ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК

Питання

1. Власний капітал: поняття, економічна сутність та класифікація. Облік складових власного капіталу.
2. Заробітна плата: поняття, види та форми. Відображення операцій з обліку.
3. Облік виробничих запасів: визначення запасів активами та оцінка запасів, передбаченні у П(С)БО 9; характеристика рахунків з обліку запасів.
4. Облік витрат виробництва: склад витрат виробництва у відповідності з П(С)БО 16; відображення операцій з обліку витрат виробництва на рахунках обліку.
5. Облік готової продукції: поняття та класифікація готової продукції, відображення операції з руху готової продукції на рахунках бухгалтерського обліку.
6. Обліку доходів звітного періоду.
7. Облік загальновиробничих витрат: поняття, склад та розподіл в відповідності до П(С)БО 16.
8. Облік зносу основних засобів: поняття зносу та методи розрахунку амортизації.
9. Облік касових операцій: документування та відображення на рахунках бухгалтерського обліку.
10. Облік оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів: поняття та класифікація МШП, аналітичний облік та бухгалтерське відображення операцій з руху МШП.
11. Облік операційних витрат: поняття та склад, характеристика рахунків у відповідності до П(С)БО 16.
12. Облік розрахунків з підзвітними особами.
13. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками, з покупцями та замовниками.
14. Облік розрахунків за податками та платежами.
15. Облік руху грошових коштів на рахунках в банках: документування та відображення на рахунках бухгалтерського обліку.
16. Облік фінансових результатів.
17. Основні засоби: визначення та оцінка, передбачені в П(С)БО 7; відображення операцій з руху основних засобів на рахунках бухгалтерського обліку.
18. Порядок нарахування та виплати відпускних та допомоги з тимчасової втрати працездатності.
19. Порядок складання фінансової звітності.
20. Утримання та відрахування з заробітної плати.

 

Відповіді на питання

1. Власний капітал: поняття, економічна сутність та класифікація. Облік складових власного капіталу.

Власний капітал частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань (П(С)БО № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", П(С)БО № 2 "Баланс", П(С)БО № 3 "Звіт про фінансові результати")

Власний каптал складається з:

Статутний капітал – це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передане підприємству у власність у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав.
Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і припиняється в день виключення підприємства з реєстру в результаті завершення діяльності (у випадку реорганізації, ліквідації). При цьому джерелами формування статутного капіталу можуть бути грошові та/або матеріальні внески.
Для обліку статутного капіталу використовують такі основні рахунки: 40 “Статутний капітал”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал”.

Мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства.

З 1.07 по 30.09 мінімальна зарплата становить 1102 грн.

Розмір статутного капіталу для новоствореного акціонерного товариства становить 1073*1250=1341250 грн.

Статутний капітал акціонерного товариства ділиться на акції

Номінальна вартість акції – це початкова вартість

Номінальна вартість акції = статутний капітал: кількість випущених акцій

Акціонерне товариство не має права розміщувати акції за ціною, нижчою за їх номінальну вартість.

Якщо підприємство реалізує акції за ціною вище номінальної, то утворюється емісійних дохід

Емісійний дохід = ціна продажу акції – номінальна вартість

Кожний засновник акціонерного товариства повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. У разі неоплати (неповної оплати) вартості придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій акціонерне товариство вважається не заснованим. До оплати 50 відсотків статутного капіталу
товариство не має права здійснювати операції, не пов'язані з його заснуванням.

Неоплачений капітал

Умовно можна назвати капітал зі знаком мінус це сума статутного капіталу, яка оголошена, але е підкріплена внесниками засновників. Неоплачений капітал – це дебіторська заборгованість засновиків перед підприємством за внесками до статутного капіталу. Збільшення неоплаченого капіталу по дебеу, зменшення – по кредитту. Залишок дебетовий.

Вилучений капітал

Він утворюється тоді коли підприємство винупило акції власної емісії, але ще е встигло розмістити їх. Збільшення вилученго капіталу по дебету, зменшення – по кредитту. Залишок дебетовий. Ці акції можуть бути реалізовані поворно, анульовані, або вони можуть тимчасово зберігатись на підприємстві до припинення рішення. Акції, які підприємство випустило, але ще жодного разу не продавало обліковують по дебету рахунка 46 в вигляді залишку

Додатковий капітал — це інший капітал, укладений учасниками товариства або одержаний у процесі госпдіяльності підприємства в наслідок дооцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу.
Для його обліку використовують рахунок 42 “Додатковий капітал”, призначений узагальнювати інформацію про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та подібні види додаткового капіталу.
Резервний капітал — це сума резервів, створених підприємством відповідно до законодавства або статутних документів.

Для його обліку використовують рахунок 43 “Резервний капітал”, призначений узагальнювати інформацію про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного з нерозподіленого прибутку.

За кредитом рахунку 43 відображають створення резерву, за дебетом – його використання.
Резервний капітал спрямовують на покриття непередбачених витрат у випадку недостатнього прибутку чи збитків, на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишок невикористаних коштів резервного капіталу переходить на наступний календарний рік.

 

1. Заробітна плата: поняття, види та форми. Відображення операцій з обліку.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно - кваліфікаційних характеристик.

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, галузі та інших факторів, які характеризують якісну сторону праці.

До фонду оплати праці включаються: основна ЗП, додаткова ЗП й інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна ЗП - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) й відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова ЗП - це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи та винахідництво й особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат.

Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників.

Погодинно - преміальна система оплати праці - це різновид погодинної оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за фактично відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних і якісних показників.

Відрядна форма оплати праці має наступні системи: пряма відрядна, преміальна, прогресивна, акордна, бригадна.

Пряма відрядна система - це система, при застосуванні якої заробіток нараховується тільки за виконану роботу(виготовлену продукцію).

Відрядно - преміальна система - це різновид відрядної форми оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за виконану роботу, виплачується премія.

Відрядно - прогресивна система оплати праці - це різновид відрядної форми оплати праці, при якій робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконаної понад понад норм, - за прогресивно - зростаючими розцінками та залежно від відсотку перевиконання норм.

Годинами нічної роботивважається період з 22 до 6 години. При цьому встановлена тривалість роботи(зміни) скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускаються: вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до трьох років; працівники до 18 років; працівники інших категорій. Години нічної роботи оплачуються в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою угодами та колективними договорами.

Нарахованозп працівникам:

зайнятим у капітальному будівництві та виготовлені необоротних активів Д15 «Капітальні інвестиції» К661

основного, допоміжних та обслуговуючих виробництв і господарств Д23 К661

адміністративно - управлінського апарату Д92 К661

зайнятим збутом готової продукції Д93 К661

Здійснено відрахування на соц..страху.з фонду оплати праці праівників:

Зайнятих виготовлення необоротних активів Д 15 К65

Зайнятих виправлення браком Д24 К65

Адміністративного персоналу Д92 К65

Працівників збуту Д93 К65

Нараховані відпускні за рахунок резерву на оплату відпусток Д471 К661

Нараховано працівникам винагороду за вислугу років Д48 К661

Нараховано працівникам допомогу з тимчасової втрати працездатності:

За рахунок фонду соц. Страх Д652 К661

Виплачено з каси суми, нараховані працівникам(ЗП, допомога, премії) Д661 К301.

Виплачено депоновану ЗП з каси Д662 К301

Виплачено ЗП з особового рахунку. Д661 К313

 

1. Облік виробничих запасів: визначення запасів активами та оцінка запасів, передбаченні у П(С)БО 9; характеристика рахунків з обліку запасів.

Запаси активи які:утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.Завданням бухгалтерського обліку запасів є: своєчасне оформлення первинних документів на всі операції, пов'язані з надходженням, зберіганням і витрачанням сільськогосподарської продукції, матеріалів та інших запасів;здійснення точного і повного контролю за своєчасним оприбуткуванням, зберіганням і економним витрачанням матеріальних цінностей у процесі виробництва, за додержанням встановлених норм витрат матеріалів;одержання на будь-яку дату точних даних про кількість сільськогосподарської продукції, матеріалів та інших запасів, які є в коморах, на складах і виробничих підрозділах підприємства та інших місцях зберігання і використання; систематичний контроль за транспортно-заготівельними витратами під час придбання запасів на стороні;своєчасне виявлення виробничих запасів, які не використовуються в господарстві і які можна реалізувати для мобілізації внутрішніх резервів, а також готової продукції, яка не користується попитом, і неліквідів.Облікзапасів повинен бути організованийвідповідно до Положення (стандарту) бухгалтерськогообліку 9 "Запаси".Для правильного визначеннякількісних та якіснихпоказниківгосподарськоїдіяльностіпідприємствавеликезначеннямаютьнауковіметодиїхобчислення, особливо оцінкизапасів.Оцінказапасів - цеспосібвираженняїх у грошовому вимірнику, а сам процесоцінюванняполягає в проведенні факту господарськогожиття у відповідність з комплексом уявлень про ціфакти.Світова практика для розв'язанняцих проблем пропонуєдекількаметодіввизначеннявартості. Серед них найбільшпоширенимивважаються:метод ідентифікації; метод середньоївартості; метод оцінкизапасів за цінами перших закупок - ФІФО (first -in, first - out -method FIFO). Метод ідентифікаціїпередбачаєрухматеріальнихцінностей з моменту їхпридбання і до моменту реалізаціїабовиробничоговикористання за фактичноюїхвартістю, яка склалася на момент придбання. Йогозручнозастосовувати до матеріальнихцінностей з великою вартістю, таких як автомобілі, трактори, комбайни, різнеобладнання, партійдефіцитнихматеріалів.Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тім числі сировини і матеріалів, які є в дорозі та переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом рахунка 20 "Виробничі запаси" відображають надходження запасів на підприємство, їх дооцінку, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінку тощо.Рахунок 20 "Виробничі запаси" кореспондує:за дебетом з кредитом рахунків: 20, 23, 24, 26, 27, 28, 37, 41, 42, 46, 48, 63, 64, 68, 71, 73, 74; за кредитом з дебетом рахунків:15, 20, 24, 23, 28, 37, 39, 42, 47, 80, 84, 85, 91, 92, 93, 94, 99.

 

1. Облік витрат виробництва: склад витрат виробництва у відповідності з П(С)БО 16; відображення операцій з обліку витрат виробництва на рахунках обліку.

Облік витрат – це відображення на рахунках бухгалтерського обліку витрат,понесених на підприємстві протягом певного періоду, пов*язаних з процесами постачання,виробництва та реалізації в розрізах. Що формують собівартість готової продукції.

Основний нормативний акт П(С)БО 16 Витрати.

До виробничих витрат включають:

Прямі витрати сировини і матеріалів.

Прямі витрати на оплату праці.

Інші прямі витрати.

Розподілені загально- виробничі витрати.

Для обліку витрат виробництва використовують рахунок 23 Виробництво,активний.

Накопичення витрат відображ. По Дебету, а по к-у їх списання.Залишок відображається в Дебеті.

Його ще називають Залишком незавершеного виробництва.

На 23 рах. Формується виробнича св.. випущеної продукції,виконаних робіт,наданих послуг.

В обліку використовуються аналітичні рахунки, які відкрив. до рах. 23. Це можуть бути 3-ьох значні рах.231,232.233 4-ьохзначні 2301.2302…багатозначні.

Кожний аналітичний рахунок відкривається для окремого виду продукції.

Виробнича св..партії випущеної продукції = Залишок незавершеного виробництва на початок періода +Витрати,які були понесені за зв. Період – Залишок незавершеного виробництва на кінець періода.

Виробн.св. одиниці випущеної продукції= Виробнича св.. партії вип..прод./на кількість випущеної продукції.

 

1. Облік готової продукції: поняття та класифікація готової продукції, відображення операції з руху готової продукції на рахунках бухгалтерського обліку.

Готовою продукцією, призначеною для продажу, вважають закінчені обробкою вироби, які пройшли випробування, приймання і відповідають технічним вимогам і стандартам.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

Основними завдяннями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:
систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;
вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);
контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;
вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.

Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках.
На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

Для обліку виготовленої продукції планом рахунків передбачено два рахунки - 26 та 27.

26 “ГОТОВА ПРОДУКЦІЯ” Для узагальнення інформації про наявність та рух продукції, виготовленої підприємством Надходження готової продукції власного виробництва за первісною вартістю Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції Журнал-ордер № 10 Баланс (ф. № 1) р. 130
27 “ПРОДУКЦІЯ СІЛЬСЬКО-ГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ” Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції Надходження сільськогосподарської продукції Вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо Журнал-ордер № 11.

 

1. Обліку доходів звітного періоду.

У бухгалтерському обліку для обліку доходів Планом рахунків передбачено 7 клас рахунків —«Доходи і результати діяльності». Цей клас рахунків можна вважати тимчасовим, оскільки він закривається в кінці кожного звітного періоду. Ці рахунки відображають стан доходів за певний звітний період. Тимчасові рахунки починають новий звітний період із нульового сальдо, на яких накопичується інформація про доходи за даний період, що дає змогу використовувати накопичену інформацію при складанні проміжної звітності (квартальної, за півроку, за дев’ять місяців).У кінці періоду рахунки доходів (як, до речі і рахунки витрат) закриваються через списання їх сальдо на рахунок 79 «Фінансові результати». Інструкція до нового Плану рахунків дозволяє закривати рахунки доходів та витратщомісяця абопо закінчені звітного року.

Рахунки 7 класу «Доходи і результати діяльності» застосовуються для обліку доходів наступним чином:

За кредитом рахунків 7 класу— валовий дохід.

За дебетом рахунків 7 класу (крім рахунка 76 «Страхові платежі»):

ПДВ;

акцизний збір;

інші непрямі платежі, включені до ціни продажу.

Після чого на фінансовий результат діяльності підприємствавідноситься сума чистого доходу.

У бухгалтерському обліку і фінансовій звітностідоходи відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходженняабо сплати грошових коштів—це означає, що облік доходів і складання звітності здійснюється на підставі облікового принципу нарахування. Складена згідно з принципом нарахування фінансова звітність інформує користувача не лише про проведені операції, які супроводжувались виплатою або одержанням грошових коштів, але й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому, та про ресурси, наведені у грошовому вираженні, які будуть отриманні у майбутньому.

 

1. Облік загальновиробничих витрат: поняття, склад та розподіл в відповідності до П(С)БО 16.

На рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі. За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації"'. Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат. Рахунок 91 "Загальновиробничі витрати" кореспондує: за дебетом з кредитом рахунків: 13,20,22,30,31,37,39,47,50,60,63,64,65,66,68,80,81,82,83,84; за кредитом з дебетом рахунків: 23,90 Порядок розподілу та списання загальновиробничих витрат для включення їх до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) принципово змінився. На дебет рахунку 23 “Виробництво” згідно з розрахунком списуються повністю тільки змінні загальновиробничі витрати, а постійні витрати розподіляються та списуються на витрати виробництва в розрахунковій (плановій) сумі, але не більше суми фактичних постійних загальновиробничих витрат. Отже, загальна сума змінних загальновиробничих витрат та сума постійних розподілених витрат списуються в кінці місяця на підставі розрахунку для включення до виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) контировкою: Дт 23 Кт 91 За окремим допоміжним розрахунком сума загальновиробничих витрат, списана на витрати виробництва, має бути розподілена на окремі об’єкти витрат: на види і групи готової продукції, на роботи та послуги.Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 “Виробництво” або на дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”– на собівартість реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг. Загальна сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. Аналітичний облік загальновиробничих витрат рекомендується вести аналогічно як ведеться аналітичний облік адміністративних витрат на рахунку 92. Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за місцями виникнення, центрами й статтями (видами) витрат. Незалежно від установленої підприємством бази розподілу загальновиробничих витрат вони розподіляються на кожен об’єкт витрат (калькулювання) виходячи з нормальної потужності підприємства. Нормальна потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

 

 

1. Облік зносу основних засобів: поняття зносу та методи розрахунку амортизації.

Амортизація нараховується щомісячно.

Амортизація – це один із видів витрат. Тому при нарахуванні амортизації з однієї сторони збільшуються витрати, а з іншої сторони накопичується знос.

Бухгалтерська проводка: Нараховано амортизацію на основні засоби (виробничого, загальновиробничого, адміністративного ….) призначення

Первинний документ: відомість нарахування амортизації.

Амортизація нараховується до тих пір, поки залишкова вартість не зрівняється із ліквідаційною.

Нарахування амортизації відповідно до П(С)БО 7 починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного вико-ристання, і припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

Метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від використання об’єкта. Свій вибір підприємство фіксує в наказі про облікову політику. Для різних видів основних засобів можуть бути вибрані різні методи нарахування амортизації

При встановлені термінів експлуатації об’єктів слід враховувати норми, визначені в Податковому кодексі України

Прямолінійний метод.

Протягом всього терміну використання об’єкта амортизація нараховується однаковими сумами. Самий простий метод. Не потребує щомісячних обрахунків.

Амортизація за рік = Вартість ОЗ, що підлягає амортизації: Термін корисного використання об’єкта

Амортизація за місяць = Амортизація за рік: 12

Виробничий метод

Суть даного способу нарахування амортизації полягає в тому, що розмір амортизаційних відрахувань залежить від обсягу випущеної продукції з використанням даного об’єкта ОЗ. Цей спосіб може бути використаний лише для тих об’єктів для яких можна приблизно встановити плановий очікуваний обсяг продукції, що буде випущений за весь період експлуатації. Ці данні можуть бути прописані в технічній документації на основний засіб чи в його паспорті. Наприклад, автомобілі, ксерокси, виробниче обладнання (не універсальне, лише окремі види)

Амортизація на 1 виріб = Вартість ОЗ, що підлягає амортизації: Плановий обсяг випуску продукції за весь період експлуатації об’єкта

Амортизація за зв. період (місяць, квартал) = Амортизація на 1 виріб х Кількість випущеної продукції в зв. періоді

Якщо амортизація на 1 виріб знаходиться за межею значимості (наприклад, дорівнює 0,0000123грн), то слід змінити одиницю виміру об’єкта. Тобто обчислювати амортизацію не на 1 шт. виробів, а на 100 шт. чи на 1000 шт.

Кумулятивний метод.

Амортизація за рік = Вартість ОЗ, що підлягає амортизації х Кумулятивний коефіцієнт

Кумулятивний коефіцієнт = Кількість років, що залишається до закінчення строку використання об’єкта:

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи з терміну корисного використання об'єкта і подвоюється

Подвоєна норма нарахування амортизації = 200%: Кількість років експлуатації об’єкта

Амортизація за рік = Залишкова вартість об’єкта х Подвоєна норма нарахування амортизації

Амортизацію припиняють нараховувати в той момент, коли залишкова вартість зрівняється з ліквідаційною. Тому за останній рік амортизацію нараховують залишковим способом

Амортизація за останій рік нарахування амортизації = Залишкова вартість на початок цього року – Ліквідаційна вартість

Метод зменшення залишкової вартості

За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації.

 

1. Облік касових операцій: документування та відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Касові операції — це операції, пов'язані з прийманням, зберіганням, видачею готівки касами банків, підприємств, організацій тощо.

Усі підприємства згідно із законодавством зберігають свої кошти в банках. Для здійснення операцій з готівкою на підприємствах створюються каси.

Каса підприємства— приміщення або місце, призначене для приймання, видачі і зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга.

Рахунок 30«Каса» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в касі підприємства.

Рахунок 30 активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів підприємства, має такі субрахунки:

301 Каса в національній валюті.

302 Каса в іноземній валюті.

На підприємствах, де працюють операційні каси(продаж квитків, оплата послуг зв’язку, обмін валют), відкриваються субрахунки 303 Операційна каса в національній валюті та 304 Операційна каса в іноземній валюті.

По дебету рахунку 30 Каса відображається надходження грошових коштів до каси підприємства по кредиту – виплата готівки.

Аналітичний облік може вестися за кожною операційною касою чи касиром, а також за видами валют.

Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затвердженні Міністерством статистики України за згодою Національного банку України і Міністерства фінансів України, і які повинні застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності:

КО-1 Прибутковий касовий ордер.

КО-2 Видатковий касовий одер.

КО-3,3а Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів.

КО-4 Касова книга.

КО-5 Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей.

 

1. Облік оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів: поняття та класифікація МШП, аналітичний облік та бухгалтерське відображення операцій з руху МШП.

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» МШП – це предмети строк служби, яких вважається не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік, такі як інструменти і приладдя, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальне взуття, спеціальний одяг та ін.

Синтетичний облік. Рах.22 «МШП» призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух МШП, що належать під-ву та знаходяться на складі запасів. Це активний, балансовий рахунок, призначений для обліку господарських засобів.

По Д-ту рах.22 відображаються придбані (отримані) або виготовлені МШП за первісною вартістю, по К-ту – відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання недостач і втрат від псування таких предметів.

Оборотні МШП зараховуються на баланс згідно П(С)БО 9 за первісною вартістю і списуються за оцінкою вибуття, визначеною відповідно до названого Положення.

На рах.22 обліковуються тільки ті МШП, які знаходяться на складі. Цей рахунок не має субрахунків.

Надходження МШП на під-во здійснюється на підставі відвантажувальних документів постачальника.

На МШП, що надійшли відкривається картка складського обліку (ф.М-12).

Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів по однорідних групах, встановлених, виходячи потреб під-ва.

Основні господарські операції:

1. Д22 К24 – отримано МШП у вигляді «відходів» внаслідок розбирання, ліквідації браку отриманого у вир-цтві.

2. Д22 К37 – отримано МШП в рахунок погашення дебіторської заборгованості

3. Д22 К63 – отримано МШП, що надійшли від постачальника (сума без ПДВ)

4. Д22 К719 – оприбутковано МШП, виявлені під час інвентаризації

5. Д22 К745 - оприбутковано МШП, що надійшли беоплатно

6. Д14 К22 – передано МШП до статутного капіталу іншого під-ва

7. Д23 К22 – на вир-цво списано МШП

8. Д15 К22 – списано МШП на капітальне будівництво

9. Д92 К22 – на адміністративні витрати списано МШП

 

1. Облік операційних витрат: поняття та склад, характеристика рахунків у відповідності до П(С)БО 16.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Облік адміністративних витрат Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначено, що до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо)

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);
- витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг)

;- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

На рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

За дебетом рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Окрім операційної діяльності, підприємства здійснюють також іншу звичайну діяльність. Витрати іншої звичайної діяльності включають в себе:

- дії підприємства, які призводять до змін у структурі власного і позикового капіталу, в результаті яких виникають фінансові витрати;

- отримання підприємств о ш збитків від участі в капіталі інших підприємств;

- витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо із виробництвом або реалізацією продукції, робіт, послуг.

 

1. Облік розрахунків з підзвітними особами.

Підзвітні особи — це працівники, які одержали грошовий аванс для оплати витрат, доручених підприємством.

Розрахунки з підзвітними особами виникають в основному при оплаті дрібних господарських витрат і витрат у відрядженнях. Перелік осіб, яким видається аванс під звіт, встановлюється наказом керівника, що служить документом на видачу авансу на господарські потреби, а в разі видачі авансу на відрядження оформ­люється, крім того, і посвідчення про відрядження.

Фактичні витрати, оплачені підзвітними особами, підтверджуються товарними і фіскальними чеками магазинів, квитанція­ми відділень зв’язку, актами куплі-продажу — на підтвердження господарських витрат; проїзними документами, квитанціями готелів тощо — на підтвердження витрат на відрядження. Зведеним документом витрат, оплачених підзвітними особами, є авансовий звіт, який складається не пізніше 3-х робочих днів після повернення з відрядження і на наступну добу після одержання авансу на господарські потреби.

Облік розрахунків із підзвітними особами ведеться на рахунку № 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На дебет цього рахунка відноситься сума виданого авансу:

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 30 «Каса».

За кредитом рахунка 372 обліковуються витрачені суми:

а) на відрядження:

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» — за відрядження цехового персоналу,

Д-т 92 «Адміністративні витратами» — за відрядження загаль­ногосподарського персоналу.

б) на господарські витрати:

Д-т 20 «Виробничі запаси»

Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» — на вартість придбаних запасів або оплачених витратах на їх перевезення, зберігання

Д-т 15 «Капітальні інвестиції» — при оплаті витрат на капіталь­не будівництво, придбання основних засобів та нематеріальних активів

К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Щодо кожного авансового звіту визначається результат використання авансу. Якщо сума авансу перевищує витрати, невикористана сума повертається у касу:

Д-т 30 «Каса»

К-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Якщо ж сума фактичних витрат перевищує суму авансу, перевитрата повертається підзвітній особі з каси:

Д-т 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 30 «Каса».

Аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами організується у розрізі особових рахунків і щодо кожної авансової суми окремо.

 

1. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками, з покупцями та замовниками.

У процесі здійснення підприє