Терміни

А-Авітаминоз,A-avitaminosis, is, f, — хроніч. хвороба тварин на ґрунті недостатності або відсутності у кормах каротину (провітаміну А). Хворіє молодняк, рідше —дорослі тварини.

Абдомінальний,abdominalis, e (від лат. abdomen черево) — черевний.

Абомазит,abomasitis, tidis (лат. abomasum сичуг + rp.-itis запалення), запалення сичуга— уражується слизова оболонка і інші шари сичуга. Перебіг гострий і хронічний.

Абсцес, abscessus, us, m (от лат. abscedo, abscessum нагноюватися; гр. apostema, atis, гнійник) — порожнина, яка заповнена гноєм, утворена в результаті вогнищевого гнійного запалення, яке викликане гноєрідними бактеріями, а також проникненням у тканини інфікованих тіл, нестерильних або подразнюючих речовин. А. розвивається при деяких інфекційних захворюваннях (мит, бруцельоз, актиномікоз). А. можуть бути поверхневими і глибокими, а глибокі А. — паренхіматозними, навкісними, внутрішньо кістковими. А. асептичний (A. asepticus стерильний) — внаслідок потрапляння у тканини речовин, властивих викликати нагноєння без участі збудників гнійної інфекції. А. гангренозний (A. gangraenosus) — А., утримуючий гнилісний гній і секвестри або детрит. А. гангренозний газовий (A. gangraenosus омертвлений, gaseus газовий) — А., утримуючий газ, утворений внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів. - А. геморагічний (A. haemorrhagicus) — А., у вмісті якого знаходяться залишки крові; розвивається при інфікуванні та нагноєнні гематоми або в результаті крововиливів у порожнину А.

А. гарячий (A. calidus) — застарілий. А. зачеревний (A. retroperitonealis)—розвивається на ґрунті запалення сімяного канатику. А. кістки (A. ossis) — А. у компактній речовині кістки; виникає при хронічному остеомієліті. А. легень (A. pulmonis) — А., який розвивається у легеневій тканині як ускладнення пневмонії, рідше — вре­зультаті заносу збудників гнійної інфекції гематогенним, лімфогеним шляхом. А. метастатичний (A. metastaticus) —виникає в результаті гематогенного або лімфогеного переносу збудників гнійної інфекції від віддаленого вогнища або при септикопіємії.

А. метастатичний піємічний (A. metastaticus pyaemi-cus) — найчастіше буває багато чисельний, який виникає при піємії та септикопіємії; А. м. п. — загальний прояв гнійної інфекції.

А. гострий (A. acutus) — швидко розвиваючийся А., супроводжується різко вираженим і запалювальними процесами, порушенням загального стану. А. холодний (A. frigidus) — хроніч. А., характеризується слабо вираженою місцевою реакцією запалення.

А. хронічний (A. chronicus) —А., уповільнений, при слабо виражених ознаках гнійного запалення; спостерігається при актиномікозі, туберкульозі або після проникнення мало вірулентних збудників гнійної інфекції.

Абсцессотомія,abscessotomia, ae, f (лат. abscessus f + гр. tome — розріз, розсічення) — хірургічна операція розтину абсцесу.

Авітаміноз,avitaminosis, is, f (от гр. а- відсутність + лат. vita життя + aminum амін + гр. -osis хвороба), — хвороба, яка викликана відсутністю або недостатком у раціоні одного вітаміну, носить назу моновітаміноз (гр. monos один), а при недостатку декількох вітамінів носить назву поліавітаміноз (гр. poly багато). Патологічний стан, який викликаний надходженням вітамінів менше добової потреби, носить назву гіповітаміноз (гр. hypo- зменшення). А. найчастіше реєструється у молодняку, вагітних і лактуючих маток, у хворих тварин.

Агамаглобулінемія,agammaglobulinaemia, ae, f (від гр. а- + gamma-globulinum білкова фракція сироватки крові + hai та кров) —стан, при якому в сироватці крові різко знижені або відсутні гама глобуліни і організм більш сприйнятливий до інфекцій.

Агенезія,agenesia, ae, f (от гр. а- \ + genesis народження), спотворення плоду — вроджена відсутність або недорозвиток органу, або частини тіла.

Агонія,agonia, ae, f (гр. agonia боротьба) — передсмертний стан. Буває А. короткочасна (хвилина) і продовжена (доба).

Агранулоцит,agranulocytus, i, m (от гр. а- + лат. granu-lum зернятко + гр. kytos порожнина,—клітина); агранулоцити — лейкоцити, які не утримують у своїй цитоплазмі зернистості. До А. відносяться лімфоцити і м о н о ц и т и.

Агранулоцитоз,agranulocytosis, is, f (от ^!гр. a- f + лат. granulum зернятко + гр. kytos, лат. cytus клітина) —різке зменшення числа зернистих лейкоцитів у периферичній крові або відсутність їх. А. алергічний — А., у патогенезі якого основну роль відіграють алергічні механізми. А. імунний — А., який виникає внаслідок прискореної загибелі гранулоцитів під впливом антилейкоцитарних антитіл.

А. променевий — мієлотоксичний А., обумовлений подавленням мієлопоеза при радіоактивному ураженні орга­нізму.

А. лікарський —імунний або алергічний, який виникає внаслідок прийому лікарських речовин. А. мієлотоксичний — А., обумовлений пригніченням мієлопоеза у кістковому мозку в результаті впливу фізичних і хіміч. факторів, які володіють цитотоксичним впливом.

Адамса — Стокса синдром (Моргань—Едемса —Стокса симптомокомплекс) — при порушенні передсердно – шлуночкової провідності або при різкій анемії мозку настає стан з порушенням дихання (Чейна — Стокса дихання) і приступами судом.

Адаптаційний синдром,syndromum adaptatione (от лат. adaptatio пристосування, гр. syndrome зливання) — сукупність захисних реакцій організму у відповідь на холод і м’язові перенапруження, інтоксикацію та інші подразники.

Адаптація,adaptatio, onis, f (лат. пристосування) — пристосування організму, органів відчуття до навколишніх умов, напр. А. ока (сітка). Адаптація фізіологічна, adaptatio physiologica (адап­тація f, лат. physiologicus нормальний). Внаслідок А. ф. підвищується стійкість організму до низької та високої температурам середовища, деяким отрутами, недостатності кисню, води і освітлення. В результаті продовженої дії зовнішніх факторів. А. ф. може бути більш або менш стійкою. Повернення організму до вихідного стану носить назву дезадаптація.

Аденіт,adenitis, tidis, f (от гр. aden залоза + -itisf) — запалення лімфатичного вузла. Друга назва лімфаденіт.

Аденокарцинома,adenocarcinoma, atis, n (гр. aden f + kar-kinos рак + -oma пухлина) — залозний рак, який розвивається із циліндричного епітелію.

Аденоліпома,adenolipoma, atis, n (гр. aden, + lipos жир + -oma пухлина) — ліпома, яка утримує залозні елементи.

Аденома,adenoma, atis, n (гр. aden f + -oma) — залозна пухлина, в більшості обмежена, доброякісна.

Адинамія,adynamia, ae, f (гр. знесилення) — зменшення або припинення рухової активності окремого органу або організму.

Адипозний,adiposus, a, urn (лат.) — жирний, ожирівший, жировий.

Азотемія,azotaemia, ae, f (франц. azote азот + гр. haima кров) — залишкове накопичення у крові азотутримуючих продуктів білкового обміну (сечової кислоти, креатиніну, індикану). Розрізняють ретенційну(затримуючу) і продукційну А.

Акумуляція,accumulatio, onis, f (від лат. ac-cumulare на­копичувати)—накопичення, зосередження, напр. лікарських речовин в організмі.

Акромегалія,acromegalia, ae, f (от гр. akron край, кінцівка + megas, megale великий, -а), гігантизм — хвороба, яка проявляється значним збільшенням окремих часток голови, кінцівок і внутрішніх органів.

Акропахія,acropachia, ae, f (от гр. akron кінцівка -f pachys товстий), хвороба П”єр–Марі–Бам-бергера — розповсюджене гіпер -пластичне запалення надкісниці, яке проявляється разлитим, щільним без болючим, симетричним збільшенням на передніх або задніх кінцівках, або одночасно на тих і інших з деформацією біля зап’ясткових і заплюсневих суглобів.

Актиномікома,actinomycoma, atis, n (от гр. aktis \ + mykes + -oma пухлина) — щільна сполучнотканинна пухлина (гранулема),яка утворюється при актиномікозі. У відкритих А. виникають тріщини, з яких виділяється жовтуватий гній, який утримує жовтувато-сірі, величиною з просяне зерно частки — друзи грибка.

Алиментарная анемія,anaemia alitnentaria (от rp. anaemia малокров”я, лат. alimentarius викликаний кормом) — хвороба, яка обумовлена порушенням функції кровотворних органів у тварин в результаті недоотримання ними необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, біл­ків, ліпоїдів. А. а. найчастіше хворіє молодняк, особливо поросята.

Алімфоцитоз,alymphocytosis, is, f (от гр. а- + lympho-cytus лімфоцит) — зникання лімфоцитів із крові.

Алкаптонурія,alcaptonuria, ae, f (алкаптон + гр. uron сеча) —наявність у сечі алкаптона (суміш уролейцина і гомогентизинової к-ти). А. — наслідок порушення обмі­ну амінокислот (тирозину і фенілаланіну).

Альбінізм,albinismus, i, m (от лат. albus білий + гр. -ismos ненормальний стан) — вроджена відсутність пігменту (в шкірі, шерсті, пір’ї).

Альбумозурія,albumosuria, ae, f — виділення з сечею альбумоз (продуктів розщеплення білків). А. спостерігається при лихоманках, гнійно-некротичних процесах.

Альтеративне запалення (від. altero, змінюю) — патол. процес з пере -важністю дистрофічних некротичних змін у тканинах при ледве вираженій

 

ексудації та проліферації клітинних елементів. Найчастіше визначається у серцевому м’язі, печінці, нирках у зв’язку з інтоксикацією або порушенням трофічної функції нервової системи.

Альтерація,alteratio, onis, i (від лат. alterare змінювати, пошкоджувати) — зміна структури клітин, тканин і органів з порушенням їх діяльності.

Амавроз,amaurosis, is, f (від гр. amauros сліпий), сліпо­та — втрата зору на один або обидва ока.

Амілоїдоз,amyloidosis, is, f (от гр. amylon крахмаль +eidos вид) — порушення білкового обміну, яке проявляється відкладанням амілоїду в між тканинних щілинах, по ходу і у стінках судин, а також у селезінці, печінці, нирках і кишках.

Аналгезія,analgesia, ae, f; analgia, ae, i (від гр. an- негатив + algos біль), аналгія — усунення або відсутність відчуття болю.

Анасарка,anasarca, ae, f (від гр. ana- на, під, зверху + sarx, sarkos м’ясо) — розповсюджений набряк шкіри і підшкірної клітковини.

Анастомоз,anastomosis, is, i (від гр. anastomosis звуження) —

з’єднання між двома судинами, нервами або м’язами, між двома каналами або двома порожнистими органами.

Анафілаксія,anaphylaxia, ae, f (від гр. ana- зворотна дія + phylaxis захист), одна із форм алер­гії — стан підвищеною чутливості тваринного організму до повторного введення чужорідного білка (антигену).

Анафілактичний шок (франц. shoe удар) — зміна загального стану організму тварин, яка викликана введенням йому дози антигену.

Анафілактоген (анафілаксія \ + гр. -genes породжений) — алерген, який викликає анафілаксію.

Ангидремія,anhydraemia, ae, f (від гр. an- \ + hydor вода + haima кров) — згущенність крові, зменшення водних і сольових складових її частин, яка обумовлена крововтратами, проносом.

Ангіома,angioma, atis, n (гр. angeion f судина + -оma пухлина) — доброякісна пухлина, яка розвивається з кровоносних (гемангіома) або лімфатичних (лімфангіома) судин.

*Ангірексис,*angirrhexis, is, f (від гр. angeion ­судина + rhexis розрив) — розрив кровоносних або лімфа­тичних судин.

*Ангіррафія,*angirrhaphia, ae, f (від гр. angeion f + rhaphe шов) — судиний шов, накладання шва на великі кровоносні судини.

*Ангіспазм,*angispasmus, i, m (від гр. angeion + spasmos судорога) — звуження дрібних артерій, артеріол і капілярів, найчастіше неврогенного походження.

*Ангіспастична (констрикційна) анемія (від лат. angispasmus f, constrictio звуження, гр. аn - негатив + haima кров) —можлива внаслідок подразнення м’язів або судинорухаючих центрів холодом, адреналіном, ерготином. А. а. один з видів місцевих анемій.

*Ангістомія,*angistomia, ae, f (від гр. angeion \ + stoma рот, отвір), вазостомія (лат. vas, vasis судина) — метод накладання конюль (фістул) на глибоко-лежачі кровоносні судини.

Аневризма,aneurysma, atis, n (від гр. aneuryno розширюю) — обмежене або дифузне розширення просвіту артерії. Найчастіше уражується аорта, брижова, зовнішні пахові, підколінні, підкрилкові та плечові артерії у коней і собак, рідше у інших тварин.

Анемія,anaemia, ae, f (гр. аn - негатив + haima кров) — малокрів”я — зменшення кількості еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об’єму крові. Види анемії:

Анемія алиментарна.

Анемія ангиспастична (констрикційна)

Анемія апластична.

Анемія гемолитична.

Анемія гіперхромна.

Анемія гіпопластична.

Анемія гіпохромна.

Анемія головного мозку,anaemia cerebri (лат. cerebrum головний мозг) — патолог. процес, який проявляється порушенням ц. н. с. в результаті недостатності кровообігу та кисневого голодування мозкової тканини.

Анемія інфекційна,anaemia infectiosa (гр. аn - негатив + haima кров, лат. infectiosus уражений)— загальна назва А., яка розвивається при інфекц.хворобах обумовлених порушенням освоєнням заліза, вітамінною недостатністю, гемолізом, кровотечами.