Валютний контроль. Дукрет Каб. Мін. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із змінами законів N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012

Дукрет Каб. Мін. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із змінами законів N 5463-VI (5463-17) від 16.10.2012, передбачає в статтях 12, 13 сферу валютного контролю:

1. Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів

підлягають валютному контролю.

2. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених статтею 13 Декрету, а також про майно, що підлягає

декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 цього Декрету.

Стаття 13. Функції державних органів і банківської

системи України у сфері валютного контролю

 

1. Національний банк України є головним органом валютного

контролю, що:

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів;

- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

2. Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.{ Пункт 2 статті 13 в редакції Закону N 3453-IV (3453-15) від

21.02.2006 }

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв’язку, здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

 

42. Порядок здійснення окремих видів валютних операцій

 

Змістом валютних правовідносин є права та обов' язки суб' єктів, які виникають при здійсненні ними валютних операцій.

Валютні операції - це дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення їх прав та обов' язків при здійсненні дій з валютою та валютними цінностями.

За допомогою валютних операцій опосередковуються дії суб'єктів щодо набуття та припинення права власності на валюту і валютні цінності, їх розміщення, надання чи отримання послуг по обслуговуванню рахунків у валюті та валютних цінностях, а також використання валюти як засобу платежу.

Валютні операції виконуються НБУ, уповноваженими комерційними банками та фінансово-кредитними установами. Обов' язковою умовою здійснення валютних операцій комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами є наявність банківської ліцензії та отримання письмового дозволу НБУ на право здійснення операцій з валютою та валютними цінностями.

Згідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", до видів валютних операцій належать:

 

1) операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

2) операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

3) операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

 

 

43. Відповідальність за порушення фінансового законодавства

Протиправність вказує на передбачуваність конкретного діяння в актах фінансового законодавства. Протиправність слід розглядати, як юридичну оцінку антисоціального характеру діяння з боку законодавця, що закріплена в нормах фінансового права. М.П.Кучерявенко вважає, що положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України щодо визначення виключно законами засад окремих видів юридичної відповідальності слід поширити також і на засади відповідальності за порушення фінансового законодавства.

Винність як ознака правопорушення вказує на наявність суб' єктивного зв' язку між протиправним діянням і його наслідками та особою, яка вчинила таку дію або бездіяльність у формі умислу чи необережності.

Караність є ознакою, яку логічно зумовлено антисоціальним характером правопорушення, негативною оцінкою з боку суспільства та безпосередньо випливає з його протиправності.

Теоретичне дослідження правової природи порушень фінансового законодавства, а також безпосередньо практичні потреби застосування відповідальності за їхнє вчинення вимагають законодавчого закріплення об' єктивних і суб' єктивних ознак цих правопорушень. Сукупність передбачених законом юридичних ознак, які визначають вчинене діяння правопорушенням, охоплено таким теоретичним поняттям як склад правопорушення. Однак, для надання характеристики правопорушення необхідно визначати родовий об' єкт фінансових правопорушень. А при цьому слід враховувати, що система фінансового права розглядається як сукупність фінансово-правових інститутів, що охоплюють відокремлені групи специфічних фінансових правовідносин. Отже, склади фінансових правопорушень законодавчо відображені в різних галузях законодавства та передбачають відповідальність за порушення, податкового, валютного, митного, банківського, бюджетного законодавства і т.д. Внаслідок цього більш детальне розкриття складу правопорушення надається при висвітленні загальної характеристики відповідальності за порушення фінансового законодавства в п.4 цього розділу.

Окремі види юридичної відповідальності є невід'ємними елементами різних галузевих режимів правового регулювання. Спробуємо надати характеристику окремих галузей щодо відповідальності за порушення фінансового законодавства та скоєння правопорушень, що посягають на фінансову систему України.

 

44. Теоретичний аспект відповідальності за порушення фінансового законодавства

Поняття адміністративного правопорушення законодавчо закріплене т..9 Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно зазначеної норми адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Підставою будь-якої юридичної відповідальності, в тому числі і адміністративної, в сфері фінансів є фінансове правопорушення. Разом с тим деякі автори виділяють в теоретичному аспекті визначенню терміну «фінансове правопорушення». Так, С.В.Кивалов вважає, що фінансове правопорушення - це протиправна, винна дія або бездіяльність, яка посягає на встановлений державою порядок здійснення фінансової діяльності та викликає застосування юридичних санкцій. При цьому встановлення адміністративної відповідальності за порушення в сфері фінансів має за мету захист інтересів держави у правовідносинах, які пов'язані з забезпеченням режиму функціонування державних грошових фондів, а також з забезпеченням економічної безпеки держави взагалі. Такі правопорушення можуть бути скоєні при здійсненні фінансової, валютної, банківській діяльності. Адміністративна відповідальність за вказані правопорушення настає у випадку, якщо вона не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Ефективність фінансово-правового регулювання визначають станом виконання суб' єктами фінансових правовідносин своїх обов' язків, закріплених у фінансово-правових нормах. У суспільстві з високим рівнем правової культури виконання обов' язків забезпечено переважно за рахунок переконання учасників суспільних відносин у потребі суспільно корисної поведінки. Саме цим визначають зміст юридичної відповідальності в позитивному аспекті.

Протилежним підходом є розгляд юридичної відповідальності в ретроспективному аспекті.

Ретроспективна відповідальність передбачає встановлену законом міру державно-владного впливу, що застосовують до суб' єкта правопорушення. Сутність юридичної відповідальності в ретроспективному змісті (на відміну від позитивного) визначає державний примус. Юридична відповідальність виконує функцію гаранта дотримання приписів правових норм, реалізації суб' єктивних прав і виконання юридичних обов' язків учасниками правовідносин.

Порушенню фінансового законодавства притаманні обов'язкові ознаки: 1) антисоціальний характер, що знаходить прояв у суспільній небезпечності (якщо правопорушення є злочином, передбаченим Кримінальним кодексом) або суспільній шкідливості; 2) протиправність; 3) винність; 4) караність.

Антисоціальний характер є матеріальною та необхідною ознакою порушень фінансового законодавства. Діяння, що порушують норми фінансового права, чинять шкоду нормальному здійсненню фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування і підривають економічну систему держави.

Протиправність вказує на передбачуваність конкретного діяння в актах фінансового законодавства. Протиправність слід розглядати, як юридичну оцінку антисоціального характеру діяння з боку законодавця, що закріплена в нормах фінансового права. М.П.Кучерявенко вважає, що положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України щодо визначення виключно законами засад окремих видів юридичної відповідальності слід поширити також і на засади відповідальності за порушення фінансового законодавства.

Винність як ознака правопорушення вказує на наявність суб' єктивного зв' язку між протиправним діянням і його наслідками та особою, яка вчинила таку дію або бездіяльність у формі умислу чи необережності.

Караність є ознакою, яку логічно зумовлено антисоціальним характером правопорушення, негативною оцінкою з боку суспільства та безпосередньо випливає з його протиправності.

Теоретичне дослідження правової природи порушень фінансового законодавства, а також безпосередньо практичні потреби застосування відповідальності за їхнє вчинення вимагають законодавчого закріплення об' єктивних і суб'

 

45. Адміністративна відповідальності за порушення фінансового законодавства (Глава 12)

На сучасному етапі розвиту суспільства в Україні законодавець ставить за мету описати якомого більше адміністративних проступків, які прямо чи опосередковано можуть зашкодити фінансовій системі нашої держави. Основний масив складів адміністративних правопорушень сконцентрований у Главі 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка має назву «Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності». Деякі склади перетинають спільні проблеми на стиках фінансів, підприємництва, приватизації, обігу цінних паперів тощо. Розглянемо докладніше деякі склади адміністративних проступків щодо зазначених питань:

Статтею 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави. Безпосереднім об'єктом цього проступку є кредитно-фінансова система України в сфері законних операцій з валютними коштами. Національний банк України є головним органом валютного регулювання, він видає генеральні та індивідуальні ліцензії на здійснення операцій з валютними коштами. Об' єктивна сторона правопорушення може виявитись в таких незаконних (без відповідного дозволу НБУ) формах: 1) скуповування; 2) продажа; 3) обмін; 4) використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави.

Порушення правил про валютні операції слід вважати закінченим з моменту здійснення відповідної незаконної угоди з валютними коштами, в процесі якої відбулась їх повна або часткова передача іншій особі. Суб' єктивна сторона проступку характеризується виною в формі прямого умислу. Винна особа розуміє, що вона порушує правила про валютні операції, і бажає укласти незаконну угоду, предметом якої є валюта.

Суб' єктом проступку можуть бути громадяни України (приватні та посадові особи), іноземні громадяни, особи без громадянства, які на момент здійснення проступку досягли шістнадцяти років.

 

 

46. Кримінальна відповідальності за порушення фінансового законодавства

 

Розвиток ринкових відносин зумовив розширення тіньових схем і нелегальних методів отримання прибутку під видом підприємницької чи іншої господарської діяльності. Зазначені схеми негативно впливають на стан фінансової системи країни, що зумовило внесення до Кримінального кодексу складів злочину, які забезпечують захист і безпеку економіки України від протиправних посягань. Нижче наведена характеристика деяких складів злочину, в яких основним чи факультативним об' єктом виступає фінансова система та суміжні з нею сфери суспільних відносин. Розділ VII ККУ, а особливо статті 199, 200, 209-1 – 212-1, 219, 222 -224, 234 і т. д. Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за порушення фінансового законодавства.

 

47. Фінансова відповідальності за порушення фінансового законодавства

 

На теперішній час як практикуючи юристи, так і науковці дедалі все частіше піднімають питання щодо необхідності законодавчого введення так званої «фінансової відповідальності». Діюче законодавство містить неодноразові приклади, коли на юридичних осіб покладаються грошові санкції за порушення тих чи інших норм, а саме: податкових, бюджетних, митних і т.п. Трансформація системи фінансово-правового регулювання та інтенсивний розвиток фінансового законодавства в Україні зумовили формування значного законодавчого масиву, в якому закріплено підстави відповідальності, санкції за порушення фінансово-правових норм і визначено процесуальний порядок застосування цих санкцій.

Формування зазначеного нормативного масиву відбувалося за різними напрямами. По-перше, як на рівні законів, так і підзаконних нормативних актів. По-друге, ці норми отримували різне галузеве закріплення: було встановлено кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, нецільове використання бюджетних коштів; до Кодексу про адміністративні правопорушення було включено окремі статті, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення фінансового законодавства; в Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» закріплено фінансові санкції за порушення валютного законодавства.

Однак і дотепер науковці і практики мають протилежні погляди з цього питання: від визнання фінансово-правової відповідальності окремим видом юридичної відповідальності до повного заперечення наявності цього виду юридичної відповідальності. На думку Кучерявенка М.П., відповідальність за порушення фінансового законодавства слід розглядати як комплексну категорію, яка включає відносно відокремлені блоки, залежно від інституційної належності фінансово-правових норм, що порушуються під час вчинення протиправного діяння в сфері фінансової діяльності держави. Такими блоками, зокрема, є: відповідальність за порушення бюджетного законодавства, передбачена главою 18 Бюджетного кодексу України; відповідальність за порушення податкового законодавства; Кодекс України про адміністративні правопорушення та інших нормативних актах.

 

Обов' язкові ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому:

а) підставою відповідальності є вчинення правопорушення;

б) відповідальність за порушення фінансового законодавства виступає як форма реалізації державного примусу за порушення приписів фінансово-правових норм;

в) полягає у застосуванні до правопорушника негативних наслідків, передбачені санкціями фінансово-правових норм, які мають майновий характер і виражені переважно в грошовій формі.

Розглядаючи проблему правової природи відповідальності за порушення фінансового законодавства, слід визначити її співвідношення з іншими видами юридичної відповідальності.

Конституційною нормою (п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України) встановлено, що виключно законами України визначають засади цив.-правової відповідальності і т. д..

48.Податковий кодекс України як джерело фінансового права

 

Джерела фінансового права - це законодавчі та нормативно-правові акти, що містять у собі фінансово-правові норми, які регулюють фінансові відносини.

Основним джерелом доходів бюджетів є податки. А тобто податковий кодекс україни є важливим джерелом фінансового права.

Податковий кодекс України — закон України (після масових виступів проти прийняття неофіційна назва протестувальників - КАТ (Кодекс Азарова-Тігіпка)), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Податковий кодекс України зокрема визначає: вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України має реєстраційний № 2755-VI від 2 грудня 2010 року.

Кодекс набрав чинності з 1 січня 2011, однак деякі статті наберуть чинності пізніше, аж до 1 січня 2015 року.

Кодекс опублікований у газеті «Голос України» від 04.12.2010 — № 229, (№ 229—230)

 

49.Завдання науки фінансового права на сучасному етапі

Наука фінансового права – це внутрішня цілісна система узагальнених специфічних знань про фінансове право та фінансову діяльність держави, закономірності розвитку цих знань.

На сьогодні наука фінансового права переживає період досить активного становлення. Це пов’язано, перш за все, зі зміною економічної ситуації в державі, розвитком економічних відносин ринкового типу. Крім того, актуальність науки фінансового права обумовлена зверненням юридичної практики, в основному законодавчої, до науки.

Завдання науки фінансового права на сучасн.етапі:

- Переосмислити ряд фінансово-правових категорій та інтитутів, наповнити їх новим змістом стосовно змінених умов

- Дослідження нових фінансово-правових інститутів, формулювання нових фінансово-правових концепцій, виходячи з сучасного фінансового законодавства, а також з потреб розвитку нових фінансових законів.

 

 

50.Правові основи страхування. Обов’язкове пенсійне страхування

 

Страхування є тією категорією, що відображає особливу сферу економічних відносин суспільства, оскільки життєдіяльність як держави і суспільства в цілому, так і окремих осіб супроводжується певними ризиками.

З точки зору науки фінансового права фінансово-правове регулювання відносин у сфері страхування передбачає застосування методу владних приписів і має публічний характер. Отже, страхування як фінансово- правову категорію можна розглядати як сукупність фінансово-правових відносин з приводу формування, розподілу та використання спеціальних фондів коштів — страхових фондів, спрямованих на захист законних інтересів держави в цілому, місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб як суб'єктів фінансових правовідносин у випадку настання певних подій, в яких орган влади є обов'язковим учасником.

Обов'язкове страхуванн я — це така форма страхування, за якої страхові відносини існують в силу закону.

Обов'язкова форма страхування поширюється на пріоритетні об'єкти страхового захисту (наприклад, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності; страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб тощо). Саме тому метою обов'язкового страхування є посилення стабільності в економіці завдяки раціональному використанню страхових фондів, розширення кола страхувальників відповідне зниження на підставі цього страхових платежів.