Комунікація - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.
- Контакт масок — формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти і враховувати особливості особистості співрозмовника. Використовуються звичні маски (ввічливості, чемності, байдужості, скромності, співчутливості тощо) — набір виразів обличчя, жестів, стандартних фраз, що дозволяють приховати дійсні емоції, відношення до співрозмовника.
- Світське спілкування — його суть у безпредметності, тобто люди кажуть не те, що думають, а те, що належить говорити в подібних випадках; це спілкування закрите, тому що точки зору людей на те чи інше питання не мають ніякого значення і не визначають характеру комунікації. Наприклад: формальна ввічливість, ритуальне спілкування.
- Формально-рольове спілкування — коли регламентовані і зміст, і засоби спілкування і замість знання особи співбесідника обходяться знанням його соціальної ролі.
- Ділове спілкування — це процес взаємодії в спілкуванні, при якому відбувається обмін інформацією для досягнення певного результату. Тобто це спілкування цілеспрямоване. Воно виникає на основі і з приводу певного виду діяльності. При діловому спілкуванні враховують особливості особистості, характеру, настрою співрозмовника, але інтереси справи більш значущі, ніж можливі особисті розбіжності.
- Духовне міжособистісне спілкування (інтимно-особистісне) — розкриваються глибинні структури особистості.
Далеко не завжди процес комунікації є ефективним, адже між тим, хто доносить інформацію і тим, хто її сприймає можуть виникати комунікативні бар’єри - психологічні перепони, які людина установлює, аби захиститися від небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації. Виділяються такі типи бар’єрів, залежно від причин їх виникнення:
Бар'єр взаєморозуміння. Може виникати через огріхи в процесі передачі інформації. Наприклад, коли комунікатор говорить невиразно, надто швидко, нечітко або вживає велику кількість звуків-паразитів.
- Семантичний бар'єр. Виникає, коли одне і те ж слово різні люди розуміють по-різному, вкладають в них свій власний сенс. Таке викривлення може бути наслідком особливостей особистісного сприйняття людини, її професійної діяльності.
- Стилістичний бар’єр. Він виникає при невідповідності стилю мови того, хто говорить, і ситуації спілкування або стилю мови, стану того, хто в даний момент слухає.
- Логічний бар'єр. Виникає, коли логіка міркування того хто говорить або занадто складна для розуміння слухаючого, або здається йому неправильною, суперечить властивій йому манері доказів.
- Соціально-культурний бар'єр. Його причиною стають соціальні, політичні, релігійні і професійні розбіжності в поглядах, звичках, традиціях, що призводять до різного пояснення і сприйняття тих або інших понять, явищ, розумінь.
- Бар'єр авторитету. Іноді перешкодою може стати саме несприйняття того, хто говорить через його неавторитетність в очах слухача. Або ж навпаки, під час спілкування з людиною, яка є для співрозмовника дуже авторитетною, він може губитися, бути неуважним, не знати, що відповісти.
- Бар'єр відносин. Йдеться про виникнення почуття ворожості, недовіри до того хто говорить, а потім — і до інформації, яку він передає.
27. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
Усе, що постає у людській свідомості, набуває форми слова. Система знаків, яку іменовано мовою, фіксує знання про світ, що оточує людину, є важливим чинником її самоусвідомлення, дає змогу людині виразити своє ставлення до навколишньої дійсності. Мова виражає думку і почуття людей, вона є основним засобом спілкування.
Отже, одна із головних функцій мови – комунікативна, тобто функція спілкування. Виступаючи публічно, людина утверджує себе, одночасно впливаючи на інших. Красномовство – це сила, за допомогою якої вдається впливати на світ, змінювати його, реалізувати власну волю.
Риторика, як мистецтво і наука, прийшла до нас ще з давньогрецької міфології, що розповідає нам про Зевса і Мнемосину – богиню, яка патронувала всі науки, поезію та мистецтво. За легендою, у цієї величної пари було дев’ять доньок, відомих як музи, однією з яких була і муза епічної поезії Калліопа. Саме її і вважають пані Риторикою, тобто музою красномовства. У середні віки було популярним цю юну красуню зображувати одягнутою у сяючі шати, коли вона сиділа на пишному троні, а з її вуст виростали лілія (символ краси мови) і меч (символ вражаючої могутності слова та здатності переконувати).
Термін “ риторика ” походить від грецького слова, яке означає наука про ораторське мистецтво, красномовство. Латиною поняття “красномовство” як “мистецтво говорити” позначається словом cloquentia – словенція. Наука про красномовство виникла як спроба осмислити закономірності гарного прозового мовлення, яке в активному суспільстві цінується значно менше, ніж художнє, поетичне слово. І все ж, поруч з поетами, які говорили про речі високі, використовуючи віршову форму, поставали оратори зі словом на політичні теми, промовами в суді тощо. У зв’язку з цим постала потреба вивчати закони ораторства, яке вже в античності стало справжнім мистецтвом.
Поняття «ораторське мистецтво» має два значення:
- вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої інформувати та переконувати аудиторію засобами живого слова;
- високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.
Отже, риторика – це наука про способи переконання, ефективні форми мовленнєвого впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей.
Сучасна риторика – це теорія та майстерність ефективного (доцільного, впливового, гармонійного) мовлення. Предметом сучасної загальної риторики є загальні закономірності мовленнєвої поведінки, що діють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності, та практичні можливості використання їх з метою створення ефективного висловлювання.
Нині виникла гостра потреба в людях особистісного типу, які вміють самостійно мислити, переконувати живим словом, спонукати до дії. Ораторські вміння й навички необхідні в численних випадках життя.
Юрист, який покликаний здійснювати законність і не вміє вербально, тобто словом, довести правоту своєї позиції, опиняється за межами цієї професії. В його руках – доля людини, яка може бути помилково звинувачена. І невміле володіння словом означає в даній ситуації безвідповідальність і непрофесіоналізм.
Бізнесмен, який покладається лише на силу грошей, ризикує розгубити клієнтуру чи партнерів, які знайдуть собі продавця чи менеджера більш приємного чи привітного. Та й інші ситуації свідчать про силу слова. Часто-густо на базарі купують у того, хто вміє похвалити свій товар, створює навколо себе атмосферу доброзичливості, щирості та прихильності.
Сім`я, в якій не знаходиться слів для порозуміння, дуже швидко перестає бути сім’єю і перетворюється на гуртожиток, в якому випадково зібралися різні за духом та інтересами люди. А всякий гуртожиток є річ тимчасова.
У наш час зростає зацікавлення риторикою. Як наукова дисципліна вона має давньовікову історію як світову, так і українську. Риторика як наука постала на основі таких дисциплін як філософія, психологія, логіка, лінгвістика, етика, сценічна майстерність, стилістика. Вона має 2500-літню історію розвитку. Здавна риторика використовується в суді, у політиці, у різних офіційних сферах. Без риторики не можуть обійтися в тій чи іншій мірі ні бізнесмен, ні політик, ні юрист, ні проповідник, ні державний діяч.
Успіх справи залежить від умінь оратора вибудувати і виголосити свою промову. Отже, кожен промовець повинен мати риторичну підготовку. Особливо це стосується працівників судочинства. Успішний виступ у суді – складний і відповідальний момент. Виступ прокурора, захисника не можливий без оволодіння прийомами риторського мистецтва. Кожен юрист повинен навчитися володіти словом, прийомами підготовки промови, умілим використанням і вправним аналізом доказів і обставин кримінальної справи.
Висновок:
Риторика необхідна в будь-якій діяльності, має прикладний характер, навчає правильній поведінці й техніці під час публічного виступу. Отже, і в професійній діяльності людини, і в її повсякденному житті варто користуватися силою слова.
