не беруть. 5. Учасниками форвардної угоди є два учасники, один з яких зобов’язується поставити базовий актив, а інший – прийняти поставку цього активу. 6. Хеджування за допомогою ф’ючерсних контрактів полягає в паралельному проведенні операцій на ринку спот і строковому ринку. Хеджування за допомогою форвардних контрактів – це перенесення операцій з реального ринку на ринок строкових угод. Серед форвардних угод фінансового характеру на міжнародних ринках найбільшого поширення набули:
Протягом дії форвардного контракту розрізняють три основні дати: дата угоди – дата підписання сторонами форвардного контракту; дата платежу – дата, на яку учасники домовляються здійснити операцію купівлі-продажу базового інструменту, це початок контрактного терміну; дата погашення – дата закінчення контрактного терміну.
Основним питанням при укладанні форвардного валютного контракту є рівень обмінного курсу, який визначається на дату угоди. Переваги форвардних контрактів: 1) індивідуальний характер укладення контракту дозволяє досить точно хеджувати ризик визначенням суми угоди і термінів; 2) за форвардними угодами не стягується додаткова плата (комісійні); 3) продавці мають змогу диктувати умови угоди, зокрема щодо встановлення ціни базового інструменту, так як діють на позабіржовому ринку; 4) виконання бухгалтерських проводок форвардного контракту за рахунками відбувається тільки два рази – на дату угоди і на дату платежу тощо. Недоліки форвардних контрактів: 1) відсутність можливості маневрувати – умова обов’язкового виконання не дозволяє достроково розірвати угоду або замінити її умови, а відсутність вторинного форвардного ринку не дає змоги перепродати контракт; 2) не є загальнодоступними інструментами, оскільки на форвардному ринку існують істотні обмеження, такі як наявність кредитної лінії, високий кредитний рейтинг, що звужує кількість учасників форвардних ринків. Опціони. Одним із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках є опціон; це похідний цінний папір, що засвідчує право його держателя купити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що ним передбачено. Механізм торгівлі опціонними контрактами на біржі дуже схожий на механізм торгівлі ф’ючерсами, але є і суттєві відмінності (табл. 8.1.).
|
Форвардний контракт за відсотковими ставками (FRA – forward rate agreement) – це двостороння угода, в якій фіксуються відсоткова ставка та інші умови проведення операцій залучення або розміщення грошових коштів на визначену дату в майбутньому. Однією із сторін такої угоди є учасник ринку, який бажає захиститися від підвищення відсоткових ставок і хоче купити FRA (покупець). Іншим контрагентом є учасник, який прагне уникнути ризику, пов’язаного із зниженням ставок, і продає FRA (продавець). Форвардна процентна ставка (ФПС) – процентна ставка для періоду, що настане по закінченні періоду t 
. Тобто це процентна ставка, за якою можна залучити чи інвестувати кошти через період t 
на період t 
