МЕТОДИКА. Планування прибутку підприємства

Планування прибутку підприємства

До статей першого розділу «доходи і надходження коштів» балансу доходів і витрат включають прибуток — один із основних показників оцінки діяль­ності відображають зміни в структурі виробничої програми, обсягу виробництва. На величину прибутку впливають рівень цін реалізації продукції, зміна собівартості продукції. Прибуток використовується як основне джерело забезпечення потреб підприємства у здійсненні розширення виробництва, матеріального стимулювання працівників.

Балансовий прибуток підприємства є показником фінансових результатів всіх видів його господарської діяльності, визначається шляхом зменшення суми валового доходу підприємства за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Балансовий прибуток підприємства складається з:

• прибутку від реалізації продукції;

• прибуток від іншої реалізації;

• прибуток від позареалізаційних операцій.

До прибутку від реалізації продукції включають прибуток від реалізації продукції, виконаних робіт, наданих послуг, в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових результатів.

До прибутку від іншої реалізації включають прибуток від оренд­них (лізингових) операцій, прибуток від реалізації лишніх товарно-матеріально цінностей, палива тощо.

До прибутку від позареалізаційних операцій входить сума кош­тів, одержувана підприємством від позареалізаційних операцій і зме­ншена на суму витрат на ці операції. Позареалізаційна операція — діяльність підприємства, безпосередньо не пов'язана з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна, включаючи основні фон­ди, нематеріальні активи, продукцію обслуговуючого і допоміжного виробництва.

При плануванні діяльності підприємства звертають увагу на обґрунтованість планового прибутку, на застосуванні методів, які б дозволили врахувати об'єктивний вплив зовнішніх та вну­трішніх факторів на роботу підприємства, правильно оцінити йо­го прибутковість.

В практичних розрахунках найпоширеніше застосовують метод прямого рахунку та аналітичний.

Використовуючи метод прямого рахунку плановий прибуток від реалізації продукції дорівнює виручці від реалізації продукції, зменшеної на суму нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших обов'язкових зборів і платежів, визначених чинним законодавст­вом, а також на суму витрат, що включаються до собівартості реа­лізованої продукції. Цей метод дає можливість при незначних ви­тратах праці визначити суму прибутку від реалізації кожного виду продукції, виявити можливості зменшення витрат на виготовлення цієї продукції, заміни дорогих, дефіцитних видів матеріалів та ін­ші, зменшення невиробничих витрат тощо. При користуванні цим методом необхідно знати весь асортимент продукції, що виготов­ляється, тому його застосування поширено на підприємствах, де асортимент продукції незначний.

При наявності великого асортименту продукції, що виготовля­ється, застосовують аналітичний метод розрахунку прибутку. Цей метод оснований на застосуванні базової рентабельності або рівня допустимих витрат в оптових цінах підприємства на одиницю товар­ної продукції.

Удосконалення методики розрахунку планового прибутку від реалізації продукції пов'язано ]з застосуванням комп'ютерної техні­ки, за допомогою якої стає можливим оперативно виконувати бага­товаріантні розрахунки використовуючи реальну інформацію сто­совно виробництва та реалізації продукції.

Викладені методи також застосовують при плануванні прибут­ку від іншої реалізації та від позареалізаційних операцій.

 

Планування амортизаційних відрахувань

Амортизаційні відрахування використовуються як доходи під­приємства і включаються до розділу «Доходи і надходження кош­тів» балансу доходів і витрат. Загальна сума амортизаційних відра­хувань визначається у вигляді відрахувань відповідно до встановле­них норм від балансової вартості основних фондів і направляється підприємством на реконструкцію, модернізацію та капітальний ре­монт основних виробничих фондів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби

1.1. Земельні ділянки (не амортизуються).

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель (15 років,.

1.3. Будинки (20 р.), споруди (15 р.) та передавальні пристрої (10 р.).

1.4. Машини та обладнання (2 р.).

1.5. Транспортні засоби (5 р.).

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі) (4 р.).

1.7. Тварини. (від 11.12.2006) (6 р.)

1.8. Багаторічні насадження. (10 р.)

1.9. Інші основні засоби (12 р.).(1, 5 методи)

2. Інші необоротні матеріальні активи

2.1. Бібліотечні фонди (- р.).

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи(- р.) (1, 5 методи).

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися за рішенням платника податків у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди (5 р.) (не амортизуються).

2.4. Природні ресурси (- р.) (1, 5 методи).

2.5. Інвентарна тара (6 р.) (1, 5 методи).

2.6. Предмети прокату (5 р.).

2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

3. Незавершені капітальні інвестиції.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

фізичний та моральний знос, що передбачається;

правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

5. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

 

Інші джерела формування доходів і надходжень підприєм­ства. Крім прибутку та амортизаційних відрахувань до загальної су­ми доходів підприємства включають цільове фінансування з бюдже­ту та позабюджетних фондів, довгострокові кредити та позики, кре­дити банків, спонсорську допомогу тощо.

Кожна із цих статей доходів і надходжень визначається на основі спеціальних прямих розрахунків, складанням кошторисів. За­гальна сума доходів і надходжень може при необхідності доповню­ватися кредитами банків, для отримання яких здійснюють обґрунтування того, яка сума кредитів необхідна підприємству та яке цільове їх призначення.

Розрахунки плану доходів на надходження коштів здійсню­ється у взаємозв'язку з розрахунками плану витрат і відрахувань (другий розділ балансу доходів і витрат).

 

 

Планування витрат та відрахувань

У розділі фінансового плану підприємства «Витрати і відраху­вання» важливе місце займають розрахунки з бюджетом та держав­ними цільовими фондами у вигляді податків і зборів. Кожне підпри­ємство в залежності від особливостей його виробничої діяльності, умов виробництва продукції та її реалізації вносить платежі у бюджет та державні цільові фонди, що відображається у витратному розділі балансу.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здій­снюваний підприємством у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених податків і зборів (обов'язкових платежів) під­приємствами незалежно від форм власності. Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільо­вих фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

З допомогою податків забезпечується близько 90 % надходжень в державний бюджет і більше 70 % — у місцевий. Таким чином, у бю­джеті завдяки податкам акумулюється 40—60 % національного доходу.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних осіб.

В Україні справляються:

• загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), що встановлюються Верховною Радою України:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок на додану вартість;

- акцизний податок;

- збір за першу реєстрацію транспортного засобу (раніше - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);

- екологічний податок (раніше - збір за забруднення навколишнього природного середовища);

- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

- рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні (раніше - рентні платежі);

- плата за користування надрами (раніше - збір за спеціальне використання природних ресурсів);

- плата за землю;

- збір за користування радіочастотним ресурсом України;

- збір за спеціальне використання води;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- мито;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

• місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), що встановлю­ються органами місцевого самоврядування.

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок;

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

В розділі фінансового плану підприємства «Витрати і відра­хування» включають також витрати на виплату процентів банку за використання кредитів; поповнення обігових коштів з враху­ванням уточнень, що вносяться в план виробництва продукції та змін в оптових цінах.

В складі цих витрат - витрати, що необхідні підприємству для здійснення інвестиційної діяльності, будівництва, реконструкції, ре­монтів основних засобів; формування фондів стимулювання та роз­витку, створення резервного фонду.

Планування витрат по кожній статті здійснюють з використан­ням нормативного методу з врахуванням реальних умов діяльності підприємства, використання внутрішніх резервів, впровадження за­ходів, що визначають можливості для скорочення витрат.

Заключним етапом складання фінансового плану підприємства є перевірка можливостей отримання достатньої суми доходів і над­ходжень коштів для покриття планових витрат. В цьому полягає ви­значення збалансованості балансу доходів і витрат, таким чином ви­значають загальний обсяг фінансових ресурсів, які може використа­ти підприємство для забезпечення своєї господарської діяльності.

 

 

Порядок складення фінансового плану державними підприємствами (крім казенного), закріплений наказом Міністерства економіки України від 25.12.2000р. № 277 “Про затвердження Положення про порядок складення річного фінансового плану державними підприємствами” (далі – Положення). Для підприємств інших форм власності це Положення носить рекомендаційний характер, однак воно стане необхідним атрибутом при отриманні кредитів і розробці бізнес-планів.

Поточний фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою за формою, що наведена у додатку …

Фінансовий план відображає обсяги надходжень та спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності, розвитку підприємства, виконання його зобов’язань, включаючи зобов’язання щодо сплати податків і обов’язкових платежів.

Включення окремих надходжень і витрат при розрахунку показників фінансового плану здійснюється з урахуванням національних стандартів бухгалтерського обліку (П(С)БО).

Ставки податків, зборів, обов’язкових платежів, вартість залучення кредитних ресурсів, ставки та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, інші показники, що впливають на розрахунок показників фінансового плану, визначаються відповідно до їх рівня на момент складання фінансового плану. У подальшому зміни цих показників та їх вплив на виконання фінансового плану відображаються у звітах підприємства про виконання фінансового плану.

Фінансовий план складається із п’яти розділів:

1. Джерела формування і надходження коштів;

2. Приріст активів підприємства;

3. Повернення залучених коштів;

4. Витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

5. Покриття збитків минулих періодів.

В розділі І фінансового плану “Джерела формування та надходження коштів” відображаються суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у плановому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) у попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов’язань у планованому році.

Показники розділу визначаються з врахуванням П(С)БО. Показники “Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування” та “Амортизаційні відрахування” визначаються з урахуванням П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, а інші показники – визначаються з урахуванням П(С)БО 2 “Баланс” (розділ “Пасив”).

Показник “Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу” відображає приріст кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що отримуються підприємством для здійснення діяльності у плановому році на умовах відстрочки платежу.

В розділі ІІ фінансового плану “Приріст активів підприємства” відображаються суми витрат у плановому році, пов’язаних із придбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства, визначені з урахуванням П(С)БО 2 “Баланс” (розділ “Актив”). Так, показник “Капітальні інвестиції” відображає суму витрат на придбання та створення матеріальних і нематеріальних активів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у плановому році, які обліковуються на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” Плану рахунків бухгалтерського обліку. Показник “Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів” відображає суму витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних засобів, які відображаються на рахунку 10 “Основні засоби” Плану рахунків бухгалтерського обліку.

В розділі ІІІ “Повернення залучених коштів” відображається повернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, включаючи кошти, залучені у попередні періоди.

В розділі ІV “Витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів” відображається сума витрат підприємства на виконання зобов’язань перед бюджетом, включаючи погашення недоїмки минулих періодів, відстроченої та реструктуризованої заборгованості зі сплати податків та обов’язкових платежів.

В розділі V “Покриття збитків минулих періодів” відображається спрямування коштів на покриття збитків, які виникли у підприємства у минулі періоди.

Якщо фінансовим планом не передбачено отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства у плановому періоді, то додатково до нього включається розрахунок фінансових результатів згідно додатку 2 до Положення.

Розрахунок показників, які характеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році здійснюється з урахуванням П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” крім фінансових результатів від надзвичайної діяльності підприємств.

Розроблений проект фінансового плану керівник державного підприємства подає на затвердження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном (далі – орган управління) до 1 травня року, що передує плановому, разом із пояснювальною запискою щодо його обґрунтування.

Обґрунтування фінансового плану здійснюється на основі аналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а також показників діяльності та розвитку підприємства у плановому році згідно “Примірного переліку показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік”.

До його складу відносяться:

1. Загальні відомості про підприємство (спеціалізація; виробнича потужність підприємства1; чисельність працюючих (на момент складання фінансового плану).

2. Основні показники щодо обсягу виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на плановий рік.

3. Характеристика положення підприємства на ринку та заходи щодо його покращення (оцінка попиту на основні види продукції (товарів, робіт, послуг) на плановий рік; оцінка монопольного положення підприємства (за наявності такого); оптимізація номенклатури випуску продукції (товарів, робіт, послуг); заходи, що спрямовані на пошук та освоєння нових ринків збуту продукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності збутової діяльності підприємства).

4. Заходи по підвищенню технічного рівня підприємства, його модернізації і реконструкції (завдання щодо освоєння нових видів продукції (товарів, робіт, послуг); технічне переобладнання підприємства, освоєння нових технологій; удосконалення системи управління, планування і організації виробництва¹; заходи по зниженню матеріалоємності і енергоємності виробництва¹; удосконалення організації і планування матеріально-технічного забезпечення¹; заходи по підвищенню продуктивності праці).

5. Удосконалення організаційної структури підприємства (управління кадрами; підвищення кваліфікації працівників; удосконалення системи заробітної плати та матеріального стимулювання працівників; соціальний розвиток підприємства).

6. Заходи щодо реорганізації і реструктуризації підприємства (його окремих підрозділів, виділенню окремих підприємств, входження до складу об’єднань підприємств, промислово-фінансових груп, створенню дочірніх підприємств тощо).

7. Природоохоронні заходи (оцінка впливу виробництва на навколишнє природне середовище; проведення природоохоронних заходів (з визначенням строків і джерел фінансування)).

8. Основні показники фінансової і інвестиційної діяльності на плановий рік (оцінка загальної потреби у залученні фінансових ресурсів на плановий рік; заходи підприємства щодо залучення необхідних фінансових ресурсів; управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, включаючи заходи по забезпеченню повних і своєчасних розрахунків за відвантажену продукцію (роботи, послуги); по вилученню простроченої дебіторської заборгованості; забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті (використані) матеріальні ресурси, по заробітній платі, податках і обов’язкових платежах, повернення коштів, що виділялися підприємству на зворотній основі з державного бюджету).

9. Оцінка можливих ризиків підприємства, включаючи техногенні (майнові) і фінансові ризики, дію факторів, що загрожують стабільності діяльності та реалізації підприємством заходів, спрямованих на їх запобігання і усунення, в тому числі створення резервних фондів, укладення договорів страхування майнових і фінансових ризиків тощо.

Проект фінансового плану підприємства розглядає орган управління у місячний строк та приймає рішення про його затвердження або відхилення. У випадку відхилення проекту фінансового плану орган управління у письмовій формі повідомляє підприємство про підстави. За відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів повинно врахувати зауваження органу управління та повторно представити його на затвердження.

Фінансовий план має бути стабільним фінансовим документом. Внесення змін до затвердженого фінансового плану державного підприємства протягом року дозволяється не більше двох разів за рішенням органу управління, який затвердив план. Проект змін до фінансового плану підприємство подає органу управління після закінчення звітного періоду (кварталу) не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Орган управління розглядає запропоновані підприємством зміни протягом 10 днів та приймає рішення про їх затвердження або відхилення. Відхилення органом управління запропонованих підприємством змін допускається за належної підстави (обґрунтування) та повідомлення його про це у письмовій формі.

Контроль за виконанням фінансового плану здійснює орган управління, який затвердив фінансовий план.

Підприємство самостійно вибирає метод складання фінансового плану з урахуванням реалізації заходів, спрямованих на активізацію збутової діяльності, пошук нових каналів збуту, модифікації номенклатури продукції, що виготовляється тощо.

Серед методів фінансового планування найбільш широко використовуються аналітичний метод та метод прямих розрахунків.

Суть аналітичного методу полягає у плануванні від досягнутого рівня у попередньому періоді, з врахуванням впливу на виробничу діяльність внутрішніх чинників та зовнішнього середовища. Підприємство проводить аналіз господарської діяльності, виділивши чинники, що впливатимуть на поліпшення (погіршення) кожного показника, визначає шляхи посилення дії перших та нейтралізації останніх і передбачає відповідні заходи. Складання річного фінансового плану є завданням усіх підрозділів при відповідальності керівника підприємства. Так, наприклад, показник реалізації продукції на плановий рік розраховується при взаємодії двох підрозділів: підрозділу, який відповідає за збут та підрозділів, що відповідають за виробництво продукції на підприємстві. Пропозиції першого підрозділу направлені на пошук нових ринків збуту продукції, розробку стратегії і тактики підприємства, спрямованих на встановлення вигідних економічних зв’язків, а другого – на зниження собівартості, покращення якості та споживчих характеристик продукції. На базі узагальнення інформації вказаних підрозділів плановий відділ визначає ступінь реальності даних, які будуть включені до обґрунтування фінансового плану відповідно до “Примірного переліку показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік”. За таким принципом здійснюються розрахунки будь-якого показника фінансового плану. Однак, існують певні особливості щодо складу показників фінансового плану рентабельних і збиткових підприємств. Так, показник витрат включається до фінансового плану лише збиткових підприємств, а для рентабельних – разом із показником реалізації продукції він є основою розрахунку прибутку від звичайної діяльності (крім виробничого підрозділу), пошук шляхів поліпшення1 діяльності підприємства доцільно здійснювати за участю підрозділів, відповідальних за матеріально-технічне постачання та кадрових служб. Розраховані показники узагальнює економічна служба підприємства. Завдання фінансового відділу – сформувати на основі цих показників фінансовий план і подати його на підпис керівнику підприємства та до відповідного Міністерства чи іншого органу уповноваженого управляти державним майном для затвердження.

Основним критерієм оцінки фінансового плану з боку органу управління державним майном та прийняття рішення про його затвердження є поліпшення показників фінансово-господарської діяльності підприємства у порівнянні з поточним періодом. Підприємство повинно забезпечити зростання прибутковості його діяльності (показник “Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування”) та спрямувати кошти, залучені і сформовані за рахунок усіх джерел, включаючи амортизацію, кредити банків, цільове фінансування з бюджету на цілі, що відповідають інтересам держави як власника. До них відносяться:

· приріст активів підприємства: основних засобів – за рахунок капітальних інвестицій, спрямування коштів на модернізацію, модифікацію основних засобів; оборотних активів за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів; зменшення дебіторської заборгованості, тобто усіх тих складових, які призводять до зростання власного капіталу підприємства та його ринкової вартості;

· збільшення надходжень до бюджету:

податків та обов’язкових платежів; погашення заборгованості перед бюджетом, включаючи заборгованість, що виникла у попередні періоди; реструктурованої заборгованості; відшкодування витрат бюджету, пов’язаних із виконанням гарантійних зобов’язань.

Отже, в механізм фінансового планування закладено певний зиск з діяльності підприємств держави, як власника.

В подальшому показники затверджених річних фінансових планів підприємств узагальнюються за окремими міністерствами, іншими органами, уповноваженими управляти державним майном.

За подання фінансового плану, яким не передбачено поліпшення показників діяльності підприємства у плановому році, він повертається для самостійного доопрацювання підприємству (або доопрацювання разом із органом управління державним майном) та розробки заходів, спрямованих на підвищення ефективності його діяльності. Безпосередньо втручатися в господарську діяльність підприємства орган управління не має права, але має право затвердити (або не затвердити) річний фінансовий план та вимагати від підприємства відповідні пояснення до поданого на затвердження фінансового плану.

Основним напрямом втручання органів управління у діяльність підприємств – це випадки, за яких при зростанні прибутку, амортизаційних відрахувань, підприємство не включило до фінансового плану витрати коштів на виробничий розвиток, погашення заборгованості перед бюджетом за минулі періоди, сплату поточних податків та обов’язкових платежів. У цьому випадку підприємство повинно дати органу управління пояснення щодо спрямування коштів та здійснити коригування фінансового плану з урахуванням зазначених вимог.

До річного фінансового плану державного підприємства згідно затвердженої форми включаються основні показники, які характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства у плановому році, в тому числі фінансовий результат діяльності підприємства, основні джерела формування та надходження коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов’язань, перш за все, зобов’язань по сплаті податків та обов’язкових платежів.

За поданого для затвердження фінансового плану зі збитками порівнюється рівень збитків планового року з їх рівнем у поточному році та оцінюються заходи, передбачені підприємством для ліквідації або зменшення рівня збитковості. До фінансового плану підприємства, яке планує отримання збитків, обов’язково включається Розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у плановому році. Органом управління державним майном аналізуються окремі статті доходів і витрат підприємства, які впливають на формування фінансового результату підприємства. В обґрунтуванні до фінансового плану вказуються заходи, направлені на збільшення доходів та скорочення витрат.

Особлива увага аналізу фінансового плану та діяльності підприємства приділяється у випадку його збитковості, оскільки збитковість свідчить про нераціональність господарської діяльності, пов’язану із неефективним використанням матеріальних та фінансових ресурсів. Діяльність збиткового підприємства припиняється або проводиться його реструктуризація, санація тощо, крім обґрунтування збиткової діяльності підприємства, що викликана соціальним ефектом та заходами у сфері оборони і екологічної безпеки,

Затверджена форма фінансового плану є розрахунковим документом, де визначено основні принципові показники, що підлягають контролю в процесі управління підприємством. До принципових показників відносяться:

· прибутковість діяльності підприємства;

· спрямування коштів на його виробничий розвиток;

· зростання власного капіталу;

· рівень надходжень податків та обов’язкових платежів;

· погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом.

За виконання цих показників відповідає керівник підприємства згідно укладеного з ним контракту.

Складання поточного (річного) фінансового плану починається з розрахунку показника прибутку від звичайної діяльності підприємства. Першим елементом фінансового плану є дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства. У статті Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто без врахування наданих знижок, повернення непроданих товарів та непрямих податків.

Дохід (виручка) від реалізації на підприємстві у розрізі окремих видів (груп) товарів, робіт, послуг при співставленні його з рівнем витрат на одиницю продукції (товарів, робіт, послуг), що забезпечує більш детальний аналіз та пошук шляхів оптимізації виробничої і збутової діяльності підприємства, збільшення обсягу прибутку від операційної діяльності, що є основою для підвищення рівня фінансового результату від звичайної діяльності.

Для підприємств, діяльність яких більшою мірою пов’язана із задоволенням державних потреб, планування доходів і надходжень доцільно проводити разом з відповідним органом – розпорядником бюджетних коштів. Особлива увага має приділятися органом управління державним підприємством до визначених витратних статей у фінансовому плані щодо раціонального використання бюджетних коштів. Це стосується Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, інших міністерств та відомств, де є такі підприємства.

Наступним етапом при складанні фінансового плану є розрахунки податків та інших вирахувань з доходу. У розрахунку формування фінансових результатів визначається показники “Податок на додану вартість” і “Акцизний збір”, що включаються до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У статті “Інші вирахування з доходу” можуть відображатися знижки, повернення товарів, робіт, послуг, якщо їх надання планується підприємством.

“Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” визначається вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

У статті “Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)” відображається виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів. Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається за П(С)БО 9 “Запаси” і П(С)БО 16 “Витрати”.

Планування собівартості реалізації продукції здійснюється підприємством з урахуванням проведення заходів, що спрямовані на удосконалення системи управління, планування та організації виробництва, зниження матеріалоємності та енергоємності виробництва, удосконалення та оптимізації матеріально-технічного постачання.

У статті “Інші операційні доходи” відображаються дохід від операційної оренди активів; відшкодування раніше списаних активів; від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій).

Показник “Адміністративні витрати” відображає витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Зниження та оптимізація витрат за цими статтями досягається також шляхом поліпшення фінансового плану, зниження збитків. З метою зменшення адміністративних витрат підприємство має передбачити заходи, спрямовані на удосконалення його організаційної структури та впорядкування штатів.

Показник “Витрати на збут” відображає витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо. Ці витрати навпаки можуть мати тенденцію до підвищення, якщо підприємство планує активізацію своєї збутової діяльності.

Показник “Інші операційні витрати” відображає собівартість реалізованих вир