Методичний коментар

 

На сучасному етапі розвитку школи в старших класах передбачається профільне навчання. Його завдання – диференціювати і індивідуалізувати навчання, врахувати інтереси, схильності й здібності учнів. Завдяки своїй особливій структурі і змісту профільне навчання дає можливість реалізувати особистісно-орієнтований підхід, при якому кожен старшокласник може збудувати індивідуальний освітній маршрут, або особистий професійний план.

З точки зору психології, профільне навчання має багато плюсів. Воно забезпечує широкі можливості здобування освіти різними категоріями учнів відповідно до їх здібностей, схильностей і потреб; розширює можливості соціалізації підлітків, а головне – форсує процес професійного самовизначення, «підштовхуючи» учнів до професійного вибору вже в школі.

З іншого боку, профільне навчання пред'являє певні вимоги до особи учня:

Ø профілізація вимагає від учня високої самоорганізації і самостійності;

Ø уміння встановлювати ділові, партнерські стосунки з дорослими;

Ø збільшується інтелектуальна напруга, що вимагає сформованості розумових операцій узагальнення, класифікації, абстрагування, володіння методами творчого мислення;

Ø в результаті інтенсивної учбової діяльності збільшуються навантаження на нервову систему учня.

Всі зусилля по створенню ефективних моделей профільного навчання в старшій школі можуть виявитися марними, якщо учні до закінчення дев'ятого класу не зможуть вибрати профіль навчання відповідно до своїх бажань і можливостей. Для здійснення правильного професійного вибору необхідна допрофільна підготовка, яка повинна починатися якомога раніше, за рік–два до проведення відбору. Її метою повинні стати формування у школяра реалістичного самосприйняття і рівня домагань, розкриття і розвиток здібностей, виховання трудової мотивації.

Саме на етапі допрофільної підготовки вчителі можуть об'єктивно оцінити професійні інтереси і схильності підлітків, рівень інтелектуального розвитку і деякі інші здібності.

Інтереси учнів і плани батьків рік від року змінюються, як змінюється й поняття престижності професії в самому суспільстві. Поки що не завжди вдається переконати учнів і батьків, що людині не варто зв'язувати подальшу долю з, можливо, й престижною професією, але не такою, яка відповідає інтересам, здібностям, успішності, темпераменту. Не всі можуть працевлаштуватися, здобувши професію юриста, економіста або фахівця з міжнародних відносин. Тому перед школою постала задача дати можливість дитині вивчити свої власні профорієнтаційні потреби, а батькам замислитись про реальні можливості та здібності їхніх дітей. Для цього необхідно відбирати й удосконалювати методи анкетування, вести роботу з профорієнтації, вивчати успішність, темперамент дитини, оскільки саме такі складові, як інтерес до предмета, успішність і темперамент людини, складають триєдність, за якою можна орієнтувати учня на вибір допрофільного, а потім і профільного навчання. Так, у новому навчальному році у школі проведений поглиблений аналіз не тільки інтересів, а й навчальних досягнень учнів із предметів. У цій роботі взяли участь класні керівники, учителі-предметники, учні, батьки. Були визначені методики тестування, анкетування та професійного консультування учнів 7–9–х класів, оскільки саме вони є допрофільними. Це такі тексти й анкети, як «Диференційно–діагностичний опитувальник», «Вибір майбутньої професії», «Професійне консультування дев'ятикласників», «Ким я бачу свою дитину» (анкета для батьків). Зібрані анкети опрацьовані, а їх результатом стала «Карта учнівських інтересів», подана не у стандартному вигляді, а в адаптованому для сприйняття всіх учасників навчально-виховного процесу. У свою чергу, «Карта інтересів» стала підставою для висновку про складання робочого навчального плану на наступний навчальний рік з орієнтуванням на допрофільну підготовку 8–9–х класів за філологічним і суспільно-гуманітарним (історичним) напрямами. Слід сказати, що в учнів посилився інтерес до технологічного допрофільного навчання у зв'язку з тим, що поповнюється обладнання комп'ютерного класу, а до варіативної частини навчального плану за технологічним напрямом будуть уведені курси за вибором «інформатика».

Метою діагностичного мінімуму в паралелі 8–х (або 9–х) класів є – оцінити рівень психологічної готовності школярів до профільного навчання для прогнозування професійної успішності і профілактики шкільної дезадаптації.

Діагностичний мінімум проводиться на початку 2–го семестру 8–го класу або в 1–ому семестрі 9–го класу і включає психологічне обстеження старшокласників і експертне опитування батьків.

При складанні блоку методик для відбору в профільні класи необхідно виходити з того, що в шкільному віці некоректно говорити про професійні здібності – мова може йти лише про індивідуальні психологічні особливості як передумови формування професійних здібностей.

Основний акцент робиться на діагностиці мотиваційної сфери (мотиваційна готовність) – інтереси, схильності, потреби і діагностиці особливостей мислення (інтелектуальна готовність).

У запропонованому варіанті відбору використані традиційні і модифіковані методики.

Учніобстежуються в груповій формі по таких методиках:

1)для виявлення інтересів: методика «Профіль» (модифікація «Карти інтересів»);

2) для виявлення схильностей: «Опитувальник професійних схильностей»

О. Йовайши (модифікація Г.В. Резапкіної);

3) для діагностики особливостей мислення: «Опитувальник типа мислення»;

4) карта педагогічної самооцінки готовності педагогів до підвищення фахової компетентності з питань профільного навчання;

5) анкета вчителя, що працює в профільних класах;

6) опитування батьків.

Можуть використовуватися і інші засоби і методи діагностики, наприклад, «Опитувальник професійних переваг» Дж. Голланда, «Карта інтересів» А.Е. Голомштока, «Опитувальник професійної готовності школярів» Кабардової Л.Н., «Тест структури інтелекту» Амтхауера.