Прогнозування ймовірного банкрутства підприємства.

 

Банкрутство – це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Основною ознакою банкрутства є нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців із дня настання термінів платежів. Після закінчення цього терміну кредитори одержують право на звернення до арбітражного суду про визнання підприємства-боржника банкрутом.

У зарубіжних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовуються факторні моделі відомих західних економістів Альтмана, Ліса, Таффлера, Тішоу та ін., розроблені за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу.

Найбільш широкого розповсюдження отримала модель Альтмана:

де x₁ — власний оборотний капітал / сума активів;

x₂ — нерозподілений (реінвестований) прибуток / сума активів;

x₃ — прибуток до сплати відсотків / сума активів;

x₄ — балансова вартість власного капіталу / позиковий капітал;

x₅ — обсяг продажів (виручка) / сума активів.

Константа для порівняння — 1,23. Якщо значення Z< 1,23, то це є ознакою високої імовірності банкрутства, тоді як значення Z> 1,23 свідчить про малу його ймовірність.

У 1972 р. Лис розробив наступну формулу для Великобританії:

,

де x₁ — оборотний капітал / сума активів; x₂ — прибуток від реалізації /сума активів; x₃ — нерозподілений прибуток / сума активів; x₄ — власний капітал / позиковий капітал.

Тут граничне значення дорівнює 0,037.

У 1997 р. Таффлер запропонував наступну формулу:

де x₁ — прибуток від реалізації / короткострокові зобов'язання;

x₂ — оборотні активи / сума зобов'язань;

x₃ — короткострокові зобов'язання / сума активів;

x₄ — виручка / сума активів.

Якщо величина Z більше 0,3, то це свідчить про те, що у фірми непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірне.

Однак слід зазначити, що використання таких моделей вимагає великих обережностей. Тестування підприємств за даними моделям показало, що вони не повною мірою підходять для оцінки ризику банкрутства вітчизняних суб'єктів господарювання через різну методику відображення інфляційних факторів і різної структури капіталу, а також через розбіжності у законодавчій і інформаційній базі.

За моделлю Альтмана неспроможні підприємства, що мають високий рівень четвертого показника (власний капітал / позиковий капітал), одержують дуже високу оцінку, що не відповідає дійсності. У зв'язку з недосконалістю діючої методики переоцінки основних фондів, коли старим зношеним фондам надається таке ж значення, як і новим, необґрунтовано збільшується частка власного капіталу за рахунок фонду переоцінки. У підсумку склалося нереальне співвідношення власного і позикового капіталу. Тому моделі, у яких є присутнім даний показник, можуть спотворити реальну картину.

Вихід з такого становища полягає в розробці подібних моделей для кожної галузі за методикою дискримінантного аналізу, які б враховували специфіку вітчизняної дійсності. Більш того, ці функції повинні тестуватися щороку на нових вибірках з метою уточнення їх дискримінантної сили.

За допомогою кореляційного і багатомірного факторного аналізу Г. Савіцкою встановлено, таку залежність:

що найбільшу роль у зміні фінансового стану сільськогосподарських підприємств відіграють наступні показники:

x₁ — частка власного оборонного капіталу у формуванні оборотних активів, коефіцієнт;

x₂ — відношення оборотного капіталу до основного, коефіцієнт;

x₃ — коефіцієнт оборотності сукупного капіталу;

x₄ — рентабельність активів підприємства, %;

x₅ — коефіцієнт фінансової незалежності (частка власного капіталу в загальній валюті балансу).

Дані показники покладені в основу розробки дискримінантної факторної моделі діагностики ризику банкрутства сільськогосподарських підприємств:

Константа порівняння дорівнює 8.

Якщо величина Z-рахунка більше 8, то ризик банкрутства малий чи відсутній. При значенні Z-рахунка менше 8 ризик банкрутства присутній: від 8 до 5 — невеликий, від 5 до 3 — середній, нижче 3 — великий, нижче 1 — стовідсоткова неспроможність.

Тестування даної моделі по досліджуваній вибірці суб'єктів господарювання показало, що вона дозволяє досить швидко провести експрес-аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств республіки і досить точно оцінити ступінь імовірності їхнього банкрутства.

 

Більш продуманий підхід щодо оцінки кредитоспроможності (податкоспроможності) підприємства використовується податковою службою України з метою прийняття рішення щодо надання боржнику відстрочки та розстрочки у сплаті податкових платежів. Лише зазначимо, що аналогічна оцінка використовується і в російській практиці під час прийняття рішення щодо неспроможності (банкрутства) господарюючого суб’єкта.

Зміст даного підходу полягає у наступному. Якщо з двох показників, зокрема, коефіцієнта покриття або коефіцієнта забезпечення власними оборотними засобами, хоча б один є нижчим від їх нормативних значень відповідно 2 та 0,2, додатково розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності ():

(2.11)

де: та - коефіцієнти покриття відповідно на початок та кінець періоду;

- коефіцієнт покриття нормативний (дорівнює 2);

- період відновлення платоспроможності (дорівнює 6 міс.);

- тривалість звітного періоду в місяцях.

Якщо >1, досліджуваний суб’єкт має реальні шанси відновити свою платоспроможність протягом найближчих 6 місяців.

У випадку перевищення емпіричних значень над нормативними за вищевказаними двома показниками додатково обчислюють коефіцієнт втрати платоспроможності ():

(2.12)

де - період втрати платоспроможності (дорівнює 3 міс.).

Відповідно, якщо <1, аналізоване господарство у найближчі 3 місяці втратить свою фінансову стійкість та перейде до категорії неплатоспроможних підприємств.

Якщо підприємство визнається неплатоспроможним, а структура балансу незадовільною, то перш ніж оголосити його банкрутом у нього запитується додаткова інформація і проводиться поглиблений аналіз виробничо-фінансової діяльності з метою:

- проведення реорганізаційних заходів для відновлення платоспроможності;

- проведення ліквідаційних заходів.

В процесі наступного аналізу повинні бути детально вивчені шляхи поліпшення структури балансу підприємства і його платоспроможності.