МАТЕМАТИЧНІ РІВНЯННЯ ДЛЯ РЕГРЕСІЙНИХ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ЗВ'ЯЗКІВ МІЖ ПОКАЗНИКАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ 4 страница

Управлінська функція показників полягає в тому, що вони є важливим елементом процесу управління на всіх його рівнях.

Контрольна функція передбачає використання показників суб'єктами контролю з метою нагляду за станом діяльності учас­ників господарських відносин.

Стимулююча функція показників полягає у розробці на їх базі норм підтримки господарюючих суб'єктів, визначення пріорите­тних цілей держави і регіонів, засобів та способів їх реалізації, виходячи зі змісту об'єктивних процесів і тенденцій, що мають місце в національному та світовому господарстві, та враховуючи законні інтереси суб'єктів господарювання.

Показники як джерело економічної інформації, яка викорис­товується в управлінні суб'єктів господарювання, слід розгляда­ти в прагматичному, семантичному і синтаксичному аспектах.

Прагматичний аспект пов'язаний із цінністю і корисністю ви­користання показників для прийняття правильних управлінських рішень. Семантичний аспект забезпечує вивчення змістовного навантаження показників та визначення зв'язку між ними в сис­темі. Синтаксичний аспект дає змогу встановити параметри сис­теми показників та забезпечити форми їх подання.

Ефективність використання показників забезпечується багато-критеріальним підходом до вивчення всіх типів їх внутрішніх зв'язків: семантичних, функціональних і стохастичних (кореля­ційних).

Семантичний зв'язок між показниками існує в тому випадку, якщо вони пов'язані за об'ємом поняття, тобто показник зазвичай характеризує не лише сукупність в цілому, але і її складові час­тини. Семантичні зв'язки між показниками виявляються та фік­суються за допомогою різного виду класифікацій і номенклатур, в яких встановлюється однозначний склад понять у співвідно­шенні їх обсягів. Виявлення та фіксація семантичних зв'язків між показниками є найважливішою умовою забезпечення їх порів­нянності та зведення.

Функціональні зв'язки фіксуються записом відповідних алго­ритмів розрахунку та балансових таблиць і рівнянь. Слід відміти­ти, що в формі алгоритмів та таблиць частково можуть фіксува­тися і семантичні зв'язки.

Що стосується стохастичних зв'язків між показниками, то для них природним засобом вираження є математико-статистичні ха­рактеристики, такі як коефіцієнти кореляції, оцінки параметрів у рівняннях регресії тощо. Наприклад, обсяги господарської діяль­ності змінюються з ростом основних засобів, але рівень цієї зміни не може бути встановлений як одночасно рівномірний, показники тісноти зв'язку, як правило, змінюються в динаміці.

За допомогою окремих ізольованих показників, як правило, неможливо глибоко вивчити ні окремі підприємства, ні регіо­ни, ні види економічної діяльності, оскільки вони здатні відо-

бразити лише одну чи небагато сторін явищ, пов'язаних з про­цесом їх господарювання. В господарській діяльності будь-яке явище має велику кількість характеристик та особливостей, які можуть бути розглянуті в різних аспектах. Зокрема, процеси і явища, які формують фінансовий стан підприємств, визнача­ються такими важливими показниками суб'єктів господарю­вання, як вартість активів, власний капітал, чистий прибуток, виробнича собівартість, додана вартість, чистий дохід, валовий прибуток, доходи працівників і власників тощо. Відобразити такий багатоаспектний перелік явищ неможливо якимось од­ним показником. Разом з тим, оскільки сторони даних явищ об'єктивно взаємопов'язані, то їх вивчення повинне здій­снюватись за допомогою сукупності взаємодоповнюючих по­казників.

Для того, щоб подолати односторонність, абстрактність і до­сягнути багатостороннього і взаємопов'язаного відображення процесу, який вивчається, потрібна система показників. Причому необхідна система має бути розроблена не просто як механічний набір окремих показників, а містити і відображати їх діалектичну єдність, реально існуючі взаємозв'язки ознак та явищ. Це буде сприяти кращому встановленню виду взаємозв'язку, взаємозале­жності та взаємообумовленості явищ, які спостерігаються в гос­подарській діяльності.

Система показників фінансової звітності, як основного джере­ла інформаційних ресурсів для фінансового аналізу, складається з окремих підсистем, блоків, груп і підгруп, які безпосередньо роз­галужені в аналітичних показниках. Наочний приклад такої сис­теми відображено на рис. 2.2.2 і 2.2.3.

Кожна така сукупність відповідних рівнів показників, по суті, являє собою самостійну частину і виконує притаманні їй функціональні задачі в рамках загальної мети всієї системи. Логічний взаємозв'язок всієї сукупності, її підпорядковува-ність загальній меті обумовлюють органічну єдність системи в цілому. Взаємозв'язок показників, логічне поєднання одних показників з іншими— є обов'язковою рисою системи показ­ників, яка претендує на те, щоб бути саме системою, а не на­бором більш чи менш цікавих, актуальних та необхідних пока­зників.

У фінансовому аналізі необхідно також використовувати фо­рмалізовані методи згортання значної кількості аналітичних ха­рактеристик з метою переходу до порівняно невеликої кількості узагальнюючих (інтегральних) показників.

Рис. 2.2.2. Фрагмент системи показників фінансової звітності на прикладі балансу підприємства

 

Сутність інтегрального показника полягає в переході від опи­су досліджуваного об'єкта, який характеризується великою кіль­кістю ознак, до описання меншим числом максимально компакт­них інформаційних показників, які відображають найбільш сут­тєві властивості явища. Агрегування ознак в одну інтегральну оцінку ґрунтується на так званій «теорії адитивної цінності», згідно з якою цінність цілого дорівнює сумі цінностей його складових.

Для інтерпретації економічних показників діяльності господа­рюючих систем необхідно мати обгрунтовані нормативні (ета­лонні, стандартні) величини, які будуть характеризувати допус­тимі (критичні) межі їх зміни.

Щодо термінів «еталон», «норматив» і «стандарт», то їх тлу­мачення дається в словниках. Еталон (фр. etalori) — вимірник, зразок для порівняння з чим-небудь. Норматив (від лат. normatio — упорядкування) — економічний, технічний та інший показник норм, у відповідності з яким проводиться будь-яка ро­бота, виконується будь-яка програма. Стандарт (англ. standard) — зразок, еталон, модель, які приймаються за вихідні для співстав-лення з ними інших подібних об'єктів.

Використовуючи фактичні і нормативні величини показників, можна здійснювати ідентифікацію діяльності господарюючих си­стем за наступними рівнями:

• достатній та позитивний — фактична величина показника
(Пі) перевищує критеріальну (еталонну, нормативну) межу (П_е) в
коридорі значень що забезпечують ефективну діяльність (Ке₃), а в
порівнянні з минулим періодом (П₀) має тенденцію до покращення:

П_е<П, >П₀;

• достатній, але негативний — фактична величина показника
перевищує критеріальну (еталонну, нормативну) межу в К_е„ а в
порівнянні з минулим періодом має тенденцію до погіршення:

П_е<П, <П₀;

• недостатній, але позитивний — фактична величина показни­
ка нижча за критеріальну (еталонну, нормативну) межу в Ке₃, а
порівнянні з минулим періодом має тенденцію до покращення:

П_е>П,>П₀;

• недостатній та негативний — фактична величина показника
нижча за критеріальну (еталонну, нормативну) межу в К_ез, а порі­
внянні з минулим періодом має тенденцію до погіршення:

Пе>П,<П₀.

Рис. 2.2.4. Оцінка стану підприємства за величиною показників його діяльності

Таким чином, за рис. 2.2.4 варто виділити декілька рівнів ве­личини показника:

— рівень 1 — значення показника перебуває у межах визна­ченого коридора нормативних величин, а динаміка його зміни рухається до середини коридора. Стан підприємства можна оці­нити як «відмінний»;

— рівень 2 — значення показника перебуває у межах визна­ченого нормативу, динаміка стабільна. Стан підприємства можна

оцінити як «відмінний», якщо значення показника перебуває в середині коридора або «добрий» — на межах коридора;

-— рівень 3 — значення показника перебуває у межах визна­ченого коридора, але динаміка свідчить про його рух від середи­ни коридора до визначених максимальних і мінімальних меж. Стан підприємства «добрий»;

— рівень 4 — значення показника перебуває за межами кори­дора, але спостерігається тенденція до поліпшення. Стан підпри­ємства, залежно від величини відхилення від норми і темпів руху до еталонного значення, може бути «добрий» або «задовільний»;

— рівень 5 — значення показника стійко перебуває за межами коридора. Залежно від величини відхилення від нормативного рі­вня стан підприємства «задовільний» або «незадовільний»;

— рівень 6 — значення показника за межами коридора і має тенденцію до погіршення. Стан підприємства «незадовільний».

Показники, величини яких ненормовані, оцінюють за тенден­цією зміни їх значень в динаміці. При цьому стан підприємства може поліпшуватись, бути стабільним або погіршуватись.

Оцінка розвитку підприємства при аналітичному дослідженні фактичних, планових і нормативних показників здійснюється за видами порівнянь (табл. 2.2.1).

Таблиця 2.2.1