Самостійна робота студентів. Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами: 1. Міжнародні факторингові операції. 2. Характеристика форфейтингових інструментів. 3. Міжнародний лізинг. ТЕМА 6. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ü Євроринок Євроринок — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах. Євровалюта — це строковий депозит, що знаходиться в банку, розташованому за межами країни, в якій випускається дана валюта. Фактори розвитку ринку євровалют: · Об’єктивна потреба в гнучкому міжнародному валютно-кредитному механізмі для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності. · Уведення конвертування ключових валют з кінця 50-х — початку 60-х років. · Ліберальне національне законодавство стимулювало розміщення коштів банків і фірм у закордонних банках для отримання прибутку. · Уведення єдиної валюти в ЄС — ЄВРО. Специфічні характеристики ринку євровалют: ¨ Мінімальне урядове регулювання та стимули для учасників-нерезидентів діяти на ринку. ¨ Оптовий ринок, де оперують великими сумами, переважно міжбанківські операції (4/5 ринку). ¨ Вклади, як правило, строкові або у вигляді заощаджень. ¨ Функціональна банківська система, що сприяє міжнародним операціям. ¨ Наявність великої кількості фінансових інструментів, що забезпечують свободу вибору позичальникам та кредиторам. ¨ Внутрішня політична стабільність для забезпечення безперервності операцій. ¨ Наявність кваліфікованої робочої сили та комунікацій для досягнення ефективної роботи з міжнародною банківською спільнотою. ¨ Набір правил, які необхідно виконувати для забезпечення мінімального національного й внутрішнього регулювання та відсутність на ринку порушень ¨ Відсутність на ринках міжнародного регулювання. Учасники ринку: · міжнародні фінансові організації; · центральні та комерційні банки; · уряди та урядові відомства; · небанківські установи (брокерські фірми, страхові компанії, ділові корпорації, багаті особи). Інструменти ринку: Термінові депозити ¨ Основний інструмент євровалютного ринку, кошти, вкладені депонентом на визначений період (як правило, менше року) під визначений процент. ¨ Види: депозити до запитання, добові, місячні, тримісячні, шестимісячні, дванадцятимісячні, більше 1 року. Депозитні сертифікати ¨ За випуску нових депозитних сертифікатів вказуються: об’єм депозиту; дата його закінчення; процентна ставка; умови нарахування процентної ставки. ¨ Види депозитних сертифікатів: теп, транш, ролловер. ü Євровалютний міжбанківський ринок Операції між банками. Укладення капіталу в головних конторах та філіалах банків в інших країнах для фінансування позик банківським установам. Учасники: банки, грошові брокери, центральні банки, керівні грошово-кредитні установи, великі корпорації. Функції: · розподільча; · хеджування; · забезпечення зручного механізму надання позик для корекції статей балансу; · забезпечення руху коштів через названий ринок. Інструменти: міжбанківські депозити (короткострокові вклади з фіксованими ставками (строки: 3 місяці та менше, 6 місяців, 1 рік). Процентні ставки на євровалютному міжбанківському ринку є конкурентними. Різниця між ставками процента на центральних та внутрішніх ринках усувається за допомогою арбітражу за короткий термін, оскільки учасники ринку досить оперативно отримують інформацію про несприятливі зміни на ринках. Міжбанківська маржа є або дуже низькою або її взагалі немає. Євродоларовий арбітраж міжнародного міжбанківського ринку класифікують як зовнішній та внутрішній, залежно від напрямку руху коштів. Ризики, що несуть банки-учасники міжбанківського ринку: ¨ неплатоспроможності; ¨ ринковий; ¨ пов’язаний з діяльністю в одній країні; ¨ валютний; ¨ ліквідності; ¨ виникнення кризи; ¨ політичний. ü Євровалютне кредитування Більша частина євровалютних кредитів деномінована в доларах. Використовується декілька форм євровалютних синдикованих кредитів. Зміни умов на ринку також впливають на строки євровалютних кредитів. За один період строки становлять 10 років, за інший — 3 роки. Таблиця 10 Синдиковані кредити (Європа)
* До 1998 р. — NatWest Markets. Джерело: The IFR Top 250, 1998, IFR Publishing. Синдикований кредит (СК) — кредит, наданий синдикатом банків. При цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату. Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Головна мета — розподіл ризику між учасниками. При цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частину наданого кредиту Банки надають СК для того, щоб знизити ризик, пов’язаний з позичанням грошей у суспільному секторі. Синдикація виконує низку функцій, а саме: · дає змогу банкам брати участь у наданні позик, незалежно від свого розміру; · усі банки-учасники такої операції несуть ризики та отримують прибуток; · дає змогу позичальнику отримати великий кредит, який не може бути наданий одним кредитором. Форми єврокредитів: · Класичні синдиковані єврокредити. Довгострокові кредити на велику суму передбачають створення спеціальної структури. Керівник банку є лід-менеджером, що формує банківський синдикат та визначає умови кредиту за участі позичальника. Члени синдикату беруть на себе зобов’язання надати частину кредиту. · Єврокредити з обмовкою про валютний опціон. Позичальнику надається можливість вибору валюти погашення боргу (однієї або кількох) за настання строку платежу. Наявність цієї обмовки дає змогу позичальнику відобразити прибуток та витрати грошових коштів у єдиній валюті й уникнути валютного ризику. Вартість єврокредитів: ¨ комісійні; ¨ банківська маржа; ¨ процентна ставка за кредитами; ¨ податки. Процес організації кредиту: · попередні переговори; · лист про зобов’язання; · угода про кредит (звичайна або відновлювана); · угода про участь; · угода про перепоступки.
Рис. 19. Організація синдикованого займу: огляд [2, с. 166] Таблиця 11 Ризики В РАЗІ синдикованоГО кредитуваннЯ [2, с. 167]
ü Ринок єврооблігацій Інструментами Євроринку є єврооблігація та іноземна облігація. Уряди багатьох країн установлюють обмеження на інвестиції в іноземні цінні папери. Тому позичальникам вигідніше продавати фондові активи в інших країнах. Єврооблігація — облігація, розміщена за межами, як країни позичальника, так і країни, у валюті якої вказано номінал єврооблігації; єврооблігації розміщені одночасно на ринках кількох країн через міжнародні синдикати їхніх фінансових інститутів. Іноземна облігація — облігація, розміщена внутрішнім синдикатом на ринку однієї країни; валюта позики для позичальника є іноземною, а для кредитора — національною. Види єврооблігацій: Емісії єврооблігацій із фіксованою ставкою: · стандартні облігації; · облігації, що конвертуються в акції; · облігації з варантом чи сертифікатом на підписку; · багатовалютні облігації; Емісії єврооблігацій з плаваючою ставкою: · облігації мінімакс; · облігації FLIP-FLOP; · облігації з регулюючими ставками; · облігації з фіксованою верхньою межею; · облігації з валютним опціоном; Інші види облігацій міжнародних ринків: · облігації з нульовим купоном; · облігації, гарантовані іпотекою.
|
