Анемія постгеморагічна

Анемія регенеранорна.

Анемія рефлекторна.

Анемія токсична.

Анемія ендогенна.

Анергія,anergia, ae, f (від гр. an- негатив + ergon дія) — нечутливість організму до подразника, повна втрата реактивності.

Анестезі,anaesthesia, ae, f (від. an- f+ aisthesisf) —втрата чутливості частиною тіла або усім тілом. А. може бути викликана анестезуючими речовинами, а також різними патол. процесами. A. generalis —загальне знеболювання, наркоз; A. localis —місцеве.

Анестезія місцева,anaesthesia localis (лат. anaesthesia f, localis місцевий) — штучне усунення чутливості окремої ділянки тіла, яке досягається застосуванням місцево анестезуючих речовин. А. м. може бути викликана застосуванням різних фізичних і хімічних факторів.

Анестезія парціальна,anaesthesia partialis (лат. partialis частковий, неповний), неповна анестезія відсутність одного або декількох видів чутливості при збережені інших.

Анізоцитоз,anisocytosis, is, f (від гр. anisos нерівнозначний +

kytos клітина) — з’явлення у крові еритроцитів різної величини. А. — внаслідок функціональної недостатності кісткового мозку.

Анкілоз,ankylosis, is, f (від гр. ankylos - закручений) — нерухомість суглоба в результаті патол. зростання суглобної поверхні. Розрізняють А. фіброзний і кістковий; внутрішшньосуглобний — із зростанням суглобових поверхнів (справжній); капсулярний і поза суглобовий — без пошкодження суглобових хрящів (несправжній).

Аномалія,anomalia, ae, f (від гр. an- негатив + homalos однаковий) — ненормальність, неправильність, відхилення від норми; вроджений дефект структури.

Анорексія,anorexia, ae, f (від гр. an- негатив + orexis апетит) — відсутність бажання вживати корм. Син. inappetentia, ae, f.

Антидіурез,antidiuresis, is, f [від гр. anti- f + лат. diuresis (гр. dia над, більше + uresis) сечовипускання —зниження виділення сечі нирками внаслідок підвищенної активності антидіуретичного гормона.

Антиперистальтика,antiperistaltica, ae, f (від гр. anti- f+peri біля + stalsis стягування, скорочування), зворотна перистальтика, напр., хвилеподібний рух стравоходу і кишок у зворотному напрямку.

Антитіла,anticorpora, um, n/pl (от гр. anti- \+ лат. corpus, oris тіло), протитіла — специфіч. білки (ім­уноглобуліни), які виникають в організмі під впливом антигенів. А. накопичуються у сироватці крові та тканинах, які вступают у специфіч. зв’язок з відповідними антигенами і розруйновують або знезаражують їх. Антитіла фізіологичні,anticorpora physiologica (від лат. physiologicus фізіологічний, нормальний, спостерігається у здоровому організмі) —утримуються у незначній кількості в сироватці крові здорових, нехворівших і не вакцинованих тварин.

Антитоксин,antitoxinum, i, n (від гр. anti-f+toxon отрута) — специфіч. антитіло, яке виробляється організмом під впливом відповідного антигену (токсину) і нейтралізує його отруйні речовини при токсичних інфекціях, а також при отруєннях отрутами рослинного і тваринного походження.

Антракоз,anthracosis, is, f (від гр. anthrax, anthrakos вугілля) — відкладання вугільного пилу в тканинах і органах (легені, бронхіальні та середостінні лімфатичні вузли) тварин.

Анурія,anuria, ae, i (гр. an- an- негатив -f uron сеча) — припинення сечовипускання.

А. приренальна, A. praerenalis — наслідок серцевої недостатності, а також, як результат гіпогідратації (крововтрата, профузний пронос). Син. А. поза ниркова, А. екстраренальна.

А. ренальна, A. renalis — припинення утворення сечі у клубочках нирок в результаті порушення ниркового кровообігу або наслідок нефриту, гломерулонефриту, отруєння. Син. А. секреторна, А. ниркова.

А. субренальна, A. subrenalis — обумовлена відтоком сечі у сечовий міхур внаслідок закупорки або стискання сечоводів пухлинами. А. супроводжується уремією, яка може викликати загибель тварин. Син. А. постренальна, А. екскреторна.

Анеозинофілія,aneosinophlia, ae, f (гр. an- an- негатив + еозинофілія) — відсутність у крові еозинофілів, напр., при сепсісі.

Апирексія,apyrexia, ae, f (від гр. a- + pyresso страждаю лихоманкою, від руг, pyros вогонь + echo мати) —зниження температури до норми між припадками лихоманки, відсутність лихоманки.

Аплазія,aplasia, ae, f (від гр. а- + plasis утворення, формування):

1) вродженна відсутність органу (are-незія); 2)вроджений недорозвиток тканин або органу (гіпоплазія).

Апластична анемія,anaemia aplastica (від гр. anaemia малокрів”я, а- + лат. plasticus утворюючий, формуючий) — малокрів”я, яке обумовлене різким зниженням регенеративної функції кісткового мозку. У крові з’являються незрілі мієлоїдні форми. Визначені випадки А. а. при променевій хворобі, отруєннях, при чумі свиней і стахіботритоксикозі.

Апное,арпоё, es, f (від rp.a-j.+ рпоё дихання) — тимчасове припинення дихання.

Апоплексія,apoplexia, ae, f (від гр. apoplexia параліч) — раптовий параліч, який викликаний гострим порушенням кровообігу у головному мозку і його оболонках (крововиливи, тромбоз і емболія судин, отруєння фосфором, стрих­ніном).

Біль,dolor, or is, m, pi dolores (від лат. dolere хворіти, викликати біль) — одна із класичних ознак запалення. Б. має велике значення у діагностиці хвороб і локалізації патол. процесса.

Ботріомікома,botryomycoma, atis, n (гр. botrys грона виноградна + mykes- гриб -oma пухлина) — пухлинне новоутворення, яке супроводжується розрощенням фіброзної сполучної тканини у місцях дотику упряжі з шкірою, лімфатичних вузлах, виміні. Збудник — гриб Botryomyces.

Брадикардія,bradycardia, ae, f (від гр. bradys уповільнений + eardia серце) — уповільнення ритму серцевої діяльності, причому подовженість систоли майже у нормі, а діастоли - різко продовжена.

Брадикінезія,bradykinesia, ae, f (від гр. bradys f+ kinesis рух) — загальна уповільненість рухів, при цьому тонус м’язів може не змінюватися.

Брадипное,bradypnoea, ae, f; bradypnoe, es, f (від гр. bra­dys f + рпоё дихання) — уповільнене дихання.

Бронхіальна астма — Бронхіальне дихання,respiratio bronchialis (від лат. respi-ratio дихання, bronchialis) — шум, який уловлюється при вислуховуванні легень. Звук, подібний звуку «х», який прослуховується у здорових тварин на грудній клітці, носить назву бронхі­альним диханням, на трахеї — трахеальним. Б. д. прослуховується у всіх тварин (за виключенням коней) в області лопатко - плечового поясу. Б.д. враховується патологічним, якщо прослуховується у нижче - задніх частинах легень у період обох дихальних фаз. У коней Б. д. враховується патологічним, якщо воно прослуховується на будь – якій ділянці грудної клітки. Бронхіальний,bronchialis, е (від гр. bronchos бронх) — який відноситься до бронхів.

Бронхіоліт,bronchiolitis, tidis, f (лат. bronchiolus, зменшенне від bronchus бронх, + гр. -his запалення) гостре запалення найменших кінцевих бронхіол, які переходять у альвеоли.

Бронхіт,bronchitis, tidis, f (bronchos + -itis) — запалення слизової оболонки і підслизової тканини бронхів; реєструється, як самостійна хвороба і як другорядний процес при різних хворобах. Б. може бути гострим, хронічним; серозним, катаральним, геморагічним, фібринозним, гнійно-катаральним і гнилісним. Ураження бронхів великих носить назву макробронхіт, ураження дрібних бронхів і бронхіол — мікроброн­хіт.

Бронхоліт, broncholithus, i, m (від гр. bronchos, f+ lithos камінь) — закам’янілий, завапнований, фібринозний згусток, який утворюється у просвіті бронхів.

Бронхолітіаз,broncholithiasis, is, f (bronchos + гр. lithos, f +-iasis пат. стан, хвороботворний процес)— хвороба бронхів і легень, яка викликана наявністю бронхітів.

Бронхопневмонія,bronchopneumonia, ae, f (від гр. bronchos, f + лат. pneumonia запалення легень), катараль­на бронхопневмонія — запалення бронхів і окремих дрібних долей легень. Перебіг гострий, підгострий і хронічний.

Бронхоспазм,bronchospasmus, i, m (від гр. bronchos, f+ spasmos судома, спазм) — спастичне скорочення бронхіальних м’язів.

Бронхостеноз,bronchostenosis, is, f (від гр. bronchos, f+ stenosis звуження) — звуження бронхіального просвіту. Б. найчастіше виникає в результаті хронічного бронхіту або перебронхіту.

Бронхоектаз,bronchoectasis, is, f (от гр. bronchos + ektasis розширення) — патол. розширення просвіту бронхів.

Викривлення хребту,incurvatio columnae vertebralis (від. лат. incurvatio викривлення, columna vertebralis хребець) — вроджені або набуті зміни хребту: провисання спини — лордоз, викривлення до верху — кіфоз, в сторону — сколіоз, подвійне викривлення — кіфосколіоз, кривошия — тортиколіс.

Виразка,ulcus, eris, n (лат.) — дефект шкіри або слизової оболонки із слабкою тенденцією до за живлення в результаті уповільненого розвитку грануляційної тканини і порушенням процесу епітелізації. Виразки бувають круглі, щелеподібні, намозолені, с підритими краями.

Запалення катаральне,inflammatio catarrhalis (лат. in flammatio запалення, catarrhalis катаральний, від catarr-hus катар) — різновидність ексудативного запалення слизових оболонок з випотіванням ексудату на поверхню слизової оболонки.

Ганглініт пухлина із диференційованих гангліозних клітин, яка утворена із соматичних гангліїв.

Гангрена, gangraena, ae, f (від гр. gangraina розруйновуючий, виразка) — вид некрозу. Відмерлі тканини стають сірими, темно - бурими або чорними. Г. буває суха (g. sic-са), волога (g. humida), гнилісна, сеп­тична. Г. поділяють на травматичні, ін­фекційні, токсичні, термічні, нейтрофічні, хімічні, діабетичні.

Гангрена шкіри, gangraena integumenti (від лат. integumentum покрив тіла —шкіра) — відмирання обмежених ділянок епідермісу або основи шкіри в результаті значних пошкоджень тканин, порушення притоку крові або глибоко проникаючого запалення.

Гангрена легень,gangraena pulmonum (від лат. pulmo, pul-monis легені) — хвороба, яка проявляється відмиранням і гнилісним розпадом паренхіми легень.

Гастрит, gastritis, tidis,f (від гр.gaster, gastros шлунок + -itis, f)— запалення слизової оболонки шлунка з переходом процесу на інші тканини шлунка. Перебіг гострий і хронічний.

Гастрорагія, gastrorrahgia, ae, i (rp. gaster, f + rhagos розірваний) — кровотеча у порожнину шлунка із судин його стінок.

Гастротомія,gastrotomia, ae, f (від rp. gaster, gastros, f tome розріз) — оперативний розтин шлунку для видалення інородних тіл.

Гастроентерит, gastroenteritis, tidis, f (від гр. gaster, gastros, f -enteron кишка + -itis запалення) — одночасне запалення шлунку і кишковику з ураженням слизового, підслизового, найчастіше м’язового і серозного шарів. Розрізняють крупозний, дифтеритний, гемора­гичний, гнійний, флегмонозний. Перебіг гострий і хронічний.

Гастроентерит молодняку, gastroenteritis subolis (від гр. gas­ter, gastros, f + enteron кишка + -itis, f, лат. suboles молод­няк) — характеризується запаленням не тільки у слизовій оболонці, але і в глиближачих шарах стінок шлунку і тонкого відділу кишковика. Ураження стінок шлунка і кишковика носить назву гастроентероколіт. Г. може бути катаральним, гемора­гичним, крупозним і дифтеритним.

Геліоз, heliosis, is, f (від гр. helios сонце + -osis патол. стан) — сонячний удар, який виникає в ре­зультаті прямого впливу сонячних променів на голову; симптоми такі ж, що і при тепловому ударі.

Гіперкапнія,hypercapnia, ae, f (від гр. hyper-f + kapnos дим) — збільшення у крові утримання вуглекислоти.

Гіперкератоз,hyperkeratosis, is, f (від гр. hyper-f - keras, keratos ріг) — черезмірне ороговіння епідермісу, проявляється ущільненням шкіри (сухі мозолі, бородавки).

Гіперкетонемія,hyperketonaemia, ae, f (rp. hyper-f -j- кетон + haima, f) — підвищене утримання кетонових тіл у крові, напр. при кетозі, цукровому діабеті, тяжких хворобах печінки.

Гіперкінез,hyperkinesis, is, f (від гр. hyper,f + kinesis рух), гиперкінези — мимовільні збільшенні рухи при органічних і функціональних порушеннях нервової системи. До Г. відносять атетоз, епілепсію, хорею, тік, тремор.

Гіперлейкоцитоз,hyperleucocytosis, is, f (від гр. hyper,f -лат. leucocytosis лейкоцитоз, від leucocytus лейкоцит + osis патол. збільшення) — різко виражений лейкоцитоз.

Гіперліпемія,hyperlipaemia, ae, f (від гр. hyper,f - lipos жир -f- haimaf) — збільшення у крові нейтрального жиру.

Гіперметропія,hypermetropia, ae, f (от гр. hyper,f + metron міра -f- ops. opos око, погляд), дальнозоркість — аномалія рефракції: потрапивши в око промені сходяться за ретиною (сітковиною).

Гіперостоз,hyperostosis, is, f (від гр. hyper-f + osteon кістка) — дифузне збільшення кісток в результаті процесу запалення або пухлинному розрощенню кісткової речовини.

Гіперпаратиреоз, hyperparathyreosis, is, f (від гр. hyper-f + para- біля -f- thyreos щит + -osis хвороботворний стан) — збільшення функції прищитоподібних залоз із порушенням кальциєво - фосфорного обміну, що призводить до фіброзної остеодистрофії.

Гіперплазія,hyperplasia, ae, f (від гр. hyper-f - plasis утворення) — збільшене утворення клітинних елементів.

Гіперпное,hyperpnoe, es, f (від гр. hyper-f- рпое дихання) — збільшене дихання.

Гіперпротеїнемія, hyperproteinaemia, ae, f (від гр. hyper-f + старлат. proteinum, від гр. protos перший, простий бі­лок -f- haimaf) — підвищенне утирмання білків у крові Г. виникає у зв’язку з обезводненням організму при ряді патол. процесів (остеомієліті, абсцесі у легенях, хроніч. пронос та інш.).

Гіперрефлексія,hyperreflexia, ae, f (від гр. hyper-f - лат. ref-lexus рефлекс) — стан, коли рефлекси різко посилені.

Гіперсалівація,hypersalivatio, onis, f (від гр. hyper-f - лат. salivatio слюнотечение) — збільшення слиновідділення.

Гіперсекреція, hypersecretio, onis, f (від гр. hyper-f - лат. sec-retio відділення) — зайве виділення залозой секрету, яке викликане підвищенням її функції.

Гіперстенурія, hypersthenuria,ae, f(rp. hyper-f - sthenos сила + uron,f) —збільшенне утримання у сечі щільних речовин, які визначаються високою питомою вагою.

Гіпертермія,hyperthermia, ae, f (від гр. hyper-f - therme теплота, жар) — перегрівання: 1) порушення теплової регуляції організму, викликане високою температурою повітря; 2) штучне підвищення температури тіла з лікувальною метою (використання нагрітого піску).

Гіпертиреоз, гіпертиреоідизм,hyperthyreosis, is, f; hyper-thyreoidismus, f, m (від лат. thyreoidea щитоподібна залоза, rp. hyper-f, -osis, -ismos хвороботворний стан) —підвищена функція щитоподібної залози. Г. спостерігається у високогірних областях, піщаних і торф’яних місцевостях, яке характеризується недостатністю йоду в природі.

Гіпертонічна хвороба, morbus hypertonicus (від лат. mor-bus хвороба, hypertonicus відноситься до гіпертонії, підвищеному артеріальному тиску) — характеризується підвищенням артеріального тиску з подальшим утворенням склеротичних змін у судинній системі, серці, нирках, печінці, головному мозку. У тварин найчастіше буває симптоматична гіпертонія (при хроніч. неф­ритах.)

Гіпертензія,hypertensio, onis, f (від гр. hyper-f - tensio напруження) —підвищений гідростатичний тиск у судинах, порожнистих органах організму.

Гіпертрихоз, hypertrichosis congenita (від гр. hyper- -f thrix, thrichos волос, -osis хвороба, лат. congenitus вроджений) — довго волосатість — аномалія, обумовлена порушенням гормональних функцій організобмеження) — відмежування відмерлих ділянок тканин від здорових.

Депо крови (франц. depot сховище) — органи-ре­зервуари (селезінка, печінка, шкіра), у яких у тварин і людини може зберігатися ізольовано від загального кровоточу біля 50 % усієї маси крові. При збільшеній необхідності організму у крові судини Д. к. рефлекторно скорочуються і кров депонована поступає у загальне кровоносне русло.

Депресія, depressio, onis, f (відт лат. deprimo подавляю) — пригнічений, стан. Тварина малорухома, не реагує на оклик, багато лежить, апетит знижений або відсутній. Д. спостерігається при багатьох хворобах, особливо у період розвитку хвороботворного процесу.

Дерматит, dermatitis, tidis, f (від гр. derma, dermatos шкіра + -itis запалення) —запалення шкіри. Д. бувають прості або артифіціальні, та алергічні або сенсибілізовані. Прості розвиваються при впливі на шкіру первинних подразників, алергічні – при повторному впливі на шкіру умовних подразників – алергенів.

Дерматози,dermatoses, f (від гр. derma, atos f + -osis хвороба), екзантеми— вроджені або набуті різного походження шкіряні хвороби. У деяких випадках вони є тільки ознакою захворювання.

Дермографізм,dermographismus, i, m (від гр. derma, atos f - grapho пишу) — реакція кровоносних судин шкіри, яка проявляється у вигляді білих, червоних смуг на шкірі при механіч. подразнені її твердим тупим предметом. Д. — прояв підвищенної вазомоторної (судинорухаючої) збудливості.

Десенсибілізація, desensibilisatio, onis, f (від лат. de- звільнення + sensibilis чутливий) —зменшення або усунення алергічного стану організму, чутливості до чужорідного білку.

Дистопія,dystopia, ae, f (від гр. dys-f + topos положення), ненормальне положення (зсунення) тканин або органів — вроджений порок. У свиней часто одна нирка знаходиться у крижаній порожнині, друга — на звичайному місці.

Дисторсія,distorsio, onis, f (від лат. dis- раз-, -f torsio зкручування), розтягування —розтягування капсули і зв’язок суглобів, сухожилок, м’язів і нервів (з частим розривом і крововиливами).

Дистрофії пігментні,dystrophiae pigmentosae — патол. процеси,які характеризуються порушенням пігментації і проявляються змінами кольору різних органів і тканин.

Дистрофія,dystrophia, ae, f (від гр. dys- порушення + trophe харчування) — порушення трофіки тканин, органів або усього організму, викликане порушенням обмінних процесів. Д. бувають білкові, жирові, вуглеводні, мінеральні та пігментні.

Дистрофія алиментарная,dystrophia ali men tana (dystro-phiaf, лат. alimentarius харчовий) — наслідок довгої недостатності або неповноцінного постачання кормових речовин в організм. Д. а. виражається загальним виснаженням тварин, набряками, порушенням усіх видів обміну речовин, дистрофією органів з порушенням їх функцій.

Дисфагія, dysphagia, ae, (від гр. dys-f + phagia з’їдання) —порушення заковтування. Д. буває механічна, функціо­нальна і больова, спастична, паралітична.

Дисфункція,dysfunctio, onis, f (від гр. dys-f + лат. functio діяльність) — якісне порушення нормальної діяльності (системи, органа або тканини).

Діурез,diuresis, is, i (від гр. dia над, більше -(- uresis сечовипускання) — процесс утвореня і виділення сечі із організму. Значне зменшення Д. наз. олігурією (гр. olig — зменшено), повне припинення— анурією (гр. an — негатив), різке збільшення — п о л і у рією (гр. poly — багато), прискорене сечовиділення — полакіурією (гр. pollaki(s) часто, багато разів).

Дифтеритичне запалення,inflammatio diphtherica (від гр. diphtherion шкірка, плівка) — одна з форм фібринозного запалення, яке перебігає з некрозом і утворенням дефекту слизової оболонки.

Дифузний,diffusus, a, um (від лат. diffusio розповсюдження, розсіювання) —розповсюджений, розлитий, розсіяний, який не має визначених меж.

Жирова дистрофія,dystrophia adiposa (від гр. dys —порушення + thophe харчування, лат. adiposus жировий) — зайве відкладання жиру у тканинах і органах (печінка, нирки, серце), яке обумовлене порушенням тканинного обміну. Розрізняють просте, функціональне ожиріння і дегенера­тивне з розпадом тканин.

Жировой детрит,detritis adiposus (від лат. detritus продукт розпаду тканин, adiposus f) — безструктурна зерниста маса, яка є продуктом некротизованих тканин.

Захворюваність,morbiditas, atis, f (лат.): статистичний вираз числа захворювання за певний час. Захворювання— факт виникнення хвороби у окремої тварини, з проявом перших її ознак (відмова від корму, підвищення температури тіла).

Заворот шлунку,torsio ventriculi (від лат. torsio закручува­ння, перекручування, ventriculus шлунок) — перекручування шлунку навколо кардія (вхід у шлунок) справа наліво і позаду наперед. Спостерігається у собак.

Заворот кишок,volvulus, i, m (від лат. volvare катати, вертіти), вольвулюс — поворот кишки з брижею навколо продовженої осі. Заворот сичуга,torsio abomasi (від лат. torsio f. abomasum си­чуг) — перекручування сичуга навколо своєї осі.

Загоювання вторинним напруженням,sanatio per secundam intentionem (лат. sanatio заживання, per через, secundus другий, intentio напруження) — заживання рани шляхом поступового заповнення раневої порожнини, яка утримує гній, грануляційною тканиною з наступною епітелізацією і утворенням рубця; характерно для відкритих або інфікованих ран.

Заживання первинним напруженням,sanatio per pritnam in­tentionem (від. sanatio f.per f, primus перший, intentio f) — заживання рани шляхом сполучення її стінок згустком фібрину з утворенням на поверхні струпу, під яким виникає заміщення фібрину грануляційною тканиною, епітелізація і утворення лінійного рубця.

Екзогенная інтоксикация,intoxicatio exogenes (лат. in в, внутрішньо + гр. toxikon отрута, exogenes)— загальна інтокси­кація організма,яка викликана різними токсичними речовинами, які потрапляють у нього із зовнішнього середовища.

Екзогений,exogenes, is (від гр. ех зовнє + -genes виникаючий) —зовнішнього походження, який виникає під впливом зовнішнього середовища.

Екзотоксин,exotoxinum, i, n (від гр. ех, лат. toxinum ток­син), екзотоксини — отруйні речовини, які виділяються мікробами у зовнішнє середовище.

Екзульцерація, exulceratio, onis, f (від лат. ex-ulce-rare, pp. exulceratus виразка, від ex-, зусилювати) — утвореня виразки, розпад.

Евентрація,eventratio, onis, f (від лат. е (ех) від, із, зовнє+ venter, ventris черево) — випадення зовнє черевних органівх.

Евритмія,eurhythmia, ae, f (від гр. rhythmos ритм, такт) — правильний ритм, правильна послідовність сердцевих скорочень; нормальний, равномір­ний, ритмічний пульс.

Езофагіт,esophagitis, tidis, f відт гр. oisophagos стравохід+ -itis, f) — запалення слизової оболонки стравоходу. Е. буває первинний і вторинний; катаральний, флегмонозний, крупозний, дифтеритичний; гострий и хронічний.

Езофагоспазм, esophagospasmus, i, m (відт гр. oisophagos f + spasmos судорога, спазм), спазмстравоходу — судо­рожні сокрочення стравоходу,які виникають в наслідок подразнення слизової оболонки або мязевих волокон стравоходу.

Екзантема, exanthema, atis, n (від гр. exanthema сип) — загальна назва для різних шкіряних свисипань (червона пляма, вузлик, міхурець). Е., яка складається з однакових уражень, наз. мономорфною: Е. makulosum — Е. плямиста; Е. papulosum — Е. папульозна; Е. pustulosum — Е. пустулезна;Е. vesiculosum — Е. везикульозна. Е., яка складається із різних висипань (плям і папул,плям і ве­зикул, пустул і папул), наз. поліморфною. Реєструється Е. обмежені, дифузні та ге­нералізовані.

Екзема,eczema, atis, n (від гр. ekzema висипання на шкірі) — хронічна незаразна рецидующа хвороба шкіри, яка виникає при порушенні обмену речовин, функцій нервової системи і залоз внутрішньої секреції, при підвищенній чутливості организма до зовнішніх подразників. Е. буває гострою, підострою і хронічною; мокнущою і сухою; обмеженою, дифузною і генералізованою; рефлектор­Ною і невропатичною.

Екзитус,exitus, us, m (лат.) — кінець, ісход. Е. letalis (лат. letum смерть) — летальний, смертельний ісход.

Інтраперітонеальний,intraperitonealis, e (лат. intra- f + peritoneum черево) — внутрішньочеревний, який локалізується у порожнині черева.

Інтраплевральний,intrapleuiialis, е (лат. intra- f + rp. pleura плевра — серозна оболонка, яка покриває легені) —що локалізується у плевральній порожнині

Інтраторакальний,intrathoracalis, е (лат. intra- + rp. tho­rax, thorakos грудина, грудна клітка) — внутрішньогрудний, який локалізується у порожнині грудної клітки.

Інфантилізм,infantilismus, i, m (від лат. infantilis недороз­винений + -ismus патол. стан) — недорозвиток організму або його органів і систем. Буває вроджений і набутий.

Інфаркт,infarctus, us, m (від лат. infarctus набитий) — вогнище відмирання у органі внаслідок припинення кровозабеспечення (тромбоз, емболія, продовжений спазм основних артерій).

Інфекція внутрішньоутробна,infectio intrauterina (від. піздньо-лат. infectio ураження, intrauterinus внутрішньоутробний) — ураження плоду із організму інфікованої матері.

Інфекція гнійна,infectio purulenta (відат. infectio f, puru-lentus гнійний) —запалювальний процес, який викликаний стафілококами, стрептококами, синегнійною паличкою.

Інфекція післяродова,infectio puerperalis (лат. infectio f, puerperalis післяродовий) — загальна назва ускладнення родів, викликаних інфікуванням травмованих тканин родових шляхів гноєрідними бактеріями.

Інфекція хірургічна,infectio chirurgica (лат. infectio f, chirurgicus хірургічний) — загальна назва патол. про­цесів інфекц. походження, при деяких хірургічних заходах, які є необхідними (флегмони, абсцеси).

Інфільтрат,infiltratus, us, m (від лат. in- в + filtratus про­ціджений) — місцеве ущільнення і збільшення обсягу тканин в наслідок накопичення у них крові (при запалені), пухлинних клітин.

Інфільтрація,infiltratio, onis, f (від лат. in- + filtratio про­ціджений):

1)проникнення у тканини клітинних елементів, різних речовин (глікоген, жир) і випоту запалювального походження;

2)пропитування тканин анастизуючими розчинами при обезболюванні.

Інфільтраційна анестезія,anaesthesia infiltrata (від гр. аn-негатив + aisthesis відчуття, лат. infiltra­tus пропитаний) —місцеве обезболювання в результаті шарового пропитування тканин анестезуючими розчинами.

Інфрікція,infrictio, onis, i (від лат. in - fricare втирати, натирати) — втирання (мазей) у шкіру.

Інцизія,incisio, onis, f (лат. надріз, розрізання, розсічення тканин) — початок кожної операції.

Ін’єкція,injectio, onis, f (лат. вприскування) —введення у організм за допомогою шприца спеціальних рідин с діагностичною, лікувальною і профілактичною метою. Взалежності від місця І. називають внутрішньовенною, внутрішньоартеріальной, внутрішньогрудною, внутрішньошкірною, внутрішньочеревною, внутрішньокістковою, внутрішньом’язовою, внутрішньосуглобною, внутрішньотрахеальною і підшкірною.

Іридоцикліт,iridocyclitis, tidis, f (гр. iris f + kyklos, лат.cyclus коло + гр. –itis запалення) —запалення радуж­ної оболонки і війчастого тіла ока.

Ірит,iritis, tidis, f (від гр. iris f + -itis)— запалення ра­дужної оболонки ока.

Ірадіація irradiatio, onis, f (від лат. irradio випромінюю): 1) променеве розповсюдження болю поблиз лежачих часток тканин; 2) ірадіація збудливість— розповсюдженість збудливих (і гальмівних) процесів від тих клітин мозкового шару, у яких вони виникли, по півкулях головного мозку; 3) опромінення —вплив променевої енергії.

Іритація,irritatio, onis, f (лат. подразненя, от ir-ritare подразнювати, збуджувати) — місцева реакція на дію подразника (фізич., хіміч. абои біологіч.), яка проявляється морфологічними і іншими змінами

Катетеризація,catheterisatio, onis, f (від гр. katheter випускач, зонд) — введення катетера у вихідні на зовнішню поверхню, природні канали і порожнини тіла тварини з лікувальною метою або діагностичною.

Каудальный,caudal is, e (від лат. cauda хвіст) — хвостовий, розташований у задній частині тулуба. Протилежність — краніальний: черепний, головний.

Каутеризація,cauterisatio, onis, f (лат. припікання), припікання—нанесення з лікувальною метою опіків (терміч., хіміч. і електрич.) на визначені ділянки тіла. Їх роблять: поверхневі або глибокі, крапчасті, смугасті, голчасті або змішані.

Кахексія,cachexia, ae, f (гр. kachexia, від kakos паганий + hexis стан) — загальне виснаження організму в наслідок тяжкого перебігу хвороби, хроніч. інтоксикацій, порушення функцій ендокринних залоз, злоякісних пухлин, недостатній годівлі.

Кашель,tussis, is, f (лат.) — симптом подразнення слизом або незвичайними тілами слизової оболонки гортані, трахеї, бронхів. К. буває дзвінкий та хриплячий, частий, рідкий, постійний; слабкий і сильний; поверхневий і глибокий; хворобливий і не хворобливий; вологий — з виділенням мокроти (t. humida) і сухий — без виділення мокрот (t. sicca).

Келоїд, keloidum, i, n (від гр. kele вибух, припухлість + eidos вид) — пухлино подібне розрощення рубцевої сполучної тканини шкіри на місці травми або опіку променевою енергією (не справжній або рубцевий К.) або, який виникає мимовільно на непошкодженій шкірі (справжній або спонтанний К.).

Кератит,keratitis, tidis, f (від гр. keras, keratos ороговівша речовина, рог + -itis, f) —запалення рогової оболонки ока, яке проявляється помутнінням, біллю і почервонінням. Наслідок - більмо.

Кератоз,keratosis, is, f (від гр. keras, f + -osis пат. стан), ороговіння — патол. К- може бути загальним і місцевим, який викликаний ендогенними і екзогенними факторами; спостерігається при багатьох хворобах (авітаміноз А, іхтіоз).

Кератокон’юнктивіт,keratoconjunctivitis rickettiosa (rp. ke­ras, f + лат. conjunctiva сполучення, оболонка ока + гр. -itis f, rickettsia рикетсія, по ім. американ. патолога Н. Т. Ricketts) — сполучене запалення рогівки і кон’юнктиви. К- характеризується катаральним кон’юнктивітом і гнійно- виразковим кератитом.

Кератомаляція,keratomalacia, ae, f (від p. keras f + malakia м’якість) —

розм’якшення і розпад рогівки в наслідок виснаження і недостатку в організмі вітаміна А.

Клінічна картина,aspectus clinicalis (лат. aspectus зовнішній вид, clinicalis клінічний). Під терміном К- к. розуміють сукупність ознак хвороби у хворого з урахуванням даних спеціальних досліджень.

Клонічні судороги,spasmi clonici (від гр. spasmos судорога) — характеризується мимовільним чергуванням м’язових скорочень з подальшим розслабленням мязів, наслідок чого виникає відносно часте посмикування ураженої частини тіла. Якщо вони охоплюють значну частину тіла або усе тіло, то наз. конвульсіями: до них відносяться і епілептичні припадки (при уремії, еклампсії). К- с, які відрізняються постійністю і більш продовженим перебігом, наз. хореїчними (от гр. choreia танок, хоровод). Реєструються комбінації клоніко - тонічних або тоніко - клонічних судо­рог (гр. tonikos, який має силу, від tonos напруження).

Коагуляційний некроз (від лат. coagulation, onis згортуваність, згущенність, гр. nekrosis змертвіння) — форма некрозу, при якому виникає згортуваність і ущільнення ділянок тканини або органу. До К- н. відносяться інфаркти міокарду, нирок, селезінки, воскоподібний некроз м’язів, змертвіння при інфекц. гранульомах (сап, туберку­льоз, актиномікоз).

Креатинурія,creatinuria, ae, i (креатин + гр. uron сеча) — з’явлення у сечі креатину. К- викликається засиленим розпадом білку або порушенням перетворення креатину в креатини.

Крепітація,crepitatio, orris, f (від лат. crepito скрипіти, хрустіти), тріск, хруст, скрип, шум — симптом хвороби, встановлений за допомогою прощупування і вислуховування.

Кризіс хвороби,crisis raorbi (гр. krisis перелом хвороби, кінець, лат. morbus, f) —різке улучення протягом хвороби. К- б. характеризується зненацька нормалізацією тем­ператури тіла, з’явленням апетиту.

Кризи (от франц. crise приступ) — зненацька різке загострення хвороби, яке проявляється новими або посиленням тих же симптомів.

Кровотворення,haematopoesis, haemopoiesis, is, f (rp. haima, haimatos, f + poiesis утворення, створювання) — процесс утворення, розвиток і дозрівання еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів,який проходить у кровотворних орга­нах (червоний кісний мозок, селезінка, лімфатич. вузли).

Крововилив, haemorrhagia, -ae, f (від rp. haima, f + rha-gos розірваний) —скупченість крові, яка вилилася із судин, у тканини або порожнини тіла. К- бу­вають крапчасті, плямисті, смугасті, гематоми.

Крововилив в сітчатку,haemorrhagia in retinam (від гр. haemorrhagia, f, лат. retina сітчатка) — проникнення виливної крові у тканини сітчатки ока в результаті трав­ми, запальних процесів у сітчатці, інтоксикації.

Кровотечія,haemorrhagia, ae, f — витікання крові з кро­воносних судин. К- буває зовнішня і внутрішня, арте­ріальна та венозна, капілярна, паренхіматозна.

Лапаротомія,laparotomia, ae, f (від гр. lapara, f + tome розрізання, розсічення)—розтин черевної порожнини при оперативному втручанні на внутрішніх органах, або з діагностичною.

Ларингіт,laryngitis, tidis, f (від гр. larynx, laringos гортань+ -itis, f) —катаральне або крупозне запалення слизової оболонки гортані, найчастіше разом з ураженням трахеї, глотки. Перебіг гострий або хронічний.

Ларингоскопія,laryngoscopia, ae, f (від гр. larynx + skopeo
досліджувать) —дослідження гортані за допомогою ларингоскопу.

Ларингостеноз,laryngostenosis, is, f (від гр. larynx, t + steno­sis звуження) — звужування гортані. Л. — симптом ряду хвороб гортані. Перебіг Л. залежить від головної хвороби.

Ларинготомія,laryngotomia, ae, f (відт гр. larynx, f + tome f) —розтин гортані видалення із неї невластивих часток, кіст, новоутворень.

Ларинготрахеїт,laryngotracheitis, tidis, f (від гр. larynx, f + trachea трахея + -itis t) —одночасне запалення слизових оболонок гортані і трахеї.

Ларингофарингіт,laryngopharyngitis, tidis, f (від гр. larynx, f + pharynx, pharyngos глотка + -itis, t) —запалення слизової оболонки гортані і глотки.

Латентний,latens, entis (лат.) - скритий, непомітно перебігаючий, безсимптомний (патол. процесс).

Лейкодермія,leucodermia, ae, f (від гр. leukos + derma шкіра) — білі плями шкіри, які обумовлені відсутністю меланіну, які проявляються на місці рубцьових змін, опіків, виразок.

Лейкози;leucoses, f/pl (гр. leukos f + -osis хвороба) —пухлинні хвороби кровотворної тканини, які проявляються системним розмноженням незрілих кровотворних клітин різного ступеню зрілості у різних органах і тканинах.

Лейколіз,leucolysis, f (гр. leuko — віднесений до лейкоци­ту + lysis розпад) — процес руйнування лейкоцитів.

Лейкома,leucoma, atis, n (від гр. leukos + -oma, f), більмо рогівки —біла не прозора пляма або рубець на рогівці ока — наслідок запалення або травми.

Лейкопенія,leucopenia, ae, f (відт гр. leukos, f + penia бід­ність) — зменшення загальної кількості лейкоцитів у крові або окремих їх форм (нейтропенія, лімфопенія, еозинопенія, моноцитопенія).

Лейкоплакія,leucoplakia, ae, f (від гр. leukos, f - plax, pla-kos плита) —вогнищеве патол. ороговіння (у вигляді бугристих біло - сірих плям і бляшок) слизових оболонок.

Лейкопоез,leucopoiesis, is, f (відт гр. leukos f + poiesis тво­ріння) — утворення лейкоцитів. Л. поділяють на гранулопоез (утворення зернистих лейкоцитів - гранулоцитів и лімфопоез (утворення лімфоцитів).

Лейкотоксини, leucotoxina, orum, (rp. leukos f + токсини) — речовини, які утворюються в організмі людини і тварини або, які виробляються мікроорганізмами і мають токсичну дію на лейкоцити.

Лейкоцит, leucocytus, i, m (гр. leukos, f - kytos клітка) — лейкоцити —формені елементи крови, які мають ядро. Розрізняють зернисті Л., або гранулоцити, і незернисті Л. або агранулоцити,які не утримують гранул. Гранулоцити за особливістю фарбування кислими і основними фарбами поділяють на три групи: нейтрофіли, еозинофіли і базофіли. До агранулоцитів відносяться лімфоцити і моноцити.

Лейкоцитарна реакція — гематологічне зсовування,який визначає функціональний стан кровотворного апарата. Л. р. буває мієлоцитного, лімфоцитного і моноцитного типу та перебігає у різних варіантах— у вигляді лей­коцитозу, лейкопенії.

Лейкоцитарная формула — процентне співвідношення окремих форм лейкоцитів у периферичний крові: нейтрофілів, еозинофілів, базофілів, лімфоцитів, моноцитів. У птиць замість нейтрофілів враховують відповідну групу псевдоеозинофілів.

Лейкоцитоз, leucocytosis, is, f (лейкоцит, f + гр. -osis ненор­мальне збільшення) — тимчасове збільшення кількості лейкоцитів у крові. Розрізняють фізіол. і патол. Л. перший спостерігається після застосування корму (кормовий), піс­ля напруженої роботи (міогенний), при вагітності, у новонароджених и др. Патол. Л. —при інфекц. хворобах, процесах запалення, сепсисі, отруєннях. В залежності від того, за рахунок яких форм лейкоцитів виникає збільшення їх у крові, розрізняють непрофільний (нейтрофілія), еозинофільний (еозинофілія), базофільний (базофілія) Л., лімфоцитоз, моноцитоз.

Лейоміома,leromyoma, atis, n (від гр. leios гладкий, рівний + mys м’яз + -oma, f) —доброякісна пухлина із гладких м’язових волокон і строми із волокнистої сполучної тканини з кровоносними і лімфатичними судинами. Вузли Л. округлої форми і часто висять на ніжці. Розрізняють тверду (фіброміому) з розвинутою стромою та м’яку Л. (міофіброму) с переважанням паренхіми. Л. встановлюються у шлунку, кишковику, матці.

Лептоменінгит, leptomeningitis, tidis, f (від гр. leptos тонкий, ніжний + meninx, meningos мозкова оболонка + -itis запалення) — запалення мякої мозкової оболонки.

Міозит, myositis, tidis, f (від гр. mys, myos, f + -itis запалення) —запалення скелетних м’язів. Розрізняють паренхіматозний, фіброзний, гнійний і хронічний М.

Міозити і міопатози області спини і поперека, myositi­des e