МАТЕМАТИЧНІ РІВНЯННЯ ДЛЯ РЕГРЕСІЙНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ЗВ'ЯЗКІВ МІЖ ПОКАЗНИКАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ 2 страница

Ознайомлення з матеріалами і результатами раніше проведе­ного аналізу за окресленою програмою чи відібраними об'єктами дасть змогу не лише оцінити ефективність вже проведеної аналі­тичної роботи, а й врахувати при подальшому плануванні допу­щені раніше помилки та недоліки.

Планування фінансового аналізу охоплює широке коло пи­тань. До них належать не лише встановлення термінів виконання окремих робіт, перелік виконавців і розподіл обов'язків між ни­ми, а й складання самої програми аналізу, визначення його інфо­рмаційної бази.

Графік виконання аналітичних робіт має передбачати найсти­сліші терміни. Бо чим оперативніший аналіз, тим ефективніше використовуються його результати для вирішення проблем кори­стувачів.

Кількість і кваліфікація виконавців залежить від програми аналізу і термінів його проведення. Розподіл обов'язків між ви­конавцями потребує диференційного підходу. Значна частина аналітичних робіт має більш чи менш технічний характер (збір, систематизація, обробка даних) і тому її можна виконати з допо­могою обчислювальної техніки, а також вручну без участі висо-

кокваліфікованих працівників. Інша частина робіт — безпосере­дній аналіз оброблених і згрупованих даних, інтерпретація отри­маних результатів, розробка висновків і пропозицій — потребу­ють участі в них добре підготовлених теоретично і практично фахівців.

Розробка програми і вибір методики аналізу — один з важли­вих етапів, що значною мірою визначає обсяг та ефективність всієї аналітичної роботи. У програмі потрібно відобразити мету, об'єкти й основні напрями аналізу, період, який він охопить, сту­пінь деталізації і глибину вивчення окремих сторін діяльності, його інформаційне і технічне забезпечення. Відображення у про­грамі обсягу використаної в аналізі інформації залежить від того, який аналіз проводять — повний (комплексний) чи тематичний (цільовий), за який період часу (місяць, квартал, рік, декілька ро­ків), на якому рівні управління, за якими класифікаційними озна­ками суб'єктів господарювання, хто є суб'єктом аналізу. У ряді випадків програма може передбачати можливі заходи щодо по­повнення дослідження додатковою інформацією.

Можливості використання при аналізі обчислювальної техніки знаходять відображення у програмі залежно від того, хто і якою технічною базою володіє. В усіх випадках потрібно передбачити максимальне використання техніки для аналітичної обробки ін­формації, оскільки це не лише полегшує працю фахівців, звільняє їх від рутинної роботи, а й дає змогу поглибити і прискорити аналіз.

Програма аналізу передбачає розробку макетів аналітичних таблиць, алгоритмів їх заповнення, методичних вказівок вико­навцям щодо використання конкретних джерел даних технічних прийомів аналізу й оформлення результатів проведеної роботи.

Планування аналітичної роботи містить два аспекти: складан­ня комплексного плану організації і проведення всієї аналітичної роботи та складання планів для різних тематичних аналізів, пе­редбачених комплексним планом. Незважаючи на те, що в обох випадках основні елементи плану (мета, об'єкти, терміни, вико­навці, програма, інформаційне і технічне забезпечення аналізу) однакові, зміст їх значно відрізняється.

У першому випадку мова йде про планування на рік (квартал) постійно діючої розгалуженої системи комплексного аналізу з визначеною метою, об'єктами, системою аналітичних показників, суб'єктами аналізу, інформацією, що відображають специфіку окремих функціональних служб. При цьому необхідно забезпе­чити осіб, які приймають рішення, у встановлені терміни і в до-

Бі

статньому обсязі потрібною аналітичною інформацією. У такому комплексному плані доречно використати сіткові графіки для зв'язку черговості, термінів і виконавців окремих аналітичних робіт, а також для фіксування того, хто, коли і куди спрямовує вихідну інформацію, що відображає результати проведеного ана­лізу.

План тематичного фінансового аналізу характеризується пев­ною фрагментарністю щодо його об'єктів, виконавців і користу­вачів. Головна умова успішності фінансового аналізу — це до­статня і достовірна інформація щодо адекватності у висвітленні реальних господарських явищ та процесів і, лише впевнившись в останньому, можна починати безпосередньо обробляти і дослі­джувати показники діяльності підприємства.

Другий структурний етап фінансового аналізу — власне ана­літичне дослідження — включає в себе зведення і групування да­них, розрахунок системи синтетичних та аналітичних показників, побудову таблиць і графіків.

В процесі аналітичного дослідження використовується систе­ма логічних, математичних та евристичних методів фінансового аналізу.

Водночас, як застерігає Е. Хелферт, фінансовий аналітик час­то зазнає спокуси розрахувати все, що тільки можливо, від поча­тку до кінця, однак в більшості випадків декілька правильно виб­раних коефіцієнтів містять в собі ту інформацію і той зміст, які в дійсності йому необхідні.

Для кожного блоку завдань фінансового аналізу необхідно формувати окрему підсистему показників, враховуючи принципи їх достатності, для відповідної глибини аналітичних досліджень. Водночас вивчаються взаємозв'язки між показниками та рівні їх значень.

Концептуальна модель фінансового аналізу дозволяє здійсню­вати дослідження за класифікаційними ознаками господарюючих суб'єктів щодо їх економічного стану, розвитку в часі і просторі та можливостей діяльності в майбутньому. Аналіз фінансового стану господарюючих суб'єктів проводять у системі досліджень об'єктів їх діяльності за двома напрямами: активи -> зо­бов'язання —> власний капітал; доходи — > витрати -> фінансовий результат. Інформація такого аналізу дає можливість здійснити оцінку повноти використання потенціалу господарської діяльно­сті економічної системи у формуванні фінансового результату. Аналітичні дослідження розвитку економічних систем в часі і просторі дають змогу оцінювати ефективність прийнятих рішень

щодо регулювання економічних процесів у їх діяльності. Майбу­тні умови господарської діяльності досліджуються за допомогою аналізу: потенційних можливостей і варіантів прогресивного роз­витку; очікуваних економічних результатів; ефективності захо­дів, спрямованих на досягнення економічного зростання.

На етапі інтерпретації системи показників аналітичного дослі­дження здійснюють в текстовому вигляді описовий якісний ви­клад кількісних показників фінансового аналізу, відображених в таблицях і на графіках; дають оцінку стану ефективності динамі­ки розвитку і потенційних можливостей діяльності господарюю­чих суб'єктів; узагальнюють досягнення і недоліки, виявляють наявні резерви і визначають заходи з їх реалізації; доводять до відома користувачів результати аналізу. Інтерпретацією одержа­них результатів завершується кожний крок дослідження. При цьому визначають який висновок можна зробити, виходячи із проведеного аналізу, що говорять одержані цифри, чи підтвер­джують вони вихідні передбачення або відкривають щось нове.

З цього приводу аналітики вважають, що на етапі інтерпрета­ції результатів дослідження відбувається процес синтезу показ­ників аналізу залежно від їх складу та факторів, які на них впли­вають. Чим більше таких факторів, тим складніше підготувати висновки. У цьому разі необхідно зосередити увагу на групуванні факторів за певними ознаками і вибрати головні.

Виходячи з цього, вихідна інформація фінансового аналізу може бути розподілена на три категорії: щодо минулої діяльнос­ті, сучасного стану об'єктів (спостереження і опрацювання) і про майбутній розвиток об'єктів, які включають дані про очікувані зміни, їх внутрішні параметри та зовнішні умови (прогнози).

Надзвичайно популярною формою подання результатів фінан­сового аналізу є економічні експрес-доповіді. Це письмові повід­омлення суб'єктів аналізу, користувачів про результати аналіти­чного дослідження. Рівень якості інтерпретації даних фінансо­вого аналізу характеризують інформаційність, виразність і наоч­ність матеріалів.

На завершальному етапі фінансового аналізу на підставі інфо­рмаційних ресурсів статистичних таблиць і графіків та формулю­вання проблем, які потребують розв'язання в економічних екс-прес-доповідях, користувачі розробляють сценарії управлінських рішень і визначають систему контролю оцінки їх ефективності. Фінансовий аналіз дозволяє вияснити все корисне, що знаходить­ся у вихідних даних і визначити, що і як можливо використати для прийняття рішень.

В процесі прийняття рішень виконавчі органи можуть допов­нювати одержану інтерпретовану інформацію додатковими пока­зниками і висновками.

Передумовою підготовки та прийняття управлінського рішен­ня завжди є наявність проблеми, тобто встановлення за допомо­гою фінансового аналізу невідповідності між фактичним і бажа­ним станом діяльності господарюючих суб'єктів.

Технологія прийняття рішень охоплює діагностику проблеми, виявлення можливих способів її вирішення, оцінку варіантів і вибір варіанта, який дасть змогу найвигіднішим для економічної системи способом вирішити проблему. Вибір відповідного варіа­нта рішення здійснюється з урахуванням рівня показників фінан­сового аналізу щодо критеріїв часу, величини і ймовірності оде­ржання необхідного результату.

Управлінське рішення — це, власне, відповіді на запитання, в які строки, з витратою яких сил і коштів, в якому порядку, за яко­го розподілу обов'язків, прав і відповідальності, за якої організа­ції контролю, з якими результатами має здійснюватися управлін­ський вплив.

Контроль прийняття рішень передбачає вибір системи аналізу щодо отриманої інформації та здійснення коригувальних дій.

Системний підхід до проблеми економічної діяльності госпо­дарюючих суб'єктів і прийняття відповідних рішень різними ко­ристувачами передбачає розгляд результатів фінансового аналізу як багаторівневої структурної моделі управління. Абсолютно то­чного і повного переліку ключових процедур кожного етапу фі­нансового аналізу визначити практично неможливо через неви­значеність поведінки інформаційних ресурсів у процесі аналітич­ного дослідження. Тому розглянуті процедури і операції окремих етапів фінансового аналізу не сталі і повинні формуватися вихо­дячи із запитів користувачів.

1.7. Методичне забезпечення фінансового аналізу

Результативність фінансового аналізу залежить від йо­го методичного забезпечення, яке охоплює такі основні елементи:

S мету і завдання фінансового аналізу, які визначаються по­требами прийняття управлінських рішень;

•S організаційне забезпечення виконання аналітичних робіт, що визначається технічними, технологічними, трудовими та ін-

формаційними ресурсами. Організаційна структура фінансового аналізу визначається його суб'єктами шляхом формування суку­пності відділів і служб управління, посадових осіб та спеціаліс­тів які будуть виконувати аналітичні роботи. Технологія фінан­сового аналізу визначає його результативність при використанні технічних ресурсів (знарядь праці), інформаційних ресурсів (предметів праці) і праці аналітиків (робочої сили). Найпрогреси-внішою є організація технології аналітичного процесу з викорис­танням ЕОМ, яка задовольняє вимоги комплексності, системнос­ті, оперативності, точності пізнання досліджуваного об'єкта, тенденцій і закономірностей його зміни і розвитку. Фінансовий аналіз з використанням ЕОМ передбачає автоматичне формуван­ня необхідної інформації з бази даних бухгалтерського, статисти­чного і податкового обліку, здійснення в автоматизованому ре­жимі аналітичних робіт і подання результатної інформації аналізу відповідно до запиту користувачів. Умови для продукти­вної роботи аналітиків передбачають визначення нормативів праці, підтримку ініціативи працівників та формування системи матеріального і морального стимулювання.

•S систему показників, яка виражає інформаційну модель до­сліджуваних явищ і процесів за кількісними і якісними ознаками. Для кожного блоку аналітичних задач формується окрема підсис­тема показників. Водночас, визначаються взаємозв'язки між по­казниками, алгоритми їх розрахунку та рівні значень. Показники формують відповідні потоки планово-нормативної і фактичної інформації для характеристики економічної сутності конкретного явища чи процесу за їх станом або динамікою;

^ фактори і можливі резерви поліпшення фінансового стану. Зміна кожного показника відбувається під впливом чітко визна­чених факторів, які мають функціональні та стохастичні зв'язки. Визначальна мета вимірювання взаємозв'язків виявити кількісну характеристику причинних зв'язків;

S джерела інформації відповідно до потреб розробки науково обгрунтованих управлінських рішень. Кількість і якість інформа­ції повинна відповідати вимогам фінансового аналізу з визначе­ними його цілями, зв'язками і глибиною;

"S методи аналізу, які реалізуються через сукупність якісних і кількісних прийомів дослідження. Якісні прийоми дослідження не дають числової характеристики явищ, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, вивчають способи підходу до вивчення закономірностей (порів­няння, деталізація, абстрагування, синтез). Кількісні прийоми до-

 

слідження дають числову характеристику економічних явищ за допомогою описових та аналітичних інструментів (абсолютні, відносні величини, ряди динаміки, графіки, групування, індекси, прийоми вивчення функціональних і стохастичних зв'язків та оп-тимізації економічних явищ);

S оцінка результатів аналізу та їх оформлення передбачає здійснення висновків щодо стану об'єктів, їх зміни в динаміці та у порівнянні з визначеним еталоном, наявних ресурсів за фактор­ними ознаками і можливих сценаріїв розвитку господарюючих систем. Аналітичну інформацію можна подати в табличній та графічній формі, у вигляді текстів і динамічних рядів.

Відповідальність за методичне забезпечення фінансового ана­лізу покладають на фахівця, котрий здійснює керівництво аналі­тичною роботою. Методичне забезпечення може бути результа­том власних розробок або адаптації наявних готових рекомен­дацій. Серед останніх можна виділити методичні рекомендації державних органів виконавчої влади:

1. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій. — Наказ Агентства з питань запобі­гання банкрутству підприємств та організацій. — 23.02.1998 р. — №22.

2. Методика оцінювання роботи центральних і місцевих орга­нів виконавчої влади щодо залучення інвестицій, здійснення за­ходів з поліпшення інвестиційного клімату у відповідних галузях економіки та в розрізі регіонів, рейтингової оцінки інвестиційної привабливості галузей, регіонів та суб'єктів господарювання. — Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. — 25.03.2004 р. — № 115.

3. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та органі­зацій. — Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству під­приємств та організацій. — 27.06.1997 р. — №81.

4. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господар­ського стану підприємств та організацій. — Лист Державної по­даткової адміністрації України. — 27.01.1998 р. — № 759/10/20-2117.

5. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплато­спроможності підприємства та ознак дій з приховування банк­рутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. — Наказ Мінекономіки України. — 17.01.2001 р. —№ 10.

6. Методичні рекомендації щодо проведення аналізу фінансо­вого стану підприємства-боржника при отриманні відстрочок

/_о0зстрочок). — Лист Державної податкової адміністрації Украї­ни. — 15.06.1998 р. — № 7141/10/20-0017.

7. Методичні рекомендації щодо проведення системного еко­номічного аналізу фінансово-господарської діяльності по здійс­ненню випереджувальних заходів запобігання банкрутству під­приємств транспортно-дорожнього комплексу. — Наказ Міністер­ства транспорту України. — 10.02.2003 р. — № 92.

8. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації. — Наказ Мініс­терства фінансів України. — 26.01.2001 р. — № 49/121.

9. Рекомендації щодо оцінки комерційними банками кредито­спроможності та фінансової стабільності позичальника. — Лист Національного банку України. — 02.06.1994 р. — № 23011/79.

10. Рекомендації щодо інтегральної оцінки обсягів тіньової
економіки. — Наказ Міністерства економіки України. — від

03.06.2005 р. № 156.

11. Методика аналізу фінансово-господарської діяльності під­приємств державного сектору економіки. — Наказ Міністерства фінансів України. — 14.02.2006 р. — № 170.

12. Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства. — Рішення Правління Укоопспілки. —

28.07.2006 р.

Основні недоліки рекомендацій, це їх розробка без врахування інформаційних ресурсів діючих форм фінансової звітності, різні підходи до побудови алгоритмів розрахунку і оцінки показників та неповне використання методів аналізу.

Методичне забезпечення фінансового аналізу формується на системі діючих норм і рекомендацій:

1. Національних стандартів бухгалтерського обліку (табл. 1.7.1).
Стандарти бухгалтерського обліку визначають склад і зміст

фінансових показників та порядок їх формування за господар­ськими операціями, які виникають в процесі діяльності під­приємства.

2. Методичних розробок щодо складання фінансового плану:

2.1. Методичні рекомендації щодо порядку складання та пого­дження (затвердження) річного фінансового плану господарсько­го товариства, у статутному фонді якого більше 50 % акцій нале­жать державі. — Наказ Фонду державного майна України. — 21.02.2002 р. —№343.

2.2. Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством. — Наказ Міністерства еконо­міки України. — 25.12.2000 р. — № 277.

, 67

 

2.3. Про складання фінансових планів підприємств та звітність про їх виконання. — Наказ Міністерства транспорту України. — 16.07.2003 p.—№539.

2.4. Порядок складання фінансового плану державним підпри­ємством (крім казенного) та контролю за його виконанням. — Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. — 27.05.2003 р. — № 137.

2.5. Про складання фінансових планів підприємств затвердже­но. — Розпорядження Кабінету Міністрів України. — 13.04.2005 р. — №95-р.

2.6. Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного під­приємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі. — На­каз Міністерства економіки України. — 17.01.2007 р. —№ 7.

2.7. Порядок складання, затвердження фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких біль­ше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочі­рніх підприємств, що належать до сфери управління Мінпаливе-нерго, та контролю за їх виконанням. — Наказ Міністерства палива та енергетики України. — 15.08.2006 р. — № 289.

2.8. Порядок складання, затвердження та контролю за вико­нанням фінансових планів державних комерційних та казенних підприємств, господарських товариств сфери управління МНС України, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (ча­сток, паїв) належить державі. — Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. — 25.07.2006 р. — № 477.

2.9. Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану казенним, державним підприємством та гос­подарським товариством, де державна частка у статутному фонді складає більше 50 %, що належать до сфери управління Мініс­терства промислової політики України. — Наказ Міністерства промислової політики України. — 17.08.2005 р. — № 308.

2.10. Порядок складання, затвердження та контролю виконан­
ня фінансових планів державних підприємств, акціонерних, хол­
дингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статут­
ному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв)
належить державі, та їх дочірніх підприємств. — Наказ Міністер­
ства економіки України. — 21.06.2005 р. — № 173.

Значення величин планових показників, які формують най­більш раціональний розвиток підприємства, використовуються в фінансовому аналізі для оцінки стану господарської діяльності у порівнянні з фактичними даними та визначення якості прийнятих управлінських рішень.

3. Міжнародних стандартів аудиту (табл. 1.7.2).

Стандарти аудиту — це загальні керівні матеріали, які сприя­ють поглибленому дослідженню господарських операцій і дозво­ляють встановити достовірність показників у процесі фінансово­го аналізу. На практиці фінансовий аналіз є складовою аудитор­ської діяльності.

4. Положень про застосування плану рахунків бухгалтерсько­
го обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій
підприємств і організацій:

4.1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерсь­кого обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських опера­цій підприємств і організацій. — Наказ Міністерства фінансів України. — ЗО. 11.1999 р. — № 291.

4.2. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основ­них засобів. — Наказ Міністерства фінансів України. — 30.09.2003 р. —№561.

4.3. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологі­чних активів. — Наказ Міністерства фінансів України. — 29.12.2006 р. —№1315.

4.4. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запа­сів.— Наказ Міністерства фінансів України.— 10.01.2007 р.— №2.

Система рахунків та схеми реєстрації і порядок групування фактів господарської діяльності у бухгалтерському обліку вико­ристовуються для формування показників про стан і розвиток підприємства. Записи на бухгалтерських рахунках формують ін­формаційну базу для фінансового аналізу про фактичний стан ді­яльності господарюючих систем.

5. Положень щодо застосування регістрів бухгалтерського
обліку:

5.1. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухга­лтерського обліку малими підприємствами. — наказом Міністер­ства фінансів України. — 25.06.2003 р. — № 422.

5.2. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухга­лтерського обліку. — Наказ Міністерства фінансів. — 29.12.2000 р. —№356.

 

 

Закінчення табл. 1.7.2

Примітка. МСЯК — Міжнародний стандарт контролю якості. МСА — Міжнародні стандарти аудиту. ПМПА — Положення з міжнародної практики аудиту. МСЗО — Міжнародні стандарти завдань з огляду. МСЗНВ — Міжнародні стандарти завдань з надання вивченості. МССП — Міжнародні стандарти супутніх послуг.

5.3. Методичні рекомендації про складання регістрів бухгал­терського обліку податкових різниць, валових доходів та валових витрат. — Наказ Міністерства фінансів України. — 29.01.2007 р.—№45.

Система регістрів бухгалтерського обліку використовується для реєстрації і узагальнення інформації про господарську діяль­ність підприємства та формування показників про склад і рух ак­тивів, капіталу, зобов'язань, доходів, витрат, фінансових резуль­татів.

6. Інструкцій щодо складання державної статистичної звітності:

6.1. Інструкція зі статистики кількості працівників.— Наказ Державного комітету статистики України. — 28.09.2005 р. — № 286.

6.2. Інструкція зі статистики заробітної плати. — Наказ Дер­жавного комітету статистики України. — 13.01.2004 р. — № 5.

6.3. Інструкція щодо складання форм державних статистичних спостережень зі структурної статистики N 1-підприємництво (рі­чна), N 1-підприємництво (коротка)— річна, N 1-підприємництво (квартальна), N 1-підприємництво (малі) — пів­річна. — Наказ Державного комітету статистики України. — 20.10.2006 р.—№489.

6.4. Інструкція щодо складання форми державного статистич­ного спостереження N 2-інвестиції «Звіт про капітальні інвести­ції». — Наказ Державного комітету статистики України. — 12.12.2001р. —№491.

6.5. Інструкція щодо складання форм державних статистичних спостережень зі статистики капітальних інвестицій. — Наказ Державного комітету статистики України.— 9.10.2006 р.— № 476.

6.6. Про затвердження форми державної статистичної звітнос­ті із статистики основних засобів та Інструкції про порядок її складання. — Наказ Державного комітету статистики України. — 27.08.2001р.—№365.

6.7. Інструкція щодо заповнення форм державної статистичної звітності про використання робочого часу. — Наказ Державного комітету статистики України. — 4.01.2000 р. — № 1.

Інструкції містять основні методологічні положення щодо ви­значення показників у формах державних статистичних спосте­режень з метою одержання об'єктивної інформації про господар­ську діяльність підприємства. Дані статистичної звітності дозволяють здійснювати фінансовий аналіз окремих напрямів ді­яльності підприємства.

7. Законів України з оподаткування та інструкцій щодо скла­
дання податкових декларацій:

7.1. Закон України «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

7.2. Закон України «Про податок на додану вартість». — 03.04.1997 р. — № 168/97-ВР.

7.3. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб». — 22.05.2003 р. — №809-IV.

7.4. Закон України «Про порядок погашення зобов'язань пла­тників податків перед бюджетами та державними цільовими фо­ндами». — 21.12.2000 р. — № 2181 -III.

7.5. Порядок складання декларації з податку на прибуток під­приємства. — Наказ Державної податкової адміністрації Украї­ни. — 29.03.2003 р. — № 143.

7.6. Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. — Наказ Державної податкової адмі­ністрації України. — 30.05.1997 р. — № 166.

7.7. Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. — Наказ Державної податкової адміністрації України. — 29.09.2003 р.--№451.

Податкові декларації в процесі фінансового аналізу викорис­товують з метою одержання об'єктивної інформації про об'єкти оподаткування і податкові зобов'язання підприємства.

8. Облікової політики підприємств:

8.1. Про облікову політику.— Лист Міністерства фінансів України. — 21.12.2005 р. — № 31-34000-10-5/27793.

8.2. Про погодження облікової політики підприємства. — На­каз Міністерства аграрної політики України.— 11.04.2007 р.— № 254.

8.3. Щодо погодження облікової політики підприємств. — На­каз Міністерства промислової політики України. — 23.01.2007 р. — №23.

Розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити застосування:

методів оцінки вибуття запасів;