Концепція первісного мислення Л. Леві-Брюля

ФРАНЦУЗЬКИЙ дослідник Л. Леві-Брюль (1857-1939) всі свої роботи присвятив дослідженню однієї теми - своєрідності "первісного" мислення, якісно відмінного від "логічного" мислення. На його вибір основного предмета наукової діяльності істотно вплинуло знайомство з роботою Дж. Фрезера "Золота гілка" і з дослідженням китайського історика С. Цяня "Історичні записки". Основні роботи Л. Леві-Брюля - "Первісне мислення" (1922) і "Надприродне в первісному мисленні" (1931).

Вихідне поняття для всіх досліджень Леві-Брюля - "колективні уявлення", запозичене ним в Е. Дюркгейма. Колективні уявлення, відповідно до визначення Е. Дюркгейма, це ідеї (вірування, моральні поняття), які людина отримує не зі свого індивідуального життєвого досвіду, а завдяки вихованню, суспільній думці, звичаям. Леві-Брюль поставив перед собою завдання: з'ясувати закони цього аспекту культури, спеціально вивчити особливості прояву колективних уявлень у різних за рівнем розвитку типах суспільств.

На самому початку своєї основної праці "Первісне мислення" він дає розгорнуту характеристику цього поняття. "Уявлення, називані колективними...можуть розпізнаватися по наступних ознаках, властивим всім членам даної соціальної групи: вони передаються в ній з покоління в покоління, вони нав'язують у ній окремим особистостям, будячи в них згідне обставинам, почуття поваги, страху, поклоніння й т.д. відносно своїх об'єктів, вони не залежать у своєму бутті від окремої особистості. Це відбувається не тому, що уявлення припускають якийсь колективний суб'єкт, відмінний від індивідів.. а тому, що вони проявляють риси, які неможливо осмислити й зрозуміти шляхом одного тільки розгляду індивіда як такого. Так, наприклад, мова, хоч вона і існує, власне кажучи, лише у свідомості особистостей, які на ній говорять, тим не менш безсумнівна соціальна реальність, що базується на сукупності колективних уявлень. Мова нав'язує себе кожній із цих особистостей, вона передує їй і переживає її".

Особливості колективних уявлень обумовлені розмаїтістю культур. Для традиційного (архаїчного) суспільства більшу значимість мають ефективна спрямованість, колективні почуття, ніж чисто розумова діяльність. Леві-Брюль у зв'язку із цим критикував Е. Тайлора за образ "дикуна-філософа, що міркує,", що інтелектуально осягає світ. На думку Леві-Брюля, закони, що управляють колективними уявленнями "відсталих" народів, зовсім не схожі на наші логічні закони мислення. Ці колективні уявлення не відділені від емоцій, почуттєвих аспектів архаїчних культур.

Велику роль у таких культурах грає феномен вселяння й соціально-психологічного "зараження" під час релігійних обрядів емоціями страху, релігійного жаху, бажання, надії й т.д. Визначальним фактором колективних уявлень традиційних культур є віра в надприродні таємничі сили й у спілкування з ними. Леві-Брюль особливо підкреслював, що "дикун" не шукає пояснень явищ навколишньої дійсності. Вони даються йому в єдиному (синкретичному) комплексі уявлень про таємні сили, магічні властивості навколишнього світу, а не в структурно-аналітичній формі у вигляді окремих сутностей, частин, елементів навколишнього життя.
Взагалі сприйняття світу в "примітивних" культурах орієнтовано не на пошук об'єктивних характеристик, а на суб'єктивно-почуттєві, містичні форми освоєння. Тому, на думку Левы-Брюля, "первісні люди" змішували, наприклад у сні, реальні предмети з їхніми образами, людину і її зображення, людину і іі ім'я, людину і іі тінь. Первісне мислення непроникне для досвіду. Воно не чутливе до нього й не може переконати архаїчну людину в її вірі в чаклунство, фетиші, містичні сили.

Місце законів логічного мислення (тотожності, несуперечності) займає в первісному мисленні закон співучасті, що полягає в тому, що предмет (людина, тварина) може бути самим собою й одночасно іншим. Людина традиційного суспільства почуває себе містично єдиною зі своїм тотемом (крокодилом, папугою, орлом), зі своєю лісовою душею й т.д. Даний тип мислення Леві-Брюль називав дологічним, що оперує передпоняттями або предзв’язками. Такі загальні контури теорії "первісного мислення" Леві-Брюля при послідовному проведенні його власної позиції у відношенні до менталітету людей, що живуть у традиційній, дописемній культурі. Відразу ж після виходу книги "Первісна культура" позиція Леві-Брюля була піддана різнобічній критиці. Почуваючи внутрішню суперечливість своєї концепції, Леві-Брюль поступово зм'якшив її основну тезу про дологічний, пралогічний характер мислення. Протягом життя, він усілякими застереженнями практично звів нанівець протиставлення логічного й дологічного мислення. Тому при аналізі концепції Леві-Брюля за основу береться його перша робота, а не наступні дослідження.

Необхідно відмітити, що в мисленні й пізнанні дійсно існують розбіжності, але питання полягає в тому, як їх пояснити й чи можна говорити про якісно різні типи мислення взагалі стосовно до представників неоднакових цивілізацій. Леві-Брюль увесь час підкреслював, що існування дологічного типу мислення обмежене колективними уявленнями, що практичні завдання первісні люди виконують раціонально з опорою на реальну ситуацію. Закономірне питання: як же може існувати така подвійність в одній людині, якщо при цьому підкреслюється злитий (синкретичний) характер її світосприймання? Крім того, не ясне співвідношення колективних уявлень "примітивних" і європейських культур. Не можна погодитися з Леві-Брюлем, що зміст останніх відповідає законам формальної логіки. Де ж тоді місце релігійним віруванням європейців? Штучно розділена логіка (психологія) індивіда й колективні уявлення. Адже саме стандартні, культурно-обумовлені моделі поведінки людина засвоює в процесі входження в культуру.

Один із засновників психологічного напрямку в культурній антропології США Ф. Боас думав, що Леві-Брюль багато в чому неадекватно інтерпретував етнографічні дані. У той же час він вказував на неприпустимість робити висновки про логіку мислення на основі традиційних уявлень і звичаїв. Англійський психолог Ф. Бартлет уважав головною помилкою Леві-Брюля те, що він порівнював тип мислення, виявлений в "примітивних" суспільствах, з еталонами наукового мислення. Тим самим Бартлет вичленував, мабуть, саме слабке місце в концепції Леві-Брюля, а саме те, що в реальному повсякденному житті сучасних культур мислення людей нерідко не вписується в "логічний тип" мислення Леві-Брюля.

Досліджуючи складне питання про те, як здійснюється розумовий процес, Леві-Брюль виходив з раціонально-детерміністської моделі культури. Вона припускає пошуки й розуміння емпірично-речовинних (матеріальних), обумовлених причинно-наслідкових зв'язків і організацію цього знання відповідно до принципів логічної класифікації. У процесі мислення немає місця інтуїції, осяянню, а є послідовний перехід від одного положення до іншого. У цій моделі нашого мислення домінує раціоналістична філософія й позитивна наука. Кожний, хто вивчав логіку, прекрасно знає, що існує дистанція між формально-логічними побудовами відповідно до законів, відкритими ще в Древній Греції, і живим різноманіттям реального історичного тексту або художнього твору. Те, що Леві-Брюль називав дологічним, міфологічним мисленням, є невід'ємна сторона культури взагалі, так само, як і дедуктивна, понятійна, раціоналістична наука є істотна риса європейської культури.

Як ми вже відзначали раніше, Леві-Брюль прагнув зм'якшити протиставлення двох видів ментальності. Він уважав, що ряд учених неправильно зрозуміли його теорію. Оскільки поняття "первісне мислення" дотепер використовується низкою культурологів, на конкретних прикладах проілюструємо позицію творця даної теорії.

Отже, "колективні уявлення первісних людей глибоко відмінні від наших ідей і понять і не рівносильні їм... вони не мають логічних рис і властивостей". Їхньою головною особливістю є містичний характер. На думку Леві-Брюля, “Термін "містичний" підходить до вірі в сили, впливи, дії, непримітні для почуттів, але проте реальні”. Сама реальність, у якій живуть люди, містична, тобто все розуміється через втручання духів, потойбічних сил і т.д. У своїх міркуваннях Леві-Брюль наголошує на тому, що традиційна культура утворює зовсім інший, відмінний від нашого світ. "Жодне істота, жоден предмет, жодне явище природи не виступають у колективних уявленнях первісних людей тим, чим вони здаються нам". "Для первісної свідомості, - продовжує Леві-Брюль, - немає чисто фізичного факту в тому розумінні, який ми надаємо цьому слову". "Однак для первісного мислення немає явищ природи в тому розумінні, який ми надаємо цьому терміну". Більше того, Леві-Брюль наполягав, що навіть у самому повсякденному сприйнятті найпростіших предметів виявляється глибоке розходження, що існує між нашим мисленням і мисленням первісних людей. "Первісні люди дивляться тими ж очами, що й ми, але сприймають не тією ж свідомістю, що й ми". До найбільш яскравих прикладів первісного мислення Леві-Брюль відносить страх втратити свою тінь. У наведеному ланцюжку тверджень чітко видна тенденція до виділення не двох типів мислення, а двох зовсім різних типів сприйняття світу. При цьому в міркуваннях Леві-Брюля є впевненість, що наше мислення правильне, прогресивне, а "їх" - нецивілізоване. У своїй книзі Леві-Брюль жодного разу не поставив питання про призначення містичного типу мислення, його функціональну значимость. Як діє культура в цілому у світлі містичного розуміння світу? Учений стоїть на еволюціоністській точці зору про необхідність і обов'язковість виділення стадій у розвитку мислення й відповідно культури від пралогічного до логічного.

Рядом інтерпретацій етнографічних фактів Леві-Брюль підкреслював значеннєве ядро своєї концепції. Наприклад, він говорив про те, що отрута, відповідно до повір'їв африканських народів, діє тільки разом із заклинаннями, отрута як фетиш діє в силу присутності в ній духу. На думку Леві-Брюля, "уявлення про фізичні властивості отрути, настільки ясне для європейця, не існує для мислення африканця". Не будемо обговорювати питання про те, як готується отрута, якщо не мати уявлення про її властивості. У цьому прикладі найбільше виразно з'являється загальний образ первісної культури, зануреної в містично таємничі уявлення. Вони визначають кожен крок людини, що бачить світ зовсім інакше, ніж європейці.

Досить істотною деталлю теорії Леві-Брюля, що нерідко залишається поза розглядом те, що тип мислення, названий ним первісним, складає не тільки основу культури дописемних традиційних суспільств, але й Індії й Китаю. Вони також перебувають у стадії дологічного мислення, тому що не дійшли у своєму розвитку до рівня дедуктивних природничих наук європейського зразка. Тут фундаментальну роль грають символи-образи, міфи, а не поняття. Безперечно, що тип мислення, менталітет східних культур відрізняється не тільки від європейського, але й від традиційного стилю мислення. Зміст же різниці, якісної своєрідності мислення східного типу прекрасно розкрито в аналітичній психології К. Юнга, в аналізі інтуїтивного типу мислення, переважно образного й спрямованого на пізнання духовної сутності людини, а не природи. Йому властива споглядальна спрямованість, а не емпірично-аналітична діяльність. Погляди К. Юнга на цю проблему більш докладно розглядаються в даній лекції в розділі "Психоаналітичний підхід до вивчення культур".