Що таке типологія уроку ?

Під типологією розуміють:

1. Метод наукового пізнання, в основі якого лежить розчленування систем об'єктів і їх угрупування за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі або типу.

2. Результат типологічного опису і зіставлення. Проблеми типології виникають в науках, які мають справу з вельми різнорідними за складом сукупностями об'єктів і вирішують завдання упорядкованого опису і пояснення цих сукупностей.

Уроки, є складними педагогічними утвореннями, як і всі складні явища, можна поділити на типи за різними ознаками. Тому в сучасній дидактиці єдиної загальновизнаної типології (класифікації) уроків не існує. Різні автори типі­зують уроки за різними основами: організаційні форми навчання, дидактичні цілі, за змішаною основою.

Найпоширенішою в сучасній педагогічній теорії та практиці є класифікація уроків за основною дидактичною (навчальною) метою занять. За цією ознакою розрізняють такі типи уроків: 1) засвоєння нових знань; 2) формування (засвоєння) вмінь і навичок; 3) застосування знань, умінь і навичок; 4) узагальнення і систематизації знань; 5) перевірки знань, умінь і навичок; 6) комбінований.

Кожний тип і вид уроку має свою структуру, вибір методів та методичних прийомів навчання.

Під поняттям структура (побудова) уроку розуміють, з яких елементів (етапів) складається урок, у якій послідовності ці елементи входять до занять і як вони між собою пов'язані.

Урок засвоєння знань складається з таких основних макроелементів: сприймання й усвідомлення навчального матеріалу, осмислення й запам'ятовування, узагальнення й систематизація знань. Якщо пропустити хоч один із цих елементів, це відчутно позначиться на якості знань.

Крім основних макроетапів, кожний тип уроку має ще й внутрішню будову, мікрострукту. Вона визначається способами, або засобами, за допомогою яких досягається часткова мета, забезпечується кожний етап уроку. Ця мікроструктура є мобільнішою і дає змогу гнучко використовувати всю структуру уроку.

Ефективність кожного заняття визначається не так його макроструктурою, як мікроструктурою, що може передбачити різні методи і прийоми навчально-пізнавальної діяльності учнів. Наприклад, етап приймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися на основі лекцій вчителя, бесіди, демонстрування кінофільму, діафільму чи телевізійної передачі, самостійної роботи учнів з підручником, таблицями, роздавальним дидактичними матеріалами тощо. Учні при цьому можуть писати конспект, тези, план викладу, складати таблиці, виконувати досліди тощо. Етап осмислення знань вимагає широкої мислительної діяльності – аналізу виучуваних матеріалів або здобутих фактів, порівняння, узагальнення, розкриття причинно-наслідкових зв'язків, формулювання висновку.

Принципи навчання — це вихідні положення, що визначають різні аспекти навчання: зміст, методи, засоби та форми.

І. Принцип виховуючого навчання відображає закон єдності навчання

та виховання.

ІІ. Принцип розвиваючого навчання передбачає формування в учнів вміння міркувати логічно; оволодівати прийомами порівняння, узагальнення, абстрагування, класифікації, систематизації, аналізу, синтезу; навчити школярів доводити справедливість висунутого положення, аргументу­вати тезиси, виділяти головну думку, розрізняти вагомі та другорядні ознаки, робити висновки на підставі фактичного матеріалу.

ІІІ. Принцип науковості.

ІV.Принцип зв'язку теорії з практикою, навчання з життям.

V. Принцип наочності — передбачає використання наочних посібни­ків:

а) натуральних — природних явищ, предметів або їх імітацію;

б) образотворчих — картинних, таблиць, ТЗН;

в) схематичних та символічних засобів наочності (схеми, карти, графіки).

VI. Принцип доступності.

VII. Принцип системності і послідовності

(системність — внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки; послідовність — від простого до складного).

VIII. Принцип самостійності та активності учнів у процесі навчання.

IX. Свідомість і міцність засвоєння знань, навичок, умінь; виділення головного, концентрація на ньому уваги учнів, його осмислення, ви вчення, повторення, узагальнення і систематизація.

X. Цілеспрямованість і мотивація

XI. Індивідуальний підхід до учнів.XII. Оптимізація навчального процесу як вибір найоптимальнішого варіанту навчання, що забезпечить максимально можливу ефективність розв'язання завдань навчання, виховання та розвитку.

 

Засоби навчання:

• усний виклад;

• бесіда;

• спостереження; '

• лабораторні досліди;

• проблемний виклад;

• підручники, самостійна робота з підручником;

• моделі: фізичні (предметні) макети, глобуси; графічні (схеми, креслення, графіки); знакові і логічно-математичні (формули, рівняння)

• наочне приладдя: натуральні предмети і явища (об'єкти природне і соціального оточення, колекції); препаровані і консервовані предмети (опудала звірів, гербарії рослин, заспиртовані істоти); плоскі реальні зображення природи і суспільних процесів (картини, ілюстрації); об'ємні реальні зображення (муляжі, моделі, макети); абстраговані зображення (схеми, карти, графіки).

Окрема група наочності:

• аудіовізуальні засоби:

· ТЗН, які включають: дидактичну техніку (кінопроектори, діапроектори телевізори, відеомагнітофони); аудіовізуальні засоби: екранні посібники статистичної проекції (діафільми, діапозитиви), екранні посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти, фоно- (грамзаписи магнітофонні записи), відеозаписи, радіо- і телевізійні передачі.

Методи навчання — це впорядковані системи прийомів педагогічної діяльності вчителя та навчально-пізнавальної діяльності учнів, що спрямовані на досягнення поставленої мети:

1) Інформаційно-ілюстрований (повідомлення готової інформації вчи­телем, усвідомлення сприйняття та запам'ятовування її учнями).

2) Репродуктивний (учитель складає завдання на відтворення знань, уже усвідомлених учнями, способи діяльності за зразком і у варіативних ситуаціях, що легко пізнаються).

3) Проблемно-інформаційний (інформує учнів про проблему і шляхи її вирішення).

4) Частково-пошукові (учитель спонукає учнів до активної дослідниць­кої роботи шляхом постановки питання та його вирішення, коменто­ваних відповідей, зіставлень знань, отриманих у результаті колектив­ного пошуку).

5)Навчально-дослідницький (самостійний пошук знань і способів ді­яльності, необхідних для вирішення проблеми, творчого використан­ня).

 

Організація навчальної діяльності

1. Форми організації навчального процесу:

· фронтальна

· групова

· індивідуальна

2. Типи уроків:

· урок подачі нового матеріалу

· урок закріплення знань, навичок, умінь

· урок перевірки знань, навичок та умінь

· комбінований

3. Компоненти навчальної діяльності:

мотивація навчання

· реалізація запланованого матеріалу

· логічність і послідовність викладу

· оптимальність структури уроку

· раціональність використання методів, принципів, засобів навчання

· мовна культура учнів, учителя

· результативність уроку

· дисципліна учнів

4. Зовнішня організація уроку:

· своєчасний початок і кінець уроку

· раціональна організація робочого місця учня, вчителя

· своєчасність записів у щоденник домашнього завдання

· своєчасність виставлення оцінок у журнал, щоденник

5. Дотримання санітарно-гігієнічних норм:

• стан класу підлоги, парт, дошки, вікон, стіл і ін.

• естетичне оформлення

• вологе прибирання

• освітлення

• температурний режим

• провітрюваність класу

• зовнішній вигляд учнів

• емоційно-психологічний стан учителя, учня

6. Загальні методи навчання:

• монологічний

• демонстративний

• діалогічний

• евристичний

• пошуковий

• алгоритмічний

• програмовий метод викладання:

• інформаційно-повідомляючий

• пояснювальний

• стимулюючий

• спонукаючий

• інструктивний Методи роботи учнів:

• виконавський

• реконструктивний

• частково-пошуковий

• пошуковий

• творчий

7. Засоби навчання:

• об'єкти навколишнього середовища

• таблиці

• картки

• ілюстрації

• ТЗН

• книги, підручники

• записи на дошці

• інше

8. Принципи навчання:

• науковість

• доступність

наочність

• проблемність

• самостійність і активність учнів

• систематичність і послідовність

врахування індивідуальних особливостей учнів

• диференціація

• інтеграція

• свідомість, стійкість засвоєння знань, умінь та навичок учнів

зв'язок навчання з життям

• єдність освітніх, розвиваючих, виховних функцій навчання