Види юридичних термінів.

Термінологічний склад мови – це складне утворення, структура якої містить підсистеми, що виділяються за різними критеріями:

Термін може бути утвореним на основі рідної мови або запозиченим як із нейтрального термінологічного банку (міжнародні греко-латинські терміноелементи), так і із іншої мови, він повинен відображати ознаки даного поняття; значення терміну для спеціаліста рівняється значенню поняття.

Розкриваючи зміст будь-якого поняття будь-якої галузі, створюють класифікацію, яка визначає місце цього поняття й усіх інших понять, пов’язаних з ним. Класифікація термінів − це їх розподіл за узагальненими ознаками спорідненості та відмінності. Умовно (оскільки відсутні виразні, науково обґрунтовані принципи і критерії логічної специфікації термінів, зокрема юридичних, з урахуванням їх практичного значення в тій чи іншій галузі. Терміни класифікують за такими критеріями:

1) за походженням:

- терміни, створені засобами власної (української) мови: вирок, дізнавач, викривальний доказ, суддя, слідчий розшук, притягнення;

- запозичені (іншомовного походження) (наприклад, муніципальний, апеляція, криміналістика, ордер на арешт, оперативний орган, експертиза);

- “зконструйовані” з власних і запозичених складників (наприклад, безапеляційний вирок, презумпція вини, кваліфікований злочин, ордер на обшук).

Юридична термінологія за походженням може бути питомою національною (відповідач, держава, закон, заповіт, злочин, суд, уряд) або запозиченою, наприклад, абандон (фр.), авізо (італ.), бойкот (англ.), вексель (нім.), евтаназія (грец.), омбудсмен (швед.), юриспруденція (латин.). На основі поєднання національних та запозичених термінів і терміноелементів утворено значну кількість юридичних термінів (експертний висновок, імунітет свідка, кримінально-виконавче право). Особливий вид запозичень – інтернаціональні терміни латинського і грецького походження (адвокат, алібі, інавгурація, конституція, політика, юстиція). Власне й саме слово “термінологія” складається з латинського елементу terminus – межа та грецького logos – вчення.

Найпоширеніші терміни та усталені словосполучення вживаються без перекладу і передаються за допомогою транслітерації: де-факто, де-юре, персона нон грата. При цьому інтернаціоналізми слід відрізняти від екзотизмів, які означають специфічні явища правового побуту, звичаїв, державного устрою, законодавчих актів окремих країн: альтинг (ісл.), кнесет (ізр.), кортеси (ісп.), судебник (рос.), хурал (монг.), шейх (араб.).

2) за значенням:

- терміни, що позначають абстрактні поняття (наприклад, ліквідність – здатність своєчасно виплачувати боргові зобов’язання; регрес – право особи, яка виконувала зобов’язання ін. особи, пред’являти до неї зворотну вимогу про повернення витрат);

- терміни, що позначають конкретні поняття про особи, предмети, речовини тощо (наприклад, адвокат- особа, яка надає юридичну допомогу населенню, установам, підприємствам і організаціям порадами, складанням різних юридичних документів і головним чином захистом їїхніх інтересів у судовому засіданні; преамбула -вступна частина законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини, що є підставою для видання або укладання цього документа).

3) за галуззю використання:

- загальнонаукові (загальновживані) – це найменування предметів, якостей, ознак,дій, які набули значного поширення і однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових паперах, законодавстві тощо. Ці терміни не завжди зручні, часто багатозначні, тому використання їх доцільне у контекстах, які забезпечують зрозумілість і чіткість конкретного значення. Наприклад: документ – 1) діловий папір, що підтверджує будь-який факт або право на щось; складений відповідно до вимог закону акт, що посвідчує факти, які мають юридичне значення (диплом про освіту, заповіт); 2) офіційне посвідчення особи (паспорт); 3) Історичні письмові джерела (грамоти); 4) матеріальний об’єкт, у якому міститься та чи інша інформація, призначена для передачі у часі й просторі (фотоплівка, наказ).

- міжгалузеві – терміни, що мають невелику продуктивність і вільно використовуються в різних галузях наукових знань (лінгво-юридичні: термін, дефініція, поняття).

- вузькоспеціальні (спеціальні) – позначають поняття, які відображають специфіку певної галузі науки: юридичні спеціальні терміни, відповідно, позначають поняття, що відображають специфіку державно-правових явищ: позов, правовідносини, юридична особа, речовий доказ, дізнання.

Л.Тименко виділяє ще й напівтерміни – тобто загальновживані слова, які у конкретних текстах набувають нового термінологічного значення, яке розвивається рівнобіжно до повсякденного, звужуючи останнє до рівня терміна. А.Корж, не номінуючи такі слова, все ж описує їх окремо і наголошує, що їх перевага порівняно із загальновживаними полягає в тому, що вони набувають більш точного, спеціального значення і тонше визначають потрібне поняття, напр.: пом’якшити – зробити покарання менш суворим; стаття – певна частина тексту в юридичному документі; організатор – ініціатор злочину, погашення – припинення терміну судимості; епізод – частина злочинних дій тощо.

4) за структурою:

- прості (однослівні): розшук, покарання, звільнення, прокурор;

- складні (композити): співвідповідач, співучасть, правопорушення;

- складені або багатокомпонентні (словосполучення): мотивування судового вироку, судово-медична експертиза, таємниця судової наради, теорія доказів — за підрахунками науковців, такі терміни складають 70 % від загальної кількості, зокрема, структурним ядром сучасної юридичної термінології є двокомпонентні терміни, утворені за моделлю “прикметник + іменник”: кримінальний позов, неповнолітній злочинець.

Терміни-словосполучення творяться за відповідними продуктивними моделями, які можна класифікувати за морфологічним типом головного слова:

субстантивні словосполучення (судове слідство, тяжкий злочин, криміналістична експертиза);

дієслівні словосполучення (віддавати під суд, порушувати судову справу).

Багатокомпонентні терміни поділяються на прості (права людини, оголошення померлим) і складні (правове регулювання ринку цінних паперів, матеріальна відповідальність членів колективного сільськогосподарського підприємства).

Складні терміни поділяються на двокомпонентні, трикомпонентні та багатокомпонентні:

- двокомпонентні:

а). «прикметник -+- іменник у називному відмінку однини»:

наприклад: юридична практика, кримінальне судочинство, авторське право, фізична особа. умисне вбивство, цивільний позивач, правова допомога тощо.

б). «прикметник + іменник у називному відмінку множини»:

наприклад: кримінальні діяння, речові докази, правоохоронні органи, загальні суди тощо.

в). «іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку без прийменника»:

наприклад: орган дізнання, місце події, вчинення злочину, суб’єкт правовідносин, вирок суду тощо.

г). «іменник у називному відмінку + іменниково-прийменникова конструкція»:

наприклад: тримання під вартою, передача під нагляд, готування до вбивства, доведення до самогубства тощо.

- трикомпонентні синтаксичні типи:

а). «прикметник + прикметник + іменник»:

наприклад: організоване злочинне формування, міжнародна судова процедура, підзаконні нормативно-правові акти, загальний трудовий стаж, тяжке тілесне ушкодження тощо.

б). «іменник у називному відмінку + прикметник + іменник у родовому відмінку»:

наприклад: суд присяжних засідателів, право приватної власності, притягнення до кримінальної відповідальності, вік кримінальної відповідальності, порушення кримінальної справи, застосування вогнепальної зброї тощо.

в). «прикметник -+- іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку»:

наприклад: спільна власність подружжя, фактичний рецидив злочинів, судовий захист права; суб’єктивна сторона злочину, зворотна дія закону, закінчений замах на злочин тощо.

г). «іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку + іменник у родовому відмінку»:

наприклад: огляд місця події, право власності громадян, оскарження рішення суду, заподіяння шкоди здоров’ю, закінчення строку давності, відстрочка виконання вироку тощо.

д). «іменник у називному відмінку + іменник у знахідному відмінку + іменник у родовому відмінку»:

наприклад: право на відшкодування витрат, право на свободу слова, пенсія за вислугу років тощо.

е). «прислівник -+- прикметник + іменник у називному відмінку»:

Приклади: особливо небезпечний рецидивіст, суспільно небезпечне діяння, особливо небезпечний злочин тощо.

Полікомпонентні терміни можуть включати чотири, п'ять, шість і більше одиниць, наприклад добровільна відмова від вчинення замаху на злочин; спроба застосування вогнепальної зброї; слідчий в особливо важливих справах; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; умисне вбивство з хуліганських мотивів; небезпечні для життя тілесні ушкодження.

Серед багатокомпонентних юридичних термінів особливе місце посідають синтаксичні моделі предикативного типу: норми права, що надають повноваження; норми права, що зобов'язують; злочин, скоєний через необережність; злочин, скоєний умисне; громадяни, що мають обмежену дієздатність; умисне убивство жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності; умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю; умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

Терміни об'єднуються в термінологічні системи, які виражають поняття однієї галузі. У кожній термінологічній системі утворюються певні групи, для яких загальним є їх належність до класу предметів або до класу процесів, властивостей і т.д.

Найважливішою ознакою терміну-словосполучення є його відтворюваність у професійній сфері вживання для вираження конкретного спеціального поняття. Складений термін буде стійким лише для певної системи зрозуміти. За межами конкретної термінологічної системи таке словосполучення не буде стійким і не сприйматиметься як зв'язана мовна одиниця. Отже, за кожним складеним терміном (терміном-словосполученням) стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного (розчленованого) професійного поняття. Термінологія для терміна є полем, яке дає йому точність і однозначність, і за межами якого слово втрачає ознаки терміна.

Особливістю синтаксичної структури складеного терміна є ті, що за зв'язаністю елементів їх можна вважати вільними (бо його компоненти зберігають своє пряме значення) і одночасно - закритими (бо при довільному включенні до їх складу інших слів, вони втрачають свою термінологічність). Порівняймо: слідча таємниця й важлива слідча таємниця, судова експертиза і ретельна судова експертиза.

Основна кількість термінів утворилась за рахунок загальновживаних слів, взаємного проникнення із різних галузей техніки, запозичень із міжнародної лексики за словотвірними моделями, які характерні для сучасної англійської мови.

5. За позамовними зв’язками лексичних одиниць (тематичні групи термінів). Класифікація дуже широка й визначається критерієм, актуальним для дослідника.

6. За семантикою:

однозначні: податок на додану вартість, договір факторингу;

багатозначні: право, держава;

7. За власне лінгвістичними показниками (характером смислових відношень між лексичними одиницями):

Родо-видові відношення (юрист – адвокат).

Синонімічні (правознавство – юриспруденція, кримінальний – карний).

Антонімічні (обвинувачення – захист, законно – незаконно).

8. Генетична класифікація термінів визначає особливості утворення термінів. Конкретні термінологічні системи поповнюються за рахунок різних мовних засобів.

а). Основа багатьох термінологій – слова літературної мови (закон, злочин, держава, право).

б). Діалектні слова, наприклад: цеп.

в). Терміни, запозичені з інших мов разом з реаліями і поняттями, що вони позначають, наприклад: юнкер, гауптвахта, штурм, батальйон, лафет — військова термінологія, запозичення з німецької і французької мов; адвокат, акт, інавгурація, конституція, політика, юстиція — юридична термінологія, латинські та грецькі запозичення.

г). Деякі терміни з’являються 1) у результаті калькування — перекладу відповідних іншомовних термінів: народовладдя – демократія, міжнародний − інтернаціональний), 2) шляхом транслітерації (побуквений спосіб відтворення слів, написаних за допомогою однієї алфавітної системи, засобами іншої алфавітної системи): аудит (англ. audit), депозит (англ. deposit), 3) шляхом трансфонування (відтворення звучання слова): менеджмент (англ. management), леверидж (англ. leverage).

д). Нові терміни створюються штучно на базі слів рідної мови або запозичень шляхом додавання до твірної основи тих або інших афіксів (морфологічний словотвір), наприклад: векселедавець, кримінально-виконавче право, латентна злочинність.

Енциклопедичний юридичний словник у словниковій статті «Юридична техніка» зупиняється і на понятті юридичного терміна як елемента юридичної техніки і визначає юридичні терміни в такий спосіб «словесні позначення державно-правових понять, за допомогою яких виражається і закріплюється зміст нормативно-правових розпоряджень держави". Навряд чи можна погодитися з тим, що це визначення саме по собі точно, тому що немає сумніву, що поняття споживач або доброволець є правовими, але навряд чи їхній можна назвати державними.

Відповідно до положень Енциклопедичного юридичного словника власне юридичні терміни поділяються на три різновиди по ознаці «зрозумілості» тієї або іншої частини населення:

1. загальнозначущі терміни характеризуються тим, що вони вживаються в повсякденному змісті і зрозумілі усім, до цієї групи термінів відносяться, наприклад: біженець, свідок, працівник.

2. спеціальні юридичні терміни володіють особливим правовим змістом, (і зрозумілі далеко не всім, а лише фахівцям у сфері права), наприклад: необхідна оборона, задоволення позову.

3. спеціально-технічні терміни відбивають область спеціальних знань - техніки, економіки, медицини і т.д.: недоброякісна продукція, правила техніки безпеки.