Культурна антропологія М. Херсковіца

Приступаючи до викладу культурно-антропологічної концепції М. Херсковіца, дамо її загальну характеристику. У загальному плані вчений визначав культуру як створене людиною середовище. Таке розуміння культури він використав при розгляді її походження на самих ранніх стадіях її еволюції. У сучасних культурологічних дослідженнях М. Херсковіц розумів культуру як психологічну реальність. Відповідно до цього він визначав культуру як "суму поведінки й звичного способу мислення людей, що утворюють дане суспільство". У кожній культурі він бачив неповторно унікальну модель, обумовлену постійною традицією, що проявляється у властивих кожному народу специфічних системах цінностей, часто непорівнянних із системами інших народів. Він також виділяв, очевидно під впливом А. Кребера, якийсь "культурний фокус", істотну рису певного народу. Наприклад, домінантна риса сучасної європейсько-американської культури - розвиток технологій, середньовічної Європи - засилля релігійної ідеології, культури деяких островів Мікронезії - вирощування ямса й т. д.

Культурні цінності М. Херсковіц визначав як судження про бажане, усвідомлення бажаного. Таким чином, система цінностей являє собою систему суджень про бажане, особливе розуміння в кожного народу про ідеальні моделі поведінки.

У структурному плані в культурі американський антрополог виділяв ряд аспектів, підрозділів людського досвіду. До них він відносив "технічну оснащеність, за допомогою якої людина вириває із природного середовища засоби для існування й ведення інших повсякденних видів діяльності, економічну систему їхнього розподілу, соціальну й політичну організацію, філософію життя, релігію, мистецтво, мову.. систему санкцій і цілей, що надають сенс життя".

Як ми вже відзначали, Херсковіц розумів історію людства як суму самостійно, що змінюються культур, і цивілізацій. Стадіальній оцінці розвитку різних суспільств він протиставляв вивчення різних культур у фіксований часовий інтервал. Пильну увагу американський учений приділяла механізму зміни культур. Його не задовольняли примітивно-еволюційні пояснення із ключовим словом "поступово". Він знайшов джерело розвитку культур у динамічній єдності стійкості й мінливості культур. Він підкреслював, що культура одночасно стабільна й мінлива. Але всяка зміна можлива при збереженні деяких консервативних структур, які є суб'єктом розвитку. На його думку, відсутність змін взагалі означає смерть культури. З іншого боку, руйнування стійких структур у культурі на догоду швидким змінам, наприклад технологічному росту, означає її деградацію, втрату самобутності.

Відмінною рисою культурно-антропологічної концепції М. Херсковіца є прагнення співвіднести зміст поняття культури з об'єктами, що їх виражають. Його цікавило питання, у якому ступені ідеальні, загальні поняття відповідають етнокультурній дійсності. У процесі осмислення поставленої проблеми він розглядав два варіанти статусу поняття "культура". При першому культура існує незалежно від людини. Другий припускає, що "культура володіє не більше, ніж психологічною реальністю, що існує в голові індивіда". У цьому випадку передбачається в конкретній формі вирішити проблему того, як існують загальні поняття в бутті людини й у якому ступені вони адекватно відбивають навколишню предметно-ідеальну реальність. Заслуга М.Херсковіца полягає в тому, що він чітко сформулював дану проблему і ясно дав зрозуміти, що для його культурологічних побудов більш важлива теза про нерозривний зв'язок культури й людини, оскільки перша визначається як сума поведінки й особливостей мислення, властивих даному суспільству. Учений не відкидав і першого варіанта статусу культури (як незалежної від людини), але він менше відповідав загальній спрямованості культурної антропології М. Херсковіца. При цьому хотілося б відзначити, що питання онтологічного (тобто буттєвого) статусу понять типу "культура", "етнос" і інших дискутується й сьогодні. Деякі дослідники культури наполягають, що зміст подібних понять є логічно-психологічою конструкцією, що існує у міжособистісній взаємодії людей.

Наслідуючи американську антропологічну традицію, М. Херсковіц відокремлює поняття "культура" від поняття "суспільство". Відповідно до його думки, "культура - спосіб життя людей; у той час як суспільство є організований взаємодіючий агрегат індивідів, ведучих даний спосіб життя. У більш простих термінах - суспільство складається з людей, а спосіб поведінки, що обирається ними, є їхня культура". Таким чином, суспільство в певному значенні може бути й у тварин відповідно до поглядів Херсковіца, а оволодіння специфічним етнокультурним досвідом є процес енкультурації.

Поняття "енкультурація" - ключове для М. Херсковіца в його побудовах цілісної культурно-антропологічної концепції. Саме в процесі входження в культуру проявляються механізми відтворення етнокультурних спільностей і можливості зміни того або іншого суспільства (культури). Засвоєння діяльністної, поведінкової сторони культури, а також різних аспектів духовної культури при енкультурації М. Херсковіц уважав основною ланкою своєї концепції.

Отже, енкультурація - це входження індивіда в конкретну форму культури. Основний зміст енкультурації складається в засвоєнні особливостей мислення й дій, моделей поведінки, що складають культуру. Енкультурацію необхідно відрізняти від соціалізації як освоєння в дитинстві загальнолюдського способу діяльності. У дійсності обидва ці процеси проходять одночасно й у конкретно-історичній формі. У міжкультурних дослідженнях є кілька варіантів розуміння того, як відбувається енкультурація й у якій системі понять її можна зафіксувати.

Особливість інтерпретації М. Херсковіцом процесу енкультурації полягає в тому, що, почавшись у дитинстві із придбання навичок у їжі, мові, поведінці й тому подібному, вона триває у вигляді навчання й удосконалювання навичок і в дорослому віці. В енкультурації Херсковіц виділяв два рівні: дитинство (раннє життя) і зрілість, зрозуміле як рівноправність у суспільстві. Виділення цих двох рівнів сприяють розкриттю механізмів здійснення змін у культурі в єдності стабільності й мінливості. Головне завдання для людини на першому рівні - осягати культурні норми, етикет, традиції, релігію. У цей час індивід лише засвоює попередній етнокультурний досвід. Він позбавлений права вибору або оцінки. За словами Херсковіца, людина в дитинстві - "більше інструмент, ніж гравець". Перший рівень енкультурації - це ведучий механізм, що забезпечує стабільність культури.

Основна риса другого рівня енкультурації полягає в тому, що в людини з'являється можливість не приймати або заперечувати які-небудь твердження. Можливі також обговорення, дискусії, результатом яких можуть бути зміни в культурі. Таким чином, перший етап енкультурації забезпечує стабільність культури, охороняє її від некерованого росту, деструктивних змін у періоди найбільш бурхливого розвитку. У своїх більш пізніх проявах, оперуючи на свідомому рівні, енкультурація відкриває ворота змінам, надаючи для цього альтернативні можливості й дозволяючи нові віяння в поведінці й мисленні. Таким чином, енкультурація, по Херсковіцу, у цілому - це процес, що забезпечує не тільки відтворення "культурної людини", але й містить механізм здійснення змін.