Одноразова доза зовнішнього гамма-опромінювання, що викликає променеву хворобу у людей і тварин

Радіоактивне зараження, як і проникаюча радіація, не завдають ушкоджень будівлям, спорудам, техніці, а уражають живі організми, котрі, поглинаючи енергію радіоактивного опромінення, отримують дозу опромінення (Д), що вимірюється у рентгенах (Р).

Зараження місцевості радіоактивними речовинами характеризується потужністю дози, що вимірюється у рентгенах на годину (Р/год). Потужність дози, вимірюваної на висоті 1м від поверхні землі (крупного зараженого об'єкту), називається рівнем радіації. Рівень радіації показує дозу опромінення, котру може отримати живий організм в одиницю часу на зараженій місцевості. В умовах воєнного часу місцевість вважається зараженою при рівні радіації 0,5 Р/год і вище.

Ступінь зараження радіоактивними речовинами поверхні окремих об'єктів у польових умовах вимірюють в одиницях рівнів радіації по гама-опроміненню у мілірентгенах на годину (мР/год) чи мікро рентгенах на годину (мкР/год). Характерною особливістю радіоактивного забруднення при ядерному вибуху є постійний спад рівня радіації внаслідок розпаду радіонуклідів. За проміжок часу, кратний семи, рівень радіації знижується у 10 разів.

Знання ступеню зараження дає можливість оцінити шкідливий біологічний вплив радіоактивно заражених предметів і речовин при зіткненні з ними людей (тварин) чи потрапляння їх всередину організму.

Визначити у польових умовах радіоактивність в одиницях кюрі досить складно. Тому на наш час ступінь радіоактивного зараження вимірюють в одиницях потужності дози по гама-опроміненню у мілірентгенах на годину (мР/ч). У польових умовах досить визначити не абсолютне значення радіоактивного зараження, а встановити лише як заражений об'єкт – вище або нижче допустимого значення. Тому, як допустимі норми зараження використовуються потужності доз, що відповідають безпечній густині зараження.

Найбільш небезпечними із всіх аварій на радіоактивно небезпечних об’єктах, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що приводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища. Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда. Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.

Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання (таблиця 24.2). Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма і рентгенівському випромінюванні. Поглинута доза - це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.

Еквівалентна доза – дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров'ю, людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості. Коефіцієнт якості випромінювання (К) дорівнює: для гамма і бета випромінювання одиниці; для альфа випромінювання - двадцяти.

Таблиця 24.2