Характеристика функцій фінансів

Сутність категорії „фінанси” розкривається в їх функціях. Функції фінансів показують, яким чином реалізується суспільне призначення фінансів як інструменту мобілізації і використання централізованих фондів грошових засобів.

В узагальненому вигляді, як визначає переважна більшість вітчизняних вчених і практиків фінансам притаманні дві основні функції: розподільча і контрольна.

Зміст розподільчої функції полягає в тому, що фінанси є основним інструментом розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим призначенням.

Об’єктами розподілу виступають:

1) валовий внутрішній продукт (вартість вироблених в суспільстві благ за певний період часу, переважно за рік);

2) національне багатство (сукупність створених та нагромаджених благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, залучені в економічній обіг). Національне багатство залучається у розподільчі процеси лише у виняткових випадках (війни, катастрофи, стихійні лиха тощо).

Суб’єктами розподілу є держава; юридичні особи; фізичні особи.

Розподільча функція фінансів включає як первинний розподіл, так і перерозподіл.

Первинний розподіл означає, що після того, як продукт створено, його вартість розподіляється між його учасниками. Здійснюється створення так званих основних або первинних доходів.

Їх сума рівняється національному доходу. Вони поділяються на дві групи:

1) зарплата робітників, зайнятих у сфері матеріального виробництва;

2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва.

Далі йде перерозподіл первинних доходів. Об’єктивна необхідність цього процесу обумовлена тим, що поряд з учасниками матеріального виробництва суспільство складається з членів, які безпосередньо не приймають участі в виробництві, але створюють передумови його нормального розвитку. Це вчителя, лікарі, вчені, чиновники, військові, діячі культури і інше. Суспільство також складається з неповнолітніх і недієздатних осіб. Всі вони повинні одержувати свою частку створеного продукту. Окрім цього, суспільство, яке реалізує систему відпрацьованих соціально-економічних пріоритетів, повинно усвідомлено розвивати деякі галузі і регіони, які для цього не мають на перших порах власних джерел.

На стадії перерозподілу головуюче місце належить державі. За допомогою фінансових інструментів, перш за все, податків та бюджету, воно виймає частину створених у сфері матеріального виробництва доходів і направляє їх у інші сфери, здійснює тим самим перерозподіл національного доходу.

Таким чином, у результаті перерозподілу первинних доходів створюються вторинні доходи. До них відносяться доходи одержані в галузях невиробничої сфери, податки. Вторинні доходи є базою формування кінцевих пропорцій використання національного доходу. На стадії кінцевого використання національний дохід поділяється на фонд накопичення і фонд споживання.

Фінанси перебувають в тісному взаємозв’язку з такими категоріями розподільчого характеру як гроші, ціна, заробітна плата, кредит.

Фінанси і гроші. Аналіз категорій „фінанси” і „гроші” свідчить про їхню особливу систему зв’язків, яка часто приводить до їх ототожнення. Фінанси нерідко (особливо на побутовому рівні) визначають як певну суму грошей, яка знаходиться в розпорядженні юридичної чи фізичної особи.

Звичайно, певна доля істини тут є. Справа в тому, що фінанси, як правило, завжди мають грошове вираження. Проте певна сума грошей – це ще не фінанси. Можна мати гроші і водночас не мати ніякого відношення до фінансів. І навпаки, при відсутності грошей, лише володіючи майном, майновими правами, правами інтелектуальної власності, оцінивши їхню вартість, можна здійснювати інвестування, виступати співзасновником фірми, тобто мати відношення до фінансово-господарської фірми.

Крім того, фінанси відрізняються від грошей і за функціями, які вони виконують. Проте існує діалектичний взаємозв’язок між фінансами і грошима. Тому часто вживають термін „фінансово-грошові відносини”. Це має під собою певний ґрунт, тому що неможливо досягти покращення фінансового становища в державі, не налагодивши нормальний грошовий обіг. І, навпаки, якщо держава не здійснює свої витрати у відповідності до наявних доходів, це призводить до розладу грошового обігу.

Фінанси і ціна. І ціна і фінанси беруть участь у розподілі валового внутрішнього продукту.

Ціна є грошовим виразом вартості будь-якого товару. Вона виступає вихідним ступенем розподілу вартості валового внутрішнього продукту та створює умови для подальшого його перерозподілу.

Держава, використовуючи різноманітні важелі, впливає на рівень цін. Наприклад, у випадках нееквівалентного обміну одразу ж включаються відповідні фінансові важелі. Скажімо, якщо вартість товару більша за його ціну, то з’являється такий важіль як допомога держави: дотації, субсидії, субвенції (наприклад, вугільній промисловості, електротранспорту, комунальному господарству); якщо ж вартість товару менша за його ціну, то держава залучає такий важіль як податки (акцизний збір).

До того ж введення нових податків, або зміна існуючих ставок може призвести до зменшення чи збільшення абсолютної величини ціни. А через такі фінансові важелі як норми амортизації, відрахування в державні цільові фонди держава може змінювати структуру ціни. З іншого боку, при реалізації товару ціна визначається на основі попиту та пропозиції. Тому на ринку інколи трапляються ризики коливання загального рівня цін, які можуть суттєво вплинути на стан фінансової сфери та фінансової безпеки держави.

Фінанси і заробітна плата. Фінанси передують категорії „заробітна плата”. Взаємозв’язок фінансів і заробітної плати проявляється у тому, що держава регулює величину заробітної плати за допомогою фінансових важелів, зокрема, податків, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Одночасно держава за допомогою цих же фондів може стимулювати розвиток окремих видів діяльності, виділяючи дотації, субсидії, субвенції.

Відмінності фінансів і заробітної плати:

1) фінанси розподіляють валовий внутрішній продукт, а заробітна плата – це категорія, яка стосується лише частини валового внутрішнього продукту, а саме фонду оплати праці;

2) заробітна плата пов’язана лише з одним фактором виробництва – робочою силою, а фінанси впливають на використання всіх факторів виробництва (предмети праці, знаряддя праці, тощо).