Студопедия — Вихідні принципи й основні поняття концепції культури
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Вихідні принципи й основні поняття концепції культури






Американський антрополог А. Кребер (1876-1960) відразу після одержання вищої освіти зв'язав свою наукову діяльність із музеєм і відділенням етнографії Каліфорнійського університету м. Берклі. Його ранні роботи були присвячені вивченню конкретних сторін різних культур. Багато часу він приділяв польовим дослідженням у США, Мексиці, Перу. На конкретному матеріалі він активно розробляв концепцію культурного ареалу - простору, у межах якого поширювався той або інший тип культури. Його перші наукові праці "Культурні й природні ареали аборигенної Північної Америки" і "Народи Філіппін" (1919) присвячені емпіричним дослідженням культур окремих народів.

На формування концепції А. Кребера істотно вплинули неокантіанські погляди на співвідношення наук про природу й культуру В. Віндельбанда й Г. Ріккерта. А. Кребер прийняв їхню основну тезу про якісну своєрідність наук про культуру. Особливе значення для нього мало положення Г. Ріккерта про те, що на відміну від природи в культурі завжди втілена яка-небудь визнана людиною цінність. Поділ наук на узагальнюючі (генералізуючі) про природу й індивідуалізуючі про культуру отримало відображення в теорії А. Кребера принаймні у двох положеннях. По-перше, він заперечував, що розвиток культур у цілому підкоряється загальним закономірностям і єдиній генеральній лінії розвитку. У зв'язку із цим А. Кребер підкреслював специфічність культур як предмета досліджень у порівнянні з об'єктами природи. Цим він протиставляв ідею якісної своєрідності явищ культури природничо-науковому методу Е.Тайлора. Останній, як уже було показано в вище, думав, що природу й культуру доцільно вивчати за допомогою єдиного методу (способу). По-друге, А. Кребер (не без впливу Ріккерта) розділяв антропологію на дві області або навіть дисципліни: ту, що описує конкретні факти, явища й узагальнюючу теоретичну, концептуальну. Такий поділ досліджень культур на два рівні - емпіричний, конкретно-етнографічний і теоретичний (етнологія, культурологія) став традиційним в антропології.

Ще одним важливим теоретичним джерелом для А. Кребера була філософія життя В. Дільтея, що радикально протипоставляла гуманітарні науки, як науки про дух – природознавству. Головна теза В. Дільтея - "Природу ми пояснюємо, а духовне життя розуміємо". Основним методом пізнання в науках про дух він уважав переживання й розуміння змісту культурних цінностей. В. Дільтей думав, що необхідно досліджувати культурні цінності зсередини. Внутрішнє переживання є основою розуміння внутрішнього світу (через подібність психічних структур людини) і символів, закодованих у культурі. У процесі розуміння явищ культури "ми оживляємо це відтворення історичного світу любов'ю й ненавистю, всією грою наших афектів". Учений, по Дільтею, повинен не просто відтворювати правдиву картину історико-культурної події, але й переживати її заново. Дані тези В. Дільтея, особливо їх "дух", націленість на внутрішнє розуміння культур значно вплинули не тільки на узагальнюючі концепції культури А. Кребера й М. Херсковіца, але й багато в чому визначили уважне ставлення до цінностей будь-якої культури в антропології.

В 1944 р. А. Кребер опублікував роботу "Конфігурації культурного росту", присвячену теоретичним аспектам вивчення культур. Він заперечував поділ культур на "вищі" і менш розвинені й розглядав історію людства як сукупність змінюючих одна одну культур. Велике значення вчений надавав взаємовпливу культур. Серйозний акцент А. Кребер робив на суб'єктивній, ціннісній стороні культури. Аналізуючи специфічність кожної культури, він виділяв дві риси, властивим всім типам суспільств: 1) всі вони проходять у своєму зрості однакові фази - виникнення, розквіт і занепад; 2) існує тенденція виникнення в культурі за відносно короткий часовий період вищих досягнень, вищих цінностей. Він відзначав короткочасність, спазматичність творчих злетів у кожній культурі. Своїм найважливішим завданням А. Кребер уважав дослідження циклічності древніх культур і, особливо, творчих вибухів в ідеологічних аспектах соціокультурних систем.

Кребер розумів культуру як систему елементів, зчеплених певним способом і утворюючою цілісністю, певну модель, зразок, тип. В останньому можна виділити форму й зміст, зовнішні й внутрішні аспекти розвитку. Форма культури залежить від властивого їй стилю. Поняття стилю Кребер пояснює досить не чітко, але все-таки з контексту його міркувань виходить, що це якийсь особливий відбиток на поведінці людей, особливості матеріальної культури, що походять зі специфіки духовної культури, її ціннісних орієнтації. Кожній культурі властива певна домінантна ідея, що підкреслює її видатні досягнення й унікальність. Наприклад, особливість культури майя він бачив у винаході писемності, календаря, прикладному мистецтві. Їм він протиставляв інків як досягли найвищого розквіту в області спорудження доріг і мостів. Варто мати на увазі, що А.Кребер досить довільно наділяв народи домінантними ідеями, які не завжди відповідали історичній дійсності. Досить спірним представляється приклад з інками й майя. Домінантну ідею народів Індії він бачив у філософії аскетизму й ієрархії каст, японців - у лояльності до імператора. Креберу дорікали за суб'єктивізм у виділенні провідної ідеї в конкретних народів, але це не означає непродуктивності даного принципу стосовно вивчення культур.

Культура як цілісне утворення має, згідно А. Кребера, "суперорганічну" сутність, незвідну до закономірностей органічного й неорганічного світу. Вона не успадковується генетично, а засвоюється від інших індивідів. У якімсь змісті культура в Кребера являє собою самодостатню сутність, що розвивається в силу внутрішньо властивого їй динамізму або імпульсу. Для пояснення свого підходу А. Кребер використав аналогію культури з організмом - культура має життєвий цикл, росте, досягає розквіту (наповнення) і вмирає. При цьому вона проходить свій життєвий цикл, спонукувана імпульсом якоїсь закладеної в ній "культурної енергії".

Як ми вже відзначали раніше, головний предмет інтересу А. Кребера складали саме піки розквіту культур. Загальні методологічні завдання в циклічному вивченні культур він сформулював у вигляді п'яти питань. Яка тривалість періоду розквіту культури й від чого вона залежить? Чи відбувається розквіт культури в цілому або тільки її окремих частин? Чи може культура, пройшовши весь цикл свого розвитку, знову повторити його, або це вже буде інша культура? Чим викликаються цикли й "вибухи" зовнішніми причинами або вони - наслідок внутрішнього розвитку? Чи наступає розквіт на початку, у середині або наприкінці "кривої росту" культури? Не можна сказати, що А. Кребер у своїх культурологічних вишукуваннях знайшов відповіді на всі поставлені питання й у всіх конкретно-історичних випадках розквіту культур. Але сама постановка даної проблеми, не у всіх відношеннях дослідженої, і в цей час, безумовно, одне з достоїнств його теорії культури.

Торкаючись типології піків у розвитку культур, А. Кребер виділяв два варіанти: цілісний розквіт культур і однобічний, дотичний найчастіше духовної, ціннісної сторони культури. У першу чергу його цікавили злети духовної культури, не пов'язані з розквітом економіки і т.д. А. Кребер пояснював таке положення речей тим, що "збуджена культурна енергія" може зосередитися в якій-небудь одній області. Поняття культурної енергії носило в нього трохи містичний характер. Зміст цього поняття розглядається як деякий імпульс, що поєднує або направляє людей. У цьому А. Кребер істотно відрізняється від свого вічного опонента Л. Уайта, у якого культурно-культурно-освоєна енергія обчислюється в кінських силах або в кіловатах. Культурно-енергетичний імпульс може мати предметом свого додатка не тільки цілі культури, але й окремі особистості. А. Кребер надавав великого значення діяльності особистості в підготовці й здійсненні підйому культур.

Він навіть дотримувався трохи наївної думки, що "вибухи" у культурі здійснюються "сузір'ям геніїв", особливо обдарованих людей. При цьому він уважав, що вони існують у всіх культурах без винятку, але їхні здатності реалізуються лише в сприятливих умовах. Тривалість життєвого циклу культур А. Кребер уважав у середньому рівною 1-1,5 тис. років. Особливістю кожної культури є крива її росту, що залежить від знаходження піка або збудження. Ця якість культури отримала назву "конфігурація".







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 420. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Сосудистый шов (ручной Карреля, механический шов). Операции при ранениях крупных сосудов 1912 г., Каррель – впервые предложил методику сосудистого шва. Сосудистый шов применяется для восстановления магистрального кровотока при лечении...

Трамадол (Маброн, Плазадол, Трамал, Трамалин) Групповая принадлежность · Наркотический анальгетик со смешанным механизмом действия, агонист опиоидных рецепторов...

Мелоксикам (Мовалис) Групповая принадлежность · Нестероидное противовоспалительное средство, преимущественно селективный обратимый ингибитор циклооксигеназы (ЦОГ-2)...

Типология суицида. Феномен суицида (самоубийство или попытка самоубийства) чаще всего связывается с представлением о психологическом кризисе личности...

ОСНОВНЫЕ ТИПЫ МОЗГА ПОЗВОНОЧНЫХ Ихтиопсидный тип мозга характерен для низших позвоночных - рыб и амфибий...

Принципы, критерии и методы оценки и аттестации персонала   Аттестация персонала является одной их важнейших функций управления персоналом...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия