РОЗДІЛ 4. АДСОРБЦІЙНІ РІВНОВАГИ.
Основні поняття та визначення.
Адсорбція - це самочинний нерівноважний процес перерозподілу компонентів системи між поверхневим шаром та об’ємною фазою. При цьому відбувається концентрування (накопичення) газу чи розчиненої речовини на межі розподілу фаз. Речовина, що адсорбується, називається адсорбатом, а рідина чи тверде тіло, що адсорбує їх - адсорбентом. Адсорбцію не слід плутати з поняттям «абсорбція», що відповідає процесу поглинання речовини в об’ємі другої речовини. Внаслідок теплового руху одночасно з адсорбцією відбувається зворотній процес - десорбція. Кількісно адсорбція може бути виражена: 1. Адсорбція «А» - це кількість адсорбату віднесеного до одиниці маси адсорбенту, [моль/кг], або до одиниці площі поверхні адсорбенту [моль/м2]. 2.Адсорбція за Гіббсом «Г», - це різниця між кількістю молів адсорбату в поверхневому шарі (nS) та кількістю його молів в шарі об’єму розчину такої ж товщини (nV), віднесена до одиниці площі міжфазної поверхні [моль/м2]. Г = (nS – nV)/S (4.1) Якщо концентрація адсорбату в поверхневому шарі більша за об’ємну, адсорбцію Г вважають додатною, а якщо навпаки - від’ємною. Залежності величини адсорбції від рівноважного тиску (або концентрації) адсорбату при сталій температурі: a=f(p) та a=f(c) називають ізотермами адсорбції.
|
