2 страница. 67. Правове регулювання видатків на утримання законодавчої, виконавчої влади та правоохоронних органів.Витрати на утримання законодавчої гілки влади

67. Правове регулювання видатків на утримання законодавчої, виконавчої влади та правоохоронних органів. Витрати на утримання законодавчої гілки влади покриваються за рахунок Державного бюджету України. На утримання Президії ВР, ВР і апарату службовців ВР складається штатний розклад з кількістю працюючих і кошторис витрат, необхідних для діяльності ВР. З Державного бюджету також фінансуються витрати на проведення виборів до ВР України та загальнодержавні референдуми.Також з Державного бюджету України проводиться фінансування витрат по утриманню апарата Президента України (його Адміністрації), Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій. Асигнування виділяються згідно зі складеними та затвердженими штатними розкладами та кошторисами витрат на утримання апарату Президента, Кабінету Міністрів України та місцевих державних адміністрацій.Витрати на утримання судової влади також проводяться за рахунок Державного бюджету у відповідності з правилами кошторисно-бюджетного фінансування. Обсяг видатків по утриманню Прокуратури України, органів безпеки та органів внутрішніх справ також визначаються штатними розкладами й кошторисами витрат цих органів.Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються їм з загальнодержавного рівня: у відповідності з статтею 143 Конституції України, органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. У цих випадках держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, також компенсуються державою.Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень затверджують плани й програми економічного та соціального розвитку відповідної території, місцевих екологічних програм, планів приватизації об’єктів комунальної власності. Витрати на утримання апарату органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів також визначаються кошторисами витрат.

68. Порядок фінансування промисловості та капіталовкладень. Діяльність суспільства пов’язана з необхідністю майже безперервно створювати нові промислові та соціальні об’єкти будинки для житла, культурносоціального використання та виробництва, обладнання заводів, фабрик, окремих виробничих цехів необхідним оснащенням (автоматизованими лініями, станками, іншими основними фондами підприємств), а також фінансування їх реконструкції, капітального ремонту, проведення переобладнання тощо. Фінансування капітальних вкладень це заснована на правових нормах діяльність державних органів, комерційних банків та підприємств, установ і організацій усіх форм власності з визначення та використання джерел покриття прямих видатків на створення нових, розширення, реконструкцію та переоснащення існуючих виробничих та соціально-культурних фондів, нормування витрат, планування, мобілізація та використання коштів цих джерел з обов’язковим проведенням контролю за їх цільовим використанням та дотриманням встановлених норм. Виділяють такі види капіталовкладень: 1) виробничі інвестиції, до яких відносяться інвестиції в устаткування, що є засобами виробництва підприємств; 2) інвестування у житлове будівництво; 3)інвестування органів державного управління. Фінансування капітальних вкладень у відтворення основних фондів і на приріст матеріальновиробничих запасів з моменту прийняття Закону України “Про інвестиційну діяльність” входить до складу інвестицій. Під інвестиційною діяльністю мається на увазі сукупність практичних дій держави, юридичних осіб та громадян з метою реалізації інвестицій. Державне інвестування здійснюють органи державної законодавчої та виконавчої влади України, АРКта органів місцевого самоврядування за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів та позичених коштів, а також державні підприємства й установи за рахунок власних коштів і кредитування. Фінансування видатків місцевих бюджетів на капітальні вкладення здійснюється у відповідності з Інструкцією Мінфіну та Національного банку України “Про порядок фінансування коштів місцевих бюджетів на капітальні вкладення” від 04.02.94. Фінансування капітальних вкладень за рахунок місцевих бюджетів здійснюється шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями з основних поточних бюджетних рахунків на поточні бюджетні рахунки головних розпорядників коштів та підприємств, організацій і установ. Видаткові розписи плани фінансування капітальних вкладень (ф. 12) не складаються і не подаються установам банків. Державна кредитна підтримка державним та комунальним підприємствам надається на загальних умовах їхньої кредитоспроможності під затверджені проекти використання коштів, бізнесплани, плани структурної перебудови, проекти санації підприємств. Надання коштів у таких випадках здійснюється під заставу майна підприємств або векселів, одержаних цими підприємствами від споживачів їхньої продукції.

69. Порядок фінансування АПК та охорони природи. АПК є найважливішою складовою частиною господарського механізму України. Умови створення та функціонування формувань агропромислового комплексу, їх права та обов'язки встановлюються законом України. Одним з видів фінансування витрат агропромислового сектору є державні контракти та державне замовлення на поставку сільськогосподарської продукції, необхідної для задоволення потреб України відповідно до пріоритетів соціально-економічного розвитку, що їх визначає Верховна Рада України. Державне замовлення регулюється державним договором (контрактом). Відносини колективних сільськогосподарських підприємств, організацій та інших формувань усіх форм власності з державою регулюються за допомогою бюджетного фінансування. За рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів здійснюється будівництво у сільській місцевості об'єктів охорони здоров'я, освіти, культури, фізичного виховання, спорудження водопроводів, каналізаційних систем і споруд, ліній електропередач та газопроводів, будівництво доріг та благоустрій територій, будівництво об'єктів побуту, а в районах з браком трудових ресурсів — спорудження житла. Повністю за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів утримуються станції по боротьбі з шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин (карантинні служби, станції для боротьби з ерозією ґрунтів). Порядок фінансування ветеринарної медицини регулюється Законом України від 25 червня 1992 р. «Про ветеринарну медицину». Під ветеринарною медициною слід розуміти комплекс заходів для профілактики захворювання тварин, їх лікування, скорочення втрат від хвороб, яловості та падежу, підвищення якості сировини та продуктів тваринного походження, запобігання та боротьби з хворобами, спільними для тварин і людей, одержання екологічно чистих продуктів харчування. Фінансування заходів для охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету АРК, місцевих бюджетів, позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, що створюються у складі позабюджетного фонду стабілізації економіки України, позабюджетних фондів АРКта органів місцевого самоврядування, за рахунок коштів підприємств, установ і організацій, а також добровільних внесків та інших коштів. Встановлення лімітів на використання природних ресурсів, викиди та скидання забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище дає змогу підвищувати відповідальність посадових осіб через систему матеріальних санкцій. Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються республіканський та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються в межах єдиного фонду відповідної місцевої ради за рахунок: 1)платежів, що надходять від підприємств, установ, організацій та громадян за забруднення навколишнього природного середовища; 2) адміністративні штрафи за порушення норм і правил охорони навколишнього середовища, а також сум, що надійшли в рахунок відшкодування збитку, що його завдано природному середовищу в результаті господарської чи іншої діяльності; 3)добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян на певні цілі або без вказівки на цільове призначення; 4)надходжень від реалізації конфіскованого відповідно до чинного законодавства майна, що було предметом екологічного правопорушення. Формування Державного фонду охорони навколишнього природного середовища відбувається за рахунок відрахувань з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, згідно нормативів, що їх визначає Верховна Рада України, а також з добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

70. Порядок фінансування житлово-комунального господарства в умовах перехідної економіки Багатогалузевий комплекс житлово-комунального господарства включає житловий фонд і об'єкти комунального господарства: водопостачання, водовідвід, житлопостачання, газопостачання, дорожнє господарство і благоустрій, місцевий електротранспорт та інші служби, що надають послуги населенню, промисловим та іншим споживачам усіх форм власності. В умовах перехідної економіки та проведення приватизації житлового фонду України, фінансування житлово-комунального господарства зазнає суттєвих змін. Урядом України було прийнято рішення про поступове зменшення нецільового дотування житлово-комунального сектору й створення механізму надання цільової адресної державної допомоги у оплаті житлово-комунальних послуг лише тим сім'ям, які потребують такої допомоги. Таким чином, особливість фінансування житлово-комунального сектора полягає в тому, що доходи підприємств галузі формуються за рахунок: плати за нежилі приміщення, що є комунальною власністю та здаються в оренду; квартирної плати та плати за надання житлово-комунальних послуг населенню. А собівартість житлово-комунальних послуг населенню, в свою чергу, оплачується з трьох джерел1: 20 % покривається за рахунок прямих дотацій підприємствам житлово-комунального сектору з консолідованого бюджету України, 80 % — за рахунок платежів населення, коштів державних житлових субсидій та державних коштів, за рахунок яких покривається вартість існуючих пільг громадян щодо оплати житлово-комунальних послуг. За рахунок коштів місцевих бюджетів також фінансується оновлення парку електротранспорту (тролейбусів, трамваїв) і виконується капітальний ремонт житлового фонду. В існуючих житлових районах благоустрій прилеглих територій здійснюється за рахунок коштів бюджету. Витрати підприємств житлово-комунального господарства складаються: з заробітної плати, нарахувань на заробітну плату, внесків у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у Фонд зайнятості населення, плати за використану воду, тепло, електроенергію, надання інших послуг між підприємствами всередині галузі комунального господарства, витрат на матеріали, запасні частини, амортизаційні відрахування та інші витрати. Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України готується для прийняття новий Житловий Кодекс та інші нормативні акти, що вдосконалюють правову базу галузі взагалі та проблеми фінансування її видатків зокрема.

71. Порядок фінансування енергетики та транспорту. Енергетичний комплекс, очолюваний Міністерством енергетики України, включає в себе атомні, теплові й гідротехнічні електростанції, систему підстанцій і ліній електропередач, які забезпечують подачу електроенергії на території України в суміжні держави згідно міждержавних угод. До складу комплексу входять промислові підприємства, які випускають продукцію електроенергетики, науково-дослідні інститути й конструкторські бюро, управління та організації енергозбуту, установи соціальної сфери, що знаходяться на балансі підприємств галузі.Увесь комплекс складається із станцій, підприємств, організацій та установ державного підпорядкування і невеликої кількості організацій, що забезпечують експлуатацію електричних мереж на територіях районів, міст і облік споживання електроенергії.До складу собівартості продукції (електроенергії), виконаних робіт, послуг підприємств і організацій енергетики та електрифікації входять: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, внески у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у Фонд зайнятості, амортизаційні відрахування, витрати на сировину, матеріали, пальне та мастильні матеріали, поточні ремонти й інші витрати.З Державного бюджету України інвестуються капітальні вкладення загальнодержавного значення для спорудження об'єктів електроенергетики та електрифікації. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи, пов'язані з ремонтом і поточним доглядом за об'єктами — внутрішньорайонних та міських електромереж. У Державному бюджеті України щороку передбачаються асигнування на фінансування заходів, пов'язаних з виведенням з експлуатації об'єктів Чорнобильської АЕС. Залізничний, водний (морський і річковий), повітряний, автомобільний і трубопровідний транспорт становлять єдину транспортну систему України.Централізоване управління комплексом залізничного транспорту здійснює Міністерство транспорту України, до складу якого входить управління залізничним транспортом.Поточні експлуатаційні витрати залізничного транспорту складаються: з заробітної плати, нарахувань на заробітну плату, внесків у Фонд Чорнобиля та у Фонд зайнятості, оплати за електроенергію, теплоенергію, пальне, мастильні матеріали, амортизаційні відрахування, витрати на сировину та матеріали.Повітряний транспорт України державної власності, що складається з реґіональних авіазагонів, наземних служб — складних господарств авіапортів, підприємств технічного обслуговування повітряного транспорту, організацій перевезення вантажів і пасажирів, харчування й установ соціальної сфери, входить до складу Міністерства транспорту України.Доходи державного повітряного транспорту складаються з платні за перевезення пасажирів і вантажів на внутрішніх та міжнародних лініях у грошовій одиниці України і у вільно конвертованій валюті. Морський та річковий транспорт посідає чимале місце. До складного державного комплексу морського транспорту належать: потужний морський торговельний флот, сучасні технічно оснащені споруди морських портів, під'їзні залізничні колії, суднобудівні та судрремонтні заводи, науково-дослідні та дослідно-конструкторські інститути й бюро, торговельні бази, мережі торгівлі та громадського харчування, установи та організації соціальної сфери — юридичні особи, що мають господарську самостійність. Витрати підприємств комплексу залежать від напрямів їх діяльності. Поточні витрати через експлуатацію флоту складаються: з виплат за стоянки біля причалів портів, буксирування та лоцманського проведення суден, надання інших послуг (набирання питної води, поповнення запасу матеріалів і пального, продуктів харчування тощо); заробітної плати, нарахувань на заробітну плату, внесків у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Державні підприємства автотранспорту місцевого значення одержують фінансування з місцевих бюджетів на оновлення парку його машин. А у зв'язку з наданням пільг — безплатного проїзду пасажирів-пенсіонерів та зниження тарифу на постійні білети для учнів і студентів — в обмежених розмірах одержує фінансування на поточне утримання з місцевих бюджетів.

72. Поняття та функції державного кредиту. Держ.кредит -система грошових выдносин,які виникають у зв’язку з залученням державою на добровільних засадах тимчасово незадіяних грошових коштів громадян і госп.субєктів.Або: це сам остійний інститут ф.п.,який становить систему правових норм,які регулюють суспільні відносини,що виникають в процесі залучення державою на добровільних засадах тимчасово незадіяних грошових коштів громадян і госп.субєктів. Функції: 1.розподільча(фіскальна)-забезпеч.форм. централізованих гр..фондів держави; 2.регулююча- держава,вступ. В кредитні відносини, прямо або опосередковано впливає на стан гр..обігу,на стан виробництва,на зайнятість населення,на рівень відсоткових ставок,в кінцевому рез-ті на всю фін. політику. 3. Контролююча- реалізується в самому держ.кредиті. держава здійснює фін.контроль за використанням коштів. Особливості державного кредиту: - в якості одного із суб'єктів кредитних правовідносин обов'язково виступає держава - даний спосіб залучення грошових коштів здійснюється за загальними принципами кредитування;-поворотний і платний х-р;- При отриманні державних позик забезпеченням виступає державне майно, під кредити МВФ - валютні резерви;-цільовий хар-р;-строковий хар-р.

73. Форми державного внутрішнього кредиту. Нормативні акти України, насамперед Закони України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державний внутрішній борг України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про бюджетну систему України”, а також ряд інших дають підстави виділити як самостійні наступні форми державного кредиту в Україні:а) державні позики; б) звернення частини заощаджень населення в державні позики; в) використання коштів загальнодержавного позичкового фонду; г) казначейські позики; д) гарантовані позики. Державна позика як форма державного кредиту характеризується тим, що тимчасово вільні грошові кошти населення, підприємств, установ і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб шляхом випуску і реалізації облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів державних цінних паперів. Серед останніх облігація найпоширеніший вид цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов’язання та дає право її власнику після перебігу відповідного строку одержати назад суму боргу і проценти по ньому. Продаючи облігацію, держава зобов’язується повернути суму боргу у визначений строк з процентами чи виплачувати проценти на протязі всього строку користування позичковими коштами, а після завершення вказаного строку повернути і суму боргу.Державні внутрішні позики класифікуються з а рядом ознак За суб’єктами: поділяються на такі, що розміщуються центральними та місцевими органами влади і управління. Найбільшого поширення набула практика випуску державних позик урядом держави. Заборгованість місцевих органів влади незначна. З іншого боку, за ознакою власників цінних паперів кредиторів позики поділяються на такі, що реалізуються: а) тільки серед населення (наприклад, державна внутрішня виграшна позика 1982 р.); б) тільки серед юридичних осіб (державна внутрішня позика 1995 року);в) універсальні, призначені для розміщення одночасно серед юридичних і фізичних осіб. В залежності від форми виплати доходів позики поділяються на процентні, виграшні, процентновиграшні, безпрограшні і безпроцентні (цільові). За методами розміщення державні позики поділяються на добровільні, примусові і такі, що розмішуються серед інвесторів за підпискою. Існують і інші класиф-ї.

Звернення частини заощаджень населення в державні позики. На відміну від першої форми державного кредиту, коли юридичні і фізичні особи безпосередньо купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних грошових коштів, Ощадбанк України надає кредит державі за рахунок позичкових коштів. Наявність посередника між державою і населенням в особі Ощадбанку України та надання останнім позики державі за рахунок позичкових коштів без відома і тим більше без згоди їх реального власника дозволяє виділити ці відносини в якості особливої форми державного кредиту.

Запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не опосередковуючи ці операції покупкою державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття видатків уряду. Ця форма державного кредиту функціонує в тоталітарному суспільстві. Казначейські позики як форма державного кредиту відображають відносини надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної виконавчої влади за рахунок бюджетних коштів на умовах строковості, платності і зворотності. В Україні в даний час ця форма державного кредиту лише починає використовуватися. Гарантовані позики. В окремих випадках уряд гарантує безумовне погашення позики, випущеної нижчестоячими органами влади і управління чи окремими господарюючими суб’єктами, а також виплату процентів по них.

74. Правовідносини України з іноземними державами і міжнародними фінансово-кредитними організаціями в галузі державного кредиту Міжнародний державний кредит – це сукупність відносин, в яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника чи кредитора. Ці відносини набувають форми державних зовнішніх позик.Основною метою державних зовнішніх позик є сприяння зміцненню економічного потенціалу, подоланню фінансових проблем уряду країни-позичальника, надання продовольчої допомоги. Основними кредиторами України є розвинуті капіталістичні країни – ФРН, США, Франція, Японія та інші. Допомога з їх боку надається у формі міжурядових позик і міжбанківських кредитів. Істотною в кредитуванні уряду країни є допомога міжнародних фінансово-кредитних організацій, насамперед, МВФ та Світового банку.

 

75. Поняття та функції страхування. Страхування служить для компенсації випадково виникаючих матеріальних збитків шляхом взаємних внесків багатьох осіб. Змістом страхування є система замкнених відносин між її учасниками по перерозподілу збитків від настання страхових подій як по територіальному розміщенню, так і в часі. Об'єктом страхування є формування цільових страхових фондів за рахунок грошових внесків і відшкодування з фонду можливого збитку застрахованих. Функції страхування: — ризикова - перерозподіл грошової маси серед учасників страхування у зв'язку з настанням наслідків страхових випадків; — попереджувальна - фінансування за рахунок страхового фонду заходів по зменшенню вірогідності настання події або зменшенню можливих негативних наслідків при настанні страхових випадків (превентивні заходи); — накопичувальна - утворення страхових резервів як умова акумуляції грошових коштів; здійснення інвестиційної діяльності страховими компаніями; — контрольна - контроль за цільовим формуванням і використанням грошових коштів із страхового фонду.

 

76. Основні галузі та види страхування. Види страхування _в залежності від об'єктів страхування (згідно з Законом України "Про страхування"): — особисте - об'єктом є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю або з додатковою пенсією; — майнове - об'єктом є майнові інтереси, пов'язані з володінням, використанням і розпорядженням майном; — відповідальності - об'єктом є майнові інтереси, пов'язані з необхідністю здійснити відшкодування завданого збитку третім особам. Галузі страхування: - загальнообов'язкове - приватне страхування - державне соціальне страхування Правовідносини, які виникають при приватному страхуванні, - це цивільно-правові відносини. Для цих відносин характерна рівність сторін, яка зберігається навіть при здійсненні обов'язкових видів страхування, передбачених Законом України "Про страхування". Приватне страхування Страховики - юридичні особи, створені в формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відловідальністю Страхувальники - юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали договір страхування, сплатили відповідні платежі і мають право у випадку настання страхового випадку отримати відшкодування в межах страхової суми Види страхування за формою проведення: — добровільне; — обов'язкове. Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі угоди між страховиком і страхувальником. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, які розробляються страховиком самостійно і підлягають обов'язковій реєстрації. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування. Види добровільного страхування: — страхування життя;

— страхування від нещасних випадків;— медичне страхування (неперервне страхування здоров'я);— страхування здоров'я на випадок хвороби;— страхування залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту;— страхування вантажів і багажу;— страхування від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ;— страхування майна;— страхування громадянської відповідальності власників наземного транспорту; відповідальності власників повітряного, водного транспорту;— страхування відповідальності перед третіми особами;— страхування інвестицій;— страхування фінансових ризиків;— страхування виданих гарантій (поручительств) і прийнятих гарантій;— страхування медичних витрат.Обов'язкове страхування - це страхування, яке здійснюється на основі законодавства, яким визначаються загальні умови і порядок проведення обов'язкового страхування. Порядок і правила проведення обов'язкового приватного страхування встановлюється Кабінетом Міністрів України. Обов'язковість страхування встановлюється державою, як правило, коли надання грошової допомоги стосується інтересів не тільки конкретної особи, яка постраждала, а й суспільних інтересів.Слід сказати, що якщо обов'язковість страхування відповідальності не викликає сумнівів, то доцільність обов'язковості майнового страхування сумнівна.Особливим видом обов'язкового приватного страхування є державне обов'язкове особисте страхування певних видів державних службовців. Особливість даного виду страхування полягає в порядку проведення та в тому, що страхувальником є держава (страхові платежі сплачуються за рахунок Державного бюджету).Види державного обов'язкового особистого страхування:—військовослужбовців і військовозобов'язаних, викликаних на збори;

— осіб рядового, начальницького і вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;— медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;— працівників митних органів;— працівників прокуратури;— посадових осіб державної контрольно-ревізійної служби;— посадових осіб податкових інспекцій;— посадових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;— посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю;— працівників лісової охорони;— життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;— і здоров'я суддів.

77. Поняття і зміст загально об. державного соціального страхування. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.Риси правовідносин, що виникають при здійсненні обов'язкового державного соціального страхування як фінансовими правовідносинами:— ці відносини завжди мають грошовий характер;— одна із сторін правовідносин (страховик) наділений державою владними повноваженнями по відношенню до інших учасників відносин, тобто відсутня рівність сторін;— відносини по здійсненню обов'язкового державного соціального страхування виникають, змінюються і призупиняються на основі закону, а не волевиявлення сторін. Види загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні в залежності від страхового випадку:— пенсійне страхування;— страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням;— медичне страхування;— страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які тягнуть за собою втрату працездатності;— страхування на випадок безробіття. Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян України: — законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного страхування;— обов'язкове страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору й інших умовах, передбачених законодавством про працю, і осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, громадян-суб'єктів підприємницької діяльності;— надання права отримання виплат по загальнообов'язковому державному соціальному страхування особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю;— обов'язковість фінансування страховими фондами витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення і соціальних послуг в обсягах, передбачених законодавством за окремими видами загальнообов'язкового соціального страхування;— солідарність і субсидування;— державні гарантії реалізації застрахованими громадянами своїх прав;— забезпечення рівня життя, не нижче прожиткового, встановленого законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат і допомоги, які є основним джерелом існування;— цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;— паритетність представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

 

78. Банківська система України. Роль Національного банку. Закон України „Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 р. передбачає, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону.На підставі цього можна стверджувати, що в Україні, як і в більшості інших країн існує двоступенева банківська система. Першим ступенем є Національний Банк України, що діє відповідно до Конституції України та Закону України „Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року, які визначають його статус та компетенцію.Стаття 99 Конституції України визначає, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави -Національного банку України. Тобто, встановлено, що Національний банк України є центральною ланкою банківської системи. Його основний орган -Рада Національного банку України - розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.Другою ланкою банківської системи згідно ч.1 ст.4 Закону України „Про банки і банківську діяльність" є інші банки. Їх прийнято називати комерційними банками.Основними напрямами діяльності Національного банку України є регулювання діяльності комерційних банків та виконання самостійних функцій щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України. Національний банк України має особливий правовий статус. Він наділений владними повноваженнями. Нормативні акти, які видає Національний банк, обов' язкові для всіх без виключення органів держави і органів місцевого самоврядування. Функції НБУ:-забезп.стабільн. грош.од.;- визнач. та проведення грошово-кр. політики;- емісія гривні;-аудиторський контроль за комерц. Банками; -ліцензування банк.д-ті;-ведення єдиного реєстру банків;-інкасація та перевезення банкнот і монет;-представл. інтересів України в центр.банках іноземних держав.Розгалуження банківської системи дає можливість комерційним банкам самостійно здійснювати свої повноваження. Комерційні банки не видають нормативних актів, приписи яких розповсюджувалися б на всіх, але самі будують свою діяльність на законодавстві і нормативних актах Національного банку України.Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.Відповідно до ст. 5 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Держава та Національний банк не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.