Зауваження загального характеру. 1. Положення проекту КПК, якими регламентується судове провадження загалом (і у першій інстанції зокрема)

1. Положення проекту КПК, якими регламентується судове провадження загалом (і у першій інстанції зокрема), не узгоджені з вимогами частини четвертої статті 124 Конституції України, яка визначає, що у здійсненні правосуддя народ бере участь не тільки через присяжних, але й за участю народних засідателів. Проектом (стаття 31) не передбачено залучення народних засідателів до здійснення правосуддя у сфері кримінального судочинства.

2. Із проекту чітко не випливає, у якому саме вигляді формуються матеріали кримінального провадження, які направляються в суд для розгляду по суті. Згідно зі статтею 291 проекту цими матеріалами є підписаний слідчим, прокурором і затверджений останнім обвинувальний акт, до якого, як визначено у частині четвертій вказаної статті, додаються: "1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється".

Зі змісту пропонованих норм виходить, що саме ці матеріали кримінального провадження (а не кримінальну справу), прокурор має передати в суд для розгляду по суті, а вже у суді сторони представляють для дослідження свої матеріали.

Такий рух матеріалів кримінального провадження підтверджується і статтею 290 проекту КПК, згідно з якою частина матеріалів справи знаходиться у прокурора (сторона обвинувачення), а інша частина - у адвоката (сторона захисту). При цьому, прокурор, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Після цього прокурор знайомиться з матеріалами, які є у захисника, а останній - з матеріалами, які знаходяться у прокурора. Також знайомиться з матеріалами і потерпілий, після чого прокурор і захисник письмово сповіщають один одного, а потерпілий - прокурора, що вони отримали доступ до відповідних матеріалів, при цьому фіксується їх перелік. Проектом надається право сторонам і учасникам судового розгляду заявити тільки одне клопотання - про продовження строку досудового розслідування. Цим і завершується досудове розслідування.

У зв'язку з цим виникає питання: чому проектом стороні захисту, іншим учасникам судового розгляду не надано права заявити інші клопотання (наприклад, щодо проведення нових слідчих дій, щодо проведення повторних слідчих дій у випадку, коли результати уже проведених дій викликають сумнів про надання в суді захисника, якщо його не було на досудовому розслідуванні тощо)?

Крім того, ознайомлення із матеріалами кримінального провадження повинно оформлятися відповідним процесуальним документом з обов'язковим відображенням того, як сторони ставляться до матеріалів розслідування. У проекті КПК відповідні приписи відсутні.

Враховуючи викладене, вважаємо, що норми про цю стадію кримінального провадження мають бути удосконалені. В іншому випадку розгляд справи судом ускладниться, права сторін, учасників судового розгляду можуть бути порушенні, а законність, повнота і безсторонність розгляду справи судом буде викликати великий сумнів.

3. Із загальних положень проекту КПК, а також норм про судовий розгляд справи у першій інстанції вбачається, що суду першої інстанції відводиться пасивна роль у забезпеченні судового розгляду справи і малоймовірно, щоб така позиція суду сприяла здійсненню правосуддя. Такого висновку можна дійти, якщо проаналізувати відповідні норми проекту:

по-перше, у проекті взагалі відсутня вимога до суду забезпечити і здійснити повний, об'єктивний і неупереджений розгляд справи згідно з нормами процесуального і матеріального законодавства. Адже у статті 30 проекту, яка має назву "Здійснення правосуддя судом" зазначено тільки те, що у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, а відмова у здійсненні правосуддя не допускається;

по-друге, стаття 22 проекту КПК зобов'язує, щоб кримінальне провадження (судовий розгляд справи) здійснювалося на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а суд має створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків;

по-третє, згідно з цією концепцією стаття 23 проекту зобов'язує сторону обвинувачення "забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом". Що ж стосується витребування і дослідження доказів, які захищають обвинуваченого, проект не покладає такого обов'язку ні на сторону обвинувачення, ні на суд. При цьому повністю ігнорується те, що у певних випадках обвинувачений може не мати захисника, знаходитись під вартою і відтак не буде спроможним самостійно захищати себе від пред'явленого обвинувачення;

по-четверте, обов'язок доказування обставин справи і навіть належності і допустимості доказів та їх збирання, надання суду оригіналів документів, витягів із них, їх узагальнення, надання документів в повному обсязі, якщо цього вимагає суд (статті 92, 93, 99 проекту КПК) знову ж таки повністю покладено на сторони і на потерпілого. Проект взагалі не передбачає шляхів одержання тих документів чи предметів, які сторони (у першу чергу сторона захисту) не мають можливості представити самостійно. Крім того, навіть якщо суду відомо, які саме документи необхідні для дослідження в судовому засіданні (наприклад, щоб виправдати обвинуваченого, якого оговорили), за проектом суд не зобов'язаний проявляти будь-яку ініціативу;

по-п'яте, згідно зі статтею 101 проекту КПК навіть залучення експертів для проведення експертизи і саме проведення експертизи покладається на сторони і (за виключенням прокурора) має здійснюватись за їхній кошт. У разі відмови слідчого чи прокурора провести експертизу (якщо інша сторона не може провести її самостійно) питання про проведення експертизи вирішується слідчим суддею за клопотанням сторони захисту відповідно до вимог статті 244 проекту.

4. Передбачений у статті 244 проекту порядок призначення експертизи слідчим суддею потрібно суттєво спростити.

До статей 314 - 317

Домінування вказаного вище підходу до ролі суду в кримінальному судочинстві призвело до того, що у проекті не врегульовано низки питань, які мають бути предметом процесуального закону та які потрібно вирішувати при підготовці матеріалів кримінального провадження (справи) до судового розгляду (стаття 315 проекту). Саме під час підготовки справи до судового розгляду мають вирішуватись не тільки технічні питання, але й питання, які стосуються фундаментальних засад здійснення правосуддя і забезпечення прав і свобод учасників судового розгляду справи. Такими питаннями є: вияснення необхідності і забезпечення участі у судовому процесі перекладача; визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпілого, відповідачем, представником потерпілого, відповідача, позивача, якщо рішення про це не було прийнято під час досудового слідства або це питання виникло в учасника судового розгляду перед судовим розглядом справи; визнання потерпілого цивільним позивачем і забезпечення реалізації в суді його права на відшкодування моральної шкоди; з'ясування необхідності вжиття заходів щодо забезпечення цивільного позову і позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Проект містить з цих питань лише загальні положення, які є недостатніми. Учасники судового розгляду повинні знати, що суд зобов'язаний їх вирішувати при підготовці справи до розгляду по суті і це має бути зазначено в ухвалі про призначення судового розгляду. Втім, приписи такого роду відсутні у статтях 314 - 317 проекту КПК, якими регламентується порядок проведення підготовчого провадження.

До глави 28 "Судовий розгляд"