П. 2.1 Сучасні підходи та принципи державного регулювання економікою

Сучасні підходи до державного регулювання економіки

У стабільній економіці основним регулятором соціально-економічних процесів виступає ринковий механізм, а ДРЕ виконує допоміжну роль. Основне призначення ДРЕ — створення нормальних умов для функціонування ринку, нейтралізація негативних наслідків і вирішення проблем, які не під силу ринковому механізму.

У перехідній економіці роль державного регулювання значна і суттєва, але в міру створення необхідних засад розвитку ринкових відносин вплив держави має зменшуватись.

Ринкове і державне регулювання економіки часто доповнюється функціонуванням інституту соціального партнерства, що дає можливість найкращим чином узгоджувати інтереси суб'єктів, реалізовувати економічні й соціальні цілі розвитку суспільства.

Державне втручання в економіку має бути раціональним — надмірна активність держави може породжувати негативні тенденції і наслідки, а також обумовлює зменшення фінансових можливостей держави.

Це пов'язано з тим, що будь-яке втручання держави в економічне життя передбачає:

1) певні адміністративні витрати (на утримання управлінського апарату);

2) існування так званих "побічних ефектів", "фіаско державного регулювання".

Причина виникнення "побічних ефектів": ринок — це органічний механізм, і будь-який державний захід (якого б характеру він не був) змінює умови взаємодії на даному ринку, ринкову кон'юнктуру, впливає на рішення суб'єктів господарювання.

"Фіаско" (провали) державного регулювання обумовлено:

1. неправильним застосуванням методів та інструментів ДРЕ (розміри податків, мита, кредитних ставок, квот, ліцензій тощо);

2. можливістю помилок в прийнятті управлінських рішень через відсутність чи недостатність інформації;

3. існуванням проблеми часових лагів – “ефекту запізнення” в процесі постановки цілей, прийняття рішень, виборі інструментів регулювання. Необхідно враховувати, що швидкість введення в дію та термін дії кожного інструмента впливають на ціль по-різному: зміни в грошово-кредитному регулюванні дають швидший ефект, в податковому — більш віддалений результат;

4. перевищенням владних повноважень, використанням цього інструмента на користь вузького кола осіб (клану, об'єднання тощо).

Основні принципи державного регулювання економіки:

1) наукової обгрунтованості - врахування вимог об'єктивних економічних законів, реалій економічного, політичного і соціального життя суспільства, національних особливостей;

2) погодження інтересів - державне регулювання економіки має бути механізмом погодження інтересів різних суб'єктів економіки: загальнодержавних, регіональних, групових (підприємців, робітників, споживачів, виробників тощо);

3) системності обумовлений функціонуванням національної економіки як великої складної системи, що включає різні рівні й елементи. Тому державне регулювання економіки, охоплюючи різні об'єкти, має виходити із системних засад у вирішенні економічних, соціальних, зовнішньоекономічних, науково-технічних, культурних, екологічних та інших проблем;

4) цілеспрямованості - державне регулювання має спрямовуватися на досягнення конкретних цілей;

5) пріоритетності - виділення основних соціально-економічних проблем розвитку країни, на вирішенні яких державі належить зосередити свої зусилля (через обмеженість наявних державних ресурсів - фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних тощо);

6) комплексності - необхідність використання державою всього арсеналу засобів та інструментів, що є в її розпорядженні (правових, економічних, адміністративних, прямих, непрямих, неформальних тощо);

7) адаптації - державне регулювання має грунтуватися на безперервному аналізі результатів оперативної оцінки й коригуванні впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх чи зовнішніх умов розвитку країни;

8) мінімальної достатності:

- держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечити ринок;

- функції державного управління мають певним чином розподілятися - на вищих його рівнях належить вирішувати ті проблеми, які не можуть бути з'ясовані на нижчих;

9) ефективності:

- організаційно-правове забезпечення ДРЕ - управління економікою зобов'язані здійснювати спеціальні органи державної влади й управління з чітко визначеними правами, компетенцією та обов'язками;

- економіко-організаційне забезпечення ДРЕ - держава повинна використовувати важелі (форми, методи, інструменти), адекватні цілям і ситуаціям, що склалися;

- порівнянність витрат (на утримання державного управлінського апарату) та результатів державного втручання в економіку.

Мінімальні функції держави:

- створення правової бази;

- захист конкуренції;

- забезпечення економіки необхідною кількістю грошей;

- мінімізація негативних екстерналій;

- розподіл і перерозподіл доходів;

- виробництво суспільних товарів і благ;

- захист національних економічних інтересів.

Логіка ДРЕ характеризує послідовність заходів держави, необхідних для управління соціально-економічним розвитком країни:

1) аналіз вихідного рівня розвитку національної економіки, її проблем та можливостей;

2) визначення цілей, пріоритетів і кінцевих результатів ДРЕ;

3) з'ясування способів досягнення поставлених завдань і створення відповідних правових, економічних, організаційно-управлінських механізмів;

4) формування необхідних ресурсів (фінансових, матеріальних, інтелектуальних, трудових, інформаційних тощо);

5) передбачення ризиків і наслідків управлінських рішень.