П. 8.4 Державна підтримка малого підприємництва

Розвиток та підтримка підприємництва в сучасних умовах є одним із пріоритетів державної економічної політики. Незважаючи на низку заходів для стимулювання підприємництва, вжитих на державному рівні, зростання ділової активності малого бізнесу відбувається повільно.

Наразі немає дієвої системи фінансування, кредитування та страхування малого бізнесу. Обмеженість фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів зумовлює потребу розвивати систему співробітництва малого і великого підприємництва з метою формування договірних взаємовідносин між ними, відродження виробництва, гуртово-роздрібної торгівлі та сфери обслуговування, залучення матеріально-фінансових ресурсів і використання навиків роботи кваліфікованих спеціалістів.

Заходами, які сприяють розвитку малого підприємництва - поєднання, узгодження, комбінування різних форм, методів, засобів регулювання і підтримки, головними серед яких є:

= фінансово-кредитна підтримка, яка передбачає прямі гарантовані позики, цільове субсидіювання, пільгове кредитування, гарантії перед кредитними товариствами, цільове бюджетне фінансування, створення різних кредитно-фінансових та інвестиційних організацій;

= сприятлива податкова політика, яка передбачає формування системи пільгового оподаткування, надання права прискореної амортизації і вилучення амортизаційних відрахувань з об'єктів оподаткування;

= інформаційно-консультативна підтримка, що забезпечує інформаційне обслуговування, надання консультативної допомоги з усіх питань становлення і функціонування малих бізнесових структур;

= організаційно-управлінська підтримка - технологічне навчання, допомога в інноваційній сфері, технічна допомога.

Перелічені форми і засоби сприяння розвитку малого бізнесу в більшості країн передбачені державними програмами, спрямованими на підтримку і стимулювання розвитку МП. Несистемність та непослідовність дій на підтримку малого бізнесу в Україні зумовили повільні темпи його розвитку.

Державна підтримка малого підприємництва ведеться згідно з державною та регіональними програмами підтримки малого підприємництва, які спрямовані на реалізацію таких головних заходів:

- удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку і підтримки малого підприємництва;

- фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;

- створення бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, консультацій та інформаційних систем тощо;

- удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва;

- створення сприятливих умов для залучення до підприємницької діяльності соціальне незахищених категорій населення - інвалідів, жінок, молоді, звільнених у запас військовослужбовців, безробітних тощо;

- сприяння в отриманні суб'єктами малого підприємництва приміщень (будівель), обладнання, потрібних для ведення підприємницької діяльності, а також інформаційних матеріалів;

- залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, поставок продукції (робіт, послуг) для державних потреб;

- фінансового забезпечення програм підтримки малого підприємництва з коштів державного та місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі, одержаних від приватизації державного майна та інших джерел фінансування.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначений у видатковій частині Державного бюджету України та Державній програмі приватизації.

Згідно з Законом України «Про підприємництво» суб'єктом малого підприємництва є юридична або фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю і відповідає одно-часно таким чотирьом вимогам:

1. кількість усіх працівників не перевищує 50 осіб (враховуючи сумісників, контрактників, працівників усіх філій та підрозділів);

2. обсяг виторгу від продажу товарів (робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн.;

3. у статутному фонді засновники (учасники) - юридичні особи, які самі не є суб'єктами малого підприємництва - можуть мати частку не більше 25%;

4. суб'єктом малого підприємництва не може бути довірче товариство, страхова компанія, банк, інша фінансово-кредитна та небанківська фінансова установа.

Введено також поняття мікропідприємства, яким є суб'єкт малого підприємництва, у якого всіх працівників не більше 10 осіб, а обсяг виторгу від продажу товарів (робіт, послуг) - не більше 250 тис. грн. за рік.

У сучасних умовах підприємства малого і середнього бізнесу функціонують при недосконалому нормативно-правовому забезпеченні. Деякі види діяльності малого підприємництва надмірно регламентовані чинними нормами законодавства, що негативно впливає на економічний та фінансовий стан таких підприємств.

В умовах перехідної економіки найгострішою проблемою малого і середнього бізнесу є дефіцит фінансових ресурсів. У такій ситуації підприємництво може виникнути і вижити, раціонально використовуючи найсучасніші форми фінансування і кредитування, такі як факторинг, лізинг, селенг, овердрафт та ін.

Факторинг - це різновид торгово-комісійної операції, пов'язаної з кредитуванням обігових чи інших коштів. Суть: викуп платіжних вимог у постачальника товарів чи послуг, т.б. факторинг можна визначити як діяльність спеціалізованої установи (факторингової компанії або факторингового відділу банку) зі стягнення грошових коштів у боржників свого клієнта (промислової або торговельної компанії) й управління його борговими вимогами.

Одна із причин повільного становлення факторингу в Україні - складність технології факторингового обслуговування. Підготовчий етап для початку роботи становить два - три роки, за які треба виробити технологію оцінки дебітора, технологію прийняття рішень, технологію розподілу ресурсів тощо. В Україні ці технології опрацьовані недостатньо, крім того, інформації про дебіторів підприємств дуже мало.

Лізинг - довготермінова оренда (від шести місяців до декількох років) машин, обладнання транспортних засобів, виробничих споруд тощо на підставі відповідного договору між орендодавцем і орендарем. Суть: способом фінансування капітальних вкладень. Він грунтується на збереженні права власності на фонди за орендодавцем. У лізингову оренду здають предмети довготривалого користування. Протягом дії договору про лізинг орендар може сплатити орендодавцю повну вартість взятого в оренду майна.

В Україні сформувалася мережа лізингових компаній, фондів, фірм. Спеціальні лізингові підрозділи виникли в комерційних банках і небанківських фінансово-кредитних установах.

Переваги лізингу такі: він дає змогу орендареві швидко переходити на нову технологічну базу, зосередити всі зусилля на ефективному використанні нової техніки, не потребує значних одноразових затрат.

Формами лізингу є:

1. фінансовий лізинг - це найчастіше застосовувана форма лізингу у процесі якої орендар виплачує амортизаційні відрахування орендованого майна. Ознаки: = неможливість розірвання угоди протягом основного терміну оренди, тобто терміну потрібного для відшкодування витрат лізингової фірми; = наявність трьох сторін, які беруть участь в орендній угоді, - орендаря, посередника (лізингової фірми) і власника обладнання. Посередник, виконуючи суто фінансові функції, укладає дві угоди: з орендарем про здавання в оренду і з власником на закупівлю майна.

2. зворотний лізинг – це форма лізінгу, при якому власник машини або обладнання продає їх лізинговій фірмі, яка після цього здає їх в оренду іака комерційна угода дає орендарю змогу зекономити капітальні вкладення.

3. оперативний лізинг – форма лізингу, при якому устаткування передають в оренду на термін значно менший, ніж термін повної амортизації. У цьому разі устаткування після закінчення угоди можна здавати в оренду на новий термін.

4. компенсаційний лізинг полягає в тому, що орендар як орендну плату поставляє лізинговій фірмі товар, вироблений з використанням орендованих машині обладнання. Подібні лізингові операції надзвичайно вигідні у випадку співпраці українських підприємств з іноземними лізинговими фірмами.

Селенг - різновид лізингу, який використовують для підтримки і розвитку підприємств малого та середнього бізнесу. Функції селенгу регламентовані Об'єднанням європейських лізингових товариств зі штаб-квартирою в Брюсселі. Сьогодні селенг активно застосовують в усіх економічно розвинутих країнах (США, Західній Європі).

Селенг - це специфічна форма зобов'язання, яку регламентує угода майнового найму. Суть: передача власником своїх прав на використання й управління його майном селенговій компанії за певну плату. Власник продовжує володіти переданим майном і може на першу вимогу повернути його. Майном можуть бути гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання тощо.

Овердрафт є однією з сучасних форм фінансування малого і середнього бізнесу. Це форма короткотермінового кредиту, який надають шляхом використання клієнтом банківських коштів з його рахунку понад наявний залишок. У результаті такої операції створюється заборгованість клієнта банкові. Банк та клієнт укладають між собою угоду, в якій визначають максимальну суму овердрафту, умови його надання, порядок погашення та величину сплачуваного відсотка за кредит. У разі овердрафту на погашення вборгованості переказують усі кошти, які надходять на поточний рахунок клієнта. Цю форму широко застосовують у світовій практиці. Україна - одна з перших країн колишнього Союзу, яка впровадила таку прогресивну форму розрахунків.

В сучасних умовах господарювання, коли в державі немає прямої підтримки малого і середнього бізнесу через пільгове оподаткування, для функціонування та виживання підприємництва потрібно використовувати сучасні методи фінансування і кредитування.