АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

12.1. Економічна сутність інвестицій та інвестиційної дія­льності.

12.2. Аналіз розвитку інвестиційної діяльності підприємства.

12.3. Аналіз ефективності інвестицій.

12.1. Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності

Сталий розвиток підприємства та його фінансова стій­кість безпосередньо пов'язані з інвестиційною діяльністю, яка є сукупністю практичних дій щодо вкладення коштів у формуван­ня потенціалу господарюючої системи.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних ціннос­тей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток і чистий до­хід в сумі амортизаційних відрахувань, або досягається соціаль­ний ефект.

Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у ви­гляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, во­дою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права і активи, необхідні для здійснення господар­ської діяльності.

Інвестиції у відтворення необоротних активів і на приріст ма­теріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

З економічної точки зору інвестиції розглядаються як витрати на створення активів.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

• інвестування — громадянами і юридичними особами;

• державного інвестування — органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових

коштів, а також державними підприємствами і установами за ра­хунок власних і позичкових коштів;

• іноземного інвестування — іноземними громадянами, юри­дичними особами та державами;

• спільного інвестування — громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Інвестори — це суб'єкти інвестиційної діяльності, які при­ймають рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, поку­пців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвести­ційної діяльності.

Для підприємства найважливішою формою інвестиційної дія­льності є інноваційна, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціаль­ну сферу, за напрямами:

• випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технологій;

• формування прогресивних міжгалузевих структурних зру­шень;

• реалізація довгострокових науково-технічних програм з ве­ликими строками окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

• розробка і впровадження нової, ресурсозберігаючої техноло­гії, призначеної для поліпшення соціального і екологічного ста­новища.

Об'єктами інноваційної діяльності є:

• інноваційні програми і проекти;

• нові знання та інтелектуальні продукти;

• виробниче обладнання та процеси;

• інфраструктура виробництва і підприємництва;

• організаційно-технічні рішення виробничого, адміністрати­вного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшу­ють структуру і якість виробництва та (або) соціальної сфери;

• сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

• товарна продукція;

• механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

• власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, аморти­
заційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихій-

ного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

• позикових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організа­цій, підприємств і громадян.

В основі аналізу інвестиційної діяльності підприємства лежать різні класифікаційні ознаки інвестицій.

1. За обсягами вкладень розрізняють валові та чисті інвестиції.
Валові інвестиції — це загальний обсяг ресурсів, що інвесту­
ються на приріст активів підприємства.

Чисті інвестиції— це сума валових інвестицій, зменшена на величину амортизаційних відрахувань.

Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку підприємства. Якщо сума чистих інвести­цій становить від'ємну величину (тобто обсяг валових інвестицій менше суми амортизаційних відрахувань), це свідчить про зни­ження виробничого потенціалу і як наслідок — зменшення обся­гу створених об'єктів господарської діяльності (така ситуація ха­рактеризує підприємство, яке «проїдає свій капітал»). Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто обсяг валових інвести­цій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це свідчить про відсутність економічного зростання, тому що виробничий потен­ціал залишається при цьому незмінним (така ситуація характери­зує підприємство, що «топчеться на місці»). Якщо сума чистих інвестицій є додатною величиною (тобто обсяг валових інвести­цій перевищує суму амортизаційних відрахувань), це означає, що економіка господарюючої системи знаходиться на стадії розвит­ку, тому що забезпечується розширене відтворення її виробничо­го потенціалу (така ситуація характеризує підприємство з розви­нутою економікою).

2. За об'єктами вкладень ресурсів — реальні, фінансові, іммо­
білізовані та інноваційні.

Реальні (капітальні) інвестиції включають вкладення в об'єкти матеріальних і нематеріальних необоротних активів, які підляга­ють амортизації, та товарно-матеріальні запаси.

Фінансові інвестиції включають придбання фінансових акти­вів (акцій, облігацій, сертифікатів, відкриття депозитних рахун-

ків), участь у заснуванні нових підприємств та в спільній діяль­ності. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція — господарська операція, яка передбачає внесення активів до статутного капіталу юридичної особи в об­мін на корпоративні права. Портфельна інвестиція — господар­ська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, дерива-тивів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.

Іммобілізовані об'єкти інвестицій формуються коштами дебі­торської заборгованості, які інвестують господарську діяльність покупців та інших господарюючих систем, через систему розра­хунків.

Під інноваційними інвестиціями розуміють придбання ліцен­зій, патентів, програмних продуктів, фінансування наукових роз­робок, підготовку та перепідготовку фахівців.

3. За характером участі в інвестуванні — за участі інвестора та
непрямі.

Під інвестиціями за участю інвестора розуміється безпосередня участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення кош­тів. При цьому інвестор безпосередньо залучений в усі стадії інве­стиційного циклу, в тому числі у передінвестиційні дослідження, проектування й будівництво об'єкта інвестування, а також вироб­ництво кінцевої продукції. Пряме інвестування здійснюють підго­товлені інвестори, які мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом інвестування.

Непрямі інвестиції — це інвестування, опосередковане інши­ми особами (інвестиційними або іншими фінансовими посеред­никами). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефе­ктивного вибору об'єктів інвестування і наступного управління ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випуска­ються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів та ін­вестиційних компаній). Посередники зібрані таким чином інвес­тиційні кошти розміщують на власний розсуд, а одержані доходи розподіляють потім серед власників цінних паперів.

4. За періодом інвестування — короткострокові та довгостро­кові. Короткострокові інвестиції — це вкладення капіталу на пе­ріод до одного року. Під довгостроковими інвестиціями розумі­ють вкладення капіталу на період, більший одного року.

5. За формами власності інвесторів — приватні, державні, іно­земні та спільні.

Приватні інвестиції здійснюються громадянами, а також під­приємствами недержавних форм власності.

Державні інвестиції— це вкладення, що здійснюються центральними і місцевими органами влади за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів та позикових коштів, а також державними підприємствами за рахунок власних та залучених коштів.

Іноземні інвестиції — вкладення, які здійснюються іноземни­ми громадянами, юридичними особами та державами.

Головним чином, іноземні інвестиції можна класифікувати в такий спосіб:

рухоме і нерухоме майно. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможли­вим без їх знецінення та зміни призначення. Рухомими є речі, які можна вільно переміщувати в просторі.

іноземна валюта, що визнається конвертованою Національ­ним банком України.

валюта України — при реінвестуванні в об'єкт первинного інвестування або в будь-які інші об'єкти інвестування.

цінні папери і майнові вимоги (договірні комерційні зо­бов'язання).

права на ведення господарської діяльності, наприклад, дія­льності, що ліцензується (без передачі самої ліцензії), права інте­лектуальної власності (наприклад, ноу-хау) та інші майнові права (наприклад, права власності на частку в статутному капіталі юридичної особи).

Іноземні інвестори мають право здійснювати всі види інвес­тицій у таких формах:

• участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або при­дбання частки в діючих господарських організаціях;

• створення іноземних підприємств на території України, фі­лій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб, або придбання у власність діючих підприємств;

• придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи ін­ших цінних паперів;

• придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання при­родних ресурсів на території України;

• господарська діяльність на основі угод про розподіл про­дукції;

• придбання інших майнових прав.

Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутно­го капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюєть­ся в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сто­рін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні проводиться за курсом, встановленим Національним банком України.

Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, що здійс­нюються суб'єктами господарювання даної країни та іноземних держав.

6. За видами об'єктів формування вкладень інвестиції поділя­
ють на:

• фінансові операції:

грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;

інші фінансові інструменти.

господарські (виробничі) операції: рухоме та нерухоме майно;

майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань які оформлені у вигляді технічної документації та вироб­ничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого («ноу-хау»);

права користування землею, ресурсами, а також майнові права.

7. У регіональному аспекті виділяють інвестиції:

внутрішні, тобто вкладення суб'єктами господарської діяль­
ності держави в об'єкти інвестування, що знаходяться на її тери­
торії;

іноземні — вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб,
іноземних держав, міжнародних урядових і неурядових організа­
цій;

зарубіжні — вкладення коштів в об'єкти інвестування за
межами території певної країни.

8. За ступенем ризику інвестиції поділяють на:

безризикові — характеризують вкладення коштів у такі
об'єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрат
капіталу або очікуваного доходу і практично гарантоване отри­
мання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного при­
бутку;

ризикові — мають ступінь ризику, що залежить від впливу
ринку на зміни результатів роботи підприємства, строків інвесту-

 

вання та отримання результатів, масштабів проекту, його цілей (створення нової продукції, зменшення витрат виробництва, розширення обсягів продажу тощо).

Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути втрати:

а) всієї суми розрахункового прибутку — допустимий
ризик;

б) прибутку і розрахункового доходу в частині амортизацій­
них відрахувань — критичний ризик;

в) активів одержаних за рахунок інвестицій — катастрофічний
ризик і банкрутство інвестора.

9. За формами відтворення в об'єктах розрізняють інвестиції на:

• формування нових об'єктів господарської діяльності;

• розширення наявних об'єктів господарської діяльності з ме­тою формування додаткових виробничих комплексів і вироб­ництв, розширення існуючих структурних підрозділів для збіль­шення виробничих потужностей;

• реконструкцію наявних об'єктів господарської діяльності із заміною морально застарілого і фізично зношеного обладнання з метою випуску нової продукції;

• технічне переоснащення — комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, ділянок.

10. За видами інвестиційної стратегії виділяють:

• пасивні інвестиції, тобто такі, що підтримують на незмінно­му рівні показники прибутковості вкладень за рахунок заміни за­старілого обладнання;

• активні інвестиції, що забезпечують підвищення конкурен­тоспроможності підприємства та його прибутковості порівняно з раніше досягнутими рівнями за рахунок упровадження нової тех­нології, організації випуску продукції, що користується попитом, освоєнням нових ринків збуту.

11. За характером використання ресурсів в інвестиційному
процесі виділяють:

• первинні інвестиції, які характеризують використання впе­рше сформованих для інвестиційних цілей як власних, так і пози­кових фінансових ресурсів;

• реінвестиції, що являють собою використання в інвести­ційних цілях чистого прибутку, одержаного від попередніх ін­вестицій;

• деінвестиції, що являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях.

Окремим випадком інвестування є вкладання коштів у фінан­сові інструменти (цінні папери). При цьому кожен з учасників ін­вестиційного процесу вирішує власні завдання:

емітенти — позичальники коштів на фондовому ринку — мають запропонувати такі цінні папери, які за інших однакових умов користуватимуться більшим попитом і забезпечать ефекти­вність інвестиційної стратегії. Під останньою розуміють задово­лення потреби в інвестиційних ресурсах найбільш вигідним і найменш ризикованим способоінвестори вибирають тип цінного папера, який відповідає стратегії зберігання коштів чи одержання прибутку з урахуван­ням ризикованості відповідних операцій на фондовому ринку, пі­сля чого добирається конкретний об'єкт вкладання ресурсів, тоб­то цінний папір певного суб'єкта господарювання.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випли­вають з цих документів, іншим особам.

В Україні можуть випускатися цінні папери наступних видів:

1. Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному капіталі акціонерного то­вариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на "участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

2. Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власни­ком грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не пе­редбачено умовами випуску).

3. Казначейські зобов'язання — вид цінних паперів на пред'яв­ника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

4. Ощадний сертифікат— письмове свідоцтво банку про де­понування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

5. Інвестиційний сертифікат— цінний папір, який випуска­ється виключно інвестиційним фондом або інвестиційною ком-

панією і дає право його власникові на отримання доходу у вигля­ді дивідендів.

6. Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку ви­значену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

7. Приватизаційні папери — це особливий вид державних цін­них паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одер­жання у процесі приватизації частки майна державних підпри­ємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

8. Заставна — це борговий цінний папір, який засвідчує безу­мовне право його власника на отримання від боржника виконан­ня за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає вико­нанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки.

9. Іпотечні цінні папери — боргові цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які засві­дчують право власників у межах одного випуску (щодо емітента) на отримання від емітента належних їм коштів у встановлений строк.

Можуть випускатися такі види іпотечних цінних паперів:

— сертифікати (сертифікати з фіксованою дохідністю та сер­тифікати участі);

— облігації (звичайні іпотечні облігації та структуровані іпо­течні облігації).

10. Сертифікат фонду операцій з нерухомістю— цінний па­
пір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від
інвестування в операції з нерухомістю.

Інвестиційна діяльність передбачає визначення суми грошей, яку буде мати інвестор у кінці операції, тобто дослідження грошо­вого потоку від нинішньої суми до майбутньої, і навпаки, у зворо­тному напрямі — від майбутнього до поточного моменту часу.

12.2. Аналіз розвитку інвестиційної діяльності підприємства

Мета аналізу розвитку інвестиційної діяльності під­приємства полягає у вивченні:

• балансу інвестиційних потоків грошових коштів (фінансо­вих ресурсів) і витрат на формування об'єктів інвестицій;

• інвестиційних ресурсів підприємства за їх величиною, стру­ктурою і динамікою;

• інвестиційних об'єктів за обсягами, функціональним при­значенням, цільовим спрямуванням та розміщенням;

• ефективності відшкодування вкладених коштів в інвести­ційні об'єкти за рахунок доходів від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг та отриманого прибутку, що забезпечує рентабель­ність інвестицій не нижче бажаного для підприємства рівня.

В процесі аналізу необхідно враховувати особливості інвести­ційної діяльності виходячи з того, що:

• формування об'єктів інвестування потребує концентрації і, найчастіше, одночасного витрачання значних фінансових ре­сурсів;

• залучені фінансові ресурси для здійснення інвестиційної ді­яльності використовуються на платній основі, а їх вартість обме­жується рівнем прибутковості об'єктів інвестицій;

• окупність інвестицій відбувається лише протягом певного часу в процесі експлуатації об'єкта інвестування. Тому будь-яка інвестиція передбачає наявність періоду, де відбувається тільки витрачання коштів без відповідних грошових надходжень. При цьому треба виділяти дві складові частини інвестиційного проце­су, які виражають сутність інвестування: періоди вкладення кош­тів і одержання доходів;

• інвестиційна діяльність передбачає ризик, який варто врахо­вувати при формуванні фінансових ресурсів для інвестування та визначенні грошових потоків від об'єктів інвестицій. Витрати і доходи інвестиційної діяльності формуються з певною невизна­ченістю та ймовірністю;

* • надходження грошових потоків від об'єкта інвестицій відбу­ваються з урахуванням фактора часу. Тому розподілені в часі грошові потоки мають бути приведені до поточної (сучасної) ва­ртості.

Першим завданням аналізу є оцінка балансу інвестиційної ді­яльності підприємства щодо джерел фінансових ресурсів і об'єктів інвестицій (табл. 12.2.1).

Як видно з табл. 12.2.1, підприємство у поточному періоді для інвестиційної діяльності використано 17178,1 тис. грн фінансо­вих ресурсів, що більше, ніж у минулому періоді, на 4093,6 тис. грн, або 31,3 %. Власні джерела коштів для інвестицій становили 86,8 %. Серед об'єктів інвестування необоротні активи становили 88,4 %, в тому числі основні засоби — 72,0 %.

Друге завдання аналізу — визначити величину, структуру і динаміку основних джерел інвестиційної діяльності підприємства (табл. 12.2.2).

 

Таблиця 12.2.2